Зварювання вибухом — вид зварювання тиском, за якого з’єднання плоских поверхонь металевих заготовок утворюється внаслідок їхнього співудару під час вибуху заряду вибухової речовини (рис. 55.11; с. 264). Цей спосіб зварювання грунтується на впливі направленого короткочасного надвисокого тиску на зварювані деталі. Одну із зварюваних деталей (пластину) кладуть на жорстку основу, а іншу — під кутом 2-7° до неї і на відстані 2-3 мм. Заряд вибухової речовини насипають рівномірним шаром безпосередньо на верхній пластині. Вибух проводить детонатор, розміщений над вершиною кута.

Рис. 55.11. Схема зварювання вибухом:

1 — детонатор; 2 — вибухова речовина; 3 — шар гуми; 4,5 — зварювані деталі;

6 — основа

Унаслідок вибуху верхня деталь потоком продуктів детонації з великою швидкістю вдаряється в нижню. У момент вибуху між деталями створюється велика стискна сила й направлений струмінь повітря, який очищає поверхню листових деталей. У зоні дотику метал з’єднуваних пластин тече подібно до рідини й зливається в одне ціле, утворюючи монолітне зварне з’єднання. Зона з’єднання становить 0,3-0,4 мм.

Зварювання вибухом використовують для отримання біметалевих заготовок, виробів трубчастого перерізу тощо. Цим способом можна з’єднувати деталі площею поверхні 15-20 м². Зварне з’єднання утворюється протягом мільйонної частки секунди, що унеможливлює виникнення дифузійних процесів. Тому цим способом можна з’єднувати такі різнорідні метали, які під час зварювання плавленням утворюють крихкі з’єднання.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021