Вузол — спосіб з’єднання мотузок за допомогою зв’язування і переплетення.

Вузли класифікують на такі види: основні — позатягувані петлі на кінці або посередині мотузки для страхування (вісімка); допоміжні — затягують для потовщення мотузки (подвійний простий вузол як контрольний, що запобігає розв’язуванню основного вузла); спеціальні — гальмують вузли для спуску або страховки.

Залежно від призначення вузли поділяють на 4 види: для потовщення мотузки (простий вузол); для прив’язування мотузки до предмета (вибле-ночний вузол, вибленка — відрізок просмоленого троса, призначений для підйому на щогли); для обв’язування предметів під час підйому руками або за допомогою вантажопідйомного механізму (бочковий вузол); для зв’язування двох мотузок разом.

Один і той самий вузол, але зав’язаний по-різному чи на різних матеріалах або для різних цілей, відрізняються один від одного. Тому залежно від застосування вузли класифікують так:

• використовуючи один вузол, зав’язаний по-різному на різних матеріалах для різних цілей, утворюють два вузли: (ткацький вузол, шкотовий вузол);

• використовуючи один вузол, утворюють два вузли (подвійний простий вузол, кривавий вузол);

• використовуючи один вузол, утворюють три вузли (булинь, шкотовий вузол, бекетовий вузол).

За рознімністю вузли бувають: швидкорозв’язувані (рифовий вузол); дистанційно розв’язувані — один кінець мотузки витримує чимале навантаження, але коли потягнути за другий, вузол розв’яжеться (відерний вузол); легко розв’язувані (булинь); важко розв’язувані (констріктор — важко розв’язується, його зав’язують один раз і за потреби звільнити предмет вузол розрізають).

Вузли мають 2 елементи: корінний кінець — кінець мотузки, закріплений нерухомо, або той, який не використовують для зашморгування петлею; ходовий кінець — незакріплений вільний кінець мотузки, яким починають рух під час в’язання вузла.

Для декоративних вузлів є окрема класифікація краваткових вузлів (віндзор).

Простий вузол (рис. 33.2, а) застосовують для з’єднання мотузок. Він є складовим елементом багатьох вузлів, також його зав’язують на кінці мотузки, щоб запобігти її розпусканню. Це самий простий з усіх вузлів і найменший. Однак унаслідок натягу мотузки вузол затягується і з часом його важко розв’язати. Простий вузол дуже згинає мотузку, що зменшує її міцність більш як у 2 рази. Але, тим не менш, це найпопулярніший вузол.

Прямий вузол (рис. 33.2, б) використовують для з’єднання мотузок приблизно однакового діаметра. Пов’язувати цим вузлом мотузки різного діаметра небезпечно, тому що тонкий трос рватиме більш товсту мотузку. У прямого вузла є 4 способи в’язання, але досить знати й уміти в’язати один із них. На корінних кінцях треба обов’язково робити контрольні вузли.

Мисливський, або вузол Хантера (рис. 33.2, в), відмінно тримається на тросах і навіть на синтетичній волосині. По суті, це вдале сплетіння двох про-

стих вузлів, зав’язаних на кінцях двох мотузок. Вузол Хантера тримається на всіх мотузках, особливо на м’яких, а також на стрічках.

Зустрічна вісімка, або фламандський вузол (рис. 33.2, г; с. 143), — один із найдавніших вузлів для з’єднання двох мотузок. Це надійний і міцний вузол, він практично не зменшує міцність мотузки. Спочатку на кінці однієї з мотузок в’яжуть вісімку, потім ходовим кінцем іншої мотузки повторюють усі вигини вісімки на першій мотузці й пропускають його в бік корінного кінця, після цього затягують. Зустрічну вісімку порівняно легко розв’язати.

Вузол грейпвайн (рис. 33.2, ґ; с. 143) — найміцніший із вузлів, призначених для зв’язування мотузок однакового діаметра. Це вузол із найменшим коефіцієнтом ослаблення мотузок (5 %), таких показників не має жоден з інших вузлів. Під час в’язання вузла грейпвайн можна обійтися без контрольних вузлів, він все одно залишається досить безпечним.

Вузол штик (рис. 33.2, д; с. 143) являє собою незатягувану петлю, яка може тримати навантаження, що діє майже в будь-якому напрямку. Ще одна вагома перевага цього вузла полягає в тому, що його можна легко розв’язати навіть під навантаженням, що дуже зручно. Щоб зав’язати вузол штик, роблять півтора оберта мотузки навколо дерева, стовпа або навіть каменю. Ходовий кінець проводять поверх корінного кінця, заводять його вниз і пропускають через корінний кінець в утворену петлю, затягують і роблять ще один шлаг. На завершення обов’язково в’яжуть контрольний вузол.

Вузол швидкорозв’язуваний (рис. 33.2, е; с. 143) інакше називають піратський, або відерний, вузол. Він досить надійний, якщо правильно зав’язаний, також його можна дуже легко й швидко розв’язати, потягнувши за ходовий кінець. Використовують для тимчасового кріплення, коли потрібно швидко розв’язати вузол, або в ситуаціях під час спуску, якщо треба повернути мотузку після спуску, смикнувши за ходовий кінець.

Скріплювальний вузол (рис. 33.2, є; с. 143) головним чином застосовують як страховку під час спуску або підйому по мотузці. Якщо людина під час спуску зривається, то вузол затягується і запобігає її падінню. Вузол добре зарекомендував себе в альпінізмі й гірському туризмі, але він погано працює на мокрій і зледенілій мотузці.

Вузол австрійський провідник (рис. 33.2, ж; с. 143) застосовують тоді, коли потрібно зробити петлю на середині мотузки, для створення точки кріплення в разі страховки або якщо треба відокремити перетертий шматок мотузки. Цей вузол має інші назви: альпійський метелик, вузол середнього.

Вузол булинь (рис. 33.2, з; с. 143) — один із найпопулярніших вузлів, простий та безпечний. Цей вузол в’яжуть на кінці мотузки, він є надійною неза-тягуваною петлею. Вузол застосовують у морській справі, альпінізмі й туризмі. Також дуже корисно буде вміти зав’язувати цей вузол однією рукою, що може стати в нагоді в екстремальній ситуації.

Шкотовий та брамиїкотовий вузли (рис. 33.2, и; с. 143) застосовують для зв’язування мотузок як різного, так і однакового діаметра. їх швидко та просто в’язати, але для них обов’язкові контрольні вузли.

Заячі вуха, або подвійний провідник (рис. 33.2, і; с. 143) — вузол, подібний до подвійного булиня. Заячі вуха утворюють дві незатягувані петлі. Цей вузол не вимагає контрольних вузлів, але після великого навантаження його складно розв’язати. Застосовують в основному в альпінізмі й тоді, коли потрібно транспортувати потерпілого вниз на невелику глибину.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021