Інформація про новину
  • Переглядів: 261
  • Дата: 31-01-2022, 07:42
31-01-2022, 07:42

16. США в другій половині XIX — на початку ХХ століття

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  15. Велика Британія у вікторіанську доб...
Наступна сторінка:   17. Російська імперія в другій половині...

Якими були причини й результати Громадянської війни в США? Назвіть здобутки й невдачі в здійсненні реконструкції Півдня. Що таке «доктрина Монро»?

1. Економічне піднесення США після Громадянської війни

У США в другій половині XIX ст. малопотужне виробництво й конкуренція між дрібними сімейними підприємствами поступилися місцем масовому виробництву. Воно зосереджувалося в руках небагатьох сімей, об’єднувало регіональні ринки в спільний американський ринок, «зшитий» розгалуженою мережею залізниць. Настало століття «великого бізнесу», що підносило Америку на вершину світової могутності.

Американські підприємства виробляли конкурентоспроможні товари, які були дешевші, краще розкуповувалися, ніж не гірші за якістю, однак дорожчі товари з інших країн.

На початку ХХ ст. США остаточно перехопили у Великої Британії естафету світового лідерства. Загальний обсяг промислового виробництва країни перевищував обсяги виробництва Франції, Німеччини й Великої Британії разом узятих. Вчасно переорієнтувавшись із виробництва бавовняних суконь на сталеві локомотиви, американці виробляли товари з меншою собівартістю. У цьому була економічна перевага Америки, що сприяло збільшенню американських капіталовкладень за кордоном, зростанню прибутків американських фірм, економічному піднесенню, ослабленню соціального напруження та міжкласових конфліктів.

Однією з причин стрімкого економічного піднесення США була територіальна віддаленість від Європи з її нескінченними війнами й руйнуваннями. Завдяки цьому американці майже не витрачали ресурси на озброєння, а регулярної сухопутної армії США не мали взагалі.

Сприятливими для розвитку обставинами були м’які кліматичні умови, а також потужний потік емігрантів: з 1870 по 1914 р. до США прибуло майже 30 млн переселенців з інших, насамперед європейських країн, зокрема й

з України. Масово українські емігранти почали селитися в США з другої третини XIX ст.

Високі темпи розвитку були характерні насамперед для нових галузей — електротехніки, авіаційної промисловості, автомобілебудування, залізничного транспорту. На початку XX ст. залізниці з’єднали всі штати, було збудовано чотири міжконтинентальні магістралі, які залучили в економічний обіг продукцію західних штатів. Довжина американської залізниці становила майже половину довжини залізниць у світі.

Завдяки залізниці знижувалися витрати виробництва, зростала продуктивність праці, розвивалися міста, зміцнювалися позиції американських фермерів на світовому ринку. Здешевлення американських товарів посилювало їхню конкурентоспроможність. На початку ХХ ст. на США припадала понад третина світового експорту промислових товарів.

Унаслідок криз останньої третини XIX ст. та світової економічної кризи на початку ХХ ст. у США виникли монополістичні об’єднання в промисловості та банківській справі. Найпоширеніша форма монополій у США — трести, які виробляли 3/4 усієї промислової продукції країни.

На початку XX ст. у країні вже діяла майже тисяча трестів, які об’єднували тисячі підприємств. Засновник першого тресту Дж. Рокфеллер установив контроль над нафтоперегінними підприємствами, торгівлею, згодом — над видобутком нафти. Його трест «Стандард ойл» став одним із найбільших у світі. Ще одна велика монополія, «Сталевий трест» Дж. Моргана, об’єднала копальні, шахти, металургійні заводи й залізниці. Загалом понад чотириста найбільших трестів контролювали майже три чверті промислового виробництва США.

На основі статистичних даних зробіть висновок про темпи розвитку США наприкінці XIX — на початку ХХ ст.

2. Зміни в повсякденному житті американців

Економічне зростання країни позитивно позначалося на житті пересічних американців. На полицях крамниць з’явилися електричні плити й вентилятори, швацькі й пральні машини, пилососи. Генрі Форд збільшив випуск автомобілів з бензиновим двигуном.

Із заснуванням на початку ХХ ст. компанії «Форд мотор» настала ера автомобілів. Масово використовувалися телефони, радіоприймачі. Каталоги товарів широкого вжитку за популярністю поступалися тільки Біблії.

У США бурхливо зростали міста. У великих містах з’явилися перші висотні будинки (хмарочоси), нічне електричне освітлення. У кінотеатрах почали демонструвати кінофільми.

Перегляньте документальний фільм «Нью-Йорк. 1911». Наскільки органічно, на Вашу думку, у Нью-Йорку поєдналися новинки, породжені індустріальною революцією (автомобілі, трамваї, поїзди, металеві пароплави та мости тощо), із кінними каретами?

На які особливості тогочасної американської моди Ви звернули увагу?

Значно поліпшилася освіта. Зокрема, було відкрито першу школу для афроамериканок; узвичаїлося тестування. На ринку праці з’явилися сотні вакансій для тих, хто вміє набирати текст на друкарській машинці. Досягнення в галузі технологій вплинули й на моду: з’явилися головні убори з пи-лозахисними окулярами для керування автомобілем, жінки почали вдягати коротші спідниці, щоб було зручно сідати в авто, а пізніше — у тролейбус.

3. Антитрестівське законодавство

Свобода господарської діяльності корпорацій обернулася тиском потужних трестів на інші підприємства й навіть на громадян з метою повного підпорядкування ринку, збільшення цін на послуги та продукцію. У відповідь було ухвалено закони проти сваволі монополій.

Прикладом антимонопольного законодавства стали антитрестівські закони. Першим із них був закон Шермана (1890), який отримав назву за прізвищем його автора. Закон був спрямований переважно проти монополізації торгівлі та комерційної діяльності.

Закон проголошував, що перешкоджання вільній торгівлі шляхом створення трестів (монополій), а також вступ із цією метою у змову є злочином. Формально закон Шермана був спрямований проти трестів та монополій як таких і забороняв обмеження вільної торгівлі як усередині США між окремими штатами, так і в міжнародному вимірі. Фактично ж тривалий час він не застосовувався і нові монополії продовжували з’являтися.

Незважаючи на очікування, перший антимонопольний закон не відразу дав бажані результати. Соціальне розшарування в суспільстві продовжувало посилюватися, робітники залишалися в тяжкому становищі, спостерігалися всі ознаки економічного застою. У таких умовах підприємці почали використовувати закон проти робітничих профспілок, яких суди прирівнювали до об'єднань, які обмежували промисловість і торгівлю. Як результат, країною прокотилася хвиля антитрестівських виступів.

Загалом закон Шермана виявився на практиці менш дієвим, ніж сподівалися. Та все ж він став передумовою до позитивних зрушень у впорядкуванні діяльності монополій на початку вже наступного століття.

Антимонопольне законодавство — законодавство, спрямоване проти змови трестів задля розподілу ринку, установлення монопольних цін, ізоляції конкурентів.

Розгляньте плакат, на якому один із найбільших монополістів — нафтовий траст «Standard Oil» зображений в образі літературного персонажа письменника Ч. Дікенса — жахливого злочинця, грабіжника й убивці Білла Сайкса.

Як, на Вашу думку, характеризує становище трестів-монополістів фраза, яку промовляє персонаж із кийком: «Ви не маєте прав», а також фраза поліцейського: «Я геть сонний»?

Американський антитрестівський плакат. 1901 р.

«...Будь-який договір, угода у формі тресту чи будь-якій іншій формі або змова з метою обмеження комерції чи торгівлі між штатами або з іноземною державою оголошено незаконними».

Зі статті 1 закону Шермана (

http://linfo.org/sherman_txt.html

)

Законом Шермана було введено відповідальність фірм за дії, спрямовані на монополізацію торгівлі. Як покарання передбачалися штрафи, відшкодування збитків, розформування фірми-порушниці і навіть тюремне ув’язнення.

Завершальним кроком на шляху обмеження сваволі трестів стало ухвалення ще двох антимонопольних законів, які розвивали й уточнювали закон Шермана.

Дискримінація — обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за расовою чи національною належністю, політичними чи релігійними переконаннями, статтю тощо.

4. Режим сегрегації в південних штатах

Ані Громадянська війна, ані реконструкція Півдня, ані законодавче скасування рабства не ліквідували дискримінацію афроамериканців в американському суспільстві. Починаючи з кінця XIX ст. в США було прийнято

так звані закони Джима Кроу, які легалізували сегрегацію та дискримінацію в південних штатах. Закони, названі на честь комічного персонажа, який уособлював бідно вбраного неписьменного афроамериканця, були реакцією колишніх рабовласницьких штатів на ліберальну політику центрального уряду щодо емансипації афроамериканців. Спочатку в штаті Луїзіана було прийнято закон, що забороняв спільний проїзд з афроамериканцями в потягах, а впродовж чверті століття в усіх інших південних штатах з’явилися закони про розділення за кольором шкіри.

Одним із яскравих прикладів законодавчих актів Джима Кроу був виборчий закон штату Алабама. Для темношкірих американців було запроваджено тест на грамотність як умову участі в голосуванні. Вони мали цитувати напам’ять Конституцію США та Декларацію незалежності. Як наслідок, на виборах 1900 р. змогли проголосувати тільки півтора відсотка виборців-афроамериканців.

Ті, хто не міг голосувати, не мали права бути присяжними в суді, не могли впливати на владу штатів. Державні школи для дітей афроамериканців були злиденними.

Воєнізовані расистські організації на кшталт Ку-клукс-клану застосовували залякування, насильство й убивства, щоб завадити афроамериканцям користуватися їхніми законними правами. Над афроамериканцями та тими, хто їм співчував, улаштовували суди Лінча, знищували власність, калічили й убивали людей. Сегрегація — одна з драматичних і непривабливих сторінок історії США.

Сегрегація — роздільне проживання в країні населення європеїдної та негроїдної рас.

Емансипація — звільнення від залежності, зрівняння в правах.

Суд Лінча (лінчування) — самосуд, жорстокі тілесні покарання, тортури чи вбивство людини без проведення слідства та винесення вироку офіційним судом.

5. «Справедливий курс» Т. Рузвельта

Після вбивства в 1901 р. президента В. Мак-Кінлі його місце в Білому домі зайняв віце-президент Теодор Рузвельт. Він захоплювався фізичними вправами, у минулому займався боксом, був гострим на язик і використовував цей хист у політичній боротьбі.

Теодор Рузвельт (1858-1919) — президент США від Республіканської партії (1901-1909). Випускник Гарвардського університету. Обіймав посади шефа поліції Нью-Йорка, заступника військово-морського міністра, губернатора штату Нью-Йорк. Учасник іспано-амери-канської війни 1898 р. Противник нейтралітету США у важливих міжнародних справах. Лауреат Нобелівської премії миру (1906) за посередництво у міжнародних конфліктах.

За Т. Рузвельта держава активно втручалася в економічне життя. Президент проголосив програму «Справедливий курс» і розпочав судові процеси проти деяких монополій, звинувативши їх у нечесній конкуренції. Викриття в пресі антисанітарних умов на бойнях і заводах м’ясного тресту в Чикаго зумовили прийняття закону про контроль уряду за якістю та санітарними умовами виробництва й продажу харчових продуктів і ліків.

За потреби Т. Рузвельт діяв доволі жорстко. Зокрема, він пригрозив направити на шахти війська, якщо власники шахт відмовляться зробити поступки шахтарям, які вони пообіцяли після страйку. Цієї погрози виявилося достатньо, щоб забезпечити підвищення заробітної плати й скорочення робочого дня для вуглекопів.

Державне регулювання економіки дало добрі результати й було підтримане виборцями. У 1904 р. американці вдруге обрали Т. Рузвельта своїм президентом. Великою його заслугою у внутрішній політиці було збереження природних ресурсів, зокрема виділення величезних територій під заповідники, зрошення земель. Президент також підтримав заходи, спрямовані на обмеження імміграції до США. Хоча в країні ще не було конституційно обмежено термін перебування на посаді президента країни, Т. Рузвельт вирішив не порушувати традицію, за якою нормою вважали два терміни президентства. У 1909 р. він склав із себе повноваження президента.

Державне регулювання економіки — активне втручання держави в економічні відносини з метою забезпечення розвитку господарства, стабільності грошової одиниці, обмеження непередбачуваних наслідків стихійного розвитку ринку.

6. «Нова демократія» В. Вілсона

Наступним президентом США став Вільям Тафт (1909-1912), також республіканець, який виявився менш популярним. Відверта підтримка президентом великого капіталу призвела до кризи всередині правлячої Республіканської партії. Від неї відокремилися радикальні групи реформаторів, які створили Національну прогресивну партію.

До цієї партії невдовзі вступив Т. Рузвельт. У 1912 р. він змагався за президентство з кандидатом від Демократичної партії В. Вілсоном, однак програв вибори. Вудро Вілсон став першим президентом США від Демократичної партії з часів Громадянської війни.

Вудро Томас Вілсон (1856-1924) — президент США від Демократичної партії (1913-1920). Насправді при народженні Вілсона звали не Вудро, а Томас. Підлітком він закохався в свою двоюрідну сестру, Генрієтту Вудро. Коли ж дівчина відмовилася вийти за нього заміж, майбутній президент узяв за ім’я її прізвище. Мав науковий ступінь доктора історії; викладав історію і право в університеті. Був успішним губернатором штату Нью-Джерсі. За вдачею був суворим і відлюдькуватим.

Ініціатор створення Ліги націй — попередниці ООН. Лауреат Нобелівської премії за міжнародну діяльність.

Передвиборча програма В. Вілсона називалася «Нова демократія». Він вважав, що США вступили в найбільш відповідальний з часів Громадянської війни період свого розвитку. В. Вілсон був переконаний, що історія — це «ера реформ, а не революцій». Керувався принципом «держава існує для суспільства, а не суспільство для держави».

Слабким місцем у внутрішній політиці адміністрації В. Вілсона стало небажання вирішити питання про надання виборчих прав жінкам. І це тоді, коли на виробництві було зайнято майже 10 млн американок. У другій половині XIX ст. в США було створено дві організації, які сповідували ідеї

фемінізму. Згодом вони об’єднались у «Національну американську асоціацію за жіноче виборче право».

«Метою “нової демократії” було вивільнення енергії промислового й аграрного капіталізму та водночас спрямування цієї енергії значною мірою за кордон, що було визначено Вілсоном як “завоювання світових ринків”. Заморська економічна експансія — основне призначення “нової демократії”, покликаної гарантувати процвітання США».

Дж. Бройсебл, американський історик (Bell S. Righteonus Conquest Woodrow Wilson and the Evolution of the New Diplomacy. — Port Washington (New York), 1972. — P. 41)

Фемінізм — жіночий рух за визначення, установлення та досягнення рівних політичних, економічних, культурних і соціальних прав для жінок.

7. Експансіонізм

На початку ХХ ст. США активно включились у світову політику. Було обрано гнучку тактику, яка полягала в збереженні політичного суверенітету

зарубіжних країн, у яких були зацікавлені США, за умови їхньої економічної залежності від Америки.

Так Америка поводилася щодо Китаю. Формально визнаючи незалежність і територіальну цілісність країни, Сполучені Штати прагнули відкрити ринок Китаю для проникнення американських товарів. Європа та Японія мусили змиритися з політикою «відкритих дверей» і грати за американськими правилами.

У Латинській Америці США використовували політичну доктрину панамериканізму, за основу якої взято ідею спільності історичної долі, економіки та культури США й інших країн Американського континенту.

Особливого значення для США набув тихоокеанський напрям. У Тихоокеанському регіоні США не хотіли допустити посилення німецького проникнення на Філіппінах і японського — на Гаваях. У Карибському морі Сполучені Штати встановили контроль над островами на морських шляхах з Європи та США до зони майбутнього Панамського каналу: Пуерто-Рико, Віргінські острови, Куба.

У 1898 р. США під час короткочасної війни за контроль над Кубою завдали поразки Іспанії. Відмовившись від колоніальних прав на Кубу, США пообіцяли острову незалежність. Щоправда тільки тоді, коли буде досягнуто «заспокоєння». Сполучені Штати вважали себе вільними у визначенні того, яким саме має бути «заспокоєння» і коли його буде досягнуто. Вони також залишили за собою право втручатися в події на Кубі щоразу, коли вони вважатимуть це необхідним. США перетворили Карибський басейн на «американське озеро»; стали наймогутнішою державою в північній частині Тихого океану.

На Далекому Сході Сполучені Штати схилялися до підтримки Японії в російсько-японському суперництві. При цьому США прагнули, щоб ці дві країни врівноважували одна одну.

Отже, наприкінці XIX — на початку ХХ ст. США стали наступником британської корони в пануванні у світі. Пройде ще півстоліття та дві світові війни, перш ніж Сполучені Штати дійсно стануть світовим банкіром, світовим поліцейським і світовим проповідником. Витоки цього нового статусу США зароджувалися в подіях останньої третини XIX ст.

1890 р. — антитрестівський закон Шермана.

1898 р. — іспано-американська війна за Кубу.

1901-1906 рр. — президентство Т Рузвельта.

1913 р. — В. Вілсон став першим президентом від Демократичної партії.

1. Покажіть на карті атласу територію США на початку ХХ ст.

2. Які обставини допомогли Сполученим Штатам Америки перехопити у Великої Британії естафету світового лідерства?

3. Як позначилось економічне зростання США на повсякденному житті американців?

4. Поясніть значення історичних понять «антимонопольне законодавство», «емансипація», «фемінізм».

5. За допомогою схеми (с. 148) охарактеризуйте напрями внутрішньої політики адміністрації президента Т Рузвельта.

6. За допомогою схеми і висловлювання Дж. Бройсебла (с. 149) сформулюйте основні ознаки «нової демократії» В. Вілсона.

7. Наскільки, на Вашу думку, Т Рузвельт і В. Вілсон були ефективними президентами? Аргументуйте Вашу точку зору.

8. Поясніть, як Ви розумієте зміст історичного поняття «державне регулювання економіки».

9. Використовуючи історичну карту атласу, охарактеризуйте напрями й форми американського експансіонізму наприкінці XIX — на початку ХХ ст.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Полянський 2022

 




Попередня сторінка:  15. Велика Британія у вікторіанську доб...
Наступна сторінка:   17. Російська імперія в другій половині...



^