1. Політична роздробленість і можливі шляхи об’єднання Німеччини

Поразка революції 1848 р. відкинула справу об’єднання Німеччини до часів Віденського конгресу. Проте інтереси розвитку країни потребували запровадження в усіх німецьких землях свободи пересування, єдиної системи мір і ваг, скасування залишків середньовічних цехових привілеїв тощо.

На той час у теорії існувало три шляхи втілення цієї мрії. Перший шлях, коли глави всіх, майже чотирьох десятків, німецьких держав відмовилися б від своєї незалежності й об’єдналися, щоб сформувати єдині націю та державу. Однак жодна із цих держав не бажала взяти на себе таку ініціативу. Століттями головною державою в Центральній Європі була Австрія, і малі держави, а надто на півдні Німеччини, вважали її лідером. Австрія була переконана, що право на лідерство належить їй цілком справедливо. Королівська родина — давній монарший дім Габсбургів — виказувала готовність стати провідною силою об’єднаної Німеччини.

Проте було малоймовірно, що саме Австрія стане «магнітом», який притягне до себе інші німецькі держави. По-перше, австрійські провінції населяли не тільки німці, а й угорці, чехи, українці, поляки, хорвати, румуни. Загалом в Австрійській імперії проживало значно більше підданих інших національностей, ніж німецьких підданих австрійського імператора. Недаремно імперію образно називали «клаптиковою». Отже, національний чинник робив роль Австрії як об’єднувачки всієї Німеччини вкрай проблематичною. По-друге, перешкодою до реалізації сценарію об’єднання Німеччини під зверхністю Австрії було відверте небажання північнонімецького Пруссько-го королівства визнати австрійське лідерство.

Другий шлях об’єднання Німеччини — ліберальний. Шкільні вчителі й університетські викладачі, письменники, інтелектуали, обізнані з британською та французькою формами самоврядування, сподівалися, що законодавство, яке обслуговувало інтереси князів і верхівки в німецьких князівствах, можна замінити на демократичне, аби всі люди отримали право голосу.

Третій шлях — «залізом і кров’ю» — виявився тим, який, урешті-решт, успішно завершив справу. Його пройшла людина, котра з майстерністю вмілого лоцмана провела німецький корабель між небезпечними рифами й

дісталася порту призначення — створення єдиної Німецької імперії. Цією людиною був Отто фон Бісмарк.

Отто фон Бісмарк (1815-1898) — прусський і німецький державний діяч, перший рейхсканцлер (голова уряду) Німецької імперії (1871-1890). За жорстку політику отримав прізвисько «залізний канцлер». У молоді роки вивчав право. Був противником революції 1848 р. і виступав за збройне придушення повстань. У вересні 1862 р. король Вільгельм I запросив О. фон Бісмарка на посаду прусського міністра-президента. Після утворення в 1867 р. Північнонімецького союзу

О. фон Бісмарк став канцлером.

Як Ви вважаєте, чому перспектива появи об’єднаної Німеччини під зверхністю Пруссії не надихала інші німецькі держави й провідні країни Європи?

«На той момент, коли О. фон Бісмарк став канцлером Пруссії, Німеччини як держави не існувало й німецькі землі перебували в складі Священної Римської імперії — аморфного утворення, у якому за лідерство змагалися Пруссія та Австрія. Ідея німецької єдності була центральною темою в німецькій політичній еліті, проте жоден із правлячих домів не хотів поступитися владними повноваженнями, а сформовані центри сили в Європі, зокрема Англія, Франція та Росія, навряд чи зраділи б появі нового потужного конкурента».

Галина Івасюк, українська історикиня (Роль особистості в становленні зовнішньої політики Німеччини // Наук. вісн. Рівнен. держ. гуманіт. ун-ту, 2012. — Вип. 9. — С. 103)

2. Посилення Пруссії

Головними завданнями О. фон Бісмарка стали подолання конкуренції Австрії та зміцнення становища Пруссії в Європі. Найбільш швидким і успішним, на його думку, був військовий шлях. Отже, об’єднання Німеччини під зверхністю Пруссії відбулося в результаті трьох послідовних воєн, ініційованих О. фон Бісмарком: з Данією, Австрією та Францією (див. карту на с. 76).

Здобувши легку перемогу над Данією у війні 1864 р., Пруссія отримала значну частину колишнього герцогства Шлезвіг-Гольштейн.

Війна 1866 р. з Австрією та коаліцією більшості південних німецьких держав (Баварії, Саксонії, Бадена та ін.) завершилася неочікувано швидкою перемогою Пруссії та розпадом Німецького союзу. Замість нього Пруссія створила, по суті, федеративну державу — Північнонімецький союз. Управління Північнонімецьким союзом здійснювали прусський король як президент союзу, канцлер в особі прусського першого міністра та парламент. Згідно з мирним договором, до Пруссії були приєднані Ганновер і Франк-

фурт. Австрію усунули від участі у вирішенні німецьких питань, і відтепер Пруссія стала незаперечним лідером національного об’єднання Німеччини.

Чи вважаєте Ви підхід О. фон Бісмарка до проблеми відносин з Австрією правильним з огляду на тогочасну ситуацію? Аргументуйте Вашу позицію.

«Ми мали уникнути нищівної поразки Австрії; ми не мусили викликати в неї непотрібне відчуття гіркоти або бажання помсти; ми повинні були залишити можливість знову стати друзями з нашим нинішнім супротивником... Якщо Австрія зазнає важких утрат, вона стане союзником Франції чи будь-якого іншого нашого супротивника; вона навіть принесе в жертву свої антиросійські інтереси заради помсти Пруссії».

Отто фон Бісмарк(

https://history.hanover.edu/

courses/ excerts/IIIbis.html)

Після остаточного ослаблення Австрії поза союзом залишалися тільки великі й впливові південні німецькі держави. Тепер О. фон Бісмарк звернув увагу на Францію, яка з тривогою спостерігала за зростанням впливу Пруссії. У 1870 р. Пруссія отримала нагоду спровокувати війну з Францією (якої бажав і Наполеон III). Конфлікт виник через вакантний іспанський престол. Франція вимагала від Пруссії відмовитися від іспанських планів. Прусський король зайняв примирливу позицію, однак О. фон Бісмарк за допомогою дипломатичних хитрощів і фальсифікації підштовхнув Наполеона III до оголошення війни Пруссії. (Детальніше події франко-прусської війни розглядаються в § 13). Канцлер також зробив усе, щоб ізолювати Францію на міжнародній арені: Росія, яка офіційно була союзницею Франції, не стала на її сторону у франко-прусській війні. Італія також зберігала нейтралітет.

Висловлення О. фон Бісмарка характеризує його як політика, який намагався передбачити подальший розвиток подій. Висловте припущення, чому, не допустивши приниження переможеної Австрії, Пруссія принизила французів, коли її війська пройшли «маршем переможців» вулицями Парижа.

Тріумфальний в’їзд німців у Париж. Гравюра. 1870-ті роки

Прусська армія була вишколена й озброєна краще за французьку. У серпні 1870 р. прусські війська пішли в наступ і розбили французів. Наприкінці жовтня 180-тисячна французька армія капітулювала у фортеці Мец. Прусські війська рушили на Париж і ніхто й ніщо вже не могли їх зупинити.

Наприкінці січня 1871 р. було підписано перемир’я на важких для Франції умовах, а в травні — ще більш обтяжливий для Франції мирний договір. Крім виплати Пруссії значної контрибуції, Франція поступалася Ельзасом і північно-східною частиною Лотарингії.

3. Завершення об’єднання Німеччини

Перемігши Францію, Пруссія фактично позбавила південні німецькі держави свободи вибору. Хотіли цього їхні монархи чи ні, але вони змушені були заявити про свою згоду ввійти до складу єдиної Німецької імперії.

Перегляньте відеофільм «Історія Німецької імперії». У які періоди німецької та європейської історії відбувалося об’єднання німецьких земель найбільш активно?

18 січня 1871 р., ще до офіційного завершення війни проти Франції, у Дзеркальній залі Версальського палацу зібралися правителі німецьких земель, щоб офіційно заявити про створення Німецької імперії та проголосити прусського короля Вільгельма І її імператором. У новоствореній імперії проживало понад 40 млн осіб, а територія перевищувала пів мільйона квадратних кілометрів.

У квітні того ж року було ухвалено конституцію: до складу Німецької імперії ввійшли 22 монархії та кілька вільних міст. Згідно з конституцією, вони вважалися відносно незалежними й рівноправними, але насправді такої рівності не було. Главою імперії був король Пруссії — найбільшої з-поміж усіх німецьких держав (60 % населення, понад половина всієї території). Йому присвоювався титул імператора; він був головнокомандувачем збройних сил імперії, призначав імперських чиновників, зокрема й голову уряду — імперського канцлера.

Імператор також призначав делегатів до верхньої палати парламенту й мав повноваження здійснювати безпосереднє керівництво міністрами.

Об’єднання Німеччини

Конституція надавала бундестагу (парламенту) законодавчу та значною мірою виконавчу владу. Верхньою палатою парламенту імперії була союзна рада — бундесрат. Майже третина депутатів у ньому представляли Пруссію. Головою бундесрату був канцлер імперії — прусський міністр. Будь-яке рішення бундесрату могло бути заблоковане Пруссією, яка мала для того достатню кількість голосів депутатів.

Рейхстаг — нижня палата німецького парламенту — не мав вирішального значення в системі органів державної влади імперії, оскільки не контролював уряд.

Ухваленням конституції 1871 р. завершилося політичне об’єднання Німеччини. Однак для створення цілісної держави цього було недостатньо, бо не існувало єдиної фінансової системи та грошової одиниці; залишалися сильними позиції католицької церкви; не існувало загальнодержавної власності; не були узгоджені загальнонімецькі цілі на міжнародній арені. Ці та інші питання належало вирішити в майбутньому.

Вищі органи державної влади Німеччини за конституцією 1871 р.

1871 р. — завершення об’єднання Німеччини. Проголошення Німецької імперії; ухвалення конституції.

1. Назвіть можливі шляхи об’єднання Німеччини. Чому, на Вашу думку, це об’єднання відбулося за найжорсткішим сценарієм?

2. Яку роль у справі об’єднання німецьких держав в єдину імперію відіграв

О. фон Бісмарк?

3. Як Ви вважаєте, чи було неминучим протистояння Австрії та Пруссії в ході об’єднання Німеччини? Чому зрештою перемогла Пруссія?

4. Назвіть і стисло охарактеризуйте основні етапи завершення об’єднання Німеччини. Які події після революції 1848-1849 рр. були знаковими на цьому шляху?

5. Складіть «портрет» Німецької імперії за конституцією 1871 р.

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Полянський 2022