Штукатурка — нанесений і вирівняний на вертикальній основі шар затверділої роз-чинової суміші, який зміцнює основу, захищає від шкідливих атмосферних і техногенних впливів, створюючи необхідні санітарно-гігієнічні та естетичні умови функціювання будівлі.

Штукатурні роботи — це процес нанесення покриття на огороджувальні конструкції будівель зовні та всередині них у пластичному або рідкому стані з вирівнюванням, затиранням або загладжуванням його поверхні.

Призначення штукатурки — вирівнювання поверхонь будівельних конструкцій і підготовка їх до подальшого оздоблення (фарбування, наклеювання шпалер); захист конструкцій від агентів атмосфери, вогню, підвищення їхніх тепло- і звукоізоляційних якостей, надання поверхням декораційних властивостей (фактури, форми, кольору).

Штукатурні роботи, пов'язані з нанесенням вручну на будівельні поверхні штукатурної роз-чинової суміші та подальшою її обробкою (мокра штукатурка), характеризуються великою трудомісткістю і необхідністю в технологічних перервах.

Залежно від використання штукатурки з мокрим технологічним процесом поділяють:

• за призначенням — звичайна, декоративна, спеціальна (термо-, звуко- і гідроізоляційна), захисна (від різних шкідливих дій і впливів), армована;

• за видами в'яжучих — цементна, цементно-вапняна, вапняна, вапняно-глиниста і гіпсова;

• за складністю і якістю виконання — проста, покращена та високоякісна;

• за технологією нанесення розчиновоїсуміші — накидання вручну кельмою і механізована.

Звичайні штукатурки наносять на поверхні окремими шарами з основною метою — вирівнювання поверхонь будівельних конструкцій для їхнього подальшого фарбування або опоряджування шпалерами.

Оскільки робити накидання штукатурної розчинової суміші на всю товщину шару неможливо через її стікання з поверхні, то її наносять пошарово.

Перший шар — набризк — заповнення порожнин і тріщин, швів та стиків розчиновою сумішшю рідкої консистенції.

Другий шар — ґрунт — потрібний для вирівнювання поверхні пластичною розчиновою сумішшю й отримання потрібної товщини шару штукатурки. Третій (верхній) шар — накривка — наносять рідкою розчиновою сумішшю на дрібному піску для утворення загладженого й ущільненого оздоблювального шару товщиною 2 мм.

Середня товщина усіх разом шарів простої штукатурки — до 12 мм, покращеної — ДО 1 5 мм, високоякісної — до 20 мм. Просту штукатурку наносять не більш як двома шарами, поліпшену та високоякісну — трьома. Шари штукатурки наносять із дотриманням технологічних перерв. Вапняно-цементні та цементні розчинові суміші наносять після тужавлення попереднього шару; вапняні — після побілення попереднього шару. Свіжу штукатурку оберігають від намокання, замерзання, пересушування, ударів, струсів.

У сухих умовах для штукатурення дерев'яних і гіпсових поверхонь, а також бетонних і кам'яних стін усередині приміщення можна застосовувати вапняно-гіпсові розчинові суміші. Товщина розчинової суміші, яку наносять за один раз, не повинна перевищувати 15 мм, цементної — 10 мм.

Найкращою для виконання штукатурних робіт вважають температуру +20 °С і максимальну відносну вологість повітря 65%.

Сучасні штукатурні роботи важко уявити без застосування сухих будівельних сумішей (СБС), які виготовляють заводським способом на сучасному обладнанні з застосуванням сучасних технологій і за рецептурами, розробленими таким чином, щоб фасадний матеріал міг протистояти діям негативних зовнішніх чинників: дощу, вітру, морозу, перепадів температур, УФ-випромінювання тощо. За видом в'яжучого СБС поділяють на мінеральні й органічні.

До мінеральних в'яжучих належать: цемент (здебільшого — білий), гіпс, вапно. У декоративних штукатурках вапно у чистому вигляді використовують дуже рідко, значно частіше воно входить до складу комплексних вапняно-гіпсових і вапняно-органічних матеріалів.

Під органічними в'яжучими розуміють синтетичні полімери та співполімери на основі акрилу, бутадієн-стиролу, стирол-акрилу, епоксидних смол, поліві-нілацетату і поліуретану. Ці полімери містяться у складі штукатурок або у вигляді порошку, здатного до диспергування у воді (коли треба отримати СБС), або водних емульсій (латексів) для отримання пасти, готової для використання. Існують також силіконові штукатурки на основі силіконових смол і силікатні — на основі рідкого скла.

За крупністю наповнювача штукатурні суміші поділяють на велико-, середньо- та дрібнозернисті. Як наповнювач використовують пісок. Від крупності зерен наповнювача залежить товщина нанесення шару штукатурки. Розрізняють штукатурки товстошарові, середньої товщини і тонкошарові, які ще називають шпаклівками. Від товщини шару штукатурки, яку наносять на оздоблювальну поверхню, залежить її фактура та виразність рельєфу.

Окрім крупності, наповнювачі характеризують такою цінною ознакою як колір. Існують так звані мозаїчні штукатурки з кольоровою мінеральною або полімерною крихтою.

Важливою властивістю штукатурки є стійкість до дії води.

Штукатурки можуть бути:

• неводостійкі (наприклад, гіпсові);

• водостійкі (цементні);

• водовідштовхувальні (гідрофобні) на базі сіланів і сілоксанів.

Ці властивості визначають сфери використання штукатурки. Неводостійкі штукатурки придатні для оздоблення приміщень усередині будинку, а водостійкі та гідрофобні можна використовувати зовні будинку.

Штукатурки можна також класифікувати за зовнішнім виглядом поверхні:

• гладкі, отримані завдяки складові здрібним наповнювачем;

• фактурні — уже при нанесенні деякі з них утворюють рельєфну поверхню завдяки наповнювачу. За виглядом і глибиною рисунку такі штукатурки поділяють на «шагрень», «короїд», «руно». До цієї групи належать так звані рельєфні інтер'єрні штукатурки. У них декоративний ефект досягають не наповнювачем, який формує фактуру, а використанням інструмента — пензля, валика, шпателя, губки.

Штукатурки також поділяють за наявністю пігменту в масі:

• фарбовані;

• нефарбовані.

За призначенням штукатурні покриття бувають:

• звичайними (вирівнювальними);

• декоративними.

Особливістю декоративних штукатурок є те, що їх наносять тонким шаром. Вони зазвичай є фінішним етапом покриття поверхні. Саме цей тонкий шар штукатурки формує фактуру поверхні та створює її архітектурне обличчя. Наносити тонкошарову штукатурку можна тільки на рівну основу. Якщо ж основа потребує попереднього вирівнювання, то застосовують комплектну штукатурну систему, яка може складатися з двох або більше шарів. Шари, які входять до комплектної системи, мають бути сумісними між собою, тому для вирівнювання поверхні, а та

кож її ґрунтування необхідно використовувати штукатурки та ґрунтовки одного виробника.

Оштукатурювання поверхні плит ОСП має свої особливості. Унаслідок того, що їх основа змінює об'єм і поглинає воду, штукатурне покриття з часом може розтріскуватися і відшаровуватися від неї.

Для запобігання цьому вдаються до попередньої підготовки будівельної основи під штукатурення, а саме до підготовки поверхні ОСП. Ця підготовка полягає у відокремленні шару штукатурки від поверхні.

Існують такі способи цього відокремлення:

• закріплення на поверхні плит ОСП шару утеплювача;

• покриття поверхні плит ОСП і закріплення до неї крафт-паперу або картону, просоченого бітумом;

• оштукатурювання поверхні ОСП підстеленою штукатуркою, наприклад, цементною, латексною або акриловою. Поверхню підстеленої штукатурки ґрунтують для покращення її зчеплення з наступним шаром (накривним) штукатурки (цементної або полімерної). По рівній основі цементної штукатурки у подальшому можна укладати різні штукатурно-декоративні суміші на акриловій, полімерній, мінеральній силіконовій, силікатній основах;

• застосування еластичної штукатурки для фасадів. Така штукатурка розтягується, як гума, і тому не розтріскується, навіть якщо її наносять на непідготовлені поверхні ОСП. Акрилати у її складі забезпечують еластичність. Еластичну штукатурку наносять на поверхню ОСП, оброблену акриловою ґрунтовкою. Еластична штукатурка має велику палітру кольорових відтінків і численну різноманітність фактур поверхні. Для нанесення акрилової ґрунтовки на поверхню використовують валик, щітку або фарбопульт. Еластичну штукатурку наносять шпателем, кельмою або структурним валиком.

Усередині приміщень пінополістирольнілисти приклеюють безпосередньо до

поверхні внутрішньої обшивки із ОСП зовнішніх стін за такою технологією:

7. Поверхню ОСП знежирюють і очищають від бруду.

2. Калібрувальним шпателем наносять на поверхню ОСП клеєву розчинову суміш.

3. Утеплювач притискають до основи і чекають висихання клею.

4. Основу армують пластиковою або скловолокнистою сіткою із самоклейною основою.

До початку оббивки поверхні ОСП крафт-папером або просоченим картоном усі стики СІП-плит промащують герметиком, після чого відбувається настилання крафт-паперу або просоченого картону. Кріплення здійснюють степлером на скоби. Потім на поверхню оббивки приклеюють пластикову або скловолокнисту армувальну штукатурну сітку.

Процес виконання робіт більше схожий на шпаклювання поверхонь. Він однаковий як для робіт зовні будинку, так і всередині. Шар штукатурки товщиною від 1,5 до 5 мм наносять шпателем.

Зазвичай використовують штукатурні суміші з високою адгезією. У більшості випадків ці суміші мають полімерну основу, яка зумовлює їхню довговічність.

Отже, штукатурки зовнішніх стін ізСІП-панелей можуть бути акриловими, силікатними, силіконовими, мінеральними, комбінованими. Вони мають різну ціну і різні технології нанесення на будівельні поверхні.

Контрольні запитання

7. Що називають штукатуркою і яке її призначення?

2. Назвіть роботи, що входять до штукатурного процесу.

3. Що таке одношарові штукатурки?

4. Як звичайні штукатурки наносять на будівельні поверхні?

5. Яку товщину мають звичайні штукатурки залежно від їхньої якості?

6. Від яких впливів оберігають свіжу штукатурку?

7. Від чого залежить вибір розчинової суміші для оштукатурювання?

8. Які температуру і вологість повітря вважають найкращими для виконання штукатурних робіт?

9. Що таке СБС? Які їхні переваги порівняно з розчиновими штукатурними сумішами, що виготовляють безпосередньо на будівельному майданчику?

10. Як поділяють штукатурки за видом в'яжучого?

7 7. Як впливає крупність заповнювача розчинової штукатурної суміші на товщину нанесення шару штукатурки? Як розрізняють штукатурки за товщиною нанесення шару? 72. Як розрізняють штукатурки за стійкістю до дії води?

13. Які штукатурки називають фактурними? Як їх поділяють за виглядом і глибиною малюнка?

14. Які основні властивості варто брати до уваги при виборі декоративної штукатурки?

 

Це матеріал з підручника "Будівництво малоповерхових швидкоспоруджуваних, енергозберігаючих житлових будинків із СІП-панелей" Ципріанович 2021