Актуалізація знань. Поясніть значення слів і сполучень слів у хмаринці.

1. «Відкриття» Японії. До середини ХІХ ст. Японія була «закритою» державою, ізольованою від усього світу.

Іноземцям заборонялося відвідувати країну, а японцям - залишати острови під страхом смертної кари. Виняток робили лише для китайських і голландських купців, які, з певними обмеженнями, мали право торгувати в Японії.

Для свого часу японці були досить освіченими людьми, а рівень грамотності у країні сягав 40 %. Формально влада в Японії належала імператору, проте реально правив сьогун з роду Токугава.

Провідні європейські держави, які в середині ХІХ ст. вже провадили активну колоніальну політику, мало цікавилися Японією. Більш привабливими для них були країни із численним населенням і багатими природними ресурсами, такі як Індія та Китай. Бідна на сировину, з порівняно нечисленним населенням, Японія не була «ласим шматком» для європейців. Колоніальні шляхи проходили повз неї.

Головну роль у «відкритті» країни відіграли Сполучені Штати. У 1853 р. комодор (військове звання вищого офіцерського складу) М. К. Перрі передав японському урядові листа від президента США з вимогою відкрити країну для американської торгівлі.

За відповіддю американці повернулися через рік у супроводі дев’яти військових кораблів. Відверта погроза війною змусила сьогунат підписати договір, за яким Японія відкривала для американців порти Сімода та Хокадате й дозволяла заснувати американське консульство. Незабаром аналогічні договори підписали з Великою Британією, Францією та Голландією.

У наступні роки тиск великих держав на Японію посилився, що призвело до падіння престижу сьогу-нату та наростання масового невдоволення у країні.

Цим скористалися найрозвинутіші південно-західні князівства, які заявили про необхідність повернення до влади імператора.

У 1867 р. на імператорський престол вступив п’ятнадцятирічний Муцухіто, від імені якого фактично й діяли опозиційні князівства. Невдовзі представники опозиції зажадали повернути імператору владу, незаконно захоплену родом Токугава. Спроби сьогуна утриматися при владі за допомогою зброї успіху не мали. У 1868 р. його війська було розбито поблизу Кіото, а згодом капітулювала й сьогунська столиця Едо. Боротьба тривала ще декілька місяців, після чого Кейкі, останній з роду Токугава, добровільно склав повноваження і передав їх імператору.

2. Реформи Мейдзі. Час перебування при владі імператора Муцухіто було названо Мейдзі -добою освіченого правління. Імператор ставав символом держави. Під гаслом «Шанування імператора» навколо нього згуртувалася вся країна. Починаючи з 60-х років ХІХ ст., в Японії здійснювалася низка реформ, що сприяла прискореній модернізації країни.

Реформи Мейдзі

Реформа адміністративно-територіального устрою. Скасування поділу на князівства, започаткування поділу на префектури.

Військова реформа. Запровадження загальної військової повинності. Колишнім самураям надавалася можливість ставати чиновниками, лікарями, служити офіцерами в армії, а ті, хто не знайшов собі заняття, отримував державну допомогу.

Ухвалення закону про скасування станових привілеїв, проголошення рівності всіх громадян перед законом.

Судова реформа. Створення судів європейського типу.

Реформа освіти. Упровадження обов’язкового початкового навчання, сприяння утворенню середніх і вищих навчальних закладів. Уряд активно заохочував відправку японців за кордон для здобуття та продовження освіти.

Гоошова реформа. Уведення єдиної грошової одиниці - єни.

Аграрна реформа. Скасування власності князів і феодалів на землю, надання офіційного дозволу на купівлю-продаж землі. Власність на землю було визнано за тими, хто фактично нею розпоряджався.

Порівняйте процеси реформування суспільно-економічного життя в Японії та Росії, які відбувалися практично одночасно. У якій країні, на ваш погляд, вони були ефективнішими?

У 1889 р. в Японії ухвалили конституцію, що запроваджувала у країні двопалатний парламент. За прусським зразком верхню палату (перів) імператор призначав з представників вищого дворянства або з найбагатших платників

податків. А нижню палату представників обирали виборці - чоловіки з 25-річ-ного віку на основі високого майнового цензу. Згідно з конституцією імператора було наділено величезною владою, а уряд країни відповідав лише перед ним. Велику роль в управлінні державою відігравала також таємна рада - дорадчий орган, що діяв при імператорові.

Конституція Японії 11 лютого 1889 р.

Японія управляється постійною на вічні часи імператорською династією. Особа імператора священна й недоторканна.

Імператор - голова держави, він володіє верховною владою і здійснює її відповідно до статей цієї конституції.

Імператор здійснює законодавчу владу у згоді з імперським парламентом...

Імператор встановлює організацію різних галузей державного управління, призначає і звільняє всіх цивільних і військових посадових осіб і визначає їхнє жалування, якщо в цій конституції або в інших законах не передбачено особливих винятків.

Чому Японія взяла за зразок саме конституцію Пруссії? Що схожого було в цих двох країнах?

Конституція Японії була однією з найконсервативніших у світі, проте вона знаменувала поступове перетворення держави з феодальної на буржуазну монархію.

3. Економічне зростання країни. Соціально-політичні перетворення доби Мейдзі доповнювалися і радикальними економічними реформами. В Японії ліквідували внутрішні мита, проголосили свободу торгівлі та запровадили єдину грошову одиниця - єну. До того ж скасували власність феодалів на землю та офіційно дозволили її купівлю-продаж. Власність на землю визнали за тими, хто фактично нею розпоряджався. Це узаконило права «нових» поміщиків і заможних селян, сприяло ринковій еволюції сільського господарства. Утім поміщицьке землеволодіння зберегли, а третину земель, які раніше належали сільським громадам, під час цієї реформи привласнила держава.

Реформи значно прискорили економічний розвиток країни, сприяли її швидкій індустріалізації. Лише за перші двадцять років доби Мейдзі в Японії заснували 1300 нових промислових підприємств. Провідна роль у їх створенні належала державі, але чимало нових заводів і фабрик заснували дзайбацу - багаті купецькі родини, які виникли ще у феодальну епоху та мали тісні зв’язки з владою. У 80-х роках ХІХ ст. саме їм продали або передали в оренду утворені державою так звані зразкові підприємства: великі текстильні та сірникові фабрики, заводи з виготовлення скла, цементу. Приватизація дозволила скоротити управлінський чиновницький апарат і значно підвищити ефективність виробництва.

Проаналізуйте причини швидкого економічного зростання Японії в останній третині ХІХ ст., визначте роль держави в цьому процесі.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. на базі власності дзайбацу: сімей Міцуї, Міцубісі, Фурукава і Ясуда - в Японії виникають могутні монополістичні об’єднання - концерни. Проте здебільшого, як і раніше, у промисловості країни переважали дрібні підприємства напівкустарного типу. За рівнем промислового виробництва Японія значно відставала від розвинутих країнах Заходу.

Конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку в цей час забезпечувалась їхньою низькою собівартістю за рахунок використання дешевої робочої сили й нещадної експлуатації робітників.

Реформи Мейдзі і швидке економічне зростання перетворили Японію на провідну державу Азії. Також змінилося її міжнародне становище. Японія поступово позбулася залежності від європейських країн, уникла долі напівколонії, а наприкінці ХІХ ст. сама стала на шлях колоніальних загарбань.

4. Початок японської територіальної експансії. Першими жертвами японської агресії стали Китай і Корея. Уже в 70-х роках ХІХ ст. Японія змусила корейців підписати нерівноправні договори. А використання китайських військ для придушення повстання в Кореї дало привід японцям оголосити війну й Цінській імперії. Війна 1894-1895 рр. завершилася поразкою Китаю. За мирним договором Японії було передано півострів Ляодун у Маньчжурії, острів Тайвань та острови Пенхуледао. Проте невдовзі, стривожені посиленням Японії великі держави змусили японців відмовитися від Ляодуну, який Китай відразу передав у довгострокову оренду Росії.

Унаслідок цих подій різко загострилися російсько-японські протиріччя. Обидві імперії однаково претендували на панування в Кореї та Південній Маньчжурії. Це й призвело до війни 1904-1905 рр., у якій Японія здобула перемогу, спираючись на фінансову й військово-технічну допомогу Англії. Укладена ще в 1902 р. англо-японська угода була спрямована не лише проти Росії, а в перспективі й проти Сполучених Штатів Америки.

Перемога у війні з Росією дозволила Японії значно посилити свої позиції на Далекому Сході. У 1907 р. за посередництва Англії вона змусила Росію визнати сферою свого впливу Південну Маньчжурію і Корею. Невдовзі Японія загарбала Корею і перетворила її на свою колонію. Отже, уже на початку ХХ ст. Японія ствердилась як колоніальна держава, частково задовольнивши свої великодержавні амбіції.

1. Чому Японія не могла продовжувати курс самоізоляції в середині ХІХ ст.?

2. Хто і за яких умов «відкрив» Японію? Які наслідки це мало?

3. Чому революцію 1867 р. і період реформ після неї називають добою Мейдзі?

4. Чому Японія стала єдиною країною Сходу, яка не потрапила до колоніальної залежності від великих держав? Які внутрішні та міжнародні фактори сприяли цьому?

1. Використовуючи карту (с. 96), визначте напрямки японської агресії в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Покажіть територіальні здобутки, отримані Японією.

2. Виконайте онлайн-вправу «Японія у другій половині XIX - на початку XX ст.»

https://cutt.ly/oWsvWDV

Робота у групах. Заздалегідь оберіть тему із царини японського мистецтва: наприклад, японський традиційний театр, живопис, мистецтво ікебани тощо. Створіть презентацію і представте її під час цього уроку або уроку з курсу «Мистецтво».

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Ладиченко 2022