Ковальське зварювання — з’єднання двох або більше металевих деталей в одне ціле за високої температури й тиску. Воно відбувається за температу

ри, близької до точки солідуса (1400-1450 °С), під час проковування накладених одна на одну деталей. У цьому процесі міцне зчеплення з’єднуваних поверхонь є наслідком взаємодії атомів.

За допомогою ковальського зварювання здійснюють різноманітні з’єднання деталей, виготовляють знаряддя праці, зброю. Особливо широке використання має художня обробка металів, де ковальське зварювання займає провідне місце у виготовленні декоративних решіток, огорожі, навісів, підставок тощо. Ковальським зварюванням виготовляють вироби з поперемінними шарами твердої і «м’якої» сталі, які мають самозагострювальні властивості. Ще в давні часи ковалі робили мечі з візерункової сталі, східна назва якої «Дамаск».

Деталі під зварювання нагрівають у горні на кам’яному й деревному вугіллі, на коксі, у газовій печі або з використанням електронагрівання. Для виготовлення композиційної деталі пластини або листи з низьковуглецевої сталі вкладають поперемінно з пластинами інструментальної сталі (рис. 55.13')■ Одну з пластин роблять довшою, щоб її можна було використати як рукоятку. Пакет деталей на торцях прихвачують дуговим зварюванням і встановлюють у печі так, щоб нагрівання було рівномірним. Для цього пакет у печі повертають, інколи вимикаючи дуття, тобто збільшують або зменшують інтенсивність горіння вугілля навколо деталі. Такий процес називають томлінням у горні. Нижня частина деталі нагрівається сильніше за верхню, тому її повертають на 180° і посипають кварцевим піском (флюсом). Коли пісок прилипне до поверхні, деталь знову повертають і покривають флюсом іншу сторону.

За температури 1230-1250 °С флюс починає плавитися, а деталь — «потіти». У цей момент її потрібно крутити, при цьому температура досягне 1300-1400 °С і вирівняється по всій довжині поковки. Важливо її прогріти так, щоб білий колір поверхні був чистим, без темних плям. Потім пакет витягують із горна й проковують, легкими ударами повертаючи пакет на 180°. Процес зварювання проходить доти, доки поверхня пакета буде «мокрою». Якщо зварювання погане, на поковці з’явиться вздуття і розшарування. У такому разі зварювання потрібно повторити.

Для перевірки якості зварювання застосовують 2 способи: торці деталі зачищають на точилі й виявляють тріщини (поверхня має бути суцільною без тріщин); деталь швидко охолоджують і знову нагрівають (якщо є непро-вари, з’являться пухирці).

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021