Інформація про новину
  • Переглядів: 73
  • Дата: 25-01-2022, 15:06
25-01-2022, 15:06

11. Суспільні рухи в Російській Імперії в першій половині ХІХ століття

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  10. Об’єднання Італії
Наступна сторінка:   12. США в першій половині XIX століття. Гр...

Актуалізація знань. Спираючись на хмаринку слів, визначте державно-правовий устрій Російської імперії на початку ХІХ ст.

1. Повстання декабристів. На початку ХІХ ст. в Російській імперії пожвавилося суспільно-політичне життя. Радикально налаштовані дворяни втрачали сподівання на мирне перетворення країни. Вони стали шукати можливості змін у країні шляхом насильницького повалення влади царя.

У Росії зароджується революційна ідеологія. На практиці вона виявилася в повстанні декабристів у грудні 1825 р. («декабрист» - від рос. «декабрь» -грудень).

Більшість декабристів вийшли із середовища дворянської військової молоді, що засвоїла ідеї про народний суверенітет, природні права людини, громадянські свободи. Вони усвідомлювали, що самодержавство й кріпосне право в Росії були головними причинами відставання країни від провідних європейських держав.

У 1821-1822 рр. було створено дві таємні організації - Південне товариство в Україні на чолі з полковником П. Пестелем і Північне товариство в Петербурзі, найвпливовішим керівником якого був М. Муравйов. Обидва товариства тісно співпрацювали як складові єдиної організації.

Програмний документ Південного товариства «Руська правда», розроблений П. Пестелем, був достатньо радикальним. Він передбачав:

• повалення самодержавства та проголошення республіки;

• встановлення диктатури тимчасового уряду;

• скасування кріпосного права й станового поділу суспільства;

• упровадження рівності всіх громадян перед законом.

Проте прав поневолених народів на самовизначення Пестель не визнавав. Нації і народності імперії, зокрема українців, планувалось оголосити росіянами й так «вирішити» національне питання.

Костянтин Гольштейн. «Хай живе республіка». Виступ Павла Пестеля на зборах Північного товариства в Петербурзі в 1824 р. 1936

Чому, на вашу думку, картину названо «Хай живе республіка»?

Згідно з програмою Північного товариства - «Конституцією» М. Муравйо-ва - Росія мала стати:

• конституційною монархією;

• федеративною державою (на зразок США) з двопалатним парламентом; Виконавчу владу планувалося залишити за імператором.

Ознайомтеся з інформацією та обговоріть такі питання: 1) що спільного й відмінного у програмах Південного та Північного товариств? 2) чиї ідеї, на вашу думку, були більш реалістичними та дієвими?

https://cutt.ly/ATBwGoQ

У товариствах почалася безпосередня підготовка збройного повстання. У 1825 р. була досягнута домовленість з революціонерами Польського патріотичного товариства про підтримку повстання «південців», а у вересні 1825 р. до складу Південного товариства увійшло Товариство з’єднаних слов’ян, що діяло в Новоград-Волинську.

Виступ декабристів був прискорений смертю Олександра І, що не залишив спадкоємця. Скористатись кризою влади й вирішили декабристи. Вони планували вивести віддані їм гвардійські частини на Сенатську площу в Петербурзі, завадити присязі імператора й зажадати у членів сенату та Державної ради оприлюднити підготовлений напередодні «Маніфест до російського народу», у якому виклали свої основні вимоги. Проте повстання 14 грудня 1825 р. не було достатньо підготовлено. Військові частини, які декабристи вивели на Сенатську площу, розстріляли з гармат. 29 грудня в Україні офіцери-декабрис-ти підняли повстання Чернігівського полку, проте і цей виступ було швидко придушено.

Новий імператор Микола І виявив неабиякі жандармські здібності. Він особисто очолив слідство у справі декабристів, до якого було притягнуто 579 осіб, з яких 289 - визнано винними. Розправа була жорстокою, п’ятьох найактивніших лідерів повстання повісили.

Порівняйте революційні виступи в Росії з виступами в інших європейських державах. Чи було в них щось спільне?

2. Росія за царювання Миколи І. Після розгрому декабристів Микола І присягнувся, що, доки живе, не допустить нової революції в Росії. Його тридця

тилітнє царювання стало періодом жорстокого придушення вільнодумства й визвольного руху як всередині країни, так і в Європі. Самодержець прагнув зберегти існуючий у країні порядок, підтримувати чинний суспільний і державний лад. Він особисто контролював діяльність політичної поліції, створивши Третє відділення імператорської канцелярії з особливим корпусом жандармів на чолі з генералом А. Бенкендорфом. В імперії запровадили сувору цензуру для друкованих видань, обмежили доступ до освіти вихідців з простого народу та автономію університетів.

У першій половині XIX ст. Російська імперія значно поступалася провідним західноєвропейським країнам за рівнем економічного розвитку. Визначальну роль у виробництві відігравали кріпосні мануфактури. Розвиток сільського господарства визначали також кріпосницькі відносини. Існування кріпосного права стало нездоланною перешкодою для нормального розвитку країни.

Росія була багатонаціональною державою. Проте більшість її народів опинилася у складі імперії внаслідок завоювань. Великодержавна політика царизму обмежувала національні права неросійських народів. Щодо них здійснювалася політика національно-культурної асиміляції, примусове насадження російської культури. Прикладом такої політики було становище України у складі імперії, яку уряд розглядав як російський край, повністю ігноруючи інтереси її населення.

3. Суспільні рухи у 30—50-х роках ХІХ ст. Незважаючи на реакційну політику царизму, 30-50-ті роки ХІХ ст. були періодом нового піднесення громадської думки. Уже в 30-х роках прогресивна російська молодь починає створювати революційні гуртки, серед яких особливо вирізнявся гурток О. Герцена та М. Огарьова. Учасники гуртка були переконаними республіканцями, цікавилися суспільними й політичними проблемами, вивчали історію революційних рухів. Проте в 1834 р. після спроб Герцена та Огарьова розгорнути революційну агітацію гурток було розгромлено, а його членів вислано зі столиці.

Під впливом політичної реакції в Європі серед частини російської інтелігенції поширювалася думка, що «історичний розвиток Росії - йти своїм, самобутнім шляхом, відмінним від європейського». Прибічників цієї тези називали слов’янофілами. Члени московського гуртка слов’янофілів заперечували загальні закономірності суспільного розвитку, протиставляли Росію державам

Західної Європи. Вони вважали, що через буржуазний розвиток західні держави занепадають, у них наростає революційний рух, водночас як в Росії існуюча патріархальна сільська громада нібито є гарантією від будь-яких соціальних потрясінь.

Їм протистояло інше угруповання - західники (прихильники західноєвропейського шляху розвитку), до складу якого входило чимало відомих науковців і публіцистів. Західники вважали, що Росія рухається в напрямку формування буржуазного суспільства, виступали за обмеження абсолютизму й скасування кріпацтва. Але водночас вони були рішучими противниками революційної тактики й визнавали лише шлях реформ.

У 40-х роках ХІХ ст. в суспільному русі посилюється революційно-демократичний напрям. Ради

кально налаштовані демократи закликали до рішучих дій, до насильницького повалення чинного ладу. Майбутнє Росії вони пов’язували із соціалізмом, осередком якого мала стати сільська громада. Ці погляди відстоювали, зокрема, відомі громадські діячі й публіцисти В. Бєлінський та М. Чернишевський. Їх пропагували й члени таємного гуртка в Петербурзі на чолі з М. Буташевичем-Петрашевським, що діяв у 1845-1846 рр. Згодом його учасників назвали «петрашевцями».

4. Зовнішня політика імперії. Кримська (Східна) війна. Зовнішня політика Росії, як і в попередні часи, відзначалась агресивною, загарбницькою спрямованістю. У першій половині ХІХ ст. до імперії було приєднано Грузію, Азербайджан, північну частину чорноморського узбережжя Кавказу, що супроводжувалося тривалими війнами з Іраном і Туреччиною.

На середину ХІХ ст. Російська імперія перетворилася на одну з найбільших держав світу, яка, підкоривши численні народи Європи й Азії, прагнула подальшого територіального розширення. Водночас економічна відсталість, кріпосницькі порядки зробили її слабким конкурентом у боротьбі за вплив на Балканах і Близькому Сході. Ця слабкість яскраво виявилася під час Кримської (Східної) війни 1853-1856 рр., у якій на боці Османської імперії проти Росії виступила об’єднана коаліція західноєвропейських держав.

Приводом до Кримської війни стала вимога Миколи І до Туреччини передати контроль над християнськими святинями в Палестині, що належали католикам, православній церкві. Туреччина, яку підтримали Англія та Франція, відповіла відмовою. Тоді російські війська захопили Молдову й Волощину, що змусило турків оголосити Росії війну. Проте російський флот розгромив турецьку ескадру біля Синопа, і російська армія почала наступ на Кавказі.

Стривожені російською експансією, Англія і Франція вступили у війну. Об’єднаний флот союзників увійшов у Севастополь, блокувавши Чорне море. Невдовзі до них приєдналося й Сардинське королівство. Спроби росіян деблокувати обложений Севастополь успіху не мали. Не надали Росії очікуваної підтримки Австрія й Пруссія. Зрештою Російська імперія програла війну. За Паризьким миром 1856 р. Росію було позбавлено права мати військовий флот і фортечні укріплення на узбережжі Чорного моря. Вона також була змушена відмовитися від претензій на Молдову, Волощину та Південну Бессарабію. План розширення впливу Росії на південь зазнав краху.

1. Визначте причини розгортання декабристського руху в Росії на початку ХІХ ст.

2. Проаналізуйте значення виступу декабристів для російського суспільства.

3. Яку мету переслідували революціонери-демократи? У якому середовищі були популярні їхні ідеї?

4. Схарактеризуйте причини, хід і наслідки Кримської війни.

1. На контурній карті позначте центри декабристського руху.

2. На карті (с. 52) покажіть держави, з якими воювала Росія в середині ХІХ ст., і ті територіальні завоювання, які вона здобула.

3. Візьміть участь в інтелектуальних онлайн-перегонах «Суспільні рухи в Російській імперії в першій половині ХІХ ст.».

https://cutt.ly/sWsvqdZ

Робота у групах. Об’єднайтеся у групи по три особи. Узагальніть погляди слов’янофілів (1 особа), західників (2 особа), петрашевців (3 особа). Після обговорення у групі презентуйте на загал висновок: який шлях розвитку для Російської імперії був більш притаманний?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Ладиченко 2022

 




Попередня сторінка:  10. Об’єднання Італії
Наступна сторінка:   12. США в першій половині XIX століття. Гр...



^