Установлення шплінтів в отвір є нескладною операцією та не потребує великого досвіду. Єдина вимога — дотримання правил техніки безпеки. Такий процес називають шплінтуванням. Його виконують двома способами: установленням шплінтів паралельно осі болта або перпендикулярно до осі болта.

Найчастіше застосовують перший спосіб. Це зумовлено тим, що він зручніший для монтажу й забезпечує компактність усієї конструкції. У разі застосування другого способу процес шплінтування триває довше. В обох випадках кінці шплінта треба протягнути в отвір і відігнути стрижні у два протилежні напрямки.

Іноді доводиться розбирати з’єднання та просвердлювати отвір. А іноді є можливість висвердлити на деталі отвір без її розбирання. У такому випадку місце отвору на болті накернюють, орієнтуючись безпосередньо на розміщення гайки.

Установлення шплінтів накернюванням виконують у певній послідовності:

• передусім накернюють місце отвору на самому болті;

• використовуючи дриль, просвердлюють отвір для шплінта;

• шплінт уставляють кінцями в отвір до прорізу гайки;

• кінці шплінта розгинають у різні боки й притискають;

• наносять на з’єднання тонкий шар безбарвного лаку (за потреби).

Щоб уникнути поломок шплінта від надмірних навантажень, отвір для

нього потрібно свердлити тільки через вісь болта. Однак у разі, коли шплінт все ж зламався, то, щоб запобігти його випаданню, треба встановити шплінт головкою вгору. А зламатися він може через слабо притиснуті або недостатньо розведені кінці, які здатні перешкодити переміщенню деталей у з’єднаннях.

Необхідно пам’ятати, що шплінт не забезпечує високої міцності з’єднань, тому його не використовують для кріплення деталей, що зазнають великого навантаження.

Шплінти застосовують за наявності спеціальних пазів у верхній частині гайок, які використовують для кріплення. У пази вводять стрижні шплінтів, після цього їхні кінці загинають.

Голчастий шплінт прямим кінцем уставляють в установлювальний отвір осі або вала із загином, хвилясту частину притискають до закріплюваної деталі із зовнішнього боку. Так створюють пружинний ефект.

Типові види шплінтів зазвичай використовують один раз. Виняток становлять кільцеві шплінти, вони належать до групи кріпильних деталей багаторазового використання. Під час розбирання з’єднання шплінт можна вибити або висвердлити. Спочатку треба спробувати випрямити загнуті кінці або відламати їх. Якщо шплінт не піддається вийманню, то його вибивають із зворотного боку молотком і зубилом. У складних випадках застосовують свердлильний інструмент.

Якщо параметри кріпильних деталей підібрані неправильно, то кріпити шплінти буде складно, а фіксація вийде слабкою та ненадійною.

Запитання та завдання

1. Для чого використовують шплінти?

2. Які є види шплінтів?

3. Охарактеризуйте технологічну операцію встановлення шплінтів.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021