Розділ I. Європа в час Французької революції та наполеонівських війн

 

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ЗМОЖЕТЕ: дізнатися, у чому полягав причинний зв'язок між кризою «старого порядку», ідеями епохи Просвітництва та революцією у Франції; визначити передумови й сутність Французької революції; проаналізувати події початку революції у Франції.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Назвіть характерні риси соціально-економічного і політичного розвитку Франції у XVIII ст. 2. Що таке Просвітництво? 3. Якими були погляди європейських просвітителів на суспільство й державу?

Як наявність «старого порядку» впливала на французьке суспільство кінця XVIII ст.?

1. Французьке суспільство наприкінці XVIII ст. На початок 80-х рр. XVIII ст. Французьке королівство було країною з населенням 25,7 млн осіб. Із нього близько 22 млн становило селянство, близько 130 тис. — духовенство й близько 140 тис. осіб — дворянство.

В економіці Франції першість посідало сільське господарство. Більшість селянства складали особисто вільні виробники, що володіли власними невеликими наділами й одночасно орендували землю в землевласників. За наділи вони виконували численні грошові й натуральні повинності, а також сплачували орендну плату. У промисловості країни переважало мануфактурне виробництво. Індустріальна революція ще не відбулася. Активно розвивалася торгівля. Маючи значний флот, Франція отримувала чималі прибутки від зовнішньої торгівлі.

У 70-х рр. XVIII ст. економічне становище Франції, яка в цей час стала однією з найбагатших країн Європи, погіршилося. Король Луї XVI щедро й безконтрольно витрачав кошти з бюджету країни. Значним тягарем для нього стали видатки на ведення Семилітньої війни та підтримку колоній Великої Британії в Північній Америці під час Війни за незалежність. Державний борг досяг величезного розміру. Половина бюджету Франції витрачалася на виплату відсотків за державним боргом. Основний тягар із виплати податків припадав на третій стан, що часто спричиняло невдоволення в його середовищі. Ситуацію суттєво погіршили неврожайні роки.

Населення Французького королівства поділялося на стани. До привілейованих належали духовенство і дворянство. Разом вони складали близько 1 % населення, але володіли третиною земель у країні й мали право на участь в управлінні державою. До третього непривілейованого стану належали всі інші верстви населення країни — селянство, ремісництво, буржуазія й наймані працівники. Вони сплачували податки й не мали політичних прав.

Визначте за схемою відмінності у становищі станів французького суспільства.

Становий поділ у тогочасній Франції вже не відповідав наявній ситуації в суспільстві. У складі духовенства вирізнялося досить заможне вище духовенство й нижче духовенство, невдоволене своїм становищем. Суттєво різнилося становище вищої родової аристократії й службового дворянства. У третьому стані виокремилася буржуазія — банкіри, судновласники, підприємці та інші, які за заможністю часто перевищували дворянство. Більшість із них не задовольняла відсутність привілеїв і політичних прав. Селянство й ремісництво обурювало те, що на них припадала основна частина сплачуваних податків, і суворі порядки їх стягування.

За державним устроєм тогочасна Франція була абсолютною монархією. Тому більшість невдоволених ситуацією в країні покладала відповідальність за неї на короля. Сукупність особливостей державного й суспільного устрою Франції в цей час визначають як панування «старого порядку».

«Старий порядок» — назва періоду панування абсолютної монархії у Франції; соціально-економічні й політичні відносини, що існували у Франції з кінця XVI ст. й до початку Французької революції.

Як французькі просвітителі критикували «старий порядок»? Які зміни вони пропонували?

2. Французьке Просвітництво. Передумови й сутність Французької революції. Французькі просвітителі своєю критикою «старого порядку» багато зробили для усвідомлення різними верствами населення необхідності здійснення змін у країні. Вольтер (псевдонім мислителя Франсуа Марі Аруе) засуджував абсолютизм, однак вважав владу освіченого монарха корисною для країни. Найбільш справедливим суспільним устроєм, на його думку, був той, що забезпечував для всіх три основні ідеали — свободу, рівність у правах і повагу до приватної власності. Католицьку церкву Вольтер критикував, але вважав, що релігію необхідно зберегти для задоволення духовних потреб суспільства.

Різким противником абсолютизму був Шарль-Луї Мон-теск’є. Найкращим державним устроєм він вважав конституційну монархію з розподілом влади на законодавчу, виконавчу й судову. Держава, на думку мислителя, мала забезпечити свободу слова, друку, зборів, віротерпимість,

рівність усіх перед законом і недоторканність приватної власності. Він наполягав на необхідності відокремлення церкви від держави.

Дені Дідро підтримував обмежену монархію та засуджував абсолютизм. Він виступав за усунення майнової нерівності, віротерпимість, недоторканність приватної власності та економічну свободу. Д. Дідро визнавав існування Бога, але критикував існуючу релігію й церкву, наполягаючи на створенні нової «природної релігії».

На відміну від інших просвітителів, Жан-Жак Руссо взагалі відкидав можливість збереження монархії та виступав за створення демократичної республіки дрібних власників. Він вважав, що всі люди мають бути рівними в правах, а розміри приватної власності необхідно обмежити. Ж.-Ж. Руссо заперечував існування католицької церкви, однак визнавав необхідність релігії як основи людської особистості.

Ситуація, що склалася у французькому суспільстві наприкінці XVIII ст. під впливом загострення кризи «старого порядку» й поширення ідей Просвітництва, відіграла роль передумов Французької революції. Її сутністю стало об’єднання прагнень і намагань (інколи досить суперечливих) французької буржуазії та представників інших верств населення усунути абсолютну монархію й змінити її порядки як ті, що заважали розвитку країни. Французька революція, на думку дослідників, стала однією з найважливіших подій у державному розвитку країн Заходу, започаткувавши перехід від абсолютизму до демократії з участю широких верств населення в управлінні державою.

Французька революція —

масштабні перетворення соціальної і політичної системи Франції, що розпочалися наприкінці XVIII ст. і призвели до знищення «старого порядку» в країні.

Визначте основні події періоду початку Французької революції.

3. Початок революції. Законодавча діяльність Установчої асамблеї. Приводом до початку Французької революції стала ситуація, що склалася в країні внаслідок сільськогосподарської і промислової криз та державного банкрутства наприкінці 80-х рр. XVIII ст.

Намагаючись подолати державні фінансові проблеми, король вирішив зібрати для затвердження нових податків Генеральні штати, які не скликалися з 1614 р.

Пропозиції третього стану змінити традиційну систему гол осування за принципом «один стан — один голос» на «один депутат — один голос», що висувалася його представниками під час обрання депутатів до Генеральних штатів, король проігнорував.

5 травня 1789 р., відкриваючи перше засідання Генеральних штатів, Луї XVI у вступній промові застеріг депутатів проти духу змін. Далі привілейовані стани запропонували голосувати за старою системою, а третій стан категорично відмовився від цього. Одним із депутатів від третього стану був Максиміліан Робесп’єр.

17 червня представники третього й деякі представники від інших станів, які приєдналися до них, оголосили себе Націо-

нальною асамблеєю. Спроба короля перешкодити їх роботі не мала успіху.

20 червня, з’ясувавши, що зала засідань за наказом Луї XVI зачинена, депутати, які утворили Національну асамблею, зібралися в залі для гри в м’яч й заприсяглися, що не розійдуться, доки не підготують і не затвердять конституцію. Наступні пропозиції короля підкоритися вони відкинули.

9 липня Національна асамблея проголосила себе Національною установчою (конституційною) асамблеєю. Вона заявила, що представляє не лише виборців кожного окремого депутата, а й весь французький народ. Тим часом у Парижі поширювалися чутки, що Установчу асамблею буде розігнано, навколо міста зосереджуються війська, а гармати королівської фортеці-в’язниці Бастилії поцілюють на міські квартали. На вулицях спалахнули стихійні мітинги. Після звістки про те, що король відправив у відставку міністрів, які дотримувалися ліберальних поглядів, почали лунати заклики до рішучих дій. 14 липня 1789 р. озброєний натовп парижан захопив і зруйнував Бастилію, яку вважали символом абсолютизму.

Використовуючи матеріал параграфа та ілюстрації, розкажіть про зображені на них події.

Коли герцог де Ліанкур, головний хранитель гардеробу короля, доповів Луї XVI про захоплення Бастилії, той вигукнув: «Але ж це бунт!». «Скажіть краще — революція, сір!» — відповів йому герцог. Луї XVI вирішив піти на поступки повсталим, наказав відкликати війська з-під Парижа та визнав Установчу асамблею. Король відвідав Париж, де з'явився з трикольоровою кокардою (стрічкою на капелюсі) у нових національних кольорах: червоний і синій були кольорами Парижа, а білий — кольором Бурбонів.

періодизація французької революції

Період	Зміст
1789— 1794 рр.	Боротьба між фельянами (прибічниками конституційної монархії), жирондистами (поміркованими республіканцями), якобінцями (радикальними демократами) і роялістами, або монархістами (прибічниками абсолютної монархії)
1794— 1799 рр.	Від страти М. Робесп'єра до захоплення влади Наполеоном Бонапартом
1799— 1804 рр.	Від утворення Консульства до проголошення Французької імперії

Існує інший підхід до визначення дати закінчення Французької революції. Його прибічники вважають нею державний переворот 9 листопада (18 брюмера) 1799 р., здійснений Наполеоном Бонапартом. Після нього останній проголосив: «Громадяни, принципи, започатковані революцією, утвердилися. Її завершено».

завершивши розгляд матеріалу про Французьку революцію, висловіть обґрунтоване судження, який підхід до її періодизації ви поділяєте і чому.

ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

Із Декларації прав людини і громадянина 1789 р.

Представники французького народу... прийняли рішення викласти в цій урочистій декларації природні,

невід'ємні й священні права людини.

I. Люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах.

II. Метою кожного державного союзу є забезпечення природних і невід'ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека та опір гнобленню.

III. Джерело всієї верховної влади завжди перебуває в нації.

IV. Свобода полягає в праві робити все, що не шкодить іншому.

V. Закон може забороняти лише дії, шкідливі для суспільства. Усе, що не заборонено законом, дозволено.

VI. Закон є виразом загальної волі. Усі громадяни мають право особисто або через представників брати участь у виданні законів. Закон має бути рівним для всіх.

VII. Ніхто не може бути обвинувачений, затриманий або заарештований інакше, ніж у випадках, визначених законом.

IX. .Людина вважається невинною доти, доки її не оголосять винною.

X. Ніхто не має відчувати утисків у висловлюванні власних думок.

XVI. Оскільки власність є непорушним і священним правом, то ніхто не може бути позбавлений її інакше, ніж у випадку встановленої законом незаперечної суспільної необхідності.

Робота в парах. Обговоріть зміст тексту та дайте відповіді на запитання: 1. Хто за Декларацією вважався джерелом верховної влади? 2. Які невід'ємні природні права людини проголошувалися? 3. Чи можна вважати, що Декларація закладала у Франції основи правової держави? Чому?

Упродовж наступних тижнів революційна хвиля з Парижа швидко поширилася на провінції. Там виборні органи місцевого самоврядування усували від влади королівських чиновників і перебирали на себе управління. Для підтримання порядку формувалися загони міської міліції, яку пізніше перетворили на Національну гвардію.

Протягом 1789—1791 рр. Установча асамблея здійснила важливі заходи щодо змін у системі організації державної влади у Франції. Побоюючись поширення селянських протестів у провінціях, вона прийняла декрети (постанови) про скасування тих повинностей, що викликали найбільше невдоволення селянства, — будувати й ремонтувати будинки землевласників, шляхи, мости, греблі, вільне право знаті на полювання тощо.

26 серпня 1789 р. Установча асамблея прийняла Декларацію прав людини і громадянина. Вона стала важливим документом, в основі якого були ідеї французьких просвітителів про невід’ємні природні права людини.

У Декларації прав людини і громадянина засуджувалися й відкидалися становий поділ суспільства й абсолютна монархія. Її положення, спираючись на принципи Просвітництва, закріплювали основні прагнення французької буржуазії та тих представників інших верств населення, що поділяли їх.

У вересні 1789 р. Установча асамблея прийняла перші статті майбутньої Конституції Франції. Влада короля ослабла. Фактично вся законодавча діяльність перейшла до Установчої асамблеї.

У 1790 р. у промові М. Робесп'єра «Про створення Національної гвардії» вперше було оприлюднено вислів: «Свобода, рівність, братерство». Він став гаслом Французької революції. цю промову було покладено в основу декрету 1791 р., де зазначалося: «На їхніх мундирах викарбувані такі слова: "Французький народ", і нижче: "Свобода, Рівність, Братерство". Ті самі слова накреслені на трикольорових національних прапорах».

У сучасній Франції запропоноване М. Робесп'єром гасло визнано національним девізом Французької республіки. Його розміщено на фасаді міської ратуші в Парижі. Окрім цього, відображеннями пам'яті про революцію в сучасній Франції є трикольоровий прапор і національне свято 14 липня — День взяття Бастилії.

4. Загострення ситуації в країні. У ніч із 20 на 21 червня 1791 р. король здійснив невдалу спробу втекти за кордон, але його затримали й повернули до Парижа. Місто охопили антимонархічні виступи.

Досить складним стало становище в районі північно-східного кордону країни, де зосереджувалися вірні королю війська й дворяни, що залишили Париж. Наприкінці серпня Австрія та Пруссія заявили про спільні дії в боротьбі проти революційної Франції.

3 вересня Установчі збори прийняли першу в історії Франції Конституцію, згідно з якою країна стала конституційною монархією.

1 жовтня розпочала роботу нова Законодавча асамблея, у якій узяли участь політичні об’єднання, що існували на той час у Франції.

Конституційна монархія — форма державного правління, за якої влада монарха як глави держави обмежується нормами Конституції.

У суспільно-політичному житті Франції цього періоду важливу роль відігравали декілька сил. Із 1789 р. в бібліотеці монастиря Святого Якоба збирався «Клуб друзів конституції», членів якого називали якобінцями. У Законодавчій асамблеї учасники клубу розділилися на поміркованих республіканців, яких називали жирондистами (за назвою департаменту Жи-ронда, звідки походила більшість із них), і монтаньярів (у пе-

рекладі — «горців», оскільки вони сиділи у верхній частині зали засідань) — радикальних республіканців, прихильників рішучих змін. Із 1791 р. в монастирі чернечого ордену фелья-нів збиралися прихильники конституційної монархії, яких називали «Клуб фельянів». У Законодавчій асамблеї фельянів витіснили на другий план жирондисти й ті, хто їх підтримував. Впливовою силою в тогочасній Франції залишалися роялісти (прибічники абсолютної монархії).

У лютому 1792 р. військовий союз Австрії та Пруссії започаткував першу антифранцузьку коаліцію (1792— 1797 рр.). У відповідь на це у квітні того ж року Законодавча асамблея оголосила війну Австрії. На боці останньої через деякий час виступила Пруссія. Розпочались війни революційної Франції з коаліціями європейських держав, що виступали проти неї.

Початок воєнних дій був невдалим для Франції. Більшість французьких офіцерів перейшли на бік противника, австро-прусські війська розгорнули інтервенцію на території Франції. У цих умовах Законодавча асамблея звернулася до населення країни із закликом «Батьківщина в небезпеці!». Після цього до революційної армії для захисту Франції вступили тисячі добровольців.

Антифранцузькі коаліції —

військові союзи європейських держав, створювані наприкінці XVIII — на початку XIX ст. спочатку проти революційної, а потім наполеонівської Франції. Із 1799 р. їх називали також антинаполеонівськими коаліціями. Головний ініціатор й учасник усіх коаліцій — Велика Британія. Інтервенція — втручання однієї або декількох держав у внутрішні справи іншої держави. Інтервенція буває військова, економічна та дипломатична.

Кожен батальйон добровольців для захисту Франції мав свої прапор, гімн і форму одягу. Особливу популярність серед населення Парижа, а згодом усієї Франції, здобув гімн загону з Марселя — «Марсельєза», слова й музику до якого написав військовий інженер Руже де Ліль. згодом «Марсельєза» стала державним гімном Франції.

Працюємо з хронологією

1789—1799 (1804) рр. —

Французька революція.

1789 р. — прийняття Декларації прав людини і громадянина.

На підставі фактів, розглянутих у параграфі, сформулюйте судження про:

прояви кризи у французькому суспільстві наприкінці XVIII ст.; зв'язок між ідеями епохи Просвітництва й початком революції у Франції;

основні здобутки початкового періоду Французької революції.

На території тогочасної України ідеї Просвітництва набули значного поширення. Другу половину XVIII ст. на українських землях сучасний український історик Володимир Литвинов визначив як добу високого, або зрілого,

Просвітництва. У цей час значно поширилися погляди класичного західноєвропейського Просвітництва. Воно набуло форм дворянського напряму, зацікавленого в розвитку освіти, науки й техніки та етико-гуманістичного напряму, що представляв різні прояви засудження кріпосницького гноблення.

Представники дворянського напряму українського Просвітництва у своїх маєтках обговорювали перспективи суспільного прогресу. Так, на хуторі Попівка (нині с. залізняк Сумської обл.) у маєтку О. Паліцина існувала «Попівська академія», де вивчалися твори французьких просвітителів. Саме тут зародилася ідея створення університету в місті Харків, яку в 1805 р. втілив у життя член цього гуртка В. Каразін. Схожий гурток діяв у маєтку В. Пасенка в Кременчуці (нині Полтавська обл.).

Вершиною українських просвітительських думок цього періоду стала творчість Г. Сковороди. Він щиро поділяв віру європейських просвітителів цього часу в можливості силою людського розуму вдосконалити суспільство.

Запитання і завдання

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Перекладачі».

Правила гри. Учитель/учителька наводить поняття або термін із розглянутого матеріалу, викладений науковим стилем, і пропонує переказати його своїми словами. Усі учні та учениці можуть надати власні варіанти. Найбільш вдалі тлумачення доцільно розмістити на стенді в кабінеті.

2. Розкрийте причинний зв'язок між кризою «старого порядку», ідеями французького Просвітництва та початком революції в країні.

3. Які події початкового періоду Французької революції ви вважаєте найважливішими й чому? 4. Наведіть факти, що свідчать про загострення ситуації у Франції в 1791—1792 рр.

5. Покажіть на карті (с. 8) події, пов'язані з початком Французької революції. 6. Розпочніть складання таблиці «Розгортання Французької революції».

Період	Основні події	Результати періоду

7. Колективне обговорення. Проведіть дискусію за запитанням «Чи могла Франція уникнути революції, що розпочалася наприкінці XVIII ст.?». Скористайтеся відповідним планом-схемою в додатках до підручника (с. 226). 8. Робота в малих групах. Обговоріть і розв'яжіть пізнавальні задачі. 1) Напередодні революції у Франції генеральний комісар флоту Матьє-Луї Моле писав у листі до управителя фінансів Жака Неккера: «Не треба чекати, щоб Генеральні штати почали у вас вимагати або вам наказувати: потрібно поспішати з власною пропозицією їм усього, що лише може бути предметом прагнень розсудливих людей у розумних межах як влади, так і прав нації». Яким є ваше ставлення до наведеної думки? Чи могла її реалізація запобігти спалаху революції в країні? Поясніть свою точку зору. 2) Коли після клятви в залі для гри в м'яч маркіз де Дре-Брезе передав депутатам, які проголосили себе Національною асамблеєю, наказ короля залишити залу, їхній голова Жан-Сільвен Баї відповів: «Панове, вважаю, що зібрання нації не має нікому підкорятися». Про які зміни в самоусвідомленні депутатів третього стану й деяких інших депутатів свідчила ця відповідь? Чому, на вашу думку, представники третього стану й ті, хто приєднався до них, посіли таку позицію?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Гісем, Мартинюк 2022