Складання пасових передач полягає у встановленні шківів на валах, балансуванні та регулюванні передач.

Нерознімні шківи встановлюють на кінцях валів з використанням посадок із натягом. Під час установлення шківа на циліндричні шийки вала використовують клинові (рис. 38.4, а) або призматичні (рис. 38.4, б) шпонки. Для встановлення шківа з призматичною шпонкою на валу роблять буртик 1, який фіксує шків в осьовому напрямку. Щоб уникнути осьового зміщення, шків додатково закріплюють гайкою або шайбою 2 із стопорним гвинтом 3. Для встановлення шківа на конічну шийку вала (рис. 38.4, в) використовують додаткове кріплення шайбою і гайкою.

Використання призматичних шпонок забезпечує більшу точність з’єднання та менше зміщення маточини щодо вала. Тому їх застосовують для швидкохідних передач. Клинові шпонки використовують тільки в тихохідних передачах через можливе зміщення осі маточини щодо осі вала. Для забезпечення підвищеної точності з’єднання шківа з валом використовують шліцьове з’єд-

нання (рис. 38.4, г; с. 179). Таке з’єднання уможливлює високу точність центрування та менше спрацювання посадкових місць під час експлуатації.

Для з’єднання шківів із валами використовують різноманітні пристосування, зокрема гвинтові скоби (рис. 38.5). Рознімний хомут 1 установлюють на ват і впирають у буртик. Тяги 2 просовують крізь отвори або спиці шківа, а за їхньої відсутності — зовні шківа. На маточину встановлюють прокладку 4. Коли обертають гвинт 3, шків починає напресовуватися на вал. Для з’єднання шківів із валами використовують ручні та механізовані преси й інше обладнання та інструменти.

Рознімні шківи складаються з двох частин: обода й маточини. Складання починають із установлення маточини. Обід шківа опирають торцем на верстак і закріплюють маточину за допомогою різьбових деталей 1 або заклепок 2 (рис. 38.6).

Потім шків установлюють на оправку й перевіряють у центрах оправки на биття за допомогою індикатора. Радіальне биття не повинне перевищувати 0,1 мм, а торцеве — 0,2 мм. Після цього обід остаточно закріплюють на маточині шляхом стопоріння і проводять балансування. Неврівноваженість шківа усувають висвердлюванням на ободі частини металу або приварюванням чи приклепуванням спеціальних вантажів. Биття шківів призводить до виникнення вібрації. Причиною биття можуть бути згин вала, неправильне встановлення шківа або його неякісне виготовлення. У швидкохідних пасових передачах допустиме радіальне биття залежить від зовнішнього діаметра D шківа й становить (0,00025^-0,0050)Д а торцеве — у 2 рази більше.

Велике значення має взаємне розміщення шківів, яке значною мірою залежить від розташування валів. Прямолінійність шківів (розташування на двох паралельних валах) перевіряють за допомогою контрольно-вимірювальних інструментів.

На якість роботи пасової передачі впливають способи з’єднання кінців пасів, які можуть бути клеєні, зшиті та з металевим кріпленням (скоби, гаки й спіралі із сталевого дроту).

Паси натяп'ють під час установлення і в процесі експлуатації. Під час передавання навантаження пас розтягується, зменшуються його натяг і сила зчеплення зі шківом, що призводить до проковзування паса. Натяг пасів виконують переміщенням ведучого шківа разом із двигуном або за допомогою натяжних роликів. Використання натяжних роликів забезпечує передавання більшої

потужності, зменшує тиск на підшипники, полегшує встановлення паса на шківи, продовжує термін експлуатації паса.

Пасові з’єднання повинні працювати без поштовхів, пас має бути розміщений точно посередині шківа; зовнішня поверхня обода має бути чисто обробленою, а шківи — відбалансованими.

Запитання та завдання

1. Які бувають паси за формою поперечного перерізу?

2. Охарактеризуйте будову паса.

3. Які бувають плоскопасові з’єднання?

4. Як проводять натяг пасів?

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021