Інформація про новину
  • Переглядів: 311
  • Дата: 28-02-2022, 19:55
28-02-2022, 19:55

5.2. Види анкерів і їхні особливості

Категорія: Види з’єднань деталей і виробів





Попередня сторінка:  5.1. Загальні відомості про анкери
Наступна сторінка:   5.3. Способи кріплення анкерів

Анкерний болт із гайкою (рис. 5.2, а; с. 36) широко застосовують для суцільних матеріалів (цегли, природного каменю) завдяки максимальній довжині розтискної зони й універсальності кріплення. Для захищення поверхні анкера від корозії всі його елементи виготовлені з нанесенням цинкового покриття.

Різновидом анкерного болта з гайкою є дворозтискний анкер (рис. 5.2, б; с. 36). Його конструктивна перевага — зовнішні розпірні втулки: першу розтискає внутрішній стрижень під час закручування гайки, другу — перша втулка. Завдяки цьому розтискання відбувається відразу у двох місцях, що збільшує несучу здатність дворозтискного анкера в 1,5-2 рази щодо звичайних.

Подібний до дворозтискного анкера анкерний болт (рис. 5.2, в; с. 36). Відмінним є лише стрижень — це болт із шестигранною головкою, а не шпилькою. Такі болти часто використовують для кріплення рекламних конструкцій, обладнання та в побуті для кріплення різних конструкцій і підвісних виробів.

Анкер клиновий, або анкер-шпилька (рис. 5.2, г; с. 36), — це той самий анкерний болт із гайкою, тільки без втулки. Якщо в попередніх типах анкерів розтискання забезпечують саме за допомогою втулки з прорізами, то тут — завдяки рухомій муфті з поздовжніми прорізами й клиноподібній основі анкера. Під час закручування гайки муфта зміщується по стрижню в бік клиноподібної основи. Що сильніше затягувати гайку, то більшим буде зсув муфти і, відповідно, її роз-тпскання. Матеріал основи — бетон, природний камінь без пустот.

Анкерний болт розтискний (рис. 5.2, ґ; с. 36) використовують для кріплення консолей та перил, фіксації деталей до бетонних перегородок, а також підчас прокладання кабелів.

Одноконусний анкер-шпилька розтискного типу (рис. 5,2, д; с. 36) призначений для наскрізного монтажу в міцних порожнистих основах (бетон, натуральний камінь). Його використовують для кріплення сталевих балок, напрямних рейок, промислових дверей, а також опалубних, стелажних і фасадних систем.

Анкер-клин (рис. 5.2, е; с. 36) є найпростішим серед анкерів. Його закріплюють за допомогою штифта (клина), що входить у конструкцію. Для остаточного закріплення анкера потрібно після його встановлення в отвір забити молотком штифт, який у міру просування створюватиме розтискне зусилля через потовщений наконечник анкера. Цей анкер застосовують для монтажу легких конструкцій: підвісної стелі, профілів і нерознімного кріплення інших конструкцій із тонких листових матеріалів.

Рис. 5.2. Види анкерів:

а — анкерний болт із гайкою; б — дворозтискний анкер; в — анкерний болт; г — анкер клиновий, або анкер-шпилька; г — анкерний болт розтискний; д — одноконусний анкер-шпилька розтискного типу; е — анкер-клин; є — рамний анкер; ж — цвяховий анкер; з — клиновий сталевий анкер; и — анкер склзданий пружинний «парасолька»; і — анкер Моллі; ї — анкер-шуруп; й — забивний анкер; к — латунний анкер; л - анкерний болт із кільцем; м — анкерний болт із гаком; н — анкерний болт із півкільцем; о — фундаментні анкерні болти

Рамний анкер (рис. 5.2, є) призначений для з’єднання рам вікон та інших конструкцій, має пластикову розтискну гільзу.

Цвяховий анкер (рис. 5.2, ж) виготовляють з оцинкованої, нержавіючої або корозієстійкої сталі. Застосовують для кріплення вогнетривких панелей,

вентиляційних систем, монтажних шин. Цвяховий анкер монтують ударним способом, що скорочує тривалість наскрізного монтажу. Після встановлення він автоматично фіксується під дією навантаження. Під час затягування конус анкера переміщається в розпірну втулку й розширює її, притискаючи до стінок просвердленого отвору.

Клиновий сталевий анкер (рис. 5.2, з) призначений для кріплення в газобетоні. Він має чотирипелюсткову гільзу, що запобігає прокручуванню анкера. Для його встановлення попередньо свердлять отвір, у який анкер закручують гайковим ключем. У процесі встановлення використовують спеціальний шестигранний ключ, який самостійно від’єднується за створення потрібного розтискання анкера. Такі анкери використовують для навішування важких предметів і в панелях перекриття.

Анкер складаний пружинний «парасолька» (рис. 5.2, и) застосовують для монтажу в піноблоки, порожнисту цеглу й гіпсокартонні плити.

Анкер Моллі, або болт Моллі, гвинт Моллі (рис. 5.2, і), — металевий анкер, призначений для кріплення до основ, що мають внутрішні пустоти й низьку несучу здатність (гіпсокартон, суха штукатурка, ДСП, порожнисті блоки тощо). Анкер обладнаний спеціальною цангою, яка, розкриваючись під час затягування гвинта (болта), щільно впирається в матеріал основи з внутрішнього боку. Зовнішній бік цанги має упорну юбку з одним або кількома шипами, які під час затягування входять у матеріал основи й запобігають прокручуванню цанги. Цанга може поставлятися окремо від гвинта (болта).

Анкер-шуруп, або анкерний шуруп (рис. 5.2, ї), — різьбовий кріпильний виріб, призначений для безпосереднього бездюбельного закручування в кам’яні матеріали. Його застосовують для кріплення в бетон, камінь, суцільну цеглу, мармур, а також для закручування в деревину. Головка буває шестигранна, напівкругла або заглиблена із шліцом, рідше — з внутрішнім шестигранником. Стрижень потовщений, різьба низька, однозахідна або двозахідна, кінець тупий або загострений. Анкер-шуруп із малою заглибленою головкою, який використовують для встановлення вікон, часто помилково називають нагелем. Залежно від розмірів анкер-шуруп закручують гайкокрутом або шурупокрутом. Під час закручування в просвердлений отвір кромки профілю різьби врізаються в бетон. Анкер-шурупм витримують великі навантаження на зріз і розрив.

Забивні анкери (сталеві), або цанги (рис. 5.2, й), замість гвинтів, болтів і шпильок мають метричну різьбу. Розтискне зусилля в них створює спеціальний клиноподібний елемент, що міститься всередині анкера, під час укручування в нього метричного кріплення. Забивні анкери використовують для надійного кріплення великовагових конструкцій.

Латунні анкери (рис. 5.2, к) дуже подібні до забивних, але мають конструкційну відмінність: розтискне зусилля в них створює елемент, що вкручується. Анкер має конусоподібну внутрішню поверхню з метричною різьбою. Завдяки такій конструкції в міру того, як кріплення вкручується в анкер, його пелюстки розкриваються, забезпечуючи розтискний тиск на стінки основи. Застосовують такі анкери в приміщеннях з високою вологістю, тому що латунь корозійно

стійка. Спосіб їхнього встановлення такий самий, як і забивних анкерів, окрім того, що ці анкери не потрібно попередньо розклинювати.

На основі анкерного болта з гайкою створено іце кілька різновидів анкерних болтів — із кільцем, півкільцем і гаком (рис. 5.2, л-н; с. 36). їх використовують, коли потрібно зацепити шнур, трос або мотузку, приєднати ланцюг до стінки, підвісити щось до стелі.

Фундаментні анкерні болти (рис. 5.2, о; с. 36) призначені для забезпечення надійного зчеплення стін будівлі з фундаментом. їх зазвичай установлюють двома способами: забиванням у попередньо висвердлений отвір і закладенням на етапі заливки фундаменту. Другий спосіб є надійнішим, але вимагає уважного підходу до монтажу, тому що потрібно враховувати не тільки відстань між анкерами та глибину їхнього залягання, а й точність установлення щодо вертикальної осі. Крім того, ці анкери застосовують для кріплення верстатів до основ. Тут найголовніше — зняти навантаження з бетону, яке створює вібрація верстата. Таке кріплення має дещо іншу конструкцію, а монтують його на етапі заливки фундаменту як заставку або в просвердлені отвори.

 

 

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021

 




Попередня сторінка:  5.1. Загальні відомості про анкери
Наступна сторінка:   5.3. Способи кріплення анкерів



^