Інформація про новину
  • Переглядів: 195
  • Дата: 14-02-2022, 13:34
14-02-2022, 13:34

21. Сімейні правовідносини. Дитина в сім’ї

Категорія: Правознавство





Попередня сторінка:  20. Особливості електронного продажу й ...
Наступна сторінка:   22. Влаштування дітей, позбавле них бат...

Згадайте.... — якими соціальними нормами регулюються

взаємини у родині: між матір’ю і батьком, між сестрами й братами, між бабусею та онуками. Як ви розумієте... — відмінність між поняттями «шлюб» і «сім’я»,

«опіка» та «піклування»?

Чи знаєте ви, що... — 20 вересня 1993 року відповідно до резолюції

Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім’ї, який відзначають щороку 15 травня?

У сімейному житті, зберігаючи свою гідність, треба вміти поступатися одне одному.

Василь Сухомлинський, педагог, письменник

21.1.

Сім’я. Шлюб

У ст. 51 Конституції України зазначено, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. І хоча взаємини у родині більшою мірою врегульовуються іншими соціальними нормами (моральними, релігійними, звичаями і традиціями), найважливіші з таких взаємин, щоб захистити права та інтереси кожного члена сім’ї, регулюються нормами сімейного права. Основні такі правові норми в Україні закріплені в одному нормативно-правовому акті — Сімейному кодексі України (далі — СКУ). Що ж таке «сім’я» і «шлюб» з погляду законодавця?

Зазвичай у суспільстві сім’єю називають людей, які перебувають у шлюбі, та їхніх дітей. Тобто, насамперед, сім’я базується на шлюбному зв’язку. Але в СКУ поняття «сім’я» має ширше трактування, а подружжя розглядається як різновид сім’ї.

Практичне завдання

Прочитайте витяг із Сімейного кодексу України і дайте відповідь.

Чи є сім’єю:

1. Бабуся й онучка, які мешкають в одній квартирі?

2. Жінка, яка усиновила дитину?

3. Подружжя, коли чоловік працює за кордоном, а дружина доглядає за старенькою матір’ю в Україні?

4. Подружжя, що проживає в Україні, і їхній син, який навчається в Польщі в університеті?

5. Дідусь, який не має родичів і проживає один?

6. 17-річна дівчина, яка народила дитину?

7. 20-річний юнак, який проживає із заміжньою сестрою та племінниками?

Для укладення шлюбу потрібно:

взаємна згода осіб, які одружуються;

досягнення ними шлюбного віку — 18 років як для чоловіків,

так і для жінок. (Як виняток, за заявою особи, яка досягла 16 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам); відсутність в обох із них відносин у зареєстрованому і не припиненому шлюбі. (Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, а на повторний шлюб мають право лише після припинення попереднього шлюбу).

Не можуть перебувати у шлюбі між собою: 1) родичі прямої лінії споріднення; 2) рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповно-рідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька; 3) двоюрідні брат і сестра, рідні тітка та племінник, дядько та племінниця; 4) усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

Щоб зареєструвати шлюб, чоловік і жінка особисто подають заяву до органу реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) і, як правило, через місяць відбувається його реєстрація. За наявності поважної причини керівник органу РАЦС може дозволити реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 502-р запроваджено реалізацію пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу у скорочені строки за обраним заявниками місцем.

Зазвичай шлюб реєструють в урочистій обстановці, у паспортах подружжя роблять запис про укладення шлюбу, їм видають Свідоцтво про шлюб. Під час реєстрації шлюбу наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами, або один із них має право приєднати до свого прізвища прізвище другого. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається, з якого прізвища воно починатиметься.

Розв'яжіть юридичну ситуацію

Дайте юридичну оцінку запропонованої ситуації

Чоловік і жінка звернулися до органу РАЦС з проханням зареєструвати їхній шлюб. Прийнявши заяву, співробітники РАЦС призначили строк реєстрації шлюбу через місяць після подання заяви. Але наречені не погодилися з цим, вони пояснили, що сім років знають одне одного, тому їм додаткові роздуми не потрібні, до того ж чоловік через тиждень виїжджає на рік за кордон на стажування. Чи можна розв’язати цю проблему?

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя, можуть укласти шлюбний договір. Договір укладають у письмовій формі й нотаріально посвідчують. Якщо його стороною є неповнолітня особа, то потрібна письмова згода її батьків або піклувальника. У шлюбному договорі регулюють майнові відносини між подружжям, визначають їхні майнові права і обов’язки. Шлюбний договір не може регулювати особисті взаємини подружжя, а також особисті взаємини між подружжям та дітьми. Шлюбний договір може бути змінено подружжям чи за рішенням суду. Подружжя також має право за взаємною згодою відмовитися від нього. Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути розірваний або визнаний недійсним.

Розв'яжіть юридичну ситуацію

Дайте юридичну оцінку ситуації згідно із Сімейним кодексом України

Громадяни С. Пеньковий і О. Лісова вирішили одружитися і подали заяву про реєстрацію шлюбу. Батьки нареченої організували підготовку до весілля: орендували приміщення, закупили продукти тощо. Напередодні весілля подруга О. Лісової розповіла С. Пеньковому, що наречена раніше перебувала в шлюбі і в неї є малолітня дитина. С. Пеньковий розгубився, оскільки не знав цього раніше, і відмовився від шлюбу. Які наслідки матиме така відмова відповідно до законодавства?

Родинні зв’язки ми не обираємо, а шлюбні взаємини — залежать від нашої волі. Особа не може змінити свій родинний статус (брата, сестри, онука, сина, дочки), але шлюб за її волею може бути розірваний:

— в органі РАЦС (за спільною заявою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей, або одного з них, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім або недієздатним);

— у судовому порядку (за спільною заявою подружжя з письмовим договором про те, з ким із них проживатимуть діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто проживатиме окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей, або за позовом одного з подружжя, який, однак, не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом року після народження дитини, крім випадків, коли: один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини, чи батьківство щодо дитини визнане іншою особою).

Суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, справжні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя, а також уживає заходів щодо примирення подружжя. Якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу.

Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду, яке набрало чинності, особа має право на повторний шлюб.

Шлюб може також бути визнаний недійсним, якщо його було укладено з порушенням вимог, установлених законодавством для реєстрації шлюбу (наприклад, якщо шлюб, зареєстрований з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; або якщо він був

зареєстрований під примусом чи з особою, яка не розуміла значення своїх дій і/або не могла ними керувати; у разі його фіктивності — якщо його укладено без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя тощо).

21.2.

Взаємні права й обов’язки батьків і дітей

Сімейний кодекс України визначає не тільки основні особисті немайнові та майнові права й обов’язки подружжя, які є рівними як для чоловіка, так і для жінки (як-от: право на батьківство і материнство, на повагу до своєї індивідуальності, на фізичний та духовний розвиток; на розподіл обов’язків і спільне вирішення питань життя сім’ї; на особисту свободу; обов’язок турбуватися про сім’ю, а також право особистої приватної та спільної сумісної власності дружини і чоловіка). Також увага в ньому приділена взаємним правам і обов’язкам батьків і дітей.

Особисті (немайнові) права та обов’язки. Батько і матір, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, мають рівні права й обов’язки щодо своїх дітей. Діти також мають рівні права й обов’язки щодо своїх батьків, незалежно від того, чи перебувають їхні батьки у шлюбі.

Найперший обов’язок, який передбачено у батьків стосовно дитини, — забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я і невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати її народження в державному органі РАЦС з одночасним визначенням походження дитини та присвоєнням їй прізвища, ім’я та по батькові, що засвідчується Свідоцтвом про народження. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дітей, їх фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов’язані поважати свою дитину. Здійснення ними своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Заборонені будь-які види експлуатації

батьками своєї дитини, а також покарання, які принижують людську гідність дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, обираючи для цього форми та методи, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства та інтересам дитини. Матір, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема, якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання чи позбавлення волі тощо).

Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Дитина має право на те, щоб її вислухали батьки, інші члени сім’ї, посадові особи з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї, зокрема під час вирішення спору щодо її виховання, місця проживання, про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Так, наприклад, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, якій не виповнилося 10 років, визначають за згодою батьків, від 10 років — за спільною згодою батьків та самої дитини, від 14 років — самою дитиною.

Дитина, повнолітні дочка, син зобов’язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

Майнові права батьків і дітей. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Майно, придбане для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Батьки зобов’язані передати у користування дитини майно, що має забезпечити її виховання та розвиток. Майно, яке набули батьки і діти за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності, тобто в рівних частках.

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками цього обов’язку визначають

за домовленістю між ними. Зокрема, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може в грошовій і (або) натуральній формі брати участь у її утриманні. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджують у частці від доходу у твердій грошовій сумі. Під час визначення розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати, а повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

21.3.

Державні органи із захисту прав дітей

Охорона дитинства в Україні є загальнонаціональним пріоритетом, і з метою забезпечення реалізації прав дитини Україна встановила основні засади державної політики у цій галузі, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Законодавство про охорону дитинства: Конституція України, Конвенція ООН про права дитини, Закони України «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» а також низка інших актів.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки і піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій або, якщо їй виповнилося 14 років, безпосередньо до суду. Зі структурою державних органів України й органів місцевого самоврядування ви вже ознайомлені, тому звернемо увагу на особливі органи у цій галузі.

Органами опіки і піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у

містах, сільських, селищних рад, які відповідно здійснюють діяльність із виявлення дітей, позбавлених батьківського піклування, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Суб’єктами соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю є: уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу із сім’ями, дітьми і молоддю; фахівці із соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю; об’єднання громадян, благодійні, релігійні організації; юридичні та фізичні особи, які надають соціальні послуги сім’ям, дітям і молоді; волонтери у сфері соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю.

Перевірте себе:

1. Дайте відповіді на запитання: 1.1. Що таке сім’я? 1.2. Як ви розумієте поняття «шлюб»? 1.3. Які умови укладення шлюбу? 1.4. Хто не може перебувати у шлюбі? 1.5. Які майнові права мають діти? 1.6. У якому випадку подружжя може розірвати шлюб в органі РАЦС? 1.7. У яких випадках шлюб може бути визнано недійсним?

2. Назвіть державні органи, які захищають права дитини.

3. Назвіть, які особисті немайнові права та обов’язки мають батьки щодо своїх дітей.

4. Поміркуйте, чому права та обов’язки батьків і дітей у законодавстві України визначаються як взаємні.

5. Визначте, які права та обов’язки батьків і дітей є майновими.

6. Поміркуйте, які правові наслідки породжує спільне проживання чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

7. Схарактеризуйте поняття «шлюбний договір» за власним алгоритмом.

8. Сформулюйте ключові фрази (словосполучення, тези) для повідомлення на тему «Сімейні правовідносини». Розташуйте (запишіть) їх у вигляді «лінії цінностей».

Завдання для домашньої роботи:

1. Ознайомся зі змістом позовної заяви і дай відповідь на запитання: чи потрібно було в такій ситуації звертатися Долі К. П. із позовом до суду? Чи могла вона в інший спосіб ініціювати розірвання шлюбу? Як визначатиметься місце проживання дитини?

http://surl.li/atqzv

 

Це матеріал з підручника "Основи правознавства" Васильків, Кравчук 2022

 




Попередня сторінка:  20. Особливості електронного продажу й ...
Наступна сторінка:   22. Влаштування дітей, позбавле них бат...



^