Інформація про новину
  • Переглядів: 301
  • Дата: 25-01-2022, 15:21
25-01-2022, 15:21

16. Велика Британія в останній третині XIX - на початку XX століття

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  15. Німецька імперія в 1871-1913 роках
Наступна сторінка:   17. США в останній третині XIX - на початк...

Актуалізація знань. Яке словосполучення у хмаринці не є характеристикою Британії середини XIX ст.?

1. Втрата Британією промислової першості. Кінець XIX - початок XX ст. -період швидкого економічного піднесення США і Німеччини - обернувся для Англії втратою монопольних позицій у світовій промисловості й торгівлі. На початок XX ст. англійська індустрія посідала вже не перше, а третє місце у світі. Частка Великої Британії у світовій торгівлі скоротилася до 15 %.

Головна причина відставання країни полягала в застарілій технічній базі промисловості. Проте англійські промисловці не поспішали модернізувати виробництво. Наявність колоніальних володінь з неосяжними ринками збуту товарів, дешевою робочою силою і сировиною дозволяла одержувати високі прибутки й на застарілій техніці. В умовах загострення конкуренції на світовому ринку англійська буржуазія зробила ставку на розширення колоніальних володінь. З кінця XIX ст. англійський капітал у дедалі більших розмірах вивозиться до колоній, вкладається в експлуатацію їхніх сировинних та аграрних ресурсів, будівництво залізниць, розвиток колоніальної торгівлі.

Чому в останні десятиліття ХІХ ст. англійський капітал у дедалі більших розмірах вивозили до колоній?

Деякі галузі англійської індустрії були лише почасти зачеплені іноземною конкуренцією. Британські кораблі, як і раніше, не мали собі рівних за морехід-ними якостями. Британські верстати охоче купували за кордоном, і навіть США відставали від Англії за обсягом експорту машин. Велика Британія зберігала провідну роль у світовій посередницькій торгівлі, а Лондон, як і раніше, вважався міжнародним фінансовим центром.

2. Внутрішня політика лібералів і консерваторів. Гладстон і Дізраелі.

Політичне життя Англії визначалося суперництвом двох партій - ліберальної і консервативної, що виникли на основі колишніх парламентських угруповань вігів і торі.

Ліберальну партію підтримували широкі кола промислової і торговельної буржуазії, кваліфіковані робітники. Її визнаним лідером у 70-80-х роках був Вільям Гладстон. Багаторічна успішна парламентська кар’єра, ораторський талант зробили цього політика справжнім кумиром англійської буржуазії. У 70-80-х роках ліберали продовжували свій попередній реформаторський курс. Вони ввели іспити для державних службовців, поклали край ганебній практиці продажу офіцерських звань в армії, уперше виділили асигнування на освіту. У 1872 р. уряд Гладстона запровадив таємне голосування на виборах, а у 1884 р. провів третю парламентську реформу. Унаслідок скорочення майнового цензу чисельність виборців-чоловіків у країні зросла до 58 %.

Карта: світ наприкінці XIX століття

Поступаючись вимогам профспілок, ліберали визнали за ними права юридичних осіб, а у 1880 р. парламент ухвалив закон про відповідальність підприємців за виробничий травматизм. Проте загалом Гладстон і все керівництво ліберальної партії вважали неприпустимим державне втручання у трудові відносини. Подальші соціальні реформи припинили.

Із цієї обставини вміло скористалися консерватори на чолі з одним з найсприт-ніших політиків країни Бенджаміном Дізраелі. Прийшовши до влади, вони зняли заборону на пікетування під час страйків, зрівняли в юридичних правах підприємців і робітників і запровадили 57-годинний робочий тиждень. Невдовзі консерватори провели реформу місцевого самоврядування, а згодом в Англії було ухвалено закон про безкоштовну початкову освіту. Гнучкий соціальний курс та агресивна зовнішня політика торі залучали на їхній бік дедалі більше виборців. Водночас позиції лібералів слабшали. У партії назрівала криза, яка незабаром призвела до її розколу в зв’язку з новим загостренням ірландської проблеми.

3. «Ірландське питання» і розкол ліберальної партії. Після унії 1801 р. Ірландія вважалася складовою частиною Сполученого королівства, але фактично була його напівколонією. Проте за роки британського панування ірландці не втратили своєї самобутньої культури й продовжували обстоювати право на незалежність. Національні суперечності на острові перепліталися із соціальними, тому що більша частина ірландських земель належала англійським лендлордам.

Примусове вигнання селян з домівок за несплату орендної плати, приречення їх на голодну смерть спричинило в 70-х роках ХІХ ст. масовий стихійний протест. На острові почастішали випадки свавільного захоплення земель, підпалу садиб, псування майна. Небачений раніше розмах «аграрних злочинів» змусив уряд Гладстона здійснити в Ірландії в 1881 р. земельну реформу, але виступи селян не припинялися.

Одночасно в Ірландії активізувався і національний рух, що набув форми боротьби за гомруль (самоврядування) країни. Ірландці, обрані до англійського парламенту, співробітничали з лібералами, сподіваючись на їхню підтримку в цьому питанні. У 1886 р. уряд Гладстона був змушений внести законопроєкт про гомруль, який передбачав відновлення в Ірландії парламенту з обмеженими повноваженнями. Але цей проєкт не лише наразився на лютий опір консерваторів, але й призвів до розколу ліберальної партії. Частина її членів на чолі з Джозефом Чемберленом, яка вважала введення гомрулю в Ірландії першим кроком до розвалу Британської імперії, вийшла з її лав.

Розкол послабив ліберальну партію, і провідні позиції в політичному житті країни надовго перейшли до консерваторів. З 1886 по 1905 р. останні перебували при владі 17 років, спираючись на підтримку всієї земельної аристократії, промислової і фінансової буржуазії і навіть частини кваліфікованих робітників.

4. Ліберальні реформи в Англії на початку XX ст. Девід Ллойд Джордж. У 1901 р. померла королева Вікторія. Три покоління британців наро

дилися, а багато хто з них і помер за її царювання. Королева стала символом цілої доби, її образ асоціювався з величчю і могутністю імперії. Вона уособлювала для англійців міцність і сталість Великої Британії, вірність її традиціям.

Англія вступила в XX ст., будучи у стані війни з бурами. Війна й світова економічна криза, що лише почалася, поставили консерваторів перед серйозними проблемами. На парламентських виборах 1906 р. вони зазнали нищівної поразки й до влади знову повернулися ліберали.

Проте із часів В. Гладстона ліберальна партія зазнала серйозних змін. Від колишньої доктрини державного невтручання в економіку й трудові відносини ліберали зберегли лише відданість фрітреду - безмитній торгівлі. До того ж під час виборчої кампанії на перший план у партії висунулися прибічники реформ на чолі з одним з найталановитіших політиків тогочасної Англії Девідом Ллойд Джорджем. Саме він став ідеологом й провідником ліберальних реформ, проведених у країні на початку XX ст.

Обійнявши посаду міністра торгівлі й промисловості, Ллойд Джордж зумів запобігти кільком великим страйкам, виступивши посередником на переговорах між підприємцями та робітниками. За його ініціативою в 1906 р. парламент заборонив промисловцям висувати тред-юніонам (профспілкам) позови щодо збитків від страйків, а згодом схвалив державне посередництво у трудових конфліктах на виробництві.

Головного значення Ллойд Джордж надавав проведенню соціальних реформ, адже від голосів робітників-виборців тепер залежало майбутнє його партії.

Соціальні реформи уряду Ллойд Джорджа

У якій країні і завдяки кому подібні закони ухвалили значно раніше?

Пост міністра фінансів, який Ллойд Джордж посів у 1908 р., дозволив йому активніше впливати на політику уряду. Але вже перший проєкт бюджету, який він подав до парламенту, наразився на лютий опір консерваторів. Проєкт передбачав значне збільшення оподаткування заможних верств населення для фінансування зростаючих військових видатків і нових соціальних програм і зачіпав насамперед інтереси великих землевласників.

Боротьба навколо бюджету втягнула уряд лібералів у затяжний конфлікт з палатою лордів, який закінчився 1911 р. ухваленням нового закону про парламент. Повноваження верхньої палати було значно обмежено, вона взагалі позбавилася права втручатися в бюджетні питання. Інші зако-нопроєкти лорди могли затримувати лише двічі; проте якщо палата громад ухвалювала їх утретє, вони ставали законами навіть без санкції верхньої палати.

Чому, на вашу думку, соціальні реформи спричинили опір консерваторів і членів палати лордів?

На початку ХХ ст. до політичної діяльності долучились і британські профспілки - тред-юніони. Створений ними ще в 1900 р. Комітет робітничого представництва згодом перетворився на Лейбористську партію (партію праці). Уже на перших парламентських виборах 1906 р. вона здобула 29 парламентських місць і стала союзником лібералів у палаті громад. Від початку лейбористська партія стояла винятково на реформістських позиціях.

1. Проаналізуйте причини втрати Великою Британією світової економічної першості.

2. Які причини змусили уряд Гладстона провести в Ірландії аграрну реформу?

3. Схарактеризуйте сутність і спрямованість соціальних реформ, що здійснили англійські ліберали з ініціативи Д. Ллойд Джорджа.

4. Які зміни відбулися у профспілковому русі Великої Британії на початку ХХ ст.?

1. Робота в парах. Порівняйте політичні погляди та діяльність Гладстона й Дізраелі. Хто з них вам більше імпонує і чому?

2. Розв’ яжіть онлайн-кросворд «Велика Британія в останній третині XIX - на початку XX ст.».

https://cutt.ly/iWsvlpC

Обговоріть у загальному колі питання про двопартійну політичну систему, яка існує у Великій Британії. У чому, на ваш погляд, її переваги, а в чому - недоліки?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Ладиченко 2022

 




Попередня сторінка:  15. Німецька імперія в 1871-1913 роках
Наступна сторінка:   17. США в останній третині XIX - на початк...



^