Канатом називають дуже міцну грубу мотузку із волокна або дроту. їх використовують для тягових органів у вантажопідйомних пристроях, утримування конструкцій вишок, стовпів тощо. Найчастіше застосовують сталеві канати, а прядив’яні, бавовняно-паперові й волокнисті — тільки для обв’язування і кріплення до гака вантажопідйомного пристрою.

Сталеві канати виготовляють із високовугле-цевого високої міцності сталевого дроту діаметром 0,2-3 мм. Використовують канати подвійного сплітання. Дроти сплітають у пряжу, навиваючи їх на сталеве осердя.

Сталевими канатами обладнують вантажопідйомні механізми — крани, лебідки, поліспасти, талі, тельфери.

Сталеві канати різняться за конструкцією, формою поперечного перерізу, кількістю пряжі й кількістю дротів, за типом осердя та напрямком сплітання (рис. 34.1). Щоб надати канатам більшої гнучкості, між сталевими пасмами ставлять осердя — прядив’яне або азбестове. Канати з азбестовим осердям застосовують у гарячих цехах і на пожежонебезпечних ділянках.

За способом навивання сталевих канатів з окремих дротів їх поділяють на троси й кабелі. Трос — це канат, у якому з дротів спочатку звивають пряжу, а з пряжі — канат. Канат, звитий із тросів, називають кабелем; його застосовують для переміщення важких вантажів.

За напрямком сплітання канати бувають односторонні, хрестові й комбіновані. В односторонніх канатах напрямок сплітання дротів у пряжі відповідає напрямку сплітання пряжі в канаті. У хрестових канатах напрямок сплітання дротів у пасмі протилежний напрямку сплітання пряжі в канаті. Канати бувають одинарного, подвійного й потрійного звивання (рис. 34.2).

Звивання канатів може бути лівого або правого спрямування. У канатах правого звивання пучки пряжі спрямовані вгору праворуч, а в канатах лівого — від низу до верху ліворуч. У комбінованих канатах частина пряжі має лівий напрямок сплітання дротів, а інша частина — правий.

Канати одностороннього сплітання гнучкіші, однак більше, ніж хрестові, схильні до розкручування під навантаженням і сплющування, тому для кранів, лебідок і вантажно-розвантажувальних робіт застосовують канати хрестового сплітання. Останнім часом почали випускати нерозкручувані сталеві канати, виготовлені з дротів, форма яких відповідає їхньому положенню у пряжі. Це створює умови для рівномірного розподілу навантажень на дроти, канат стає гнучкішим і не розкручується. Підбір сталевих канатів для виконання монтажних робіт проводять з урахуванням розривного зусилля.

Щоб продовжити термін використання каната, визначають мінімально допустимий діаметр блока D_e, який обмежує напругу згину каната, за умови Аз > Kd_K, де К — коефіцієнт запасу міцності, який вибирають залежно від типу вантажопідйомного пристрою та режиму його роботи; d_K — діаметр каната. У вантажопідйомних пристроях із ручним приводом використовують канати з К = 4,5, з машинним приводом — 5-6. Для канатів, які використовують у поліспастах, К = 6.

Під час експлуатації канатів потрібно постійно стежити за їхнім станом. Придатність каната до експлуатації визначають за ступенем його зносу, по обривах окремих дротів на довжині кроку сплетіння та корозії. Навіть за незначної кількості обривів дротів у канаті його міцність знижується, що є підставою для заміни каната.

Пряжі каната мають бути без заломів і випинів. Спрацювання канатів визначають вимірюванням за допомогою мікрометра або штангенциркуля (рис 343, а). Крок сплетіння (звивання) канатів визначають так: на поверхню пряжі наносять мітку, від якої відлічують уздовж центральної осі каната стільки пряжі, скільки їх є у перерізі каната (у даному випадку на сьомій) і наносять другу мітку (рис. 343, б). Відстань між мітками А і Б приймають за крок сплетіння. Якщо спрацювання (або корозія) дорівнює 40 % і більше від початкового діаметра, канат вибраковують.

До введення в експлуатацію сталеві канати мають бути змащені, причому мастилом покривають усю поверхню канатів — як простих, так і оцинкованих. Неякісне мащення канатів найчастіше призводить до їхнього псування та корозії. Для мащення канатів використовують технічний вазелін, солідол і канатну мазь.

Зберігають канати в закритому, сухому й теплому приміщенні.

Для монтажу дерев’яних конструкцій, підйому й підтягування вантажів застосовують прядив’яні або сталеві канати. Останнім часом також використовують канати, виготовлені з капрону.

Прядив’яні канати здебільшого слугують для ручного піднімання вантажів через блоки, зокрема дощок для риштування, елементів конструкцій. їх випускають двох видів — смольні й кабельні. Кабельні канати більш гнучкі та зручніші в роботі, але в разі зволоження вони втрачають свою міцність і схильні до загнивання. Смольні канати, просочені гарячою смолою, більш міцні й довговічні, менше схильні до руйнівної дії вологи; їх застосовують переважно під час монтажних робіт.

Стропи — пристосування для підвішування вантажу до гака, кільця або траверси. їх виготовляють із відрізків канатів (рис. 34.4, а-г). Довжина строп коливається від 5 до 12 м. Усі стропи мають легко встановлюватися на гак, зніматися з нього й легко звільнятися від вантажу.

За конструкцією стропи поділяють на універсальні (замкнена петля), полегшені (петлі тільки на кінцях) і багатогілкові (можуть мати від двох до восьми гілок).

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021