Інформація про новину
  • Переглядів: 169
  • Дата: 28-02-2022, 20:57
28-02-2022, 20:57

26.2. Самоклейкі застібки

Категорія: Види з’єднань деталей і виробів





Попередня сторінка:  26.1. Загальні відомості про з’єднання ...
Наступна сторінка:   27.1. Характеристика з’єднувальних стр...

Самоклейкі застібки (рис. 26.2) — стрічки з поліолефінового пластика, одна сторона яких покрита клейовим складом, а на іншій розміщені грибоподібні з’єднувальні елементи, так звані грибки. Саме вони забезпечують багаторазовий цикл відкривання-закривання: стиснення двох стрічок застібки зумовлює зчеплення грибоподібних елементів, яке супроводжує характерне клацання. Отже, для того щоб з’єднати між собою дві поверхні, досить просто прикріпити на них липучки та притиснути їх одна до одної.

Самоклейкі застібки вирізняються довговічністю та функціональністю, забезпечують відмінну адгезію, розраховані щонайменше на 1000 циклів відкривання-закривання. Липучки цього типу застосовують як для рознімних, так і нерознімних з’єднань.

Залежно від клейового складу, нанесеного на зворотну поверхню застібок, бувають липучки на основі спіненого акрилового полімеру (мають відмінну адгезію до нерівних і текстурованих поверхонь) і застібки з каучуковим адге-зивом (забезпечують високу міцність з’єднання з різними поверхнями, зокрема поліпропілен і поліетилен).

За щільністю розміщення грибків самоклейкі застібки поділяють на З типи: тип 170, тип 250, тип 400 — відповідно 170, 250 і 400 елементів (грибків) на один квадратний дюйм. Природно, що більша щільність сполучних елементів, то більшу міцність забезпечують самоклейкі застібки.

Технологічний процес нанесення застібки складається з кількох етапів:

• підготовка поверхні, а саме очищення, знежирення (ізопропіловим спиртом) і в деяких випадках ґрунтовка й шліфування поверхні;

• позиціонування та нанесення застібки — після того як визначили, де міститиметься липучка, потрібно її «приклеїти». Для НЬОГО досить зняти із застібки захисну плівку й прикласти її до підготовленої поверхні, по змозі уникаючи утворення повітряних бульбашок і хвиль. Короткий відрізок липучки можна наносити одномоментно. Якщо ж застібка довга, треба видалити захисний шар на 3-5 см, познціонувати застібку, після чого поступово видаляти захисну плівку, одночасно притискаючи липучку;

• фіксація липучки за допомогою додаткового тиску (рис. 26.3) — нанесену застібку потрібно як слід притиснути. Для цього використовують техно-логічний шматок липучки — відрізок застібки, на кілька сантиметрів довший за вже приклеєний до поверхні. Технологічний відрізок з’єднують з основним, після чого під тиском прокочують його роликом (валиком) по захисному шару. Далі технологічний шматок акуратно від’єднують.

Самоклейкі застібки застосовують для: кріплення дашків, клапанів, облицювання та будь-яких елементів, які в разі потреби можна легко й швидко зняти та знову встановити; фіксації рекламної продукції — табличок, панелей, стендів, плакатів; кріплення компонентів під час складання електронної техніки; фіксації знімних деталей у найрізноманітніших ситуаціях (кришки люків, короба, що приховують комунікації, тощо). Також їх використовують у побуті: фіксують годинник і картини (без свердління стін), кріплять до монітора комп’ютера тримачі для документів, роблять на панелі автомобіля підставки для мобільних телефонів.

Самоклейкі застібки є універсальним кріпленням, яке можна використовувати практично на будь-яких поверхнях без додаткових маніпуляцій (свердління, механічного монтажу болтами).

Запитання та завдання

1. Який принцип кріплення застібок?

2. Які є види застібок-липучок?

3. Що забезпечує з’єднання самокпейкими застібками?

4. Охарактеризуйте етапи нанесення застібок.

 

 

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021

 




Попередня сторінка:  26.1. Загальні відомості про з’єднання ...
Наступна сторінка:   27.1. Характеристика з’єднувальних стр...



^