З’єднувальна стрічка (рис. 27.1, а) — тонка плівка, на яку нанесене клейове покриття. Її виробляють у вузьких рулонах різної товщини. Стрічку виготовляють із паперу, поліетилену, ПВХ, фольги та інших матеріалів. Для герметизації з’єднань використовують безклейові ущільнювальні стрічки.

З’єднувальні стрічки забезпечують паро- й повітронепроникне з’єднання плівок у вертикальних і горизонтальних перекриттях. Завдяки властивостям вихідного матеріалу (спеціального складу бутилкаучуку) ці стрічки забезпечують не тільки відмінне з’єднання плівок та інших матеріалів, а й довговічну паронепроникність стику. Стрічки використовують для з’єднання поліетиленових і поліпропіленових матеріалів, а також з’єднання цих матеріалів з іншими (наприклад, з металом, склом, деревиною) за умови, що їхні поверхні не кришаться та знежирені. Крім того, їх застосовують для з’єднання гідроізоляційних поліетиленових геомембран, особливо в структурах промислових підлог (з’єднувальна стрічка захищає стик тільки від проникнення вологи, але не від тиску води).

Зважаючи на двосторонню адгезію стрічки, її прокладають між двома плівками або плівкою та іншим матеріалом і закріплюють без великого напуску двох склеюваних поверхонь. Стрічку розмотують і приклеюють прямо з рулону. Після наклеювання на перший матеріал видаляють захисний шар і наклеюють другий склеюваний матеріал (рис. 27.1, б).

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021