Інформація про новину
  • Переглядів: 349
  • Дата: 23-01-2022, 16:19
23-01-2022, 16:19

10. Австрійська імперія доби Клеменса фон Меттерніха

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  9. Франція у період Реставрації Бурбон...
Наступна сторінка:   11. «Весна народів» 1848-1849 роках

Пригадайте:

Якими були наслідки Віденського конгресу для Австрійської імперії та німецьких держав?

1. Доба Клеменса Меттерніха

За своїм державним устроєм Австрійська імперія була абсолютною монархією з необмеженою владою імператора. Тим не менш, за правління імператорів Франца I (1806-1835) та Фердинанда I (1835-1848) визначальну роль в імперії відігравав міністр закордонних справ і фактичний голова уряду в 1809-1821 рр. та канцлер у 1821-1848 рр. Клеменс Меттерніх (1773-1859).

Клеменс Меттерніх

Клеменс Меттерніх, вважають історики, був наляканий подіями Французької революції та завоюваннями Наполеона І. Він прагнув за будь-яку ціну не допустити таких подій в Австрії.

На Віденському конгресі 1814-1815 рр. він став творцем нової системи міжнародних відносин у Європі після повалення Наполеона I. Меттерніх увів у тогочасну європейську дипломатію поняття «політика рівноваги в Європі», «політика союзів», «політика європейської безпеки». Однак для підтримання рівноваги в Європі Меттерніх уважав за необхідне застосування «права сили» — втручання у справи інших держав із метою їхнього підпорядкування загальному порядку. Саме тому він став одним з організаторів Священного союзу.

У внутрішній політиці Меттерніх намагався зберегти панування над не-австрійськими народами імперії, нерідко вдаючись до сили, використовуючи армію для придушення національних виступів. Він уважав, що ліберальні ідеї загрожують цілісності імперії, виступав за збереження абсолютної монархії та старих порядків. Мав переконання, що будь-яка конституція є «легалізованою революцією». Він запровадив жорстку цензуру, наприклад, заборонено ставити «Гамлета», бо там йшлося про вбивство монарха, в австрійській літературі негативні герої могли бути лише персонажі простого походження, але аж ніяк не знать. Австрійські інакодумці обминали заборону на друк, видаючи свої твори за межами власної країни. Меттерніх був ініціатором політики поліцейських репресій в Австрії і державах Німеччини, але подолати революційний рух в Австрійській імперії так і не зміг.

Австрійська імперія мала територію 576 тис. км2. її називали «клаптиковою» монархією, оскільки вона складалася з адміністративних одиниць

(королівства, провінції тощо). До її складу входили Північна Італія, Богемія, Польща, Галичина, Буковина, Трансільванія, Угорщина та інші землі.

Населення також було дуже різноманітним. Австрійські німці в складі імперії становили трохи більше, ніж чверть населення. Деякі з підвладних їй народів раніше вже мали власні держави, тож тепер прагнули в межах імперії самостійно вирішувати внутрішні справи (автономія) або й здобути повну незалежність. Австрійська влада у своїй політиці в національному питанні дотримувалася принципу «поділяй і володарюй». Держава була влаштована так, що у межах однієї адміністративної одиниці співіснували два або й більше народів: поляки та українці в Галичині, українці та румуни на Буковині, угорці та різні слов’янські народи. Вони боролися за владу на місцях і таким чином не об’єднувалися проти австрійського панування. Так, для придушення польського повстання 1846 р. у Галичині австрійці залучали українців, а в Буковині чиновниками здебільшого були німці.

Національний склад Австрійської імперії станом на 1848 р.

У 1815-1847 рр. Австрія залишалася аграрною країною, дві третини жителів якої працювали в сільському господарстві. Промислова революція розпочалася в Австрії в 30-40-х рр. XIX ст. в її найрозвиненіших провінціях — Нижній Австрії та Чехії. Будівництво залізниць в імперії розпочалося в 1828 р., але і в середині століття їх протяжність становила лише 1357 км. У 1830 р. перший пароплав з’єднав Відень та Пешт. Характерною для Австрійської імперії була нерівномірність розвитку її частин: якщо одні провінції (Чехія, Ломбардо-Венеція, Нижня Австрія) виробляли основну частину промислової продукції, то інші (Галичина, Буковина, Далмація, Угорщина) відігравали роль сировинних придатків, ринків збуту готової продукції. Якою була політика Австрійської імперії щодо народів, які її населяли?

2. Початок національного відродження слов’янських народів Австрійської імперії

У період наполеонівських війн у Європі поширилися уявлення про те, що кожна нація має право на самовизначення. Унаслідок цих переконань народи Австрійської імперії стали все наполегливіше вимагати надання громадянських свобод і забезпечення національного рівноправ’я. В історії словенців, хорватів, сербів, чехів, словаків, поляків, українців, що перебували під австрійською владою, кінець XVIII — перша половина XIX ст. стали періодом початку доби національного відродження.

Велику роль у цьому відігравали слов’янські просвітителі, яких називали будителями. Чимало зробили для національного відродження чехів Йозеф Добровський (1753-1829), автор праць з історії мови та культури чехів, і Йозеф Юнгман (1773-1847), який створив підручник чеської літератури та чесько-німецький словник. Видатними діячами словацького відродження були Ян Коллар (1793-1852), поет, автор збірок словацьких народних пісень, і Людовіт Штур (1815-1856), який розпочав створення словацької літературної мови.

Вагомими були здобутки «будителів» західних українців, що перебували під владою Габсбургів.

Михайло Поп-Лучкай (1789-1843) створив першу на західноукраїнських землях «Граматику слов’янорусь-ку» та шеститомну «Історію карпатських русинів».

Історик Денис Зубрицький (1777-1862) дослідив історію галицьких українців, корінного населення краю, в «Описі історії народу руського».

На національне відродження слов’ян, як і інших народів Австрійської імперії, впливали здобутки угорців (мадярів) у боротьбі за власну окремішність. Наприклад, латинську мову, яка у королівстві була офіційною ще з Середніх віків, було замінено на угорську. Однак угорці самі здійснювали мадяризацію слов’ян. Це ставало поштовхом для активізації національних прагнень слов’ян, зокрема закарпатських русинів, які перебували в складі Угорського королівства.

Кого серед слов’янських народів Австрійської імперії називали “будителями”?

3. Німецькі держави у 1815-1847 рр.

Більшість німецьких політиків і суспільних діячів розраховували, що після перемоги над Наполеоном їх народ нарешті здобуде державну єдність. Однак ці сподівання не справдилися. Створений за рішеннями Віденського конгресу Німецький союз існував лише на

папері, не мав спільного законодавства, уряду, збройних сил тощо. Кожна з держав-членів Німецького союзу мала свого монарха, уряд, армію, митні тарифи, грошову й судову системи. У більшості німецьких держав влада монархів була абсолютною, а їхні піддані не мали політичних і громадянських прав. До складу Німецького союзу також були включені частина земель Австрійської імперії та Пруссія. Вони мали визначальний вплив на політичне життя цього об’єднання, але при цьому вони були і головними суперниками.

У 1818 р. Пруссія почала укладати з іншими німецькими державами угоди про встановлення єдиного митного кордону. У 1834 р. 18 німецьких держав об’єдналися у Митний союз, учасники якого скасовували мито на товари, що перевозилися через їхні кордони. Провідну роль у союзі відігравала Пруссія. Створення союзу сприяло становленню в Німеччині єдиного національного ринку. Це стало однією з вагомих передумов подальшого об’єдання Німеччини, а також дуже ослабило позиції Австрії серед Німецького союзу.

Водночас німецькими землями ширилися ідеї про потребу об’єднання Німеччини, у якій невід’ємні права людини і громадянина будуть забезпечені конституцією. Першими їх висловили німецькі студенти ще на початку століття. Проте їхні публічні виступи були жорстко придушені Мет-терніхом, який розгорнув переслідування всіх, хто висловлював думку про необхідність політичних змін.

Які дві держави суперничали за вплив над німецькими землями?

Робота з джерелами

Із промови німецького письменника Йоганна Вірта (1831 р.)

Країна, де лунає наша рідна мова... зазнає спустошення та грабунку, її розривають на частини, вона знекровлена, нею потурають і її паплюжать. Щедро наділена природними багатствами, вона може бути для всіх своїх дітей місцем радості й добробуту, але виснажувана 34 правителями, вона перетворилася для більшості свого населення на місце голоду, лиха й скорботи. Німеччина — велика, багата, міцна Німеччина — повинна займати перше місце в сім’ї європейських народів. Однак, розкрадена зрадницькими аристократичними родами, вона викреслена зі списку європейських держав і віддана на посміховисько іноземцям. Призначена від природи бути в Європі джерелом світла і свободи, стояти на сторожі закону, Німеччина зробилася своєю протилежністю: вона стала придушувачем вільних народів, перетворюється на вічне царство темряви, рабства й грубого насильства. Таким чином, нещастя нашої Вітчизни одночасно є прокляттям для всієї Європи...

1. На що звертає увагу автор джерела у своїй промові?

2. У чому він убачав небезпеку роздробленості Німеччини?

4. Італія після Віденського конгресу

За результатами Віденського конгресу територію Італії було переділено на вісім королівств та герцогств, а північно-східна її частина — Ломбар-

до-Венеційське королівство — входила до складу Австрійської імперії.

Політична роздробленість Італії стала головною перешкодою для її економічного розвитку. Між італійськими державами існували митні кордони, у кожному королівстві й герцогстві діяли власні системи міри й ваги, грошові системи, закони. За рівнем економічного розвитку Італія суттєво поступалася Великій Британії, Франції та навіть Пруссії. Промислова революція розпочалася тут лише в 30-40-х рр.

XIX ст. Слаборозвинена промисловість не могла забезпечити працею тих, хто не знаходив її на селі. Розвиток сільського господарства відбувався дуже повільно. Селяни не мали достатньо землі та орендували її у дворян-землевласників, віддаючи за це частину врожаю. Деякі працювали лише за їжу.

Влада в Ломбардо-Венеційському королівстві належала австрійцям, а італійців позбавили можливості обіймати будь-які важливі посади в адміністрації, судах та армії. На території королівства перебувала австрійська армія та діяла австрійська поліція. Усі періодичні видання підлягали цензурі, зазнавали переслідування будь-які національно-ліберальні ідеї. Імператор Австрії Франц I, характеризуючи свою політику, говорив: «Насамперед необхідно, щоб ломбардці забули про те, що вони італійці». Однак це мало протилежний результат: саме в тогочасній Ломбардії набагато активніше, ніж в інших регіонах півострова, розвивався національно-визвольний рух. Період із кінця XVIII ст. до 1870 р., у який відбувалася боротьба італійців за створення національної держави, називають Рісорджименто.

Карбонарії (від італ. «carbonaro» — вугільник) — члени таємної політичної організації, що існувала на початку XIX ст. в Італії й боролася проти влади іноземців (спочатку французів, потім — австрійців) та за створення об’єднаної незалежної Італії.

У Центральній та Південній Італії активно діяли карбонарії, які після 1815 р. створили там розгалужену мережу таємних осередків. Своєю головною метою вони вважали боротьбу за національну незалежність Італії.

У 1820-х рр. карбонарії підняли повстання в Неаполі та у Сардинському королівстві (П’ємонті), які придушили австрійські війська. Після цього арешти карбонаріїв розпочалися в усій Італії. Тоді організація офіційно заявила про свою ліквідацію, однак таємно готувалася до подальшої боротьби. Під впливом Липневої революції 1830 р. у Франції в лютому 1831 р. вони підняли повстання в Пармі, Модені та Папській області. Спочатку повстанці перемагали, але внаслідок інтервенції австрійців зазнали поразки.

Ці невдачі змусили італійських патріотів шукати нових форм боротьби. У 1831 р. в Марселі колишній карбонарій Джузеппе Мадзіні (18051872) створив Молоду Італію — єдину загальноіталійську національно-революційну організацію. Він сформулював принцип «кожній нації — держава» і розгорнув боротьбу за створення італійської національної держави. Мадзіні сподівався досягти цього шляхом революції, здійсненої «із народом і для народу». У майбутньому члени «Молодої Італії» бачили свою батьківщину єдиною незалежною демократичною республікою.

Війська якої держави придушили повстання 1830-х рр. в італійських землях?

Робота з джерелами

Із таємної інструкції для членів організації «Молода Італія»

Засоби, за допомогою яких «Молода Італія» намагається досягти своєї мети, є виховання та повстання... Виховання — пресою, прикладом, словом... має стати принципом національного виховання... Повстання має нести першо-початок програми майбутньої італійської нації. Там, де відбуватиметься повстання, має бути італійський прапор, італійська думка, італійська мова. Маючи на меті відродити народ, воно розпочнеться в ім’я народу та спиратиметься на народ, яким до цього нехтували.

1. Про яку мету «Молодої Італії» йдеться в уривку? Якими методами ця мета мала бути досягнута?

2. Поясніть, як ви розумієте твердження «де відбуватиметься повстання, має бути італійський прапор, ... думка, ... мова». Свідченням чого воно може бути?

3. Чи можна вважати авторів документа прибічниками ідеології націоналізму? Чому?

У різних місцях півострова з’явилися місцеві осередки «Молодої Італії», які мали готувати загальноіталійську революцію. Однак неодноразові спроби підняти повстання в 1833-1834 рр. і на початку 40-х рр. XIX ст. виявилися невдалими.

Крім радикальних прихильників змін із «Молодої Італії», серед італійців були більш помірковані, але і їхнє ставлення до австрійців з часом стало негативним, оскільки Австрія надто грубо втручалася у внутрішні справи Італії. У 1846-1847 рр. у їхніх газетах і журналах почали з’являтися заклики до загальноіталійської війни проти Австрії.

Джузеппе Ґарібальді

Із-поміж членів «Молодої Італії» вирізнявся один із майбутніх героїв італійського Рісорджименто Джузеппе Ґарібальді (1807-1882). У 1834 р. за участь в організованій Мадзіні революційній змові його було засуджено до смертної кари, і він емігрував спочатку до Франції, потім — до Південної Америки. Там Ґарібальді перебував до 1848 р. Дізнавшись про початок чергового італійського повстання проти австрійців, він повернувся до Італії. Це повстання теж зазнало поразки, проте наполеглива боротьба Ґарібальді на тлі загальної зневіри зробила його надзвичайно популярним серед італійців. Надалі він присвятив життя боротьбі за об'єднання Італії.

Закріплення знань, умінь та навичок

1. Охарактеризуйте політику уряду Клеменса Мет-терніха в Австрійській імперії.

2. Чому Австрійську імперію називали «клаптиковою» монархією?

3. Які провінції Австрійської імперії першими були охоплені промисловою революцією?

4. Які народи у складі Австрійської імперії були найчисленнішими? Яку політику влада проводила щодо них?

5. Чим уславилися Ян Коллар та Людовіт Штур?

6. Як були облаштовані німецькі землі за рішенням Віденського конгресу?

7. Які наслідки для німецьких земель мало існування Митного союзу? Яка держава виступила його засновником?

8. Якими були наслідки Віденського конгресу для італійських земель?

9. У якій із держав Італії карбонарії розпочали у 20-х рр. XIX ст. революцію?

10. Хто заснував організацію «Молода Італія»? З якою метою?

Тим часом в Україні

1816 р. — заснування в Перемишлі Товариства галицьких греко-католи-цьких священників для поширювання просвіти і культури серед вірних на основі християнської релігії — першої української просвітницької організації у регіоні.

1821 р. — утворення в Тульчині таємного «Південного товариства». 1821-1822 р. — можливе існування таємного «Малоросійського товариства», метою якого було унезалежнення Малоросії від Російської імперії. 1825-1830 р. — існування у Ніжинській гімназії вищих наук гуртка так званих професорів-вільнодумців, які серед іншого засуджували дійсний політичний лад у Російській імперії, пропагували демократичні ідеї.

1833 р. — створення у Львові гуртка «Руська Трійця».

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Сорочинська 2022

 




Попередня сторінка:  9. Франція у період Реставрації Бурбон...
Наступна сторінка:   11. «Весна народів» 1848-1849 роках



^