Опрацювавши цей параграф, ви зможете:

• аналізувати соціально-економічне й політичне життя США в першій половині ХІХ ст;
• простежити, як відбувалося територіальне зростання США;
• дізнатися, що таке «доктрина Монро»;
• з'ясувати передумови, особливості й наслідки Громадянської війни в США та Реконструкції Півдня.

 

Пригадайте:

1. Коли утворилися США?

2. Яким був державний устрій США?

3. Визначте характерні риси соціально-економічного та політичного розвитку США після їх утворення.

 

Визначте особливості соціально-економічного життя США в цей період.

1. Соціально-економічне життя США в першій половині

XIX ст. На початку XIX ст. США були федерацією штатів, землі якої простягалися на 2 тис. км уздовж атлантичного узбережжя Північної Америки. Із початку XIX ст. до 60-х рр. територія країни збільшилася з 2,1 до 9,3 тис. км², а кількість населення — із 5,3 до 31,4 млн осіб. Швидке зростання території цих земель, дух вільного підприємництва, який панував у США, робили їх привабливими для переселенців. Із XVII ст. до Північної Америки завозили темношкірих рабів з Африки. У 1800—1860 рр. їхня кількість у складі населення США збільшилася з 1 млн до понад 4,4 млн осіб. Рабовласницька система господарювання існувала на Півдні країни. Працю темношкірих рабів тут використовували на плантаціях бавовни, цукрової тростини, рису й тютюну. У 1808 р. запровадили заборону на ввезення нових рабів до США. Проте рабів продовжували завозити нелегально.

Наприкінці XVIII ст. в США виник рух аболіціоністів, які виступали за скасування рабства, вважаючи за гріх мати у власності людину. У 1816 р. вони придбали землі на узбережжі Африки та заснували державу Ліберія. Аболіціоністи збиралися викуповувати в плантаторів рабів, звільняти їх і перевозити сюди. Однак ця ідея не набула розвитку.

Із заснуванням у 1852 р. «Американського товариства боротьби з рабством» і початком видання тижневика «Ліберей-тор» («Визволитель») (1831 —1865 рр.) аболіціонізм перетворився на вагомий чинник суспільного життя США, що об’єднував близько 250 тис. противників рабства в країні. У 1840 р. у США виникла «Партія свободи», що розгорнула боротьбу проти рабства.

Більшість лідерів аболіціонізму на чолі з Вільямом Гар-рісоном, засновником «Ліберейтора» і майбутнім президентом США, вважала, що з рабством необхідно боротися лише моральним осудом, без застосування сили. Однак частина аболіціоністів, очолювана відомим діячем визвольного руху темношкірого населення США Фредеріком Дугласом, вважала збройну боротьбу єдиним дієвим засобом у справі скасування рабства. У 1838 р. у штаті Північна Кароліна виникло «Товариство підземної залізниці», за допомогою якого аболіціоністи переправляли колишніх темношкірих рабів до Канади.

Федерація — форма державного устрою, за якого частини федеративної держави є державними утвореннями, що володіють юридично певною політичною самостійністю (поряд із федеральною конституцією, органами влади та законодавством свої конституції, закони, систему законодавчих, виконавчих і судових органів мають суб'єкти федерації). Аболіціонізм — суспільний рух у США наприкінці XVIII — у XIX ст. за ліквідацію рабства та звільнення рабів.

У суспільній думці США XIX ст. досить популярним став крилатий вислів «явне призначення» для обґрунтування доцільності захоплення й освоєння земель Дикого заходу. Уперше його використав у 1845 р. політик-демократ Джон О'Салліван у статті «Анексія», натякаючи на те, що територія США має простягатися від Атлантичного до Тихого океанів. Сучасна американська публіцистика використовує цей вислів для визначення американської «місії» з просування ідеалів демократії в усьому світі.

Корінне населення Америки — індіанців — рішеннями конгресу й адміністрації президента Ендрю Джексона переселяли на землі за річкою Міссісіпі.

У 30-х рр. XIX ст. всіх індіанців, що залишилися на схід від неї, силою переселили до резервацій — територій, відведених для проживання індіанців, за межами яких їм заборонялося перебувати.

Характерною рисою американського життя XIX ст. стало освоєння переселенцями Дикого Заходу. На його землях вони засновували нові господарства та ставали фермерами. Це було для них втіленням «американської мрії» — уявлення про Америку як країну, де кожна людина завдяки власній рішучості, підприємливості та наполегливій праці може реалізувати свої прагнення.

Активне освоєння нових земель супроводжувалося появою тут поселень, які з часом перетворювалися на великі міста. Захід ставав ринком збуту для промисловості Півночі, а також джерелом сировини й продуктів харчування.

У XIX ст. в США відбувалися суттєві зміни в соціально-економічній сфері, пов’язані з розгортанням індустріальної революції, що розпочалася в північних штатах в останньому десятилітті XVIII ст. Однією з її важливих особливостей стала відсутність тих докапіталістичних пережитків, що перешкоджали розвитку промисловості в країнах Західної Європи. Здійсненню індустріальної революції сприяло також вигідне географічне розташування країни, яке дозволяло американцям, з одного боку, відмежуватися від боротьби між Великою Британією та Францією за панування в Європі, з іншого — отримувати чималі прибутки від торгівлі з Європою. Важливу роль в економічному зростанні США відігравало збільшення кількості населення (переважно за рахунок переселенців із Європи). У жодній країні світу воно не зростало такими темпами.

Вирішальне значення в розгортанні індустріальної революції в США мали робоча сила, техніка, інтелект і капітали з Європи. Перші парові машини, що використовувалися на текстильних фабриках, завозилися до країни з Великої Британії наприкінці 80-х рр. XVIII ст., незважаючи на заборони її уряду. На середину XIX ст. американська текстильна промисловість за обсягами виробництва продукції у світі поступалася лише британській. Так, якщо в 1808 р. в країні працювало лише 15 бавовняних фабрик, то до середини XIX ст. число фабрик і заводів збільшилося в кілька разів.

Проте на цей час США загалом залишалися аграрною країною, де більшість населення працювала в сільському господарстві. Індустріальна революція завершилася лише на Півночі. Її розвитку заважали південні штати, де існувало плантаційне господарство, засноване на праці рабів.

Активну допомогу у втечах колишніх рабів до Канади надавав фермер-аболіціоніст Джон Браун.

У 1854—1855 рр. він із п'ятьма синами брав участь у боях із рабовласниками у штаті Канзас.

У 1858 р. Дж. Браун склав проєкт тимчасової Конституції США, у якій висунув вимогу повної ліквідації рабовласництва в країні. У 1859 р. він підняв повстання в штаті Вірджинія, сподіваючись на підтримку рабів. Влада придушила повстання, а Дж. Брауна засудили до страти. У роки Громадянської війни 1861—1865 рр. пісня «Тіло Джона Брауна» стала гімном військ Півночі.

Фермер — орендар або власник землі, який веде на ній господарство переважно своєю, а також найманою працею.

Зростанню країни сприяв розвиток транспорту. На початку XIX ст. з’явилося багато річкових пароплавів. Численні канали об’єднали річки між собою та з узбережжям Атлантичного оке-

ану. У 1830 р. відкрилася перша залізниця завдовжки 64 км. Протягом 1830—1850 рр. довжина залізниць зросла у 300 разів, завдяки чому до кінця 50-х рр. XIX ст. США вийшли на перше місце у світі за її загальною протяжністю.

У результаті індустріальної революції сформувалися нові верстви американського суспільства — промислова буржуазія та наймані працівники. Праця в промисловості в той час вважалася тимчасовою з метою накопичення коштів. Жителі США легко змінювали місце проживання та заняття, якщо бачили можливість отримати більший прибуток.

У 1807 р. ірландський переселенець, інженер-самоук Роберт Фултон збудував перший у США колісний пароплав «Клермонт». Він працював на паровій машині Джеймса Ватта та мав довжину 43 м. Свій перший рейс у 270 км від Нью-Йорка до Олбані річкою Гудзон пароплав подолав (проти течії, за сильного зустрічного вітру) за 32 години.

Як відбувалося формування двопартійної системи в США?

2. Політичне життя США. Політичне життя США характеризувалося формуванням двопартійної системи. Завдяки цій системі виборну посаду обіймав представник партії, що отримала відносну більшість голосів виборців. Першими політичними партіями США стали федералісти (послідовники Джор-джа Вашингтона, які виступали за міцну федеральну владу, захищали інтереси торговельної та фінансової буржуазії, а також частково багатих плантаторів), і демократичні республіканці (прибічники Томаса Джефферсона, які виступали за зміцнення влади штатів і спиралися на підтримку фермерів та інших верств населення із середніми прибутками).

У 1828 р. утворилася Демократична партія, яка існує в США й сьогодні. Вона не повністю наслідувала політику демократичних республіканців, але також підтримувала ідею збільшення повноважень влади штатів. За часів президентства Джона Адамса його прихильники заснували партію Національних республіканців, що поділяла позиції колишніх федералістів, які припинили діяльність раніше.

У 1841 р. політику національних республіканців продовжила нова партія вігів. У Демократичній партії в цей час посилювався вплив представників рабовласницького Півдня. Віги були схильні до пошуку компромісу з ними. У ситуації загострення суперечностей між Північчю та Півднем зростала потреба в політичній силі, яка мала конкурувати з демократами.

У 1854 р. у США виникла Республіканська партія. На відміну від Демократичної партії, яка спиралася на плантаторів-рабовласників Півдня, вона відображала інтереси підприємців Півночі.

Першим лідером республіканців став Авраам Лінкольн. До складу партії увійшло чимало колишніх вігів. Республіканців підтримували фермери, підприємці та наймані працівники Півночі й Заходу.

Ставлення обох партій до однієї з основних тогочасних проблем — рабства — суттєво відрізнялося. Демократи вважали, що кожен штат має самостійно вирішувати, чи дозволяється на його території рабство. Республіканці не вимагали негайного скасування рабовласництва, однак виступали за його непоширення на нові землі Заходу.

3. Територіальне зростання США. «Доктрина Монро».

У 1803—1867 рр. уряд США різними засобами здійснював територіальну експансію в Північній Америці. Однією з її важливих причин була потреба в нових землях для ведення господарства.

У 1803 р. за президентства Т. Джефферсона США зробили перше велике територіальне придбання, купивши за 15 млн доларів колонію Луїзіана у Франції. У результаті приєднання Луїзіани США збільшили свою територію вдвічі й отримали великий порт Новий Орлеан.

У 1812—1814 рр. США вели війну з Великою Британією, намагаючись відібрати в неї Канаду. Однак після того як британський десант захопив Вашингтон, а флот бомбардував портові міста, США погодилися визнати існуючий кордон і відмовилися від своїх намірів. У 1818 р. Велика Британія віддала їм свою колонію Ред-Рівер. У 1813—1819 рр. США частинами окупували півострів Флорида, а потім сплатили за нього Іспанії 5 млн доларів.

Чимало американських переселенців після здобуття Мексикою незалежності від Іспанії оселилися на півночі країни. У 1836 р. в результаті повстання місцеве американське населення проголосило створення незалежної від Мексики держави Техас. Через дев’ять років Техас увійшов до складу США як новий штат. Це стало причиною успішної для США аме-рикано-мексиканської війни 1846—1848 рр. У результаті Мексика втратила не лише Техас, а й усі свої північні землі, що становили 55 % території держави, отримавши у вигляді компенсації 15 млн доларів. Тут було створено штати Аризона, Каліфорнія, Невада, Нью-Мексико та Юта.

У 1846 р. за договором між США та Великою Британією остаточно визначили північний кордон із британськими володіннями в Канаді. До США перейшли північно-західні території, де пізніше створили штати Орегон, Вашингтон та Ай-дахо. У 1853 р. США за 10 млн доларів викупили в Мексики територію Месільї.

Останнім великим придбанням США стали Аляска та Алеутські острови, куплені в 1867 р. в Російської імперії за 7,2 млн доларів.

У перші десятиліття XIX ст. народи Латинської Америки охопила визвольна боротьба, результатом якої стало здобуття ними державної незалежності. Тогочасний президент США федераліст Джеймс Монро визнав новостворені держави. Європейський Священний союз вирішив допомогти Іспанії повернути свої колоніальні володіння в Латинській Америці.

Експансія — розширення зони впливу або панування в різних сферах (територія, економіка, політика) шляхом захоплення земель, ринків збуту, джерел сировини в інших країн.

Із послання конгресу, проголошеного президентом Дж. монро (1823 р.)

Відтепер Американські континенти не розглядаються як об'єкти можливої колонізації з боку будь-якої європейської держави. Ми сприйматимемо будь-яку спробу з їхнього боку поширити свою [політичну] систему на будь-яку систему нашої півкулі як загрозу миру та нашій безпеці.

У справи існуючих колоній будь-якої з європейських держав та залежних від неї країн ми не втручалися й не будемо втручатися, але що стосується урядів країн, які проголосили свою незалежність та відстояли її та чию незалежність ми визнали, ми не можемо розглядати будь-яке втручання з метою придушення їх або контролювання їхньої долі будь-яким чином із боку іншої європейської держави в іншому світлі, аніж як прояв недружнього ставлення до Сполучених Штатів.

Робота в парах. Обговоріть зміст тексту та дайте відповіді на запитання: 1. У чому полягала сутність проголошеної президентом «доктрини Монро»? 2. Чому її висловлювали коротко гаслом «Америка для американців»?

Це не відповідало планам Великої Британії щодо розвитку торгівлі з регіоном. Вона збиралася за допомогою флоту захищати свої комерційні інтереси на Американському континенті. Адміністрація США, у свою чергу, не бажала як збільшення британських володінь в Америці, так і втручання Священного союзу в її справи. 2 грудня 1823 р. президент

Дж. Монро виголосив сьоме звернення до конгресу, у якому оприлюднив концепції, що увійшли в історію як «доктрина Монро». Вона стала ідеологічною основою нового політичного порядку для решти територій Америки та змінила роль Європи в Західній півкулі.

У «доктрині Монро» було проголошено принцип невтручання Америки та Європи в справи одне одного. Відповідно до принципів свободи та незалежності американські країни «не могли розглядатися як суб'єкти для колонізації будь-якою європейською державою». При цьому США зобов'язувалися дистанціюватися від країн Європи, а саме не втручатися в їхні політичні справи. Наприклад, на той момент існувала проблема допомоги грецькому народу в боротьбі за незалежність від Османської імперії.

«Доктрина Монро» зводилася до трьох принципів: поділ на сфери впливу Америки та Європи; заборона колонізації; заборона інтервенції.

Визначте передумови Громадянської війни в США.

4. Передумови та причини Громадянської війни в США.

Проблема подальшого розвитку держави була найскладнішою для тогочасного американського суспільства. Існувала думка про «неминучість конфлікту», який ставив під сумнів єдність держави. У межах держави одночасно існували дві системи — одна ґрунтувалася на рабовласництві, а інша — на використанні вільнонайманої робочої сили. Це тягло за собою не тільки різницю в економічних моделях, способі життя, але й у світобаченні. Якщо на Півночі ставлення до рабства було негативним, то на Півдні переважали уявлення, що «темношкірі не є рівними білим людям, а рабська покірність вищій расі — це їхній природний і нормальний стан».

У 1820 р. між прибічниками та противниками рабства було укладено «компроміс у Міссурі». Він передбачав, що нові штати, які входитимуть до складу США, будуть прийматися попарно (один штат, де існувало рабство, інший — де воно заборонено) із метою збереження балансу сил у державі. Також компроміс забороняв рабство в районах на північ від паралелі 36°30'. Проте цей і наступні компроміси не вберегли державу від конфлікту.

Спроби південних штатів відокремитися від федерації виникали ще задовго до Громадянської війни. Так, у 1832 р. Південна Кароліна оголосила нечинними федеральні закони на своїй території та заявила про вихід із федерації. Лише надісланий до узбережжя флот США примусив владу штату переглянути свої дії.

Громадянська війна — збройна боротьба за державну владу між соціальними групами всередині країни.

У 50-х рр. ХІХ ст. в США відбулося загострення відносин між Північчю та Півднем. У штаті Канзас навіть спалахнула громадянська війна між двома потоками переселенців, що три-

вала з 1854 до 1858 р. У результаті загинуло близько 200 осіб. Хоча це не була велика війна, але вона показала, як напруженість може призвести до жорстоких конфліктів.

Ще одним питанням, яке викликало розбіжності між штатами було питання митних тарифів. Північ прагнула зробити їх якомога вищими, щоб захистити свою промисловість, Південь хотів торгувати з усім світом вільно.

Південні штати в цілому були багатші за північні. У 1860 р. 75 % доходів у державний бюджет США давали південні штати. Південь виробляв три головні види продукції: тютюн, цукор, бавовну. Вони були сировиною для промислових підприємств Півночі та становили основу експорту США. Вирощування бавовни стосується не лише легкої промисловості. Із бавовни отримують нітроцелюлозу, яка потрібна для виробництва пороху, вибухівки. Хоча загалом економічний потенціал Півночі перевищував Південь і мав перспективу подальшого зростання. Проте північні штати напередодні війни перебували у складній ситуації: постійні грабежі банків, затонулі кораблі з продукцією, конкуренцію з Російською імперією на європейському ринку зерна — усе це призвело до економічної кризи.

Крім того, існувало різне бачення щодо центральної влади в США. Північні штати підтримували ідею посилення центральної влади. Південні — відстоювали ідею, що США мають стати об’єднанням незалежних держав, тобто конфедерацією.

До того часу, коли влада належала Демократичній партії, виборці якої переважно представляли Південь, суперечності вдавалося долати шляхом компромісів. Проте із зростанням кількості виборців на Півночі прихильники Півдня почали втрачати місця в конгресі, а зрештою зазнали поразки й на президентських виборах.

У 1861 р. президентом США було обрано лідера Республіканської партії А. Лінкольна. Його перемога була локальною, у десяти штатах Півдня він не отримав жодного голосу. Республіканці були противниками рабства. Плантатори Півдня розцінили це як загрозу своєму існуванню та взяли курс на відокремлення від США й створення окремої держави, де буде узаконено рабство.

У лютому 1861 р. утворилася Конфедерація Американських Штатів з 11 рабовласницьких штатів Півдня, що оголосили про вихід зі складу США. Своїм президентом вони обрали Джеф-ферсона Девіса, а столицею проголосили місто Річмонд у штаті Вірджинія. Проте не всі рабовласницькі штати підтримали ідею Конфедерації. Три рабовласницькі штати — Делавер, Кен-туккі та Міссурі — залишилися у складі США. Тобто спочатку війна спалахнула як боротьба за збереження єдності країни.

Визначте основні події Громадянської війни 1861—1863 рр. у США.

5. Громадянська війна в США. У квітні 1861 р. конфедерати захопили форт Самтер (поблизу міста Чарлстон), гарнізон якого зберігав відданість федеральній владі. У відповідь на це А. Лінкольн оголосив про призов до армії США 75 тис. доб-

ровольців і запровадження морської блокади Півдня. Ці події започаткували Громадянську війну 1861—1865 рр. у США.

Під час війни Північ мала перевагу над Півднем за кількістю населення та економічним потенціалом. Однак після початку війни на бік конфедератів перейшло близько третини офіцерів і генералів армії США, які походили з Півдня.

На першому етапі війни в 1861 —1862 рр. ініціативу утримував Південь. Федерати, що вели боротьбу за відновлення єдності країни, уникали дій, які в майбутньому могли ускладнити їхні відносини з Півднем. Це дозволило конфедератам, армію яких очолював талановитий генерал Роберт Лі, досягти суттєвих успіхів і навіть створити загрозу столиці федератів — Вашингтону.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА 1861 — 1865 рр. у США

Громадянська війна 1861 —

1865 рр. у США — війна між 11 рабовласницькими штатами Півдня, які вийшли зі складу федерації (конфедератами), і федеральним урядом Сполучених Штатів (федератами).

У війну на боці Конфедерації могла втрутитися Велика Британія, яка не бажала втрачати своїх постачальників бавовни та ринки збуту товарів на Півдні. Тому адміністрація А. Лінкольна почала діяти більш рішуче. У травні 1862 р. конгрес США прийняв закон про гомстеди (сімейні ферми). Так, будь-який американець, якщо він не воював проти Півночі, міг отримати

землю з державного фонду й стати її власником за умови, що оброблятиме її протягом п’яти років. Цей закон забезпечив підтримку федерального уряду в аграрних штатах Заходу.

У вересні 1862 р. А. Лінкольн оголосив, що з 1863 р. рабство на Півдні скасовується, а колишні раби як вільні громадяни можуть вступати до федеральної армії.

Завдяки звільненню рабів і наданню їм дозволу вступати до війська наприкінці війни федеральна армія налічувала близько 200 тис. темношкірих солдатів. Від цього часу громадянська війна стала боротьбою не лише за збереження єдності країни, а й проти рабства.

Здійснені заходи дозволили федератам у 1863—1865 рр. досягти перелому в ході війни й узяти до своїх рук воєнну ініціативу.

На початку липня 1863 р. в битві під Геттісбергом у Пенсільванії федеральна армія генерала Улісса Гранта завдала вирішальної поразки конфедератам і змусила їх відступити. Ця битва стала поворотною подією війни. У 1864—1865 рр. У. Грант розгромив конфедератів у чотирьох одночасних операціях.

У результаті цього генерал Р. Лі на початку квітня 1865 р. поблизу містечка Аппоматтокс підписав з У. Грантом акт про капітуляцію головної армії конфедератів.

Однією з найтрагічніших сторінок періоду завершення Громадянської війни став день 14 квітня 1865 р. У театрі Вашингтона було смертельно поранено президента А. Лінкольна. Проте це вже не змінило результатів війни.

Громадянська війна стала найкровопролитнішим протистоянням в історії США. Конфедерати втратили в ній майже 258 тис. осіб, а федерати — майже 360 тис. осіб. Війна закріпила провідну роль Півночі в економічному та політичному житті країни й зберегла єдність США як держави. Було зруйновано основи плантаційного господарства й остаточно визначено фермерський шлях розвитку американського сільського господарства.

ПОТЕНЦІАЛ СТОРІН ПРОТИСТОЯННЯ В ГРОМАДЯНСЬКІЙ ВІЙНІ

1861 — 1865 рр. у США

Критерії	Північні штати (федерати)	Південні штати (конфедерати)
			Кількість населення	71%	29 %
Кількість чоловіків призивного віку	81%	19 %
Промислове виробництво	92,6 %	7,4 %
Мережа залізниць	75 %	25 %

співвідношення сил у громадянській війні

1861—1865 рр. у США

Воююча сторона	Населення (на 1861 р.)	Мобілі зовано
Федерати	22339968	2803300
Конфедерати	9103332	1 064200
загалом	31 443300	3867500

Предметом дослідження сучасних істориків є участь жінок у Громадянській війні в США.

Досить поширеною є точка зору, що війна була справою чоловіків, а жінок зображували як медсестер, шпигунок або домогосподарок. Офіційно в арміях федератів і конфедератів служба жінок заборонялася. Проте існує чимало прикладів того, як жінки, маскуючись під чоловіків, вступали на службу. В армії конфедератів дослідники називають щонайменше 250 таких випадків, а в армії федератів — щонайменше 400. Присутність жінок на військовій службі ставала викликом для панівних у XIX ст. уявлень про становище жінки.

Жінки брали безпосередню участь у Громадянській війні. Як наслідок вони отримували поранення, опинялися в полоні, гинули на полі бою. При цьому жінки воювали суто за власним вибором, розуміючи всі його ризики.

Сьогодні в США жінок допущено до військової служби, проте вони не мають права брати участь у бойових діях.

Які заходи включає Реконструкція Півдня?

6. Реконструкція Півдня. Після завершення Громадянської війни в південних штатах розгорнулася так звана Реконструкція Півдня. Із 1865 р. після дворічної «м’якої реконструкції» адміністрації президента Е. Джексона відповідно до законів,

прийнятих республіканською більшістю конгресу, розпочалася «радикальна реконструкція». За «Законом про воєнну реконструкцію» (1867 р.) територію штатів Півдня поділили на п’ять військових округів, очолюваних генералами федеральної армії. Під наглядом командувачів округів у кожному штаті на основі загального виборчого права (включно з афроамериканцями, як тепер називали колишніх темношкірих рабів) обиралися місцеві законодавчі збори, що розробляли нові демократичні конституції. Вони мали затвердити прийняті конгресом США в червні 1866 р. 13-ту поправку до Конституції про скасування рабства та 14-ту поправку, за якою право голосу надавалося всім чоловікам — жителям США віком від 21 року (за винятком індіанців). Після цього штати Півдня знову приймалися до США, а військова адміністрація ліквідовувалася.

Після виконання умов «Закону про воєнну реконструкцію» конгрес знову відновив у складі США в 1868 р. Арканзас, Південну Кароліну, Північну Кароліну, Луїзіану, Джорджію, Алабаму та Флориду, у 1870 р. — Міссісіпі, Техас і Вірджинію.

Під час здійснення Реконструкції Півдня землі всіх плантаторів, які брали участь у війні, примусово продали. У результаті на Півдні значно збільшилася кількість фермерських господарств. Одночасно із цим чимало колишніх рабів, не маючи освіти, спеціальності, землі й засобів до існування, були приречені на злидні та економічну залежність від білого населення. У результаті цього афроамериканці не мали можливостей для політичної активності та ставали джерелом постійного соціального напруження в регіоні.

У 1866 р. на Півдні виник Ку-клукс-клан — таємна організація, метою якої було протидіяти Реконструкції Півдня шляхом поширення переконань у перевазі білої людини. Члени товариства, одягнені в білі балахони з каптурами, залякували афроамериканців, перешкоджаючи їхній участі в голосуванні. Через численні акти насильства, які чинили члени товариства в 1870—1871 рр., влада прийняла закони щодо припинення його діяльності.

У 1872 р. федеральна влада, вважаючи основні завдання Реконструкції Півдня виконаними, здійснила кроки для досягнення примирення з колишніми противниками. Конгрес прийняв «Закон про загальну амністію», який відновлював у політичних правах усіх колишніх прибічників Конфедерації, за винятком 500 осіб.

На президентських виборах 1876 р. кандидати від демократів і республіканців набрали однакову кількість голосів. За домовленістю між Демократичною та Республіканською партіями президентом США став республіканець Розерфорд Гейз. За підтримки демократів він вивів із Півдня останні частини федеральної армії та фактично відмовився від відповідальності центральних органів влади за дотримання громадянських прав афроамериканців. Компроміс демократів і республіканців 1877 р. вважається датою завершення Реконструкції Півдня.

Реконструкція Півдня —

перетворення в південних штатах, здійснювані федеральним урядом США з метою ліквідації органів влади, установ, законів і традицій, що склалися там у період панування плантаторів. Афроамериканці — назва, що використовується щодо громадян США африканського походження. Ку-клукс-клан — ультраправа расистська організація в США, створена на ідеях переваги й домінування білого населення.

Працюємо з хронологією

1823 р. — проголошення «доктрини Монро». 1861—1865 рр. — Громадянська війна в США. 1865—1877 р. — Реконструкція Півдня.

На підставі фактів, розглянутих у параграфі, сформулюйте судження про:

особливості соціально-економічного розвитку США в першій половині XIX ст.;

те, які зміни відбувалися в політичному розвитку США до початку Громадянської війни; сутність «доктрини Монро»;

основні передумови, особливості та результати Громадянської війни в США;

вплив Реконструкції Півдня на розвиток США.

Запитання і завдання

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Я запитую — ви відповідаєте».

Правила гри. Учні та учениці складають три запитання за розглянутим матеріалом, що передбачають коротку відповідь. Учитель/учи-телька збирає аркуші, перемішує та роздає в довільному порядку. Учні та учениці мають дати відповіді на зазначені запитання.

2. Які з особливостей соціально-економічного розвитку США в цей період ви вважаєте визначальними для формування уявлення про нього? Поясніть свою думку. 3. Наведіть перелік основних характеристик політичного життя США. 4. Оцініть місце й значення «доктрини Монро» в розвитку подій в Америці. 5. Проаналізуйте передумови Громадянської війни в США та висловіть аргументоване припущення, чи можна було розв'язати суперечності мирним шляхом. 6. Як зазначають американські історики, під час Громадянської війни «кожна зі сторін залишала війну з надією на блискавичну перемогу». Висловіть свою думку, чому ці надії не справдилися й чому врешті-решт перемогла Північ. 7. Наведіть здобутки та втрати Реконструкції Півдня.

8. Простежте за картою (с. 98) процес територіального зростання США в 1803—1867 рр. 9. Складіть таблицю «зростання території США в 1803—1867 рр.».

Назва території	Якій державі належала	Рік приєднання до США

10. Робота в малих групах. Обговоріть і розв'яжіть пізнавальну задачу. Для обґрунтування своєї позиції доцільно скористатися додатковими джерелами. У роки Громадянської війни 1861—1865 рр. на Півночі досить часто замислювалися над тим, чи варто визволення рабів крові населення Півночі. Чому, на вашу думку, виникало таке питання? Яку відповідь на нього могли давати представники влади й різних суспільних верств? 11. Робота в парах. Розподіліть ролі та розіграйте уявний діалог між плантатором із Півдня та підприємцем із Півночі про переваги й труднощі в їхній господарській діяльності.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Гісем, Мартинюк 2022