Для з’єднання деталей меблів шкантами потрібні отвори. їх виконують за допомогою свердла відповідного діаметра шканта. Діаметр отворів має становити 0,4 товщини деталі. Глибина отвору дорівнює половині довжини шканта із запасом у 2-3 мм.

Поверхні з’єднуваних деталей щільно підганяють одну до одної, а отвори під шканти розміщують співвісно — навпроти один одного.

Для точного розмічання використовують спеціальний металевий маркер — іиканторозмічальник. Спочатку свердлять отвори під шканти на одній деталі. Потім вставляють в отвори маркери загостреним кінцем уверх, накладають зверху другу деталь і щільно притискають. На другій деталі утвориться мітка, у якій свердлять отвір. Для підвищення точності розмічання та свердління отворів використовують спеціальні шаблони й кондуктори-шкан-товачі (рис. 7.5).

Після свердління шканти спочатку змащують клеєм, потім уставляють їх в отвори й притискають вантажем на час висихання клею.

Квадратні, плоскі та фігурні шканти вставляють в отвір і забивають молотком. Верх шкантів має заглибитися на 2-3 см в деревину. Від торця деталей потрібно робити відступ приблизно 20-30 см. Вологість шкантів й основного матеріалу має бути однаковою.

Запитання та завдання

1. Що називають шкантом?

2. Які є види рифлення поверхні шкантів?

3. Якого перерізу бувають шканти?

4. Охарактеризуйте послідовність з’єднання деталей шкантами.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021