Інформація про новину
  • Переглядів: 174
  • Дата: 28-02-2022, 20:56
28-02-2022, 20:56

26.1. Загальні відомості про з’єднання застібками

Категорія: Види з’єднань деталей і виробів





Попередня сторінка:  25.2. Види стяжок
Наступна сторінка:   26.2. Самоклейкі застібки

Застібка — пристрій для з’єднання різноманітних елементів (рис. 26.1, а). Принцип з’єднання запозичений від способу зачеплення кулястих суцвіть-коши-ків реп’яхів. Різновидом застібки є пара текстильних стрічок, на одній з яких розміщені мікрогачки, на іншій — мікропетлі (рис. 26.1, б). Під час стикання поверхонь двох стрічок мікрогачки чіпляються за мікропетлі й міцно тримають одна одну («прилипають»), Мікропетлі мають набагато коротший термін експлуатації, ніж мікрогачки. Застібка перестає працювати, коли мікропетлі розтяп'ються. У разі частого щоденного використання застібки термін її експлуатації обмежений. Застібки-липучки широко використовують у різних галузях промисловості для з’єднання деталей (рис. 26.1, в). Наприклад, цей спосіб кріплення застосовують для установлення шліфувального й полірувального оснащення на ексцентрикові, вібраційні та шліфувальні машини.

Різновид застібок-«реп’яхів» із найбільшим зусиллям відриву площею поверхні 5-6 см2 здатний витримувати масу дорослої людини (за умови рівномірного розподілу навантаження).

Щоб швидко роз’єднати частини застібки, потрібно рухатися як під час відривання скотчу — від вільного краю. У стандартах такі дії називають розшаруванням. Застібки в промислових умовах виготовляють із нейлону, оскільки структура цього матеріалу є найбільш вдалою для «витягування» мікрогачків, а «ворсиста» частина може бути тканинним, трикотажним або в’язаним полотном.

Нині на ринку трапляються такі види липучок, пришивні — найзатребуваніші серед споживачів. Різняться за розмірами, щільністю нейлонової основи, здатністю до навантаження, розміщення тачкової та ворсистої частин (наприклад, на застібках кільцевого типу обидва елементи містяться на поверхні однієї стрічки); самоклейкі — мають спеціальну клейову основу; для гарячого кріплення — їх фіксують до тканини за допомогою праски; спеціальні (інтер’єрні); металеві — застосовують у будівельній галузі, витримують навантаження до 35 т/м2.

М’які стрічки й панелі використовують для оснащення вигнутих поверхонь.

Під час кріплення панелей до тканини за допомогою ниткових швів не рекомендують перетинати робочу поверхню шовними лініями, якщо зниження здатності навантаження не передбачено в технологічних вимогах.

Текстильні стрічки-застібки різної ширини здебільшого використовують як альтернативу блискавкам і гудзикам. Найзатребуванішпми є елементи з шириною 20, 25, ЗО, 50 і 100 мм.

Текстильні застібки широко застосовують у швейній та взуттєвій промисловості, медицині, будівництві, авіації і космонавтиці, а також під час пошиття армійської форми, сумок, рюкзаків, тактичного спорядження й аксесуарів. Такі елементи здатні забезпечити швидке регулювання розміщення розвантажувальних систем, надійну фіксацію клапанів сумок, кишень рюкзаків тощо. Гнучкі стрічки не утруднюють рухів, що робить їх вдалим рішенням для оснащення спорядження й одягу, які використовують у польових умовах тощо. Відкривання-закривання текстильної застібки займає частки секунди, що в екстремальних і наближених до екстремальних ситуаціях стає особливо актуальним.

 

 

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021

 




Попередня сторінка:  25.2. Види стяжок
Наступна сторінка:   26.2. Самоклейкі застібки



^