Інформація про новину
  • Переглядів: 368
  • Дата: 23-01-2022, 23:04
23-01-2022, 23:04

14. Громадянська війна у США і Реконструкція Півдня

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  13. Об’єднання Італії. Об’єднання Німе...
Наступна сторінка:   15. Основні тенденції соціально-економ...

Пригадайте:

1. Коли утворилися США?

2. Яким був державний устрій США?

1. США в першій половині XIX ст.

На початку XIX ст. США були федерацією штатів, що простягалася вздовж Атлантичного узбережжя Північної Америки. У 1803-1867 рр. територія країни збільшилася з 2,1 до 9,3 тис. км2. Швидке зростання території та дух вільного підприємництва, який панував у США, робили їх привабливими для переселенців: у 1820-1856 рр. до країни емігрувало понад 4,2 млн осіб.

Переважна більшість населення США в першій половині XIX ст. займалася сільським господарством: на Півночі переважали сімейні ферми, на Півдні — плантаторські господарства. У першому десятилітті XIX ст. на півночі США розпочалася промислова революція. У її результаті сформувалися нові верстви американського суспільства — промислова буржуазія та наймані робітники. Американське суспільство було дуже динамічним. Американці легко змінювали місце проживання та заняття, якщо бачили можливість отримати більший прибуток.

Федерація — назва союзної держави, що складається з кількох державних утворень, кожне з яких, зберігаючи власні органи влади, підпорядковується загальним органам влади.

У 1803-1867 рр. американський уряд різними засобами здійснював територіальну експансію в Північній Америці. У результаті території США збільшилися у 3,5 раза.

Підготуйте короткі повідомлення про набуття США різних територіальних володінь на вибір.

22 грудня 1823 р. президент США Джеймс Монро, реагуючи на війну за незалежність країн Латинської Америки, виголосив заяву, що увійшла в історію як «доктрина Монро». Доктрина базувалася на таких засадах: світ поділяється на сфери впливу — Західна півкуля відводиться США, а Східна — європейським державам; США не стосуються конфлікти європейських держав та їхніх колоній, але і їхні спроби втручання у внутрішні справи держав Північної та Південної Америки розглядатимуться як акт агресії безпосередньо проти США. Надалі «доктрина Монро» використовувалась США як привід для втручання до справ країн Латинської Америки.

► Охарактеризуйте суть «доктрини Монро».

2. Корінні народи та проблема рабства у США

Характерною рисою американського життя XIX ст. стало заселення переселенцями Дикого Заходу. На його нео-своєних землях вони засновували нові господарства та ставали фермерами.

Активне освоєння Заходу супроводжувалося появою тут поселень, які з часом виростали у великі міста. Захід ставав ринком збуту для промисловості північних штатів, а також джерелом сировини й продуктів харчування. Освоєнню країни сприяв розвиток транспорту. На початку XIX ст. з’явилося багато річкових пароплавів. Численні канали об’єднали річки між собою та з узбережжям Атлантичного океану. У 1830 р. відкрилася перша залізниця, а на кінець 50-х рр. XIX ст.

США вийшли на перше місце у світі за її загальною протяжністю.

З рухом американських поселенців на захід корінне населення Америки — індіанців — різними шляхами позбавляли

їхніх земель і, попри їхній опір, поступово витісняли на захід. У 1834 р. окремим законом всіх індіанців, що залишилися на схід від річки Міссісіпі, силою переселили до резервацій — територій, відведених для проживання індіанців, за межами яких їм заборонялося перебувати. Території для резервацій обиралися такі, які не можна було використовувати для фермерства. Чим далі колонізатори просувалися на захід, тим частішими ставали сутички з корінним населенням, які зрештою вилились у численні війни між американцями та індіанцями.

Цікаво знати

У 1830-х рр. індіанські племена, які доти мали права самоуправління і через те, що вони перейняли спосіб життя та технічні винаходи колонізаторів, їх називали «п'ять цивілізованих племен», було силою переселено на захід. Дорогою індіанці страждали від відсутності даху над головою, хвороб та голоду, що призвело до тисяч смертей. Це насильницьке переселення увійшло в історію як «дорога сліз». Разом з індіанцями було переселено їхніх темношкірих рабів, також за ними рушили і вільні темношкірі, наприклад ті, що мали шлюб з індіанцями.

Із XVII ст. до Північної Америки з Африки завозилися чорношкірі раби. У 1808 р. було запроваджено заборону на ввезення нових рабів до США, але їхня кількість все одно зростала: якщо у 1800 р. тут мешкав 1 млн осіб, то у 1860 р. їх було 4,4 млн. Примусову рабську працю використовували на плантаціях бавовни, цукрової тростини, рису й тютюну.

З кінця XVIn ст. у США поширився рух аболіціоністів, які вважали рабство аморальним і виступали за його скасування. У 1816 р. вони придбали землі на узбережжі Африки та заснували державу Ліберія. Аболіціоністи збиралися викуповувати в плантаторів рабів, звільняти їх і перевозити сюди. Однак ця ідея не набула розвитку: рабовласники не бажали відмовлятися від дешевої робочої сили, а більшість чорношкірих, що народилися в Америці, не бажали залишати її. Аболіціоністи також вели роз’яснювальну роботу, видаючи книжки, газети й організовуючи мітинги. Нерідко аболіціоністи надавали перевагу радикальним засобам боротьби, вдаючись до нападів на фермерів-рабовласників, також вони допомагали втечам рабів до вільних від рабовласництва штатів і Канади.

Кого називали аболіціоністами?

У 1828 р. утворилася Демократична партія, а у 1854 р. — Республіканська партія. Першим лідером республіканців був Авраам Лінкольн (1809-1865). Республіканців підтримували фермери, підприємці та наймані робітники Півночі, а демократів — плантатори Півдня.

Ставлення обох партій до рабства суттєво відрізнялося. Демократи вважали, що кожен штат має самостійно вирішувати, чи дозволяється на його території рабство. Республіканці не вимагали негайного скасування рабовласництва, однак виступали за його непоширення на щойно заселених землях на заході.

Яким було становище корінних народів у США?

Авраам Лінкольн

Шістнадцятого президента США Авраама Лінкольна (1809-1865) у цій країні вважають національним героєм, перш за все тому, що у 1863 р. він підписав Прокламацію про звільнення рабів, яка поклала край рабству на території США. Іншим важливим його здобутком стало ухвалення у 1862 р. Гомстед-акта, який сприяв розвиткові фермерства та заселенню американських Великих рівнин. Лінкольну належить формулювання основної мети демократії: «Уряд, створений народом, з народу і для народу», яке він виголосив 19 листопада 1863 р. у своїй знаменитій Геттісберзькій промові.

Лінкольн народився у фермерській родині, і перш ніж стати політиком, випробував чимало різних професій.

У 1854 р. Лінкольн став одним із засновників Республіканської партії США, а 1860 р. переміг на президентських виборах. Одразу після того він був змушений керувати країною в умовах громадянської війни, що тривала упродовж 1861-1865 рр.

Лінкольн мав надзвичайне здоров'я та високий зріст — 193 см. Останнє завжди виділяло його з натовпу. Сучасники згадували і про особливу енергійність, що привертала до нього серця людей.

11 квітня 1865 р. Авраама Лінкольна було вбито, за найбільш поширеною версією, прихильником конфедератів.

3. Громадянська війна

У 50-х рр. XIX ст. розвиток США призвів до загострення відносин між північними та південними штатами. З поступом промислової революції Північ ставала дедалі більш урбанізованим та технічно розвиненим; місцеві мешканці цінували підприємливість, вміння заробляти гроші, прогресивність; тоді як південь лишався аграрним, а цінності місцевого суспільства нагадували Європу «старого порядку». На півдні вірили, що «чорношкірий не є рівним білій людині, а рабська покірність вищій расі — це його природний і нормальний стан», а північан уважали метушливими

особами, яких цікавлять лише гроші. Самі північани бачили у населенні півдня випещених аристократів, що живуть у надмірній розкоші.

У південних штатах використовували майже безкоштовну примусову працю рабів, і таким чином плантатор міг отримувати величезні прибутки за мінімальних витрат. Вони поставляли бавовну для європейських, особливо британських споживачів, й отримували звідти більшість машин та обладнання. Це руйнувало внутрішній ринок США, зачіпало інтереси підприємців Півночі, які прагнули самі збувати свою продукцію на Півдні. Уряд США увів великі тарифи на торгівлю з Європою, що викликало незадоволення південних штатів: крім прямих економічних збитків, втручання федерального уряду, що розташовувався на півночі, у Вашингтоні, дратувало південців, які прагнули жити за гаслом «живи як знаєш, не заважай іншим», і де існували сильні традиції самоуправління.

З приєднанням до США нових територій на заході конфлікт поглиблювався: плантатори півдня скуповували тут кращі ділянки землі, що викликало обурення фермерів. Вони почали вимагати від влади заборонити поширення рабства і, відповідно, плантаторства у західних штатах.

У 1861 р. президентом США став лідер Республіканської партії Авраам Лінкольн. Республіканці були прибічниками обмеження рабства територією південних штатів, уважаючи, що із часом це призведе до краху плантаторських господарств. Плантатори Півдня вбачали в цих планах загрозу своєму існуванню, тому взяли курс на відокремлення від США й створення окремої держави, де буде узаконене рабство. Проте питання рабства було лише одним із переліку глибоких суперечностей між цінностями та способом життя і ведення господарства Півдня та Півночі.

У лютому 1861 р. 11 південних штатів створили Конфедерацію Американських Штатів й оголосили про вихід зі складу США. Своїм президентом вони обрали Джефферсона Девіса, який заявив, що на цих землях рабство існуватиме «вічно», а столицею було проголошено місто Річмонд у Вірджи-нії. Штати Конфедерації займали 40 % всієї території США, мали населення 9,1 млн осіб, з якого понад 3,6 млн становили чорношкірі.

Конфедерація — союз окремих суверенних держав, об’єднаних спільними керівними органами, створений із певною метою, переважно зовнішньополітичною та воєнною.

12 квітня 1861 р. конфедерати захопили форт Самтер, який не визнав владу Конфедерації, попри те, що знаходився на території належного до неї штату. У відповідь на це Лінкольн оголосив про призов до армії США 75 тис. добровольців і запровадив морську блокаду Півдня. Ці події стали початком Громадянської війни у США (1861-1865).

На той час за кількістю населення та економічним потенціалом Північ мав перевагу над Півднем. До США входило 23 штати, у тому числі три рабовласницькі, його населення перевищувало 22 млн, тут розташовувалась

майже вся промисловість та 70% залізниць. Проте після початку війни на бік конфедератів перейшло близько третини офіцерів і генералів армії США (федератів), які походили з Півдня.

Громадянська війна в США 1861-1865 рр. — війна між 11 рабовласницькими штатами Півдня, які вийшли зі складу Союзної федерації (конфедератами), і федеральним урядом Сполучених Штатів (федератами).

На першому етапі війни, в 1861-1862 рр., конфедерати, армію яких очолював талановитий генерал Роберт Лі (1807-1870), зуміли досягти суттєвих воєнних успіхів і навіть створити загрозу столиці США — Вашингтону. Найбільшим досягненням півничан стало здобуття одного з найбільших портових міст Півдня — Нового Орлеана — у квітні 1862 р.

Тоді ж, у 1862 р., стало очевидним, що війна між Північчю та Півднем буде тривалою. Виявилось, що економіка Конфедерації не здатна витримувати тягар затяжної війни. Військові видатки призвели до інфляції, падіння рівня життя. У південних штатах було запроваджено загальну військову повинність, але водночас армія стикнулася з проблемою дезертирства, неодноразово повставали раби. У той час на Півночі економіка розвивалась завдяки військовим замовленням від держави. Північна армія була вдвічі численнішою за південну.

Морт Кюнстлер. «Атака Пікетта», 1982 р. Картина зображає епізод битви при Гзттісберзі. На думку багатьох істориків, невдача цієї атаки призвела до поразки конфедератів спочатку у битві, а згодом — у всій війні

Щоб знайти нових прихильників, у травні 1862 р. конгрес США схвалив закон, названий Гомстед-акт, за яким будь-який американець, що не воював проти Півночі, міг отримати землю з державного фонду і за умови, що оброблятиме її

протягом п’яти років, стати її власником. Цей закон забезпечив підтримку федерального уряду в аграрних штатах Заходу.

22 вересня 1862 р. Авраам Лінкольн оголосив, що із 1863 р. рабство у повсталих південних штатах скасовувалося, а тамтешні колишні раби як вільні громадяни можуть вступати до федеральної армії. Оскільки раби були власністю своїх господарів, які за американськими законами вважалися недоторканними, Лінкольн був змушений використати повноваження головнокомандувача й підписати 1 січня 1863 р. Прокламацію про звільнення рабів.

Завдяки звільненню рабів і наданню їм дозволу вступати до війська на кінець війни у федеральній армії перебувало близько 200 тис. чорношкірих. Із цього часу громадянська війна стала боротьбою не лише за збереження єдності країни, а й проти рабства.

Здійснені заходи дозволили федератам у 1863-1865 рр. досягти перелому впродовж війни й узяти до своїх рук воєнну ініціативу.

1-3 липня 1863 р. в битві під Геттісбергом у Пенсильванії федеральна армія генерала Ві-лісса Ґранта (1822-1885) завдала вирішальної поразки конфедератам і змусила їх відступити. Ця битва стала поворотним пунктом війни.

У 1864-1865 рр. війська Ґранта розгромили конфедератів у чотирьох одночасних операціях.

У результаті цього генерал Роберт Лі був змушений 9 квітня 1865 р. поблизу містечка Ап-поматтокс підписати акт про капітуляцію головної армії конфедератів.

Громадянська війна стала найкривавішим конфліктом в історії США і, як пишуть історики, «найважчим випробуванням для американської демократії». Конфедерати втратили в ній 258 тис. осіб, а армія Півночі — 360 тис. осіб. Північ продемонструвала свою економічну та політичну перевагу над південними штатами. Було зруйновано основи плантаційного господарства і, завдяки Гомстед-акту, остаточно визначено фермерський шлях розвитку американського сільського господарства. У результаті війни США зберегли свою цілісність як єдина держава.

Назвіть головнокомандувачів військ Півночі та Півдня.

4. Реконструкція Півдня

Після завершення Громадянської війни, відповідно до законів, схвалених конгресом США, у південних штатах розпочалися перетворення — так звана Реконструкція Півдня. Це рішення було ухвалене без участі представників південних штатів.

Реконструкція Півдня — період в історії США 1867-1877 рр., у ході якого в колишніх штатах Конфедерації було проведено системні перетворення, спрямовані на ліквідацію рабовласницького устрою.

За «Законом про воєнну реконструкцію» 1867 р. територію колишніх штатів Конфедерації було поділено на п’ять військових округів, очолюваних генералами федеральної армії. Під їхнім наглядом у кожному штаті на основі загального виборчого права (включно з чорношкірими) обиралися місцеві законодавчі збори, які розробляли нові демократичні конституції. Вони мали затвердити 14-ту поправку до Конституції, за якою право голосу надавалося всім чоловікам — жителям США віком від 21 року (за винятком індіанців) і 13-ту поправку про скасування рабства. Після цього «бунтівні штати Півдня» знову приймалися до Союзу, а військова адміністрація ліквідувалася. Цей процес тривав до 1876 р.

У період Реконструкції армія фактично займається охороною афроамериканців та нових органів місцевої влади від насильства з боку секретних організацій колишніх рабовласників. Найвідомішою з них став заснований у 1866 р. Ку-клукс-клан — таємна організація, метою якої було поширювати переконання у перевазі білої людини. Члени товариства, одягнені в білі балахони з каптурами, залякували афроамериканців. Інші подібні організації вдавалися до набагато більш жорстоких методів, у тому числі й убивств. На вулицях південних штатів, особливо у час місцевих виборів, нерідко траплялися криваві збройні сутички між республіканцями і чорношкірими з однієї сторони та расистськими організаціями — з іншої.

Завданнями Реконструкції було залучення афроамериканців до політичного життя. Тепер вони могли брати участь у виборах. У цей період Реконструкції у південних штатах близько 1,5 тис. афроамериканців було обрано до місцевих органів влади. Багато з них були неграмотними, тому вони винаймали собі освічених представників, ще 137 з них переселилися на Південь з північних штатів.

Водночас політичних прав було тимчасово позбавлено посадовців та колишніх військових Конфедерації — всього, за різними підрахунками, від 10 до 15 тис. осіб.

Під час Реконструкції Півдня землі всіх плантаторів, які брали участь у війні, було примусово продано з аукціонів. У результаті на Півдні значно збільшилася кількість фермерських господарств. Одночасно з цим чимало колишніх рабів, не маючи освіти, конкретної професії чи землі для обробітку, були приречені на злидні. У результаті цього афроамериканці, як тепер називали колишніх чорношкірих рабів, втрачали політичну активність.

На президентських виборах 1876 р. кандидати від демократів та республіканців набрали майже однакову кількість голосів. Щоб уник-

нути нової громадянської війни, на початку наступного 1877 р. ці дві політичні сили домовилися визнати перемогу кандидата-республіканця в обмін на виведення федеральних військ з території Півдня. Компроміс демократів і республіканців 1877 р. вважається датою завершення Реконструкції Півдня. У наступні роки тисячі афроамериканців, побоюючись за свої життя, покинули території південних штатів.

Коли розпочалася Реконструкція Півдня?

Навчання шиттю у промисловій школі у Ричмонді. Подібні школи створювались для колишніх рабів, аби навчити їх заняттям, які дозволяють заробляти собі на життя. Вчителі для таких шкіл зазвичай приїжджали з Півночі. Автор зображення Джеймс Тейлор, 1866.

Закріплення знань, умінь та навичок

1. За що боролися аболіціоністи?

2. Коли було оголошено про скасування рабства?

3. Хто став першим лідером Республіканської партії?

4. Назвіть останнє велике територіальне надбання США, здійснене в 1867 р.

5. Що таке «доктрина Монро»?

6. Скільки штатів у лютому 1861 р. утворили Конфедерацію?

7. Як відрізнявся соціально-економічний устрій південних та північних штатів США?

8. За яких обставин у США розпочалася Громадянська війна 1861-1865 рр.? Назвіть її причини.

9. Коли та за яких обставин у США було скасовано рабство?

10. Якими були наслідки Громадянської війни для США?

11. Висловіть власні припущення: з якою метою було розпочато Реконструкцію Півдня? Свою думку обґрунтуйте.

12. Групове обговорення. Чи на момент завершення Реконструкція Півдня виконала свої завдання?

Тим часом в Україні 1863 р. — Валуєвський циркуляр.

1865 р. — відкриття перших на території України залізниць: Львів — Перемишль та Одеса — Балта.

1868 р. — заснування у Львові товариства «Просвіта».

1875 р. — створення Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

Практичне заняття №2.

«Вплив промислової (індустріальної) революції на побут європейців»

Пригадайте:

Яке явище отримало назву «індустріальна революція»? Які наслідки воно мало для суспільного розвитку?

Мета: на підставі аналізу наведеного тексту визначити, які зміни відбулися у повсякденному житті різних верств населення Європи ХІХ ст.

Підготовка до практичного заняття:

1. Ознайомтеся із запропонованими матеріалами, дайте відповіді на запитання і виконайте завдання.

2. За потреби користуючись додатковими джерелами, підготуйте повідомлення або презентацію про обраний аспект європейського повсякдення 1815— 1870 рр.

Хід роботи

1. Ознайомтеся з повідомленнями та презентаціями однокласників про обраний аспект повсякдення 1815-1870 рр.

2. На основі домашньої підготовки та щойно почутого на уроці спільно у класі сформулюйте вичерпний перелік змін, що охопили європейське повсякдення у ХІХ ст.

Уривок №1. Демографічний вибух

Протягом ХІХ ст. у Європі відбувся демографічний вибух — стрімке збільшення населення. Чисельність європейського населення зросла зі 190 млн у 1800 р. до 420 млн 1900 р. Проте цей процес не був рівномірним і в часі, і в просторі.

Причин для зростання населення було кілька:

• медичні відкриття (зокрема, поширення вакцинації від віспи, винайденої Едвардом Дженнером, відкриття Луї Пастера — пастеризація (кип’ятіння перш за все хірургічних інструментів) та сироватки від сказу, Джозефа Лістера, який з 1875 р. запровадив антисептики при операціях, Джеймса Сімпсона, який у 1840-х рр. став застосовувати наркоз);

• запровадження публічної гігієни (будівництво каналізацій та водопроводів у містах), початок масового виробництва та використання мила.

Збільшення чисельності населення стало причиною аграрного перенаселення — явища, коли земель для сільськогосподарського обробітку на всіх бракувало. У пошуках заробітку люди масово переїздили до міст. Процес зростання міського населення називали урбанізація (від лат. urbanus — міський). Протягом ХІХ ст. міське населення Європи виросло з 50 до 220 млн осіб.

Урбанізація була нерівномірною: у Франції та Іспанії у сільській місцевості проживало до 80 % населення, тоді як Англія стала найбільш урбанізованою країною. На початку ХІХ ст. населення Лондона досягнуло 1 млн, а в 1900 р. Лондон налічував близько 4 млн мешканців.

Розвиток промислового виробництва сприяв мобільності робочої сили. Польські робітники приїздили на французькі шахти на півночі та у Рурський басейн. Ірландці їхали до Англії, де прокладали дороги, рили канали, пізніше — будували залізниці. У 1830-ті рр. близько 10 тис. європейців щорічно мігрували у пошуках роботи, до кінця століття ця цифра сягала 1,5 млн. Також внаслідок аграрного перенаселення селяни мігрували не лише до міст, а й виїжджали до США, Канади, Австралії та Нової Зеландії, Аргентини. Те ж саме стосувалося і сімей колишніх ремісників. Причиною еміграції міг бути і голод: у 1845-1849 рр., рятуючись від Великого голоду, понад 1,7 млн ірландців, тобто одна сьома населення, залишили острів. Більшість з них переселилася до США.

Вільям Вайл. «Вид на Манчестер з Кенрсал Мур, з сільськими фігурами та козами», 1852 р. Манчестер став одним із перших промислових центрів Англії. На час створення картини це був найбільший центр виробництва тканин у світі Що на зображенні вказує на те, що Манчестер — промислове місто?

Уривок №2. Повсякденне життя у європейських містах

Життя у містах кардинально відрізнялося від сільського. У селі всі знали один одного, родичі та сусіди підтримували дружні стосунки, у житті сільської громади важливу роль відігравали звичаї та традиції — порядок речей, який міг не змінюватися століттями. Переїхавши до міста, сільський мешканець почувався відірваним від дому та одиноким, він мав підкорятися зовсім іншим правилам життя.

У місті було легше знайти роботу та отримати освіту, натомість міщани були змушені миритися з тіснотою та брудом. Через великий наплив нових

мешканців у містах стало бракувати житла. Орендували не лише кімнати в будинках — в одній могло ночувати кілька сімей, а й комори, повітки, погреби, хліви. Ані водопроводу, ані каналізації не існувало, будинки були брудними, а на додачу — темними і холодними, тому що власники помешкань економили на опаленні.

До середини ХІХ ст. у великих європейських містах не існувало каналізації та системи очищення води, тому міські джерела нерідко були джерелами розповсюдження холери. Так, 1832 р. у Парижі спалахнула епідемія цієї хвороби, що забрала 20 тис. життів. У 1850-х рр. англійський лікар Джон Сноу довів зв’язок між поширенням захворювання та якістю води, але лише після літа 1858 р., яке увійшло в історію як «Великий сморід» (тоді вміст переповнених стічних ям потрапив до Темзи, це викликало настільки великий сморід, що Парламент виїхав з міста), у Лондоні розпочали роботи зі зведення централізованої каналізації.

Промислові міста вкривав настільки густий смог від викидів, що нерідко не було нічого видно далі простягнутої руки. Лондон ще з кінця XVIII ст. називали «Великий дим». Чорна кіптява вкривала все у місті.

Індивідуальне харчування

У першій половині ХІХ ст. у Парижі з'явилися перші ресторани. їхня відмінність від усіх інших закладів громадського харчування полягала у тому, що там вперше з'явилося меню (la carte), яке пропонувало кілька закусок, основних страв та десертів на вибір. Крім того, що раніше всі відвідувачі, наприклад трактиру, їли за спільним столом, то у ресторанах кожен відвідувач мав окремий столик.

Робота з джерелами

Із опису подорожнім вигляду Берліна на початку XIX ст.

Більшість вулиць [міста] широкі й обставлені будинками в чотири та більше поверхів. Не бракує також просторих площ. Від цього тут навіть дихається легше, ніж у Відні, Гамбурзі та інших містах, де будинки й люди скупчені на невеликих територіях. Широкі вулиці та взагалі красива архітектура будинків надають Берліну такого вигляду, яким можуть похвалитися небагато великих міст. Вільгельмштрассе, яка майже вся вкрита палацами, Лейп-цигерштрассе, Унтер дер Лінден, як і надзвичайно гарні площі — Оперна, Вільгельмова та інші, — викликають здивування іноземців...

1. Яке враження справив на автора тогочасний Берлін?

2. Які нові риси міської забудови можна визначити за джерелом?

Ще однією проблемою стала організація міського транспорту. Кількість кінних екіпажів було такою, що у великих містах утворювалися кілометрові корки. У 1863 р. у Лондоні було вперше збудовано підземну залізницю — так виникло метро. У 1870-ті рр. у європейських містах з’явилися перші трамваї, які тягли коні, а у 1890-х рр. — і електричні.

Робота з джерелами

У 1820-х рр. в Англії та Франції з’явився публічний кінний транспорт — омнібус (з латинської мови — «для всіх» ). «Усередині[омнібуса]на вас чекають численні прикрі подразники. Тростини і парасольки тикаються вам у спину як ввічливе попередження, що хтось хоче вийти і що ви повинні смикати кондуктора за полу пальто або щипати його за литку з проханням зупинитися. Ви задихаєтеся від запаху вологих парасольок, пальці ніг стоптані пасажирами, що входять або виходять. Ваші сусіди кашляють і сякаються, немовля кричить, кишенькові злодії нишпорять поруч, мушки, що ховаються в брудній соломі, ось-ось попадуть вам в рот або очі, й при цьому все навколо гуркоче, деренчить і труситься!»

1. Для кого, на вашу думку, були призначені омнібуси — еліти чи широкого загалу?

Цікаво знати

У ХІХ ст. стала поширюватися масова освіта. Тому на громадську думку дедалі більший вплив мали газети. З удосконаленням поліграфічної техніки ціна на них знижувалась, і вони стали загальнодоступним джерелом інформації: там розміщувалися оголошення про вакансії, реклама, новини тощо. Видавці приваблювали читачів сенсаційними заголовками та репортажами з місць найнебезпечніших подій, таких як війни та революції. Так у 1830-х рр. з'явилися журналісти-репортери, які завдяки своїм публікаціям нерідко ставали народними улюбленцями.

Винаходи ХІХ ст. — залізниця, телеграф та газети назавжди змінили уявлення людини про час і простір, сприяли становленню глобалізованого світу.

Глобалізація — процес перетворення певного явища на таке, яке стосується всієї планети.

Постановочна фотографія 1860-х рр., яка зображає процес одягання заможної дами. Спідниці трималися на спеціальному каркасі — криноліні, що виготовлявся з китового вуса. Ширина спідниць на кринолінах була 2 м, тому жінка не могла пройти у двері, йти поруч з кимось, навіть відвідати вбиральню без сторонньої допомоги

Тривалий час міські вулиці були неосвітлени-ми, доки на початку ХІХ ст. не почали з’являтись газові ліхтарі. Вперше вуличне газове освітлення з’явилося у Лондоні, Балтиморі та Парижі.

Моду в повсякденному житті задавали сім’ї монархів та аристократи, її намагались наслідувати всі, хто мав достатньо коштів. У Англії таким чином сформувалася «вікторіанська мораль» (від років правління королеви Вікторії (1838-1901) — строгий неписаний звід правил поведінки як на публіці, так і в сімейному колі. Він передбачав стриманість у стосунках, слідкування за своєю репутацією, яка залежала від того, наскільки члени суспільства ретельно дотримувалися певних ролей: чоловіки були власниками всього майна у сім’ї, отримували дохід, вели активне публічне життя, жінки ж у цьому суспільстві були юридично безправними, єдиними доступними їм заняттями, що не засуджувались, були народження дітей та господарювання вдома.

Як змінився вигляд європейських міст унаслідок промислової революції?

Урок-узагальнення за розділом ІІ «Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815-1870 рр.)»

1. Складіть перелік подій, які ви вважаєте найважливішими для характеристики вивченого історичного періоду. Обґрунтуйте свій вибір.

2. Пригадайте ці історичні постаті та дайте кожній з них коротку характеристику, вкажіть їх на фото:

Джузеппе Ґарібальді, Камілло Кавур, Отто фон Бісмарк,

Авраам Лінкольн, Сімон Болівар.

3. Поясніть значення понять і термінів: «індустріальне суспільство», «ідеологія», «консерватизм», «лібералізм», «соціалізм», «нація», «націоналізм», «соціалізм», «реставрація», «парламентська демократія», «чартистський рух», «професійна спілка», «західники», «слов’янофіли», «карбонарії», «Весна народів», «аболіціонізм».

4. Укажіть дати або хронологічні рамки таких подій та явищ:

• Липнева революція у Франції

• збройний виступ декабристів у Російській імперії

• «Весна народів»

• об’єднання Італії та Німеччини

• Громадянська війна в США

• час розгортання чартистського руху

• роки здобуття незалежності країнами Латинської Америки

• Східна (Кримська) війна

5. Виконайте завдання за історичною картою.

A) Покажіть місця революційних і національно-визвольних рухів у Європі в 1815-1847 рр.

Б) Покажіть нові держави, що утворилися в Європі у 1815-1847 рр.

B) Покажіть країни, охоплені національно-визвольною боротьбою в період «весни народів».

6. Поміркуйте над питаннями:

1. Вкажіть наслідки індустріальної революції для суспільного розвитку країн Західної Європи.

2. Назвіть країни, що у вивчений вами період утворилися в Латинській Америці.

3. Простежте становлення парламентської демократії в Європі.

4. Якими були причини «Весни народів»? Які з них можна назвати соціальними, а які — політичними? Які ще категорії ви можете виокремити?

5. Яким було значення Кримської війни для Франції та для Російської імперії?

6. Як на історію США вплинула Громадянська війна? Чи, на вашу думку, саме питання работоргівлі було визначальною причиною її початку?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Сорочинська 2022

 




Попередня сторінка:  13. Об’єднання Італії. Об’єднання Німе...
Наступна сторінка:   15. Основні тенденції соціально-економ...



^