Кріплення анкерів здійснюють за допомогою: сили тертя — анкер своїми стінками притискається до несучої основи; різної форми анкера й отвору в матеріалі основи — конусна частина анкера більша за вхідний отвір; хімічним способом — вільний простір між анкером та основою заповнюють рідким компонентом, що твердне.

Спосіб анкерування вибирають залежно від матеріалу основи. У міцних основах анкери утримуються силою тертя, а в пористих — за допомогою форми анкера. Це пояснюється тим, що суцільний бетон стійкий до руйнування і здатний витримувати високі напруження, тоді як пористий бетон схильний до руйнування. Анкер, зафіксований силами тертя, здатний сприймати прийнятне навантаження протягом 3000 годин. У разі фіксації анкера за допомогою його форми навантаження на основу зменшується.

Розрізняють 2 види монтажу анкерів, попередній, коли анкер установлюють у несучу основу на всю довжину, і наскрізний, коли частина анкера проходить через закріплювану конструкцію (анкер для цього виду монтажу має подовжену нерозпірну частину).

Є кілька нескладних правил монтажу металевих анкерів, дотримання яких дасть змогу забезпечити кріпильний елемент потрібним рівнем надійності та довговічності.

У конструкції, у якій потрібно виконати монтаж кріплення, свердлять отвір (рис. 53, а). Діаметр отвору має бути таким, щоб розтискна втулка входила в нього з деяким натягом. Для виконання цієї операції потрібні перфоратор і бур відповідного діаметра.

Щоб анкерний болт розтискного типу, оснащений гайкою, утворив надійне з’єднання, отвір, у який його встановлюють, треба ретельно очистити від будівельного пилу та шматочків стружки під час свердління матеріалу (рис. 53, б).

Рис. 53. Етапи встановлення анкерного болта: а — просвердлювання отвору; б — продування від пилу; в — установлення болта; г — фіксування кріпильного елемента

Після того як отвір підготовлено, установлюють анкерний болт (рис. 53, в). Багато фахівців рекомендують монтувати анкерні болти разом із фіксованим предметом. На анкерному болті, установленому в отвір, затягують гайку — доти, поки розпірна втулка не розтиснеться до такого стану, щоб надійно зафіксувати кріпильний елемент. Потім, коли анкер надійно зафіксований в отворі, з нього потрібно скрутити гайку, залишивши його різьбовий кінець вільним (рис. 53, г).

Розміри анкерних болтів для бетону визначають за маркуванням. Наприклад, М8 10/35x90 розшифровують так: буквено-цифрове позначення М8 — діаметр різьби; цифра 10 — діаметр свердла для виконання порожнини в бетоні; цифра 35 — максимальна товщина матеріалу, що приєднується; цифра 90 — мінімальна глибина отвору для монтажу анкера.

Знаючи маркування анкерних болтів, нескладно підібрати кріплення для виконання конкретного завдання.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021