Інформація про новину
  • Переглядів: 239
  • Дата: 18-01-2022, 08:51
18-01-2022, 08:51

11. Революції 1848—1849 роках у Західній і Центральній Європі. Франція в 40—60-х роках XIX століття

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  10. Австрійська та Російська імперії в 1...
Наступна сторінка:   12. Об'єднання Німеччини та Італії

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ЗМОЖЕТЕ:

  • з'ясувати, що таке «Весна народів», якими були її передумови та наслідки;
  • визначити особливості подій «Весни народів» у різних державах та регіонах західної і центральної Європи;
  • проаналізувати розвиток Франції в період Другої республіки та Другої імперії.

 

ПРИГАДАЙТЕ:

1. Які соціальні верстви населення прийшли до влади у Франції в результаті Липневої революції 1830 р.?

2. Якими були особливості становища Німеччини та Італії в 1815—1847 рр.?

3. Яку політику здійснював уряд К. фон Меттерні-ха в Австрійській імперії?

 

Визначте особливості революційних подій 1848 р. у Франції.

1. «Весна народів». Революційні події у Франції.

У 1848—1849 рр. Західну і Центральну Європу охопила хвиля революційних рухів, що увійшли в історію як «Весна народів». Вони мали чимало відмінностей та були спричинені різними проблемами. Проте їх об’єднувала спільна передумова — небажання влади в державах і регіонах, де вони відбувалися, вирішувати соціальні й політичні проблеми, що виникли. Учасники революційних рухів із різних соціальних верств прагнули реформ для здійснення змін.

У другій половині 40-х рр. XIX ст. у Франції ускладнилася соціально-економічна ситуація. Кілька неврожайних років призвели до підвищення цін на хліб. У 1847 р. Францію, як і інші країни Європи, охопила економічна криза, унаслідок чого почали закриватися банки, фабрики, заводи, ремісничі майстерні, зростали ціни. Значно збільшилася кількість безробітних. Загальне обурення викликали поширення хабарництва серед чиновників і зловживання своїм становищем. Середня та дрібна буржуазія, що не мала виборчих прав за часів Липневої монархії, вимагала виборчої реформи. Проте уряд категорично відкидав такі вимоги.

У відповідь на це прибічники виборчої реформи із заможних верств почали влаштовувати в Парижі спеціальні «реформістські бенкети», де обговорювали проєкти змін виборчої системи. Проте черговий «бенкет», призначений на 22 лютого 1848 р., влада заборонила. Наступного дня організатори заходу в супроводі величезного натовпу Парижа, співаючи «Марсельєзу» й вигукуючи «Хай живе реформа!», рушили до центру міста. Коли поліція застосувала силу проти демонстрантів, місто вкрилося барикадами. Наляканий король Луї Філіпп I оголосив про згоду виконати вимоги повстанців, однак це їх не задовольнило.

«весна народів» — спільна назва революційних рухів у західній і центральній Європі в 1848— 1849 рр.

24 лютого 1848 р. повстанці оточили королівський палац Тюїльрі й висунули вимогу зречення короля. Луї Філіпп I погодився підписати відповідний акт і втік із країни. Повсталі парижани захопили залу засідань палати депутатів і погрожували застосувати силу, якщо не буде створено новий уряд

із представників опозиції. Наступного дня новостворений Тимчасовий уряд проголосив Другу республіку у Франції. Із поваленням Липневої монархії Лютнева революція 1848 р. у Франції завершилася перемогою.

РЕВОЛЮЦІЇ 1848—1849 рр. у ЄВРОПІ

Визначте основні події та результат «Весни народів» у німецьких державах.

2. Революційні події 1848—1849 рр. у німецьких державах. Події Лютневої революції у Франції мали значний вплив на німецькі держави. Хвиля масових виступів охопила південні й західні німецькі землі. На початку березня 1848 р. в Бадені, Вюртемберзі, Баварії та інших німецьких державах відбулися маніфестації. Під тиском опозиції реакційні уряди отримали відставку, а до складу нових увійшли ліберали. Най-популярнішими вимогами протестувальників стали об’єднання Німеччини, свобода зборів і друку.

Бурхливого характеру набули події в столиці Пруссії Берліні. Коли поліція застосувала зброю щодо учасників демон

страції на підтримку реформ, місто вкрилося барикадами. Бої тривали всю ніч, а на ранок берлінські демонстранти відтіснили урядові війська. Король Фрідріх Вільгельм IV, прагнучи припинити протистояння, наказав їм залишити місто, заявив про намір прийняти Конституцію, запровадити свободу друку й скликати Установчі збори.

Наприкінці березня 1848 р. спалахнуло повстання німецького населення в герцогствах Гольштейн і Шлезвіг проти перебування у складі Данського королівства. Їм на допомогу вирушили загони добровольців із німецьких держав і прусська армія, яка вперше й востаннє втрутилася у визвольну боротьбу. Повстання перемогло. Проте через декілька місяців визволені герцогства за наполяганням Російської імперії, Швеції та Великої Британії повернули Данії.

У травні 1848 р. у Франкфурті-на-Майні роботу над Конституцією об’єднаної Німеччини розпочав перший загально-німецький парламент. Наприкінці 1848 р. в усіх німецьких державах урядові сили посилили тиск на протестувальників. У грудні 1848 р. прусський король розпустив Установчі збори й дарував народу Конституцію. У травні 1849 р. франкфуртський парламент прийняв Конституцію об’єднаної Німеччини, за якою вона ставала федерацією тогочасних німецьких держав у формі імперії. Парламент хотів бачити на імператорському троні прусського короля Фрідріха Вільгельма IV, однак той відповів відмовою.

Через деякий час Австрійська імперія, розчарована тим, що її монарху не запропонували очолити об’єднану Німеччину, відкликала своїх представників із франкфуртського парламенту. Її приклад наслідували делегації деяких інших німецьких держав, що призвело до втрати парламентом авторитету. Засідання перенесли до Штутгарта у Вюртемберзі. Однак у червні 1849 р. вюртемберзький король розпустив парламент. А незадовго до цього, у травні 1849 р., у Пруссії за новим виборчим законом ліквідували введене раніше загальне виборче право й запровадили нову систему, що ґрунтувалася на майновому цензі.

Об’єднання Німеччини парламентським шляхом у 1848— 1849 рр. зазнало невдачі. Надії на об’єднання країни німецькі патріотично налаштовані кола почали пов’язувати з Пруссією, що мала стати центром цього процесу.

У березні 1848 р. спалахнуло польське визвольне повстання в переданому за умовами Віденського конгресу Пруссії Великому князівстві Познанському. Повстанці утворили комітет, який мав стати центром загальнопольського визвольного руху за об'єднання всіх польських земель у складі відновленої самостійної Польщі. Проте в травні 1848 р. повстанці капітулювали перед силами прусської армії, що переважали їх.

Порівняйте результати революційних подій 1848—1849 рр. в Австрії та Угорщині.

3. «Весна народів» в Австрійській імперії: події в Австрії та Угорщині. У середині березня 1848 р. після повідомлень про події в Парижі в австрійській столиці Відні відбулася низка маніфестацій під гаслами «Конституція!», «Свобода!», «Геть Меттерніха!». Імператор Фердінанд I під впливом цих вимог відправив канцлера К. фон Меттерніха у відставку й проголосив скликання конституційних зборів для прийняття Конституції. Проєкт Конституції, який оприлюднили наприкінці квітня 1848 р., проголошував Австрію

(без Угорщини й володінь в Італії) конституційною монархією. Визнавалися рівність громадян, їхні права на свободу совісті, слова, друку, зборів і відповідальність уряду перед парламентом (рейхстагом), який складався із двох палат — сенату й палати депутатів. Члени палати депутатів обиралися, однак виборче право поширювалося лише на власників нерухомого майна. Законодавча влада закріплювалася за імператором і рейхстагом. Однак значну частину австрійських патріотів це не влаштовувало, і виступи не припинилися.

У травні 1848 р. в столиці відбулися нові маніфестації. Імператор Фердінанд I був змушений погодитися на створення однопалатного парламенту й надання виборчого права більшій кількості населення.

У липні 1848 р. розпочав роботу австрійський рейхстаг, більшість місць у якому належала поміркованим лібералам, а чверть депутатів становило селянство. Одним із перших важливих рішень рейхстагу стало скасування панщини за сплату компенсації землевласникам.

У жовтні 1848 р. Відень охопили нові протести, метою яких стало прагнення перешкодити відправленню частин столичного гарнізону на придушення подій «Весни народів» в Угорщині. Бої в місті тривали до початку листопада 1848 р., коли урядові війська взяли його штурмом.

Наприкінці листопада 1848 р. Фердінанд I зрікся престолу. Новим імператором став його 18-річний племінник Франц Йосиф I. Він відмовився від поступок, зроблених його попередником під тиском протестувальників.

У березні 1849 р. замість проєкту Конституції, виробленого рейхстагом, імператор затвердив інший, який відновлював більшість повноважень імператора, створювану ним Державну раду й ліквідував автономію провінцій. «Весна народів» в Австрії завершилася поразкою.

У середині березня 1848 р. «Весна народів» в Угорщині розпочалася виступами радикальної молоді, очолюваної поетом Шандором Петефі.

Молодь вимагала надання угорському народу громадянських прав і свобод та створення власного уряду, незалежного від Австрійської імперії. Повстання швидко охопило всю країну. Було сформовано перший національний угорський уряд. Одним із його перших заходів стала аграрна реформа, за якою скасовувалася панщина, а селяни ставали власниками третини оброблюваної землі. Здійснюючи ці та інші перетворення, новий уряд відмовився розглядати питання про національні права неугорських народів, які у складі Австрійської імперії адміністративно підпорядковувалися Угорщині, — словаків, румунів, славонців, закарпатських русинів, сербів, хорватів. Тому вони переважно залишалися прихильними австрійській владі.

В Австрійській імперії події «Весни народів» охопили Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Хорватію, Воєводину, Трансільванію, Галичину, Словенію, Далмацію та Істрію, Ломбардію і Венецію. У всіх цих складових імперії вони мали свої особливості й певну взаємопов'язаність.

У квітні 1848 р. імператор Фердінанд I затвердив перетворення першого національного уряду. Він визнавався гла

вою Угорського королівства, яке перетворювалося на конституційну монархію. Фактична влада в Угорщині перейшла до його уряду.

Наприкінці серпня 1848 р., після того як угорський уряд почав створювати власну армію, імператор Фердінанд I заявив про незаконність цього та попередніх рішень уряду.

У вересні 1848 р. хорватська армія на чолі з Йосипом Єла-чичем за наказом імператора розгорнула воєнні дії проти Угорщини. Після цього новий імператор Франц Йосиф I оголосив про перетворення Угорського королівства на провінцію імперії. Відповіддю на це став контрнаступ угорської армії та вигнання австрійської влади з країни.

У квітні 1849 р. угорський сейм проголосив незалежність Угорщини та позбавив династію Габсбургів права управляти країною. Правителем-президентом Угорщини обрали керівника національно-визвольної боротьби угорського народу Лайоша Кошута.

Франц Йосиф I звернувся по допомогу в придушенні боротьби угорського народу до російського імператора Миколи I. У результаті російської військової інтервенції угорська армія в серпні 1849 р. капітулювала. Розпочалися жорстокі розправи з учасниками боротьби. Самоврядування Угорщини ліквідували та встановили повне підпорядкування Відню. Угорська «Весна народів» зазнала поразки, хоча її події відіграли важливу роль в історії країни.

Визначте основні події, які відбулися під час «Весни народів» у Чехії, Словаччині та Трансільванії.

4. «Весна народів» в Австрійській імперії: події в Чехії, Словаччині та Трансільванії. У березні 1848 р. після повідомлень про події у Відні чеські громадські діячі прийняли на мітингу в Празі петицію до імператора Фердінанда I з вимогами створення в Чехії окремого законодавчого сейму, запровадження демократичних свобод (слова, преси, зборів тощо) і рівноправності чеської та німецької мов в усіх сферах життя. Незабаром у країні виник Національний комітет, що став її фактичним урядом.

У червні 1848 р. після вбивства дружини коменданта міста влада відкрила вогонь по демонстрантах. Повстання, яке спалахнуло у відповідь на це, придушили урядові війська. У середині червня Прага капітулювала. Розпочалися масові арешти учасників боротьби. «Весна народів» у Чехії завершилася невдачею.

Із квітня до листопада 1848 р. тривали події «Весни народів» у Словаччині. Словацькі діячі підтримали створення національного уряду в Угорщині й заявили про необхідність надання Словаччині територіальної автономії у складі Угорського королівства. Окрім цього вони прагнули мати окремий сейм, визнання за словацькою мовою статусу офіційної, створення власної системи освіти. Угорські діячі поставилися до цих прагнень негативно, вважаючи словацький національний рух «австрійською інтригою», спрямованою проти них.

У вересні 1848 р. за рішенням Словацької національної ради на території Словаччини розпочалося повстання. У середині того ж місяця перші в історії Національні збори словаків проголосили незалежність словацької нації від Угорщини. Проте через деякий час австрійські урядові війська завдали поразки загонам словацьких добровольців. Остаточно боротьбу словаків за свої права австрійська влада приборкала, придушивши «Весну народів» в Угорщині.

У Трансільванії під впливом активізації національних рухів в Австрійській імперії румунська інтелігенція в березні 1848 р. запропонувала укласти унію Трансільванії та Угорщини. Окрім цього Національні збори Трансільванії виступали за відкриття в краї шкіл із румунською мовою навчання й призначення тільки румунів на адміністративні посади.

Проте негативне ставлення уряду Угорщини до задоволення прав національних спільнот призвело до відмови від ідеї унії з нею й переорієнтації на підтримку імперської влади. Румунські діячі доклали зусиль для формування 15 румунських легіонів, які австрійське командування використало для придушення повстання в Угорщині.

У вересні 1848 р. Національні збори оприлюднили заяву, де висловилися проти унії Трансільванії з Угорщиною й за її перебування у складі Австрійської імперії як «адміністративної і культурної автономії румунів». Однак після придушення «Весни народів» в імперії влада не надала населенню Трансільванії більших прав, ніж в інших провінціях.

Складіть хронологію подій «Весни народів» на італійських землях.

5. «Весна народів» в італійських державах та австрійських володіннях в Італії. В Італії події «Весни народів» розпочалися повстанням у січні 1848 р. в місті Палермо на острові Сицилія, яке завершилося перемогою. Війська неаполітанського короля залишили острів. Сицилійське повстання за часом, коли воно відбулося, стало першим європейським виступом періоду «Весни народів». Зібраний після цього си-цилійський парламент оголосив Сицилію незалежним королівством. Ця держава проіснувала до травня 1849 р., коли армія неаполітанського короля жорстоко придушила повстання.

Звістки про успіхи повстання на Сицилії сприяли патріотичному піднесенню і в інших регіонах Італії. Під його впливом у лютому-березні 1848 р. в Папській області, Тоскані й Сардинському королівстві прийняли Конституції, обрали парламенти й сформували нові уряди з поміркованих лібералів.

18 березня 1848 р. під впливом звісток про події у Відні повстання спалахнуло в Ломбардії, у місті Мілан. П’ятиденна боротьба з 15-тисячною австрійською армією завершилася перемогою повстанців. Антиавстрійське повстання перемогло також у Венеції, де після цього проголосили республіку.

Визвольний рух, який охопив Італію, спонукав сардинського короля Карла Альберта в березні 1848 р. оголосити

війну Австрійській імперії. Однак наприкінці липня австрійські війська завдали поразки сардинській армії та відновили свою владу над Північною Італією.

У середині листопада 1848 р. спалахнуло повстання в Римі. Папа Римський Пій IX був змушений погодитися на скликання Установчих зборів, які на початку лютого 1849 р. позбавили Папу світської влади та проголосили Римську республіку. У березні 1849 р. воєнні дії проти Австрії відновив сардинський король. Проте вже через десять днів його армію було розгромлено. Після цього Карл Альберт зрікся влади на користь свого сина. Новий король Сардинії Віктор Еммануїл II уклав угоду з Австрією, відмовившись від претензій на Ломбардію та Венецію. Після цього австрійський уряд на прохання герцога Тоскани придушив революцію у Флоренції. Австрійська армія взяла в облогу Венецію та рушила до Рима. Там до них приєдналися французькі війська. Із півдня на Рим розгорнула наступ армія неаполітанського короля. Облога міста тривала два місяці.

Опором загарбникам керував тріумвірат — обраний повстанцями колективний орган управління Римської республіки.

На початку липня 1849 р. Установчі збори в Римі затвердили Конституцію Римської республіки, що була найде-мократичнішою з усіх Конституцій італійської «Весни народів». Увечері того ж дня французькі війська захопили місто. Після цього останнім осередком боротьби італійських патріотів залишалася Венеція, узята в облогу австрійськими військами. Наприкінці серпня 1849 р. захисники міста капітулювали.

Із загибеллю Венеціанської республіки боротьба в Італії завершилася, і країну охопила хвиля терору. Основне завдання італійської «Весни народів» — визволення та об’єднання країни — залишилося невирішеним.

Зі звернення тріумвірів про оборону Римської республіки (3 липня 1849 р.)

Римляни! До ганьби нападу республіканських військ на дружню республіку генерал Удіно додав нікчемність зради. Він порушив письмову домовленість не починати атаку раніше понеділка, якої ми досягли з ним.

Повстаньте, римляни! На стіни, до брами, на барикади! Доведемо противнику, що навіть за допомогою зради не можна перемогти Рим. Нехай кожна людина візьме в руки зброю та йде в бій, нехай кожен вірить у перемогу. Право переможе, і вічний сором нехай вкриє союзників Австрії. Хай живе республіка!

Робота в парах. Обговоріть зміст тексту та дайте відповіді на запитання: 1. У чому полягала складність ситуації в обложеному місті? 2. До чого керівники республіки закликали населення Рима?

6. Франція в період Другої республіки та Другої імперії.

Після встановлення Другої республіки (1848—1852 рр.) Тимчасовий уряд скасував дворянські титули, запровадив свободу друку, політичних зборів і призначив на основі загального виборчого права для чоловіків віком від 21 року вибори до Установчих зборів, які мали розробити нову конституцію.

Для працевлаштування безробітних створили так звані «національні майстерні», де людей забезпечували роботою, сплачуючи за неї 1—2 франки на день. Однак коли витрати на утримання «національних майстерень» досягли 14 млн франків, уряд їх закрив. Відповіддю на це стало Червневе повстання 1848 р. в Парижі, у якому взяли участь близько 50 тис. робітників. Повстання вирізнялося надзвичайною жорстокістю з обох сторін. Для його придушення Установчі збори надали необмежені повноваження військовому міністру генералу Луї Кавеньяку. Після чотирьох днів запеклих боїв із застосуванням артилерії в робітничому передмісті Сент-Антуан урядові війська розгромили повстанців. Кількість загиблих при цьому досягала 10 тис. осіб. Після придушення Червневого повстання радикальні газети, клуби й товариства опинилися під забороною. Близько 3,5 тис. учасників повстання було затримано й без суду відправлено в заслання.

У листопаді 1848 р. Установчі збори прийняли Конституцію Другої республіки, яка вперше в історії Франції запроваджувала посаду президента, що мав чималі повноваження для підтримання порядку в країні. Законодавча влада надавалася Національним зборам, а виконавча — президенту Другої республіки, який керував діяльністю уряду. Конституція закріплювала загальне виборче право для чоловіків, що досягли 21-річного віку. У грудні 1848 р. на перших виборах президента Другої республіки перемогу здобув 40-річний принц Луї Наполеон Бонапарт, племінник Наполеона І, отримавши три чверті всіх голосів виборців. Вони вірили, що Луї Наполеон відновить велич країни та піклуватиметься про потреби пересічного населення Франції.

У 1851 р., не маючи можливості переобиратися президентом за Конституцією 1848 р., Луї Наполеон здійснив державний переворот. Він проголосив себе довічним президентом, а через рік за результатами плебісциту став імператором французів під ім’ям Наполеон ІІІ. У Франції встановився режим Другої імперії (1852—1870 рр.).

Наполеон ІІІ став центральною фігурою внутрішньополітичного життя періоду Другої імперії. До 60-х рр. XIX ст. саме він призначав членів Сенату, Державної ради, міністрів, різноманітних чиновників і навіть мерів міст. Депутати Законодавчого корпусу й кандидати в депутати складали присягу на вірність імператору.

Часи Другої імперії стали періодом індустріалізації та економічного зростання. У 60-х рр. XIX ст. в країні завершилася індустріальна революція. Наполеон ІІІ був прибічни-

ком «вільної торгівлі» й відстоював принцип невтручання держави в розвиток підприємництва. Головною справою французького уряду в цей час стало сприяння будівництву залізниць, створенню акціонерних товариств і великих підприємств.

Результати економічної політики Наполеона ІІІ виявилися успішними. До кінця 60-х рр. XIX ст. Франція мала в п’ять разів більше парових машин, виробляла в три рази більше вугілля, ніж у 1852 р. Зросли також обсяги сільськогосподарського виробництва й зовнішньої торгівлі.

Становище французького робітництва залишалося досить важким. Зростання заробітної платні відставало від зростання цін. Норма робочого дня становила 12 годин. Проте за законом 1864 р. за робітництвом визнали право на страйки.

Зовнішня політика Франції періоду Другої імперії вирізнялася активністю, проте часто мала досить авантюрний характер. Усвідомлюючи відставання Франції від Великої Британії в темпах колонізації, Наполеон ІІІ намагався відтіснити останню від управління Індією. Під час Східної (Кримської) війни Наполеон ІІІ приєднався до Великої Британії і Османської імперії в їхній боротьбі з Російською імперією. Після цього він заявив про свій намір звільнити Італію й розпочав у 1859 р. війну з Австрійською імперією.

Наполеон ІІІ також намагався послабити вплив США в Мексиці військовим втручанням у її справи. Обидві кампанії французького імператора зазнали провалу.

Під час Громадянської війни в США (про неї ви дізнаєтеся в наступних параграфах) він спочатку надав підтримку конфедератам, але через деякий час відмовився від неї.

Тим часом у Франції політика Наполеона ІІІ дедалі частіше ставала приводом для його критики й появи закликів повернутися до режиму республіки.

Вважається, що рішення втрутитися у справи в Мексиці Наполеон ІІІ прийняв під впливом своєї дружини імператриці Євгенії. Остання імператриця Франції славилася своєю красою й була законодавицею моди в тогочасній Європі. Для одного зі своїх портретів вона позувала у вбранні страченої в роки Французької революції королеви Марі-Антуанетт, яку вважала взірцем для наслідування.

Події «Весни народів» активно розгорталися на західноукраїнських землях — у Галичині, на Буковині й закарпатті. У другій половині березня 1848 р. багатолюдні вуличні маніфестації з вимогами політичних змін і запровадження Конституції відбулися у Львові та Чернівцях. Понад 12 тис. жителів Львова підписали петицію до австрійського імператора зі своїми побажаннями щодо політичних перетворень. У квітні 1848 р. у Львові виникли польська центральна рада народова та українська Головна руська рада. Кожна з цих організацій відображала своє бачення майбутнього краю. Перша вважала, що у Східній Галичині необхідно створити національно-територіальну автономію, із якої розпочнеться відродження польської державності, друга — виступала за створення тут української автономії.

На закарпатті, яке перебувало в адміністративному підпорядкуванні Угорського королівства, українські діячі виступали за об'єднання краю з Галичиною.

Радикальні кола польської спільноти під час Листопадового повстання 1848 р. спробували захопити владу в місті силою, але зазнали поразки. На думку українського вченого Феодосія Стеблія, ця поразка показала як польським, так і українським діячам, що майбутнє нації вирішується не на вуличних барикадах, а шляхом тривалої і наполегливої «органічної праці».

Працюємо з хронологією

1848—1849 рр. — «Весна народів» у західній і центральній Європі.

1848—1852 рр. — період Другої республіки у Франції. 1852—1870 рр. — період Другої імперії у Франції.

На підставі фактів, розглянутих у параграфі, сформулюйте судження про:

зміст історичного явища «Весна народів» 1848—1849 рр., його передумови й наслідки;

особливості подій «Весни народів» у різних державах і регіонах західної і центральної Європи;

характерні риси розвитку Франції в період Другої республіки та Другої імперії.

Запитання і завдання

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Історична абетка».

Правила гри. Учитель/учителька називає букву алфавіту. Окремі учні та учениці, пари, малі групи або команди за визначений час мають скласти перелік слів, які починаються на цю букву та пов'язані зі змістом теми уроку. Перемагають ті, чий список буде найдовшим.

2. Порівняйте події «Весни народів» у Франції та Німеччині. 3. Чим відрізнявся перебіг подій «Весни народів» у різних регіонах Австрійської імперії? 4. Наведіть факти, які свідчать про активні дії італійських патріотів під час «Весни народів» у країні. 5. Висловіть обґрунтовану думку щодо наявності або відсутності зв'язку між розгортанням подій у Франції в період Другої республіки та встановленням Другої імперії.

6. Покажіть на карті (с. 77) події, пов'язані з розгортанням у західній і центральній Європі подій революцій 1848—1849 рр. 7. Робота в парах. Розподіліть обов'язки та складіть ментальну карту «"Весна народів" 1848—1849 рр. у західній і центральній Європі». Скористайтеся відповідним планом-схемою в додатках до підручника (с. 228).

8. Колективне обговорення. Проведіть дискусію за запитанням: «Як революції 1848—1849 рр. вплинули на Європу?». 9. за додатковими джерелами ознайомтеся з діяльністю Наполеона III та її оцінками й висловіть обґрунтовану думку щодо таких тверджень: 1) «Кажуть, що імперія приведе із собою війну. Ні! Імперія — це мир!» (Наполеон ///); 2) «Наполеон III — невизнана, але велика бездарність» (Отто фон Бісмарк).

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Гісем, Мартинюк 2022

 




Попередня сторінка:  10. Австрійська та Російська імперії в 1...
Наступна сторінка:   12. Об'єднання Німеччини та Італії



^