Український поет В. Стус про життя у «найщасливішій країні»:

Яке суспільство описано у вірші українського поета ХХ ст.?

Які рядки вірша підкреслюють іронію? Чому три рядки вірша поет написав одним словом?

Чи можна вважати ці рядки свідченням антидемократичних тенденцій у тогочасному суспільстві?

1. Поняття і загальна характеристика державного ладу. Держава -складний соціальний феномен. Її функції багатогранні, а структура складна. Ознаки держави, що викристалізовувалися в процесі історичного розвитку, втілилися в специфічний державний лад.

Державний лад - устрій країни, що виражається в характері політичних взаємин між людьми, між суспільством і державою в процесі управління (політичний режим), у способах організації вищих органів державної влади (форма правління) і в адміністративно-територіальному розподілі держави (форма територіального устрою).

2. Види і загальна характеристика форм правління

Форма правління - спосіб організації верховної державної влади, порядок її утворення та діяльності, компетенція й взаємозв’язок органів, а також взаємовідносини з населенням країни. Основними формами правління є монархія та республіка.

Монархія - форма правління, за якої державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноосібного глави держави й передається у спадок.

Монархами в різних народів були князі, королі, царі, імператори, султани, хани, кагани, шахи, правителі тощо.

Відомі такі форми монархії, як необмежена та обмежена.

Необмежена монархія - це монархічна форма правління, за якої верховна влада в державі зосереджена в руках одноосібного глави держави (монарха). Цей вид монархії характеризується відсутністю будь-яких представницьких органів, повним безправ’ям народу, зосередженням всієї повноти влади в руках монарха. Прикладами абсолютної монархії можуть бути в наш час королівство Саудівська Аравія, султанат Оман, Об’єднані Арабські Емірати тощо.

Обмежена монархія - це монархічна форма правління, у якій владу монарха обмежено конституцією, яку ухвалює парламент, у сфері законодавства та контролю над діяльністю уряду.

За парламентської (конституційної) монархії - влада монарха обмежується представницьким органом, що закріплюється зазвичай у конституції, яку затверджує парламент. Монарх не може її змінити. Виконавча влада належить уряду, який формується парламентом і лише йому підзвітний. Абсолютна більшість сучасних монархій - це монархії парламентські. Їхнє існування зумовлено національними традиціями. Це, наприклад:

Республіка - така форма правління, за якої повноваження верховної влади здійснюють виборні органи, що обираються громадянами на певний строк. Юридичними властивостями республіки є: обмеження влади глави держави, законодавчих і виконавчих державних органів конкретним строком;

виборність вищих органів державної влади; загальнообов’язковість рішень законодавчої влади.

Сучасні республіки поділяють на парламентські, президентські та змішані.

У наш час парламентські республіки існують у Федеративній Республіці Німеччина, Італії, Чехії, Угорщині та інших державах. Прикладами президентських республік є Сполучені Штати Америки, Мексика, Аргентина тощо.

У практиці державного будівництва сучасних держав виникають форми правління, які не вкладаються в звичну класифікацію. Їх називають змішаними типами республіки.

Ознаками змішаної республіки є: подвійна відповідальність уряду перед парламентом і перед президентом;

президент обирається на загальнонародних виборах і має широкі повноваження;

уряд очолює прем’єр-міністр, а президент може здійснювати загальне керівництво урядом;

президент є главою держави;

президент має право припинити повноваження парламенту, а парламент має право ухвалити постанову про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

У різних варіаціях поєднуються президентські та парламентські повноваження, що приводить до зарахування їх до змішаного типу (Франція, Португалія, Хорватія, Україна).

3. Форми територіального устрою держави

Форма територіального устрою - елемент форми держави, що відображає адміністративно-територіальну організацію державної влади та порядок взаємодії між центральними й місцевими органами влади.

Цей елемент форми держави характеризує:

принципи поділу території держави на складові частини; можливість врахування інтересів національних меншин шляхом надання територіальної автономії.

Існують дві форми територіального устрою держави.

Унітарна держава - це проста форма територіального устрою держави, окремі складові якої не мають суверенітету й усіх ознак державності.

Для унітарної держави характерна наявність єдиної системи централізованої державної влади, юрисдикція якої поширюється на всю територію країни. Існує єдине громадянство.

Прикладами унітарної держави є Україна, Польща тощо.

Федерація - це форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави мають певну юридично визначену політичну самостійність.

Принцип федералізму полягає в розмежуванні сфер компетенції федеральної (центральної) влади та влади суб’єктів федерації. Територія такої держави в політико-адміністративному відношенні не є єдиним цілим, а складається із суб’єктів федерації. Суб’єкт федерації наділяється установчою владою, має право ухвалити власну конституцію, свою судову, правову системи. До компетенції центральної влади належать питання оборони країни, зовнішньої політики, фінансів, оподаткування. Складові частини федеративних держав мають різні назви і складаються з різної кількості суб’єктів.

Конфедерація - це добровільне об’єднання суверенних держав, яке створюється для досягнення конкретної мети. Принцип конфедералізму передбачає збереження повної юридичної та політичної самостійності держав - членів конфедерації, відсутність центральних органів влади, єдиних законодавства, громадянства та судової системи. Деякі науковці не вважають конфедерацію видом територіального устрою держави саме тому, що це союз декількох держав. Це нестійка форма об’єднання, яка із часом або розпадається, або перетворюється на федерацію.

Імперія - це примусово утворена держава, що складається з головної держави (метрополії) та колоній, які повністю залежать від верховної влади.

Імперія - складна багатонаціональна держава, у якій залежність її складових частин від верховної влади є абсолютною. Вона утворювалася в результаті завоювань, колонізації та інших форм експансії. Імперія тримається на системі примусу. Коли зникає примус, імперія розпадається. Наведемо приклади імперій:

На сьогодні у світі не існує імперій.

4. Загальна характеристика політичних режимів. Політичний (державний) режим тісно пов’язаний з формами правління. Коли з’ясовуємо форму правління, ми ставимо питання: «Хто править? Як побудована система влади?», - то питання, яке розкриває сутність поняття «по-

літичний режим», буде звучати так: «Якими засобами й методами здійснюється це правління?».

Політичний режим - сукупність чи система методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в суспільстві.

Політичний режим характеризується станом демократичних прав і свобод людини та інших суб’єктів суспільних відносин. Сучасна теорія держави розрізняє два основних типи політичних режимів: демократичний та антидемократичний.

Демократичний режим - це порядок політичного життя суспільства, за якого державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, з урахуванням інтересів усіх соціальних груп населення через демократичні інститути: вибори, референдуми, засоби масової інформації.

Політичні передумови цього типу режиму: відсутність єдиної, обов’язкової для всіх державної офіційної ідеології;

наявність вільно сформованих політичних партій; існування політичних меншостей, у функції яких входить опозиційна політична діяльність, розробка альтернативних програм суспільного розвитку;

наявність політичних свобод (гласність, свобода слова, преси, демонстрацій, мітингів, протестів тощо), за допомогою яких суверенні суб’єкти суспільства здійснюють свою діяльність у сфері політичного життя.

Реалізація цих передумов робить політичний режим демократичним.

Перехідний політичний режим - це стан політичного життя суспільства, що виник у результаті перемоги радикальних, опозиційних сил і має або демократичну, або авторитарну спрямованість. Перехідний політичний режим характерний для пострадянських країн Східної Європи, багатьох країн Азії, Африки, Латинської Америки, які пережили крах тоталітарних режимів.

Антидемократичні режими поділяють на тоталітарні та авторитарні.

Тоталітарний режим - сукупність таких способів і засобів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства й кожної окремої людини абсолютно регламентована.

Цей політичний режим має такі характерні особливості: влада на всіх рівнях формується закрито однією чи кількома особами з панівної верхівки, не контролюється населенням;

відсутня будь-яка можливість для вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення; існує однопартійна система;

незмінна риса - культ особи «вождя»;

здійснюється цілковитий контроль над економікою;

держава втручається у приватне життя людини і громадянина.

Серед яскравих прикладів тоталітарного режиму - колишній СРСР 1930-1950-х років, у якому простежувався названий тип антидемократичного режиму з ознаками вождизму.

Тоталітарний режим нав’язує населенню суспільні порядки, моделі яких розроблено на основі єдиної ідеології. Панування цих порядків досягається за допомогою монопольного контролю над політикою, економікою, культурою і побутом. Ідеологічна й організаційна єдність забезпечується політичним пануванням партії, яку очолює вождь. В її руках перебувають засоби масової інформації, друку. У методах управління переважає політичне й фізичне насильство, поліцейський терор.

Авторитарний режим - така сукупність засобів і способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках панівної верхівки; допускаються легальні можливості через представницькі органи чи громадські об’єднання відстоювати інтереси певних верств населення.

За авторитарного режиму обмежуються основні права та свободи людини; влада зосереджується в руках невеликої групи людей або однієї особи; забороняється легальна діяльність політичних партій та об’єднань, які перебувають в опозиції. Варто мати на увазі, що класифікація політичних режимів у теорії держави розглядає саме їхні типи, яких у чистому вигляді не існує.

І. Складіть онлайн-пазл «Форми правління»

https://cutt.ly/6RvQQB3

II. Виконайте тестові завдання.

1. Визначте форму правління держави, описану в уривку із джерела.

Сучасну конституцію Нідерландів було ухвалено в 1848 р. з ініціативи короля Віллема II і відомого ліберала Йохана Рудольфа Торбеке. Вона різко обмежила владу короля і передала виконавчу владу Кабінету Міністрів. Парламент віднині обирався на прямих виборах й отримав великий вплив на рішення уряду.

А Абсолютна монархія В Парламентська монархія

Б Дуалістична монархія Г Парламентська республіка

2. Визначте форму державного устрою, описану в уривку із джерела.

Бразилія складається з 26 штатів та 1 округу. Штати Бразилії мають значну автономію уряду, законотворчої діяльності, суспільної безпеки і оподаткування. Уряд штату очолює губернатор, вибраний прямим голосуванням, кожний штат має свій законодавчий орган.

А Унітарна держава В Конфедерація

Б Федерація Г Імперія

3. Визначте форму політичного режиму КНДР за поданою нижче інформацією.

Офіційною ідеологією Корейської Народно-Демократичної Республіки є ідеї чучхе. Кім Ір Сен та Кім Чен Ір визначають її як «філософську ідеологію, у центрі уваги якої стоїть людина». Країну очолює нащадок вище названих діячів - Кім Чен Ин. Після смерті батька з 2011 р. він обійняв його посаду, офіційно проголошений «Великим Наступником».

А Демократичний В Авторитарний

Б Перехідний від недемократичного Г Тоталітарний

до демократичного

4. Установіть відповідність.

А Демократичний В Авторитарний

Б Перехідний від недемократичного Г Тоталітарний

до демократичного

1 Україна на початку 1990-х рр.

2 СРСР 1930-1950-х рр. (доба Й. Сталіна).

3 СРСР кінця 1950-х - початку 1960-х рр. («відлига» М. Хрущова).

4 Швеція на початку ХХІ ст.

ІІІ. Порівняйте поняття «тоталітаризм» та «авторитаризм», додавши характерні риси режимів до таблиці.

Тоталітаризм	Авторитаризм
	Відсутність єдиної ідеології
Єдина добре організована масова партія
	Допускається обмежений плюралізм* (без реальної боротьби за владу)
Влада, не обмежена законом, опирається на терор і репресії
	Може бути як командна, так і ринкова економіка
Приклади:	Приклади:

* Плюралізм (від лат. pluralis - множинний).

Загальні риси:____;_____.

IV. Прочитайте інформаційне повідомлення. З’ясуйте, яка форма державного правління притаманна державі. Знайдіть у тексті факти, що доводять вашу думку.

Султан султанату Оман є главою держави Оман. Султанами Оману є представники династії Аль-Саїд, яка править Оманом із середини XVIII ст.

З 11 січня 2020 р. султаном Оману є Хайтем бен Тарік Аль Саїд. Він народився 11 жовтня 1954 р. 1979 р. закінчив Програму дипломатичної служби Оксфордського університету. На початку 1980-х рр. був першим керівником Оманської футбольної асоціації та ентузіастом спорту в країні.

До призначення на посаду султану був міністром спадщини й культури, заступником міністра закордонних справ з політичних питань і генеральним секретарем Міністерства закордонних справ.

Коли 10 січня 2020 р. помер бездітний султан Кабус бін Саїд, згідно зі статтею № 6 конституції Оману, керівна сім’я після звільнення місця керівника країни мала протягом трьох днів обрати наступника престолу. Хайтем бен Та-рік Аль Саїд був названий наступником за спеціальним заповітом на екстреній сесії Ради Оману, після чого новий султан склав перед Радою Оману присягу.

V. Прочитайте уривки до політичних портретів. Подумайте, які режими склалися за час перебування при владі цих політиків. Проілюструйте свої докази конкретними фактами з поданих текстів.

1. Народився в епоху французької колонізації. У Франції навчався в Паризькому університеті, де захопився ліворадикальними ідеями. Повернувшись до

Камбоджі, заснував рух, відомий під назвою «Червоні кхмери», який у 1967 р. почав антиурядову партизанську війну. У 1975 р. загони Пол Пота захопили столицю Камбоджі Пномпень. У країні встановився режим жорстокого терору проти представників вищого класу та інтелігенції. Були фізично знищені науковці, вчителі, лікарі. Усіх мешканців міст виселили в сільську місцевість на примусову працю -вирощувати рис. Важка робота повинна була виховати «нового громадянина». Із цією метою знищили всі механізовані прилади.

За 3,5 року перебування при владі Пол Пота кількість населення зменшилася на 26 % (репресовано більше ніж 2 мільйони камбоджійців). У 1979 р. в’єтнамські війська окупували країну та ліквідували режим Пол Пота.

2. Коли Індірі виповнився 21 рік, вона вступила в партію Індійський національний конгрес (ІНК). Після проголошення незалежності стала офіційною співробітницею батька -Джавахарлала Неру, першого прем’єр-міністра Індії, що відповідала за прийом іноземних делегацій.

Її політична кар’єра була успішною. У 1955 р. входить до Центральної виборчої комісії ІНК як голова жіночої організації цієї партії. У 1959-1960 рр. - голова ІНК. У 1964 р. увійшла до уряду Шастрі як міністр інформації та радіомовлення.

19 січня 1966 р. , після смерті Шастрі, обрана лідером парламентської фракції ІНК і, за сталою традицією, як лідер цієї фракції стала прем’єр-міністром. Усупереч опору сил реакції, провела націоналізацію 14 найбільших банків.

З погіршенням економічної ситуації та зростанням внутрішньої напруженості знизилася і популярність Ганді. У 1975 р. звинувачена судом за порушення в 1971 р. закону про вибори. У відповідь Ганді ввела надзвичайний стан і внесла зміни в конституцію, які дозволяли їй зосередити владу в своїх руках. Широка незадоволеність населення надзвичайним станом і настирним прагненням уряду втілити в життя програму планування сім’ї призвела до поразки Ганді на виборах 1977 р. Але вже в січні 1980 р. Ганді знову посіла пост прем’єр-міністра.

У 1984 р. всі проблеми, що стояли перед Індірою Ганді, ускладнилися сепаратистськими настроями серед сикхів, які населяють штат Пенджаб. Ін-діра Ганді розуміла, що її життю загрожує небезпека. 30 жовтня 1984 р., за день до загибелі, вона говорила: «Сьогодні я жива, а завтра, можливо, моє життя скінчиться... Але кожна крапля моєї крові належить Індії». 31 жовтня Індіра Ганді загинула під час спланованого проти неї теракту.

3. У 1961 р. військовий курсант Муаммар створив підпільну організацію, що ставила за мету скинути монархію.

1 вересня 1969 р. загони під керівництвом Ради революційного командування у складі 12 офіцерів на чолі з Каддафі встановили контроль над основними державними й військовими об’єктами. В ефір вийшло відоме «Комюніке № 1», що починалося словами 27-річного полковника Муаммара Каддафі: «Громадяни Лівії! У відповідь на ваші безпе-

рестанні вимоги змін і духовного відродження, прислухаючись до вашого заклику про повстання, віддані вам армійські сили взяли на себе це завдання і повалили реакційний і корумпований режим».

Багата на природні ресурси, але зубожіла, відстала Лівія була оголошена країною особливого напряму розвитку. Офіційна ідеологія була сумішшю крайнього етнічного націоналізму, планового соціалізму та державного ісламу при декларованому «народовладді». Опорою режиму були армія, держапарат і сільське населення.

Концепцію суспільного розвитку, висунуту Каддафі, викладено в його головній праці - «Зеленій книзі». Джамахірія (офіційна назва державного ладу Лівії) у перекладі з арабської означає «влада народних мас». У 1977 р. було ухвалено Декларацію, яка проголосила нову назву країни «Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія» (СНЛАД), законодавство якої ґрунтується на Корані. Проте найвищий законодавчий орган - Загальний народний конгрес - не зміг вибрати свого голову. У генеральний секретаріат було обрано Каддафі і четверо його найближчих соратників. За два роки п’ятірка керманичів пішла у відставку з державних посад, поступившись професійним управлінцям. З того часу до повалення режиму в 2011 р. п’ятірка вождів іменувалася Революційним керівництвом. Муаммар Каддафі офіційно був лише лідером лівійської революції, проте він мав реальний вплив на процес ухвалення політичних, економічних і військових рішень.

 

 

Це матеріал з підручника "Основи правознавства" за 9 клас Філіпенко, Сутковий 2022