Пригадайте:

1. Що таке індустріальне суспільство?

2. Як відрізнявся світогляд міських та сільських жителів у країнах, де відбулася промислова (індустріальна) революція?

1. Технічний прогрес і суспільна думка

Революція у природничих науках, становлення індустріального суспільства та криза традиційної системи світогляду спонукали людей до переосмислення сенсу життя. З одного боку, відкриття та винаходи, що невпинно здійснювалися протягом усього ХІХ ст., породили віру у безмежний прогрес людства та в те, що рано чи пізно люди відкриють чіткі закони, за якими світ працює. Проте, з іншої сторони, серед творчої інтелігенції та діячів науки ширилися песимістичні настрої, очікування неминучих соціальних потрясінь. Так само у філософії стикалися протилежні погляди і теорії.

Найяскравіше основні тенденції розвитку філософії кінця XVIII — першої половини XIX ст. втілилися в працях німецьких учених — Іммануїла Канта (1724-1804), Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770-1831) і Людвіга Феєрбаха (1804-1872). Основоположником німецької класичної філософії був Іммануїл Кант, який у своїх вченнях поєднував два напрямки розвитку філософії — матеріалізм та ідеалізм. Гегель, який уславлював революцію у Франції, був прихильником республіки. Він доводив, що основою всіх суспільних та політичних явищ є певна сила, яку він назвав «світовий дух». Вчений уважав революції згубними та шкідливими і доводив, що конституційна монархія є найкращою з можливих форм державного правління.

Революційними для свого часу стали погляди Артура Шопенгауера (1788-1860) та Фрідріха Ніцше (1844-1900). Ніцше головну увагу приділяв критиці християнства і раціоналізму, які нібито «пригнічують волю до життя». Він пропонував подолати цей гнітючий вплив через визволення життєвих сил людини, аби торувати шлях до надлюдини, яка стоїть

по той бік добра і зла. Такі висловлювання Ніцше справедливо розцінювалися як виправдання насилля, як спроба порушити моральні цінності. Одночасно художню інтелігенцію початку XX ст. приваблювали в творах Ніцше образність та афористичність.

Не менш значущим для тогочасного суспільства був вплив теорії про психоаналіз, підвалини якої заклав австрійський учений Зиґмунд Фрейд (1856-1939). Головне у психоаналізі — це відкриття несвідомого. Вчення про несвідомі імпульси, мотиви, потяги дозволило Фрейдові створити психотерапевтичний метод відновлення душевної рівноваги своїх пацієнтів. З часом психоаналіз почали використовувати при аналізі історичних подій та творів мистецтва.

У ХІХ ст. народилася наука соціологія — сам термін запропонував дослідник Огюст Конт (1798-1857). Соціологи намагалися встановити закони, за якими функціонують та розвиваються людські спільноти.

Висловіть свої припущення, чому соціологія як наука почала активно розвиватися саме у ХІХ ст.

На початку XX ст. стали популярними різні містичні окультні вчення, релігійна філософія і східні релігії.

2. Мистецькі течії кін. XVIII — поч. ХХ ст.

В останній третині XVIII — першій половині ХІХ ст. в архітектурі та образотворчому мистецтві переважав класицизм. Він передбачав, що красивим є досконале, створене за строгими правилами та вивіреними пропорціями, зразком досконалості є античне мистецтво, а достойними сюжетами для зображення — антична міфологія та історія.

Завдяки класицизму виник академізм — жанр у живописі, скульптурі та літературі, згідно з яким важливою була технічна довершеність творів мистецтва, а прояви індивідуального стилю митців розцінювалися як їхні недоліки.

За допомогою додаткових джерел довідайтеся про представників класицизму в літературі та музиці.

Реакцією на жорсткі канони класицизму, а також на дедалі більшу роль машин у житті людини стало поширення романтизму. Він народився у німецьких землях і поширився наприкінці XVIII — першій пол. ХІХ ст. країнами Європи та США. Романтизм стверджував культ природи та почуттів. Представники романтизму надихалися середньовічною історією,

народною культурою та традиціями, картинами далеких південних та східних країв.

Видатними представниками романтизму в музиці були польський піаніст Фредерік Шопен, чеські композитори Бедржіх Сметана та Антонін Дворжак, угорський — Ференц Ліст.

Творчість яких представників романтизму ви вивчали на уроках зарубіжної літератури?

У середині ХІХ ст. зародився реалізм — напрям у мистецтві, який прагнув якомога точніше відображати прояви повсякденного життя. Реалісти намагалися не прикрашати повсякдення, а шукати у ньому сюжети для своїх творів. Письменниками-реалістами вважаються Чарльз Дікенс, Оноре де Бальзак, Вільям Текерей, Ґюстав Флобер та Шарлотта Бронте.

Виникнення наступного мистецького стилю — імпресіонізму — пов’язане з технічними винаходами: твердими пласкими пензлями, які дозволяли писати чіткими кольоровими плямами, відносно дешевими синтетичними фарбами, переносними мольбертами та коробками для

фарб і пензлів. Тепер художникам було зручно працювати на природі. Наукове дослідження світла дозволило використовувати художникам нові технічні прийоми. Вони писали за допомогою плям чистих кольорів, які створювали цілісне зображення. Імпресіонізм зосереджується на плинності моменту, враженні від побаченого, настрої, грі світла. Найвідо-мішими імпресіоністами були Клод Моне та П’єр-Огюст Ренуар.

Упродовж ХІХ ст. європейці вели колоніальну експансію і мимоволі знайомилися з культурними надбаннями народів Африки та Сходу. Європейців приваблювали предмети мистецтва інших культур та цивілізацій як цікаві, яскраві речі, володіння котрими позначало високий статус та заможність власника (наприклад, китайська порцеляна), проте вони не цікавилися тим, яке значення ці предмети мали для людей, що їх створили. Європейські митці намагалися зображати Схід та Африку так, як вони це розуміли: нерідко у костюмах «маврів» та «східних красунь» художники зображали своїх друзів-європейців. Це зацікавлення «екзотичними» культурами у мистецтві отримало назву орієнталізм.

Цікаво знати

Французький художник Поль Сезанн першим вихопився за межі імпресіоністського бачення природи і простору, започаткувавши постімпресіонізм. Він винайшов нові художні засоби і на своїх картинах наче «розсунув» простір. На його пейзажах збігаються або зриваються вниз схили, прогинаються долини, вигинається дзеркало водної поверхні тощо. Крім Сезанна, до художників-пост-імпресіоністів належали також Вінсент ван Гог та Поль Гоген.

Густав Йонге. «Японське віяло», 1865 р. На картині зображено європейську жінку в сукні, натхненій японським традиційним вбранням, в оточенні інших «екзотичних» атрибутів — японської ширми, китайського порцелянового посуду, японських книжок, віяла, птаха какаду тощо

Унаслідок яких історичних подій зображені на картині предмети неєвропейських культур могли опинитися в одному місці?

Кінець ХІХ — поч. ХХ ст. ознаменувався зародженням ще одного художнього напряму — модерну, який особливо яскраво проявився в архітектурі та декоративно-прикладному мистецтві. Митці модерну намагалися прикрасити всі сторони людського повсякдення. Вони використовували новітні технології та матеріали.

Для модерну характерний еклектизм — намагання поєднати надбання різних мистецьких стилів, які існували раніше. Прагнення створити досконалі еклектичні моделі яскраво проявилося в архітектурі. Архітектор творив споруду від початку до кінця — від складання проєкту до архітектурної обробки. Так забезпечувалась єдність стилю. Стиль модерн в архітектурі поєднував тенденції, що диктувалися бажанням архітекторів використати нові будівельні матеріали — сталь, скло, залізобетон і водночас підкреслити розкіш, витонченість, декоративність.

Лампа, виготовлена Густавом Гуршнером, 1899 р. Мушлі-наутилуси були популярним тогочасним матеріалом через елегантну форму та перламутровий блиск

3. Зародження масової культури

Індустріальне суспільство змінило ставлення людини до часу. До середини ХІХ ст. більшість людей ще визначали час за сонцем, а робітники орієнтувалися на фабричні гудки. Настінний або кишеньковий годинник був статусною річчю, а наручні годинники з’явились наприкінці ХІХ ст. у військових. Лише на початку ХХ ст. наручні годинники увійшли у широкий вжиток. Віднині кожна хвилина мала свою ціну.

Розвиток промисловості, а також зростання населення, поліпшення його добробуту, що відбувалося протягом ХІХ ст., породило явище масової культури. Технічні винаходи на зразок конвеєра дозволили виготовляти

великі кількості стандартизованих побутових товарів, призначених для споживання масами, тобто широкими верствами населення.

Цікаво знати

До появи універмагів цінників у магазинах не було, і продавець мав називати ціну, на око визначивши платоспромож

ність покупця. Френк Вулворт вперше прикріпив на кожен товар цінник. Також для того, щоб товар не залежувався на полицях, він придумав принцип розпродажів та знижкок.

Масова культура — комерційно успішна культура, популярна серед широких верств населення.

У торгівлі теж відбулися вагомі зміни. Не в останню чергу вони були пов’язані з появою універсальних магазинів (універмагів). Тепер в одному місці можна було придбати що завгодно: від меблів до носовичка. В універмагах працювали сотні продавців та продавчинь, а ціни були твердими і вони вказувались на самому товарі. Вперше перелічені особливості універмагів запровадив американець Френк Вулворт (1852-1919) — засновник найбільшої станом на початок ХХ ст. мережі роздрібної торгівлі у США.

Відвідувачі могли розглядати товари і навіть тримати їх у руках, але не були зобов’язані купувати. Своїм пишним декором універмаги нагадували палаци. Вітрини універмагів приваблювали відвідувачів. З’явилася нові розваги — розглядання вітрин та прогулянки між стелажів таких магазинів.

Постійно зростаюча грамотність в індустріальних країнах збільшила кількість тих, хто читав газети, журнали та книжки. У Британії популярними стали «Жахастики за пенні» — дешеві книжки з напівфантастични-ми оповідями, які дуже любила пересічна публіка. їхня масова аудиторія зацікавила підприємців, які побачили у цій сфері можливість отримання прибутку.

До кінця ХІХ ст. умови життя робітників у західноєвропейських країнах поліпшилися, у них з’явився вільний час, який вони могли присвятити розвагам. Так, 1871 р. британські робітники отримали право на оплачувані вихідні. Це зробило популярними поїздки за місто на вікенд. Серед простих англійців популярною стала гра у футбол — її правила було затверджено ще у 1863 р., а перший кубок розіграли у 1867 р.

Цікаво знати

В ігри, з яких згодом виник сучасний футбол, англійці грали ще з XVII ст., і вони були досить жорстокими. Коли укладалися сучасні правила гри у футбол, багато хто не погоджувався з тим, що підсічки, підніжки та бійки між гравцями мали бути заборонені.

На початку XX ст. великої популярності здобув новий вид синтетичного мистецтва — кінематограф. Кіно було чорно-білим та «німим» — все, що відбувалося на екрані, озвучував піаніст у залі кінотеатру. Зірки кіно початку століття — Макс Ліндер, Чарлі Чаплін — здобули світове визнання.

Масове виробництво продуктів харчування

Масове виробництво сформувало і харчову промисловість. Ще на поч. ХІХ ст. було винайдено технологію консервування. Тепер продукти харчування можна було зручно транспортувати та зберігати протягом тривалого часу. Консервованими продуктами годували солдатів у походах, їх споживали дослідники та першовідкривачі у диких краях.

У 1860-х рр. було засновано компанію «Нестле», яка існує і нині. Серед її тогочасної продукції вже були згущене та консервоване порошкове молоко. Згущене молоко теж початково було продуктом харчування для федеральної армії у Громадянській війні у США, а згодом стало рекламуватися як поживний та безпечний (завдяки контролю якості на виробництві) продукт.

Солодкий газований напій колу теж було винайдено у 1850-х рр. у США. Щоправда, спочатку вона продавалася в аптеках. У 1875 р. у США було засновано існуючу і зараз фірму «Гайнц», першим продуктом якої став кетчуп. У 1880-х рр. американці почали споживати консервовану кукурудзу та квасолю.

Закріплення знань, умінь та навичок

1. Перелічіть у порядку виникнення мистецькі течії кін. ХУШ — поч. ХХ ст.

2. Поясніть значення терміна «еклектизм».

3. Як технічний прогрес вплинув на суспільну думку та філософію?

4. Підготуйте повідомлення чи презентацію про обраний мистецький чи філософський напрям кін. ХVШ — поч. ХХ ст.

5. Як виникнення імпресіонізму пов’язане з технічними удосконаленнями?

6. З якими історичними явищами та подіями пов’язане виникнення орієнталізму? Проведіть дискусію, чи можна вважати цю мистецьку течію проявом колоніальної експлуатації.

7. Користуючись знаннями з курсів Мистецтва та Зарубіжної літератури, дайте відповідь на питання: як зміни у світогляді впливали на формування нових мистецьких напрямів?

8. Як початок активного використання конвеєрного виробництва вплинув на життя пересічних людей?

9. Якими були передумови та причини виникнення масової культури? Складіть відповідну схему.

10. Користуючись поданими у темі ілюстраціями, визначте характерні риси мистецтва епохи модерну.

Практичне заняття №5. «Розвиток культури і повсякденне життя (кінець XVII! — початок ХХ ст.)»

Пригадайте:

1. Як промислова (індустріальна) революція вплинула на суспільства Західної Європи?

2. Поясніть значення поняття «масова культура».

Мета: простежити вплив розвитку промисловості та колоніалізму на культуру європейського повсякдення.

Підготовка до практичного заняття:

1. Об’єднайтеся у малі групи з підготовки презентацій, розподіліть обов’язки.

2. Оберіть сюжети чи аспекти для розкриття загальної теми «Повсякденне життя людей на початку ХХ ст.». Немає потреби намагатися охопити все повсякдення в одній презентації.

3. Підготуйте групову презентацію.

Хід роботи

1. Ознайомившись з усіма презентаціями, поділіться своїми враженнями від почутого та побаченого: що вас вразило чи здивувало?

2. Виконайте завдання-узагальнення.

Узагальнення

Спираючись на власні висновки, напишіть есе на тему: «Характерні особливості європейського повсякдення поч. ХХ ст.».

Урок узагальнення за розділом V «Розвиток культури і повсякденне життя (кінець XVII! — початок ХХ ст.)»

1. Назвіть культурні та науково-технічні здобутки вказаного періоду,

які ви вважаєте найбільш значущими. Свою думку обґрунтуйте.

2. Поясніть значення понять і термінів:

«романтизм», «класицизм», «реалізм», «еклектика», «модерн», «імпресіонізм», «масова культура», «масове виробництво».

3. Вкажіть хронологічні рамки таких мистецьких напрямів: класицизм,

романтизм, реалізм, імпресіонізм, модерн.

4. Поміркуйте над питаннями:

1) Як промисловий прогрес вплинув на розвиток європейської та американської освіти? Які нові завдання мала виконувати система освіти?

2) Як технічний прогрес ХІХ — поч. ХХ ст. вплинув на розвиток суспільної та філософської думки, загальних уявлень про світ?

3) Поясніть взаємозв’язок між масовою культурою та масовим виробництвом.

4) Наведіть приклади явищ масової культури кінця ХІХ — поч. ХХ ст.

5) Складіть ментальну мапу на тему: «Відкриття і винаходи ХІХ — поч. ХХ ст.».

6) Заповніть таблицю:

Узагальнення до курсу «Основні ідеї, здобутки, виклики «довгого» ХІХ століття»

Період від Французької революції кінця XVIII ст. до початку Першої світової війни у 1914 р. отримав назву «довге дев’ятнадцяте століття». Історики доводять, що суспільні, політичні та культурні процеси, котрі розпочалися у другій половині XVIII ст., різко не обірвалися ані в 1801 р., ані в 1901 р. — це все був відносно рівномірний плин розвитку людства. Зміни, що відбувалися у цей час у Європі та США, мали всеохопний характер. Внаслідок цього XIX ст. в історії згаданих країн визначають як період великої модернізації — зміни в усіх сферах суспільного життя, відповідно до вимог часу.

Модернізація (в суспільстві) — широкомасштабний процес, основою якого є запровадження змін і вдосконалень, пов’язаних з необхідністю розвитку всіх сфер життя суспільства відповідно до вимог сучасності.

«Довге ХІХ ст.» називають «добою прогресу» — поява промислової індустрії, світової торгівлі, масового виробництва нових видів сполучення (передусім залізниця) та комунікації (телеграф, дешеві газети, згодом — телефон) назавжди змінили світову економіку, а невпинний розвиток науки і техніки породив віру в безкінечні зміни на краще, нові й нові досягнення людства.

Індустріальний розвиток поділив світ на дві частини: країни Західної Європи з потужною економікою були виробниками фабрично-заводської продукції та споживачами дешевої сировини з країн, що стали ринками збуту цих товарів. До останніх належали країни Сходу та Латинської Америки. Через економічне, політичне, військове та культурне домінування «великих держав» Західної Європи ХІХ ст. називають «віком Європи». Проте навіть серед європейських країн процес поширення досягнень промислової (індустріальної) революції та індустріалізації не був рівномірним, а в українських землях він набув специфічних рис. У 1830-х рр. тут розпочалась промислова (індустріальна) революція, а у 1860-х рр. — індустріалізація, коли промислова революція ще не завершилася, — це відбулося у 1880-х рр. Внаслідок цього економічний розвиток був нерівномірним: «кустарні» виробництва сусідили із найсучаснішими заводами; регіональний розвиток теж був нерівномірним: у той час, як Донбас та окремі міста Південної України ставали індустріальними, на Правобережжі, Чернігівщині, Полтавщині майже не було промислових підприємств, за винятком цукрових.

У ХІХ ст. західні країни, спираючись на свою економічну перевагу, посилили тиск на країни Сходу, стали руйнувати тут підвалини традиційних

суспільств і ділити цей регіон на колонії, залежні держави та «сфери впливу».

Власниками найбільших колоніальних володінь стали Велика Британія, Франція, Нідерланди. Країни Сходу розпочали національно-визвольну боротьбу проти колонізаторів, яка стала одним із важливих явищ світової історії ХІХ ст. Лише Японії завдяки вчасно та ефективно проведеним модернізаційним реформам вдалося зберегти свою незалежність, тоді як подібні спроби реформування в Османській імперії через корупцію, внутрішній опір та втручання «великих держав» закінчилися невдало.

Деякі історики порівнюють Україну ХІХ ст. з колонією. І справді, держави, до складу котрих входили українські землі, — Російська імперія та Австро-Угорщина, — як справжні колонізатори використовували українські землі як джерело сировини. Наприклад, перша залізниця Одеса-Балта була збудована саме для того, щоб вивозити українське зерно до одеського порту на експорт. Вугледобувні та металообробні підприємства теж належали іноземцям і були створені за їхній кошт. У Галичині, де видобувалося 5 % світової нафти, 100 % капіталу (вкладених у розвиток галузі грошей та ресурсів) належали не українцям. Єдиною галуззю, де з’явилися великі українські підприємці, стало цукроваріння. Усім відомі підприємницькі роди Симиренків, Терещенків та Яхненків. Крім того, щоб стати заможними підприємцями, вони перейняли практику меценатства — жертвування коштів на благодійність.

Упродовж ХІХ ст. було зруйновано традиційну станову систему поділу суспільства. Місце людини в ньому стало визначатися тим, чого вона досягла зав

дяки власним зусиллям. Освіта та робота, заняття підприємництвом стали новими шляхами здобуття високого соціального статусу.

Нові соціальні прошарки — підприємці та банкіри (промислова та фінансова буржуазія), середній клас, робітники оформилися впродовж ХІХ ст. Підприємці були зацікавлені в здобутті можливості впливу на державну політику законними парламентськими методами. Унаслідок цього вони виступали за ліквідацію залишків «старого порядку» та утвердження демократичних засад у житті держави. Наймані працівники на початку ХІХ ст. у країнах Заходу були соціально незахищеною верствою суспільства та не мали політичних прав. Прагнучи змінити своє становище, робітники брали участь у різних формах протестів. Боротьба робітників за свої права стала одним із головних чинників суспільно-політичного життя Європи та США.

Формування індустріального суспільства в європейських країнах і США змінило і повсякденне життя. Ознакою нової доби в історії людства стали значні за розмірами міграції (переселення людей як усередині країни, так і за її межі). Маси населення залишали рідні міста і рушали в пошуках кращої долі до великих міст або до інших країн.

Населення країн Європи та США у XIX ст. (у млн осіб)

У зв’язку з аграрним перенаселенням в останній третині ХІХ — на поч. ХХ ст. українці масово емігрували до США, Канади, Бразилії, Аргентини, Австралії та Нової Зеландії, а також до Сибіру. Лише з Галичини у цей період переселилося більш ніж 300 тис. українців.

Якщо раніше більшість населення мешкала в селах і працювала на землі, то відтепер швидко зростало населення міст — процес урбанізації набирав обертів. Це породило свої проблеми: відсутність елементарних санітарних умов (водогонів, каналізацій) в оселях міської бідноти, відсутність знань про хвороби та їхні збудники перетворювали міста на осередки епідемій холери, тифу, туберкульозу. Жахливі умови життя у перенаселених міських кварталах спричиняли те, що для багатьох місто ставало уособленням руйнації звичних для них усталених століттями суспільних відносин, загрозою

для традиційних порядків та цінностей, а водночас — сприятливим місцем для поширення революційних ідей.

Французька революція кінця XVIII ст. принесла ідею республіки, яка страшила всіх тогочасних монархів. Вона кинула виклик пануванню в країнах континентальної Європи «старого порядку», в основі якого були абсолютизм та поділ на суспільні стани. Але сама ідея того, що населення країни має брати участь у державних справах і впливати на владу, не зникла. У країнах Заходу поступово затверджувалися підвалини правової держави, яка ґрунтувалася на принципах верховенства закону, політичних свобод і свободи підприємництва. Це призвело до тривалої боротьби за прийняття конституції, яка в б визначала межу повноважень монарха, уряду та парламенту. Процеси політичного розвитку країн відбувалися двома відмінними шляхами — реформ або революцій. Так, на початку ХХ ст. в Ірані та Османській імперії, Китаї відбулися революції, що мали на меті встановити конституційний лад. Ці події отримали назву «пробудження Азії». Така ж за характером революція відбувалася протягом 1905-1907 рр. у Російській імперії.

Участь дедалі ширших верств населення у політиці породила і політичні партії різного спрямування. Партії — добровільні об’єднання певних суспільно-політичних груп, що прагнуть на практиці втілити свої ідеали, здобувши на виборах представництво у парламенті та уряді. Основними ідейно-політичними напрямами були консерватизм, лібералізм, радикалізм (зазвичай соціалістичного спрямування) та націоналізм.

Консерватори були прихильниками ідей традиційності, виступали за збереження в житті суспільства домінуючої ролі держави та Церкви, не сприймали революції та радикальні реформи. Ліберали ратували за поступові перетворення. Радикали прагнули докорінно змінити існуючий суспільно-політичний лад, зокрема насильницькими методами. Національні партії виникали там, де народи, що не мали власної держави, боролися за самостійність.

Описані політичні ідеї ширилися й Україною. Наприкінці ХІХ ст. українці теж створили власні політичні партії.

У 1890 р. в Галичині було сформовано Русько-Українську революційну партію (РУРП), а у 1900 р. на Наддніпрянщині з’явилася Революційна українська партія (РУП). Ці партії поєднували у своїй ідеології ідеї соціалізму та націоналізму. Соціальні гасла та вимоги з’явилися у програмах згаданих партій як реакція на своєрідну європейську політичну «моду» на соціалізм.

Французька революція кінця XVIII ст. започаткувала в європейських країнах рух жінок за зрівняння їх у правах із чоловіками. Боротьба жінок за емансипацію (звільнення від залежності, пригноблення, упередженого ставлення, скасування обмежень і надання рівних прав) тривала протягом усього XIX ст. Однак суспільство ще виявилося не готовим до громадянської та політичної емансипації жінок і ставилося до цих ідей вороже. Цей процес тривав і в ХХ ст.

Також ХІХ ст. називають «віком націоналізму» через активне розгортання процесів формування націй (націєтворення). У Франції могутній поштовх цьому процесу дала революція кінця XVIII ст. та правління Напо-леона І. Наприкінці XVIII — поч. ХІХ ст. проголосили свою незалежність республіки Латинської Америки (за винятком Бразилії, що оголосила себе імперією). «Весна народів», що прокотилася Європою, продемонструвала прагнення різних народів мати власну державу, в управлінні якою вони можуть брати участь.

Громадянська війна у США стала важким випробуванням, з якого вони вийшли цілісною країною. Це був ще один крок на шляху американського націотворення.

У другій половині ХІХ ст. завершився процес політичного об’єднання Італії та Німеччини. Але не всім народам так щастило. В Австро-Угорщині мешкало багато різних етносів, жоден з яких не переважав інші кількісно,

зате кожен з них прагнув самостійності та політичних прав. У результаті поширення в західних країнах уявлень, що кожна нація має право бути вільною й жити власним політичним життям, національне відродження бездержавних народів стало важливою складовою суспільно-політичного життя західних країн ХІХ ст. Під час «Весни народів» галицькі українці заявили про свою окремішність і власні національні інтереси.

Отже, «довге ХІХ ст.» назавжди змінило світ і наблизило його до того, яким ми його знаємо зараз. Поступово почав руйнуватися «старий порядок» і формувалися уявлення про демократію. Розгортання промислової (індустріальної) революції змінило методи виробництва та вплинуло на формування нового суспільства, у якому з’явилися верстви робітників та середній клас. З’явилося також усвідомлення необхідності боротьби за права людини. Розвиток країн Сходу, де зберігалися традиційні суспільства, у ХІХ ст. відбувався під тиском країн Заходу, що економічно переважали, і поступового усвідомлення необхідності йому протидіяти.

Нація — велика група людей, пов’язаних спільними традиціями і звичаями, почуттям соціальної однорідності та спільних уявлень про власне минуле і майбутнє.

Закріплення знань, умінь та навичок

1. Вкажіть хронологічні межі «довгого ХІХ ст.».

2. Які права та свободи людини були проголошені у часи Французької революції кінця XVIII ст.?

3. Створіть галерею з 10-15 творів мистецтва та фотографій на тему «Довге ХІХ ст.». Обґрунтуйте свій вибір.

4. Назвіть ключові, на вашу думку, історичні події та явища з вивченого вами курсу Всесвітньої історії.

5. Охарактеризуйте основні тенденції політичного, соціально-економічного та культурного розвитку світу у ХІХ ст.

6. До вивчених вами загальносвітових явищ та тенденцій політичного, соціально-економічного та культурного розвитку світу в «довгому ХІХ ст.» підберіть приклади з курсу Історії України.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Сорочинська 2022