Інформація про новину
  • Переглядів: 77
  • Дата: 25-01-2022, 14:58
25-01-2022, 14:58

6. Франція та Австрійська імперія в 1815-1847 роках

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  5. Велика Британія в першій половині XIX ...
Наступна сторінка:   7-8. «Весна народів». Революції 1848-1849 ро...

Актуалізація знань. Пригадайте, яке рішення щодо Франції ухвалив Віденський конгрес.

1. Франція в період Реставрації. 1814 р. у Франції було відновлено династію Бурбонів. Але реставрація (від лат. restauratio - відновлення) не означала повернення до абсолютної монархії та повного відновлення колишніх порядків. Навіть європейські реакціонери враховували можливість нового революційного вибуху. Ухвали Віденського конгресу зобов’язували Людовіка XVIII не порушувати основи суспільного ладу, що сформувався в часи Республіки та Імперії. Тому новий король ще в 1814 р. визнав громадянську рівність усіх своїх підданих, ствердив права нових власників на майно, здобуте в період революції. У Франції залишилися чинними наполеонівські кодекси, зокрема цивільний.

Людовік XVIII та його оточення розуміли, що їхнє завдання полягає у примиренні французів, які прожили чверть століття у країні в часи Республіки та Імперії, і тих дворян, що в той час перебували за кордоном. Знаряддям цього примирення, на думку короля, мала стати дарована ним конституція - «Хартія 1814 р.». Франція ставала конституційною монархією. Влада короля обмежувалася двопалатним парламентом, що складався з палати перів (довічно призна

чалися королем) і палати депутатів. Для виборців встановлювався високий майновий ценз.

Проте після смерті Людовіка XVIII в 1824 р., коли престол посів під іменем Карла Х граф д’Артуа, у країні знову посилилася реакція. На вимогу дворян парламент ухвалив закон про виплату компенсацій колишнім емігрантам за втрачені під час революції маєтки та майно, а пресу поставили під повний контроль уряду. У той час про Бурбонів справедливо казали, що за 25 років вигнання «вони нічого не навчились і нічого не забули».

Антуан Тома.

Людовик XVIII приймає герцога Ангулемського після повернення з війни в Іспанії. 1823

У загальному колі обговоріть вислів «вони нічого не навчились і нічого не забули» щодо Бурбонів.

Орієнтація уряду лише на інтереси дворян посилила невдоволення ліберальної буржуазії. Вона вимагала розширення кола виборців та свободи преси. Частина лібералів стала схилятися до думки про зміну династії Бурбонів, яка занадто себе скомпрометувала. Цим вони намагалися попередити нову революцію. Гідним кандидатом на престол вважався близький родич королівської сім’ї герцог Луї-Філіпп Орлеанський. Герцог був не схожий на типового аристократа, уникав світських розваг, вів життя звичайного буржуа. Парижани пам’ятали, що він був сподвижником Лафайєта на початку революції 1789 р., а у фінансових колах його чудово знали як здібного маклера й гравця на фондовій біржі.

2. Липнева революція 1830 р. У 1830 р. у Франції посилились антиурядові виступи опозиційної преси, пожвавилася діяльність республіканського підпілля, а парламентські вибори принесли нову перемогу лібералам. Побоюючись втратити владу, король наважився на державний переворот. 25 липня він підписав чотири ордонанси (укази), якими розпускав непокірну палату депутатів, скасовував свободу друку та, усупереч конституції, без згоди парламенту, ще більше обмежив виборче право. Укази готував прем’єр-міністр герцог Поліньяк.

Оприлюднення «ордонансів Поліньяка» спричинило обурення в Парижі. 27 липня 1830 р. в Парижі спалахнуло збройне повстання, підняте республіканцями. У ньому брали участь друкарі, студенти, ремісники. Захопивши палац Тюїльрі, повсталі підняли над ним триколірний прапор революції. Карл X був змушений зректися престолу на користь свого онука й втік до Англії.

Протягом «трьох славетних днів» — 27—29 липня 1830 р. - революція перемогла, але через слабкість і неорганізованість республіканців результатами народної перемоги скористалися ліберали, які понад усе боялися проголошення республіки та втручання народу в державні справи. За підтримки французьких банкірів палата депутатів затвердила Луї-Філіппа Орлеанського намісником держави, а згодом, 9 серпня, проголосила його «волею народу» королем французів. Луї-Філіпп вступав на престол на основі нової Конституції - «Хартії 1830 р.».

3. Липнева монархія. Законодавчі права парламенту розширили, а спадкові звання перів скасували. Проте майновий ценз для виборців зменшили несуттєво. Виборчі права поруч із землевласниками здобула лише верхівка французької буржуазії - фінансисти, біржовики, власники залізниць і шахт.

Липнева революція 1830 р. замінила дворянську монархію на буржуазну, привела до влади фінансову аристократію. Липневу монархію (1830-1848) називали «царством банкірів». Державний бюджет перетворився на джерело доходів фінансистів, які отримували через нього великі субсидії і позики. Банкіри заробляли на кредитах державі, постачанні армії. Використовуючи особисті зв’язки з урядовцями, вони разом з королем успішно грали на фондовій біржі, спекулюючи державними облігаціями та акціями приватних компаній.

Через орієнтацію Липневої монархії винятково на інтереси фінансових олігархів невдовзі всі верстви суспільства опинилися в опозиції до неї. Першою виступила республікансько-демократична опозиція. Проте дві спроби республіканців підняти в Парижі повстання (1832 р. і 1834 р.) нещадно придушили урядові війська. Республіканці знов перейшли в підпілля, заснувавши низку таємних революційних товариств. Одним з таких було товариство «Пори року» на чолі з палким демократом, переконаним прибічником революційного терору й збройної боротьби Огюстом Бланкі.

Невдоволенням «царством банкірів» користувалися і монархісти, які мріяли повернути престол поваленим династіям Бурбонів і Бонапартів. В опозицію до уряду перейшла навіть ліберальна буржуазія, що вимагала розширення виборчих прав і боротьби з корупцією в державному апараті.

4. Австрійська імперія доби К. Меттерніха.

Після перемоги над Наполеоном відновлення Священної Римської імперії вже було неможливим. За рішенням Віденського конгресу постало нове державне утворення - Німецький союз, який об’єднував 38 держав. Союз був конфедеративним об’єднанням, що не мав центрального уряду, власного законодавства й збройних сил. У 20-х роках ХІХ ст. в більшості німецьких держав запанувала феодально-абсолютистська реакція. Німецькі монар-

хи намагалися поновити як необмежену владу, так і станові привілеї дворянства. Помірковані конституції запровадили лише в саксонських герцогствах і південно-західних німецьких державах - Баварії, Вюртемберзі та Бадені.

Найбільшою за територією державою Німеччини залишалась Австрійська імперія. Внутрішню і зовнішню політику імперії до революції 1848 р. фактично визначав її незмінний канцлер Клеменс фон Меттерніх, який намагався не допустити в державі революційних і національних виступів, зберегти засади абсолютизму й владу дворянства.

Після краху імперії Наполеона Меттерніх вважав, що ізольованих держав більше не існує: склалася їх спільність і всі держави пов’язані між собою певними інтересами. Саме він увів такі поняття, як «політика рівноваги в Європі», «політика європейської безпеки». Головне завдання Європи він вбачав у підтримці рівноваги у відносинах між країнами й всередині них, чого можна було досягти, на його думку, лише силою. Можливу революцію в Австрії він називав «хворобою», «вулканом», «пожежею» і шукав засоби, аби не допустити цієї «пожежі». Відомий своїми вкрай консервативними поглядами, канцлер керувався принципом «нічого не змінювати в положенні усталених справ».

Австрія була багатонаціональною державою. Лише 20 % її населення становили німці, а решту - слов’яни (поляки, словенці, серби, хорвати, українці), угорці, італійці, румуни та інші народи. За такої кількості різних національностей імперський уряд силою підтримував установлений порядок, усіляко протидіяв прагненню окремих народів до незалежності. Для цього Меттерніх не гребував використовувати політику національного розбрату й підбурювання одного народу проти іншого. В імперії впроваджувалося насильницьке понімечення. Мова й культура поневолених народів перебували під забороною.

1. Чим монархія Бурбонів у період Реставрації відрізнялася від дореволюційної монархії XVIII ст.?

2. Назвіть причини Липневої революції 1830 р.

3. Поміркуйте, чому Луї-Філіппа Орлеанського проголосили «королем французів», а не королем Франції.

4. Чому Липневу монархію називали «царством банкірів»?

5. З курсу історії України пригадайте та назвіть українські землі, які в XIX ст. входили до складу Австрійської імперії.

1. У зошитах складіть схему державного устрою Франції за «Хартією 1814 р.».

2. Виконайте онлайн-вправу «Франція в період 1815-1847 рр.».

https://cutt.ly/5WscVNm

3. Візьміть участь в онлайн-вікторині «Австрійська імперія доби К. Меттерніха».

https://cutt.ly/nWscNcF

Робота у групах. Об’єднайтеся у три команди та візьміть участь у дебатах. У І турі 1 команда захищає принцип Меттерніха «політика рівноваги в Європі», 2 команда критикує цей принцип. Під час ІІ туру команди міняються місцями та знов захищають або критикують ефективність принципу «політики європейської безпеки». 3 команда - «незалежні експерти» - разом з учителем/учителькою визначають, яка з команд була переконливішою.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Ладиченко 2022

 




Попередня сторінка:  5. Велика Британія в першій половині XIX ...
Наступна сторінка:   7-8. «Весна народів». Революції 1848-1849 ро...



^