Клемові з’єднання (рис. 41.5) — з’єднання, які передають зовнішні навантаження через сили тертя, створені затягуванням болтів чи гвинтів. Тому їх інко

ли називають фрикційно-гвинтовими. Клемові з’єднання застосовують для закріплення на валах, осях та інших циліндричних деталях кривошипів, важелів і шківів, якщо вони зазнають частих перестановок. Прикладом може бути з’єднання сідла велосипеда з рамою.

За конструктивними ознаками розрізняють 2 типи клемових з’єднань: клемові з’єднання з маточиною, що має розріз, і клемові з’єднання з рознімною маточиною. Рознімна маточина дещо збільшує масу іі вартість з’єднання, проте є можливість установлювати клему на валу незалежно від сусідніх ділянок та інших деталей, розміщених на валу.

Переваги клемових з’єднань: простота монтажу-демонтажу, самозбереження від перевантажень, можливість регулювати взаємне розміщення деталей як в осьовому, так і в радіальному напрямках.

Недоліками є утрудненість точного встановлення маточини відносно вала й обмеженість граничних навантажень силами тертя між контактними поверхнями.

Запитання та завдання

1. Що таке фрикційні зсувостійкі болтові з’єднання?

2. Як передається крутний момент у конусних фрикційних з’єднаннях?

3. Охарактеризуйте будову фрикційних передач.

4. Як складають фрикційні передачі?

5. Де застосовують клемові з’єднання?

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021