Інформація про новину
  • Переглядів: 239
  • Дата: 25-01-2022, 15:18
25-01-2022, 15:18

14. Третя республіка у Франції

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  13. Завершення формування індустріальн...
Наступна сторінка:   15. Німецька імперія в 1871-1913 роках

1. Франко-прусська війна та її наслідки. Наприкінці 60-х років XIX ст. в імперії Наполеона III дедалі виразніше відчувалося наближення політичної кризи.

Буржуазія відверто висловлювала обурення режимом, вимагаючи ширших прав і можливості безпосередньо управляти державою. У Франції посилювалося загальне невдоволення владою.

Розуміючи це, Наполеон III і його оточення вирішили вдатися до випробуваного засобу відволікання громадян від внутрішніх проблем - до нової війни. Переможна війна проти швидко міцніючої Пруссії піднесла б міжнародний

авторитет Франції і водночас зміцнила б режим в імперії. Проте війни із Францією прагнула і Пруссія. Отто фон Бісмарк, канцлер Північнонімецького союзу, сподівався під час переможної війни проти Франції не лише захопити її прикордонні території, але й домогтися остаточного об’єднання німецьких держав на чолі з Пруссією.

Карта: Франко-Пруська війна

У Франції не сумнівалися в легкій і швидкій перемозі. Але вже в перші дні з’ясувалося, що французька армія, блискуча зовні, значно поступалася німцям в боєздатності. Проти Франції виступили війська усього Північнонімецького союзу й навіть південно-західні німецькі держави, зв’язані з Пруссією союзницькими договорами. Французи зазнали декілька поразок і зрештою армію, при якій перебував і сам Наполеон ІІІ, притиснули до бельгійського кордону й оточили біля м. Седан. Тут і відбулася вирішальна битва. Намагаючись прорватися з оточення, французи за день втратили понад 35 тисяч осіб. 2 вересня 1870 р. за наказом імператора над Седаном підняли білий прапор - французька армія капітулювала.

Щойно в Парижі отримали повідомлення про Седанську катастрофу, 4 вересня 1870 р. на вулиці вийшли тисячі містян, вимагаючи повалення імператорської влади. Вони прорвалися до будівлі парламенту, і під тиском збройного натовпу депутати були змушені проголосити Францію республікою і сформувати тимчасовий уряд «національної оборони».

До кінця 1870 р. німці окупували третину території Франції і встановили там жорстокий окупаційний режим. Німці систематично грабували населення під виглядом реквізицій і штрафів. Але у країні розгорнувся масовий рух опору. Патріоти об’єднувалися в загони «вільних стрільців». Вони нападали на штаби, винищували солдатів супротивника. Непохитно трималося і населення обложеного Парижу, який захищала Національна гвардія.

Проте в січні 1871 р. тимчасовий уряд підписав з ворогом принизливе перемир’я за умови капітуляції Парижу. На вимогу Бісмарка в лютому 1871 р. у Франції також відбулися вибори до Національних зборів (парламенту), де більшість місць здобули монархісти. Головою виконавчої влади депутати обрали старого досвідченого політика Адольфа Тьєра.

У лютому 1871 р. Тьєр уклав у Версалі попередній мирний договір, умови якого були принизливі для Франції як великої держави. Вона зобов’язувалась у трирічний термін сплатити Німеччині 5 млрд франків контрибуції і передати дві свої провінції - Ельзас і Лотарингію. Остаточні умови миру, які надавали Німеччині додаткові переваги, було підписано у Франкфурті-на-Майні 10 травня 1871 р.

Як художник зображує мужність і героїзм захисників Парижу?

Поразка у війні послабила Францію, вплинула на її міжнародний престиж. Важкі умови Франкфуртського миру викликали у країні прагнення до воєнного реваншу. Виникнення протиріч навколо Ельзасу й Лотарингії створило реальну небезпеку нової європейської війни.

Підписання Версальського миру дало Тьєру можливість навести лад у країні і насамперед підкорити владі республіканськи налаштований «непокірливий» Париж. Проте спроба уряду силоміць роззброїти батальйони Національної гвардії, що не визнавали ганебного миру й побоювалися за долю республіки, зазнали краху. У Парижі в черговий раз спалахнуло стихійне повстання. 18 березня 1871 р. національні гвардійці захопили місто та утворили власний уряд -Комуну. Вони щиро вірили, що ціною героїчних зусиль за короткий час у Франції, а потім в усьому світі можна встановити «царство свободи». Між комунарами та урядом Тьєра почалася громадянська війна, але сили були надто нерівні. Через два місяці Комуну розгромили, а десятки тисяч її захисників вбили, ув’язнили й відправили на каторгу.

2. Особливості розвитку економіки країни. Поразка у війні з Німеччиною і громадянська війна в Парижі глибоко вразили все французьке суспільство, завдали сильного удару гідності й патріотичним почуттям французів. Ці події також помітно вплинули на економічний і політичний розвиток країни.

Війна завдала величезних збитків французькій економіці. Індустріальний розвиток гальмувало також застаріле устаткування підприємств. Франція залишалась аграрно-індустріальною країною, 40 % її населення було зайнято в сільському господарстві. До того ж більшість селянських господарств становили дрібні наділи від 1 до 10 гектарів. За такої ситуації селяни не могли купувати сучасну техніку й добрива, а врожайність була однією з найнижчих в Європі.

Франція мала значний грошовий капітал. Проте нагромаджені банками кошти лише частково використовувалися для розвитку вітчизняної економіки, модернізації устаткування підприємств. Для буржуазії вигіднішим було вивозити капітал за кордон у формі державних позик. На початок XX ст. Франція щорічно надавала іншим країнам значні кредити, поступово перетворюючись на європейського лихваря. Закордонні інвестиції приносили не тільки прибуток, але й політичних союзників. Держави-боржники, особливо Росія, були змушені зважати на інтереси свого кредитора у світовій політиці.

Чому французи, на відміну від німців чи англійців, воліли тримати свої гроші в банках або вкладати в іноземні позики?

3. Становлення Третьої республіки. Хоча Францію було проголошено республікою ще 4 вересня 1870 р., питання про її визнання довго не вирішувалося. Більшість у Національних зборах становили монархісти. «Республікою без республіканців» називали країну в цей час. Лише в 1875 р. республіка здобула нову конституцію.

Із закону про організацію державної влади. 25 лютого 1875 р.

Президент республіки має право ініціативи законів поряд із членами обох палат. Він оприлюднює закони, ухвалені обома палатами, стежить за їх виконанням. Має право помилування; амністію може бути даровано тільки законом. Він керує збройними силами. Призначає на всі цивільні й військові посади. Він головує на національних торжествах; представники й посли іноземних держав акредитуються при ньому... Президент республіки несе відповідальність тільки у випадку державної зради.

Яку форму правління було встановлено у Франції за цією конституцією? І яка - існувала реально?

Уже перші парламентські вибори, що відбулися на підставі конституції, принесли перемогу республіканцям. Новий уряд переніс свою резиденцію з Версаля до Парижу, гімном республіки стала знаменита «Марсельєза», а 14 липня - день взяття Бастилії - було оголошено національним святом. У 1880 р. ухвалили закон про свободу зборів і друку, а згодом відновили місцеве самоврядування. Аби запобігти можливості відновлення монархії у країні, у 1884 р. Національні збори ухвалили закон, який забороняв розглядати в парламенті питання про можливість заміни республіканської форми правління. Нащадкам колись панівних у Франції династій було заборонено обиратися на посади президента та сенаторів.

4. Політичні кризи 80—90-х років. Становлення демократичної республіки у Франції відбувалося за непростих умов. У 80-90-х роках XIX ст. країна пережила низку політичних криз, пов’язаних із корупцією в державному апараті, боротьбою між монархістами й республіканцями, зіткненням сил демократії і реакції.

У 1889 р., користуючись загальним невдоволенням політикою республіканських урядів, військовий міністр у відставці генерал Жорж Буланже здійснив, хоча і невдалу, спробу встановити режим особистої влади у країні. А через декілька років монархісти ледве не повернулися до влади після скандалу з «Панамською аферою». З’ясувалося, що половину грошей, зібраних акціонерами компанії для прориття Панамського каналу, керівництво компанії розтратило або витратило на підкуп офіційних осіб. В одержанні хабарів було викрито понад 100 депутатів, сенаторів і навіть міністрів.

Дізнайтеся з додаткових джерел, яку роль відігравав Панамський канал у світовій торгівлі протягом ХХ ст.

Найглибша ж політична криза, що вразила Францію і ледве не призвела до громадянської війни, була пов’язана зі «справою Дрейфуса». Несправедлива розправа й заслання на каторгу єврея за національністю капітана Альфреда Дрейфуса, безпідставно звинуваченого у шпигунстві, сколихнула всю країну. На його захист виступили відомі французькі письменники, учені, прогресивні політичні діячі. їм жорстко протистояли шовіністи, монархісти й клерикали. Франція розкололася на два табори - прихильників і противників Дрейфуса.

Політики розуміли, що зі «справою Дрейфуса» треба покінчити якомога швидше, аби запобігти подальшій конфронтації у суспільстві. У 1899 р. Дрейфуса помилували, а через сім років вирок у його справі остаточно скасували. Політична криза закінчилася поразкою сил реакції, після якої вони вже не

наважувалися на відкритий виступ проти демократії і республіканського ладу у Франції.

^ 5. Франція на початку XX ст. Радикали при владі. До початку XX ст. у французькому парламенті переважали помірковані республіканські партії. Лише у 1902 р. перемогу на виборах до Національних зборів здобули ліві сили, об’єднані у щойно утворену Республіканську партію радикалів і радикал-соціалістів. Із цього часу й до початку світової війни радикали відігравали провідну роль в усіх французьких урядах.

Уже перше міністерство радикалів розгорнуло наступ на католицьку церкву, а в 1905 р. французький парламент ухвалив закон про відокремлення церкви від держави й Франція першою з великих європейських держав стала світською республікою.

У 1906 р. уряд очолив один з найяскравіших політиків Франції кінця ХІХ -початку XX ст. Жорж Клемансо. На момент свого призначення 65-річний прем’єр-міністр був значною політичною фігурою і зумів утриматися при владі рекордний для країни термін - три роки. Саме він поклав початок давно обіцяним соціальним реформам, провівши закон про щотижневий відпочинок робітників і заснувавши нове міністерство - праці й гігієни. У 1910 р. Національні збори ухвалили також закон про пенсії для трудящих із 65-літньо-го віку, на п’ять років раніше, ніж в Англії і Німеччині.

Загроза війни, що наближалася, змусила суперницькі угруповання радикалів і республіканців забути про політичні розбіжності. У 1913 р. за підтримки радикалів Національні збори обрали президентом республіканця Раймона Пуанкаре. Новий голова держави виправдав сподівання панівних кіл, розгорнувши військово-технічну й морально-політичну підготовку країни до майбутньої війни з Німеччиною.

Опишіть, як Дрейфуса позбавляють військового звання.

1. Порівняйте плани Франції та Пруссії напередодні війни 1870-1871 рр.

2. Схарактеризуйте революцію 4 вересня 1870 р. в Парижі.

3. Які причини спонукали парижан до повстання 18 березня 1871 р.?

4. Назвіть характерні особливості економічного розвитку Франції в останній третині ХІХ - на початку XX ст. Чому Францію називали європейським лихварем?

5. Які основні реформи було здійснено у Франції на початку XX ст. з ініціативи радикалів?

1. Виконайте онлайн-вправи «Третя республіка у Франції» і «Особливості розвитку економіки Франції часів Третьої республіки».

https://cutt.ly/CWsvsQL

https://cutt.ly/DWsvfN5

2. Перегляньте відео «Франція в останній третині ХІХ - на початку ХХ ст. Третя республіка»

https://cutt.ly/fWgd8i6

(тривалість 06 хв 10 с)

3. Використовуючи матеріали параграфа та інформацію з відео, схарактеризуйте «героїв» французьких політичних скандалів 80-90-х років ХІХ ст. Обговоріть у загальному колі: який повчальний досвід може використати сучасне українське суспільство?

«Кейс-метод». На початку уроку вчитель/учи-телька обирає чотирьох учнів, які протягом заняття складають кейс з декількох файлів: 1) особливості економічного розвитку; 2) державний устрій і провідні політичні партії; 3) воєнна й колоніальна політика; 4) яскраві політичні діячі. У кінці уроку група презентує класу кейс про Францію.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Ладиченко 2022

 




Попередня сторінка:  13. Завершення формування індустріальн...
Наступна сторінка:   15. Німецька імперія в 1871-1913 роках



^