Силіконові замазки, або силікони (рис. 32.4, а), використовують для заповнення щілин між різними матеріалами й покращення герметичності з’єднань. Вони здатні зберігати еластичність з’єднання протягом тривалого часу, а герметичність — навіть за невеликих зміщень поверхонь (до 25 %). Деякі силіконові замазки мають і клеючу здатність.

Однокомпонентні силіконові замазки (герметики), для затвердіння яких потрібна волога, що міститься в повітрі, поділяють на 2 групи: кислотні та нейтральні. У кислотних силіконових замазках у процесі вулканізації утворюється оцтова кислота, яка спричиняє руйнування деяких металів (міді, цинку, свинцю) і бетону, вони мають слабку адгезію до пластмас. У нейтральних силіконових замазках як каталізатор затвердіння застосовують металоорганічні сполуки олова або титану. Нейтральні замазки більш еластичні, відмінно взаємодіють із будь-якими матеріалами, але дорожчі за кислотні.

Будівельні замазки (рис. 32.4, б; с. 137) застосовують для будівельних матеріалів: бетону, цементу, гіпсокартону, штукатурки. Вони дуже чутливі до впливу кислот. Тому, працюючи з ними, потрібно використовувати тільки нейтральні силікони («Stayer Master», «Krass прозорий», «Soudal білий»).

Сантехнічні, або санітарні, замазки (рис. 32.4, в; с. 137) призначені для застосування в приміщеннях із підвищеною вологістю. Відрізняються вмістом фунгіцидних домішок, що запобігають розвитку бактерій, цвілі та грибків. Замазки кислотного затвердіння з протигрибковими властивостями не повинні контактувати з акриловими ваннами й піддонами («Ceresit CS 25», «Bau Master» санітарний, «Penoseal»).

Універсальні замазки (рис. 32.4, г; с. 137) найширше застосовують для заповнення будівельних і конструкційних швів, герметизації з’єднань на кухні й у ванній кімнаті, ущільнення віконних рам і дверних коробок, вентиляційних систем тощо. їм властива хороша адгезія до скла й погана — до пористих матеріалів, тому перед накладанням на них універсального силіконового герметика потрібна попередня обробка грунтом («Soudal Primer 150»),

Скляні замазки (рис. 32.4, ґ; с. 137) бувають кислотні та нейтральні. Кислотні скляні, або акваріумні силіконові, замазки «Mastersil» серії 881 вирізняються високою міцністю створюваних з’єднань. їх застосовують для жорсткого кріплення великих вітражів. Через їхню кислотність такі замазки не використовують для герметизації склопакетів. Для з’єднань скла та пластмаси ідеально підходить герметик «Dow Corning 7091».

Нейтральні замазки (рис. 32.4, д; с. 137) призначені для герметизації стиків між елементами конструкцій, зроблених практично з будь-яких матеріалів. Виняток становлять матеріали, що виділяють масла й розчинники («Mastersil нейтральний», «Tytan»).

Спеціальні замазки (рис. 32.4, е; с. 137) зберігають свої властивості в найне-сприятливіших умовах експлуатації: за високої температури («Пентеласт-1110», «MQS-191»), підвищеної вібрації, впливу агресивних середовищ, частих і значних перепадів температур. Існують замазки із специфічними властивостями, наприклад електроізоляційними, для захисту електроприладів, що працюють у вологому середовищі («Mastersil» серії 817), або для герметизації стиків у пневмо- й гідросистемах («Пентеласт-1159»).

Замазки для пластику (рис. 32.4, є; с. 137) вибирають з урахуванням того, що більшість пластмас містять пластифікатори. Наприклад, нейтральний герметик «Dr. Schenk» має хорошу адгезію до багатьох пластмас, зокрема й до

твердого ПВХ, але не придатний для пластмас, що містять пластифікатори. Тому потрібно вибирати герметик для конкретного типу пластику: «Tytan» — для акрилових ванн, «Tekasil Acetat» — для полікарбонатних виробів.

Використання силіконових замазок має певні особливості.

• Розміри шва, що підлягає заповненню замазкою, мають бокові розміри: ширина 5-30 мм, глибина — у пропорції до ширини 1 : 2 (рис. 32.5). У разі значно більших початкових розмірів шва його заповнюють до рекомендованих розмірів ущільнювальною стрічкою зі спіненого поліетилену.

Рис. 32.5. Нанесення замазки на поверхню деталей

• Чистий силікон не можна фарбувати. Домішки, що дають змогу фарбувати силіконовий герметик, погіршують механічні властивості й зменшують термін експлуатації.

• Змінювати форму й розміри нанесеного шару можна тільки протягом перших 5-20 хв.

• Добова швидкість твердіння становить 2 мм. Тривалість вулканізації залежить від температури й відносної вологості повітря. Так, зниження температури до +5 °С за відносної вологості повітря 50 % сповільнить процес затвердіння втричі.

• Більшість силіконових замазок не деформує і не змінює об’єм під час вулканізації.

• Незатверділі надлишки силікону видаляють розчинником, тверді — механічним способом за допомогою ножа та бритви. Для розм’якшення можна використовувати спеціальні розчини.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021