Інформація про новину
  • Переглядів: 207
  • Дата: 28-02-2022, 20:21
28-02-2022, 20:21

16.1. Загальні відомості про пружні з’єднання

Категорія: Види з’єднань деталей і виробів





Попередня сторінка:  15.3. Установлення шплінтів
Наступна сторінка:   16.2. Види пружних з’єднань

Пружними називають з’єднання, які використовують для швидкої фіксації деталей та швидкорознімних з’єднань.

У машинобудуванні й інших галузях промисловості застосовують різні вироби, які мають пружні властивості. Це пружинні фіксатори, хомути, запірні пристрої, електричні клеми, засувки, защіпки тощо. Під час експлуатації через вплив зовнішніх навантажень з’єднання можуть послаблюватися, а деталі — від’єднуватися.

Запобігти саморозгвинчуванню з’єднання можна багатьма способами. Усі вони зводяться або до збільшення сили тертя між з’єднуваними елементами, або до використання спеціальних додаткових деталей. Вибір того чи іншого способу залежить від конструкції виробу, матеріалу деталей, умов складання та експлуатації виробу, потрібного ступеня надійності з’єднання. Щоб уникнути самороз-гвинчування з’єднання, часто використовують гумові чи спеціальні пружинні шайби, які підкладають під головку гвинта або гайки. Деякі пружинні шайби, перебуваючи в дуже напруженому стані, нерідко ламаються і цим не тільки порушують різьбове з’єднання, а й можуть спричинити замикання електричних кіл в електро- й радіоапаратурі.

Хороших результатів досягають застосуванням спеціальних пружинних гайок (рис. 16.1).

Шайби з гуми або кремнійорганічних матеріалів одночасно можуть захистити з’єднання від пилу, води тощо. Шайби з відігнутими вусиками треба використовувати, якщо діаметр різьби перевищує 6 мм. У разі стопоріння з’єднань за допомогою лаків і фарб перевагу надають нітроемалі. Якщо з’єднання розбирають рідко, то нітроемаллю покривають і всю нарізану частину гвинта. Це також забезпечує надійну герметизацію з’єднання. Під час конструювання гвинтових з’єднань, що зазнаватимуть частого розбирання та збирання (кріплення лицьових панелей, кришок та інших елементів виробів), доцільно запобігти можливій втраті кріпильних деталей через саморозгвинчування. Оскільки під час розбирання з’єднання вони залишаються в кришці виробу чи в його корпусі, для запобігання випаданню гвинта або застосовують додаткові деталі (шайби, штифти, шплінти), або виготовляють гвинти з частково знятою різьбою (так звані невипадні гвинти).

 

 

 

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021

 




Попередня сторінка:  15.3. Установлення шплінтів
Наступна сторінка:   16.2. Види пружних з’єднань



^