Інформація про новину
  • Переглядів: 418
  • Дата: 25-01-2022, 15:24
25-01-2022, 15:24

19. Австро-Угорщина - дуалістична монархія. Утворення нових незалежних держав на балканах

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  18. Російська імперія у другій половині...
Наступна сторінка:   20. Японія у другій половині XIX - на поча...

Актуалізація знань. Пригадайте, які народи проживали на теренах Австрійської імперії.

1. Дуалістична монархія. Нове піднесення національно-визвольної боротьби пригноблених народів зрештою змусило Австрію піти на угоду з угорцями. У результаті єдину державу було перетворено на дуалістичну (двоєдину) монархію - Австро-Угорщину, що складалася формально з двох незалежних частин - Австрійської імперії та Угорського королівства - під владою одного монарха. У 1867 р. Франц Йосиф Габсбург коронувався як угорський король, залишаючи одночасно і титул імператора Австрії.

У 1854 р. дружиною Франца Йосифа стала принцеса Єлизавета Баварська, відома до цього часу в Австрії під пестливим іменем Сісі. Вона була однією з найосвіченіших жінок свого часу, захоплювалася мовами, поезією, літературою. Також Сісі турбувалася про свою зовнішність, любила поїздки у сонячні куточки Європи. Дехто з дослідників вважає, що повага імператриці до угорської культури, знання угорської мови відіграли не останню роль у здобутті угорцями рівних з австрійцями прав у двоєдиній державі.

Кожна з двох частин Австро-Угорської імперії мала власний двопалатний парламент, зберігала адміністративну самостійність, а загальні питання виносили на засідання імперського парламенту. І Австрія, і Угорщина мали власні уряди, за винятком трьох спільних міністерств - військового, закордонних справ і фінансів. Проте у країні зберігалися протиріччя. Зокрема, відмова угорців продовжити дію економічної угоди з Австрією наприкінці ХІХ ст. зумовила тривалу політичну кризу, що ледве не закінчилася розвалом імперії.

2. «Клаптикова імперія». Австро-Угорщина була однією з найбільших держав Європи. До складу імперії входили території таких сучасних держав як Австрія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Боснія та Герцеговина, а також частина території сучасних Італії, Румунії, Польщі й України. Австро-Угорщину часто називали «клаптиковою імперією». До національних протиріч додавалися релігійні: австрійці, італійці, поляки, хорвати сповідували католицизм, чехи - протестантизм, боснійці - мусульманство, а українці й румуни - православ’я або уніатство. За цих умов імперський уряд силою підтримував установлений порядок, усіляко протидіяв прагненню окремих народів до незалежності.

Ураховуючи зростання впливу окремих націй (чехів, хорватів, поляків), панівні кола імперії були змушені надавати їм обмежене самоврядування. Проте місцеві національні конституції мали скоріше декларативний характер -усе вирішували австрійська та угорська адміністрації.

3. Особливості соціально-економічного розвитку імперії. Економічний розвиток імперії характеризувався таким самим розмаїттям, як і її політична структура. Найрозвинутішу промисловість мали Австрія і Чехія. Саме тут було зосереджено основні промислові підприємства й залізничні шляхи. В інших районах країни переважала дрібна й середня промисловість, а Угорщина, Хорватія, Галичина й Трансільванія залишались аграрними районами з великим поміщицьким господарством. Дві третини населення імперії займалося сільським господарством і дрібними промислами, до того ж нещадний визиск поміщиками безземельних і малоземельних селян теж загострював національну ворожнечу. Хорватські, сербські та румунські селяни часто працювали на угорських дворян, а українські - на польських поміщиків.

4. Австро-Угорщина на початку XX ст. Криза двоєдиної монархії. На

початку ХХ ст. Австро-Угорська імперія переживала глибоку внутрішню кризу, пов’язану з наростанням визвольної боротьби народів, які не мали державності, і повсюдним рухом за розширення громадянських прав і демократизацію політичного життя. Народні виступи врешті-решт змусили уряд Австрії піти на поступки й в лютому 1907 р. в австрійській частині імперії було введено загальне

виборче право для чоловіків віком з 24 років. Інакше розгорталися події в Угорщині. Законопроєкт про реформу виборчої системи внесли в угорський сейм у 1908 р. Невдовзі уряд Угорщини пообіцяв запровадити загальне виборче право, але до початку війни цю обіцянку так і виконав.

Що мав на увазі автор карикатури, говорячи про «клаптикову» імперію?

Прагнучи зупинити наростання національно-визвольного руху народів імперії напередодні світової війни, австрійський уряд вдався до відвертих репресій. У 1912 р. розпустили парламент Хорватії і припинили дію його конституції. Через рік така сама доля спіткала й чеський парламент. Проте національні й соціальні протиріччя в імперії дедалі більше загострювалися.

1 - Національний театр в Празі, або, як він був відомий в той час, Національний театр Богемії; 2 - турецький квартал м. Сараєво, столиці Боснії; 3 - дівчина з м. Сараєво у боснійському національному костюмі; 4 - дівчина з герцогства Карніола у словенському національному костюмі.

Кольорові фото кінця XIX ст. з колекції «Види Австро-Угорської імперії».

Вихід з напруженого внутрішнього становища країни панівні кола шукали на шляху агресивної зовнішньої політики. Так звана «військова партія» на чолі зі спадкоємцем престолу ерцгерцогом Францом-Фердинандом прагнула до подальшої експансії на Балканах. Водночас Франц-Фердинанд та його оточення плекали ідею перетворення дуалістичної монархії на триєдину (триалістичну), надання слов’янам рівних з німцями та угорцями прав. У триєдиній державі слов’яни мали посісти подібне угорцям місце, тим самим розширивши національну базу режиму імперії.

5. Утворення нових незалежних держав на Балканах. Історичний розвиток народів Балканського півострова був нерозривно пов’язаний з їхнім споконвічним прагненням до національної незалежності. Більшість балканських народів входили до складу Османської і Австро-Угорської імперій, до того ж їхнє становище було неоднаковим. Серби, чорногорці й македонці, перебуваючи під владою турецьких султанів, відчули на собі тягар східної деспотії. Хорвати й словенці, як піддані Австро-Угорщини, перебували в дещо кращих умовах для розвитку - їм надавалася культурно-національна й релігійна автономія.

Новому піднесенню національно-визвольного руху на Балканах сприяли повстання проти турецького панування в Боснії і Герцеговині (1875 -1876) та російсько-турецька війна 1877—1878 рр. За Сан-Стефанським мирним договором переможена Туреччина визнавала незалежність Румунії, Сербії, Чорногорії і Болгарії, а Боснія і Герцеговина діставали політичну автономію.

Утім посилення Росії на Балканах, її вплив у Болгарії та можливе проникнення в район Східного Середземномор’я, спричинили опір Англії та Австро-Угорщини. На їхню вимогу умови миру переглянули та за рішенням Берлінського конгресу Болгарія стала лише автономним князівством у складі Туреччини, а її південна частина - Східна Румелія, так і залишилася турецькою провінцією. Проте незалежність Сербії та Румунії, яку вони здобули під час війни, було визнано та юридично підтверджено.

Що, на вашу думку, підтверджує, що болгарське місто Русе в той час належало Туреччині?

Державний лад автономного Болгарського князівства було визначено в Тирновській конституції 1879 р. За формою правління країна стала обмеженою монархією, а парламент країни - Великі народні збори - у 1887 р. обрав князем Болгарії німецького принца Фердинанда Кобурга. У 1908 р., користуючись ослабленням Туреччини після початку в ній революції, Болгарія проголосила повну державну незалежність, а князь Фердинанд прийняв титул царя.

Тривалий час Дунайські князівства - Молдова і Волощина - перебували під владою Османської імперії, хоча й мали певну автономію. У 1862 р. князівства об’єдналися в єдину державу - Румунію (Румунське князівство), яка в

1877 р. проголосила свою незалежність. У 1881 р. румунський князь Кароль (Карл) Гогенцоллерн прийняв королівський титул. У зовнішній політиці Румунія спочатку орієнтувалася на Німеччину та Австро-Угорщину. Проте на початку XX ст. вона зблизилася з Англією і Францією, на боці яких згодом вступила у світову війну.

У 1882 р. проголосили королівством православну Сербію. Після здобуття незалежності у країні точилася гостра боротьба між двома політичними угрупованнями, одне з яких орієнтувалося на Австро-Угорщину, а інше - на Росію. У 1903 р. в Сербії відбувся державний переворот, унаслідок якого до влади прийшов проросійськи налаштований король Петро Карагеоргієвич. Від цього часу політику Сербії було повністю прив’язано до зовнішньополітичних інтересів Російської імперії. Такої самої орієнтації в зовнішній політиці дотримувалась і Чорногорія, яку проголосили королівством у 1910 р.

Трагічна доля спіткала народи Боснії і Герцеговини, чиї землі в 1878 р. окупувала Австро-Угорщина. У 1908 р., використавши сприятливу для себе міжнародну ситуацію, імперія Габсбургів повністю анексувала (насильно приєднала) ці провінції і включила їх до складу своїх територій.

Ставши на шлях незалежності, балканські країни не позбавилися традиційних соціальних, етнічних і релігійних проблем. До того ж Балканський півострів став ареною гострого протистояння, боротьби за вплив між великими європейськими державами. Сучасники називали Балкани «пороховою діжкою» Європи.

1. Розкажіть про особливості політичної системи Австро-Угорщини. Що означає поняття «дуалістична монархія»?

2. Що змушувало австрійський уряд надавати обмежені самоврядні права окремим національностям, які входили до складу імперії"?

3. Схарактеризуйте особливості господарського розвитку двоєдиної держави на початку XX ст.

4. Проаналізуйте процес становлення нових незалежних держав на Балканах.

1. У зошитах заповніть таблицю «Клаптикова імперія».

2. Використовуючи карту (с. 96), визначте місце розташування і територіальні межі балканських країн.

3. Розв’яжіть онлайн-кросворд «Австро-Угорщина - дуалістична монархія».

https://cutt.ly/6WsvmrB

4. Виконайте онлайн-вправу «Утворення нових незалежних держав на Балканах».

https://cutt.ly/jWsvQz2

1. Робота у групах. Виконайте вправу «Терези історії». За тиждень до уроку створіть дві команди: 1 команда аналізує становище українського народу у складі Австро-Угорської імперії, 2 команда - становище українців у складі Російської імперії. Схема аналізу: 1) соціально-економічний розвиток, 2) органи самоврядування, 3) політичні

партії та громадські організації, 4) система освіти, 5) культурні надбання. Презентуйте свої здобутки на загал. Решта учнів/учениць «зважуює», де краще жилось українцям.

2. Обговоріть у сімейному колі питання, чи може український народ вважати культурну спадщину Австро-Угорщини своєю. Свою думку та думку старших членів родини можна обговорити на наступному уроці або на уроці історії України.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Ладиченко 2022

 




Попередня сторінка:  18. Російська імперія у другій половині...
Наступна сторінка:   20. Японія у другій половині XIX - на поча...



^