Оздоблення зовнішніх поверхонь оштукатурених стін можна також виконувати лакофарбовими сумішами, до яких належать малярні та лакофарбові матеріали. їх у рідкому стані наносять на опоряджувальні поверхні тонкими шарами, які утворюють після висихання і твердіння плівку, міцно зчеплену з основою. Утворену щільну міцну плівку з нанесених макрофарбних матеріалів називають малярним або лакофарбовим покриттям. Його товщина залежно від мети нанесення лакофарбового покриття може становити 60-500 мкм.

До лакофарбових матеріалів належать:

• фарби-суспензії, які утворюють покриття потрібного кольору. Вони містять у своєму складі зв'язні (плівкоутворювальні) речовини, пігменти-розчинники, розріджувачі, наповнювачі, різні хімічні додатки;

• лаки-розчини зв'язних речовин в органічних розчинниках або у воді, які утворюють плівку. За типом плівкоутворювача лаки поділяють на олійні, алкідні, ефі-роцелюлозні тощо. Лаки використовують для отримання прозорих захисних і декоративних покриттів емалевих фарб, ґрунтовок, шпаклівок. До складу лаків можуть входити пластифікатори, каталізатори та ініціатори плівкоутворення;

• емалі (емалеві фарби) — суспензії пігментів у лаках. При висиханні утворюють тверду блискучу плівку. Залежно від типу плівкоутворювальної речовини розрізняють олійні, ефіроцелюлозні, алкідні емальові фарби з різним блиском і фактурою поверхні;

• допоміжні речовини — шпаклівки, ґрунтовки, підмазки, отверджувачі, пластифікатори тощо.

До основних компонентів лакофарбових матеріалів належать оліфи, пігменти, розчинники, розріджувачі, наповнювачі.

Оліфа — це зв'язувальна речовина для олійних сумішей, масляна рідина, яка після нанесення фарби на поверхню висихає, утворюючи міцну еластичну водонепроникну плівку.

Оліфу використовують для отримання ґрунтовок, шпаклівок, фарбових сумішей. Оліфи отримують з рослинної олії, яка висихає (лляної, конопляної, горіхової), на-піввисихає (соняшникової) або не висихає (касторової), а також жирів і органічних продуктів.

Пігменти — високодисперсні порошки різних кольорів, нерозчинні у воді та фарбувальних середовищах.

Усі пігменти поділяють на неорганічні (мінеральні) й органічні. їхні найважливіші характеристики — яскравість, насиченість кольору, покривність (здатність перекривати колір поверхні, яку фарбують), світлостійкість, стійкість до дії хімічних речовин, розмір частинок (дисперсність). Пігменти можуть бути неорганічними (діоксид титану, цинкові та свинцеві білила, вохра, сурик тощо). Органічні пігменти (фталционінові, азопігменти тощо) використовують при фарбуванні пластмас, гуми.

Розчинники — індивідуальні хімічні сполуки або їхні суміші, здатні перетворювати різні речовини у розчин. їх поділяють на неорганічні (найважливіший з них — вода) і органічні (ароматичні вуглеводні, спирти, ефіри та ін.).

Найбільш поширені — бензин, скипидар, сольвент, уайт-спірит. Для олійних фарб розчинниками є бензин, уайт-спірит, скипидар, ксилол; для перхлорвінілових — ацетон; для клеєвих і водоемульсійних — вода.

Наповнювачі — високодисперсні, порошкуваті неорганічні природні або синтетичні речовини, нерозчинні у воді та розчинниках, а також у дисперсних середовищах.

Природні неорганічні наповнювачі отримують шляхом подрібнення, збагачення та термічної обробки гірських порід і мінералів (крейда, тальк, каолін, діоксид кремнію та ін.). Синтетичні неорганічні наповнювачі отримують у результаті хімічних реакцій і складної технології. Наповнювачі підвищують адгезію пігментів з основами, надають лакофарбовим покриттям щільності, міцності, атмосферостійкості, водо-, вогне-, кислото-, лугостійкості, блиску або матовості, а також пришвидшують висихання фарб.

Розріджувачі, на відміну від розчинників, не розчиняють плівкоутворювальну основу і служать для зменшення в'язкості густотертих фарб або розведення сухих мінеральних фарб-пігментів. Розріджувачами фарб є оліфи та різні емульсії.

До основних властивостей лакофарбових матеріалів належать:

• вміст олії — характеризується кількістю олії, яку треба додати у 100 г пігменту, щоб отримати однорідну масу;

• антикорозійна стійкість — здатність запобіганню корозії металів;

• паропроникність — здатність пропускати водяну пару; що менша паропроник-ність, то вищі антикорозійні властивості лакофарбових покриттів;

• розлив — властивість лакофарбового матеріалу після нанесення на поверхню розтікатись і вирівнювати свій поверхневий шар;

• адгезія — властивість лакофарбового покриття прилипати до поверхні, яку вимірюють величиною зусилля для відокремлення гнучкої пластини від лакофарбового покриття.

Лакофарбові покриття складаються зазвичай з кількох шарів, які наносять на оздоблювальну поверхню у певній технологічній послідовності: шпаклівка або підмазка, ґрунтовка, фарба (в один або два шари), фінішне покриття (наприклад, лак або зовнішня вирівнювальна фарба на кремнійорганічній основі).

Вирівнювальну фарбу на кремнійорганічній основі розроблено спеціально для мінеральної декоративної штукатурки. Ця фарба глибоко проникає у штукатурний шар, має високу водовідштовхувальну здатність. Вона доступна у 212 кольорових відтінках.

Ґрунтовки — це лакофарбові матеріали, які наносять на вирівняні поверхні (наприклад, базових штукатурок) першим шаром.

Вони призначені для забезпечення належного зчеплення основного лакофарбового покриття з поверхнею, яка підлягає пофарбуванню. При цьому вони сприяють отриманню якісного, рівного й чистого пофарбування. Від фарб ґрунтовки відрізняються меншим вмістом пігментів. Більшість ґрунтовок мають конкретне призначення: під олійне, клеєве або вапняне фарбування, хоча випускають і універсальні ґрунтовки, придатні як для клеєвого, так і вапняного фарбування. Сучасна будівельна індустрія випускає такі ґрунтовки: глибокопроникні для укріплення старих основ; для вирівнювання та зменшення гігроскопічності основи; для покращення адгезії; ізоляційні, антикорозійні.

Фарби — це суспензії на основі пігментів з наповнювачами в оліфі, олії, емульсії, латексі, які утворюють кольорову непрозору однорідну плівку.

Лаки застосовують для надання виробам і поверхням декоративного вигляду і захисних властивостей.

Для фарбування заґрунтованої поверхні базового штукатурного шару використовують фарбові суміші, призначені для зовнішніх робіт (полімерні, дисперсійні, силікатні, поліуретанові, епоксидні, на основі рідкого скла, матовий лак та ін.). Заборонено використання алкідних фарб. При виконанні фарбування необхідно дотримуватись рекомендацій виробників фарбувальних сумішей.

До фасадних фарб висувають особливі, дуже високі вимоги. Покриття повинні мати естетичний зовнішній вигляд і витримувати жорсткі агресивні діїнавколишнього середовища. Лакофарбова плівка фасадних покриттів має перешкоджати проникненню

вологи всередину конструкцій і водночас легко випускати назовні водяну пару, яка виходить зсередини будинку. Крім того, необхідно, щоб фасадне покриття мало велику лугостійкість, високу адгезією до поверхні, стійкість до ультрафіолетового випромінювання, технологічність при нанесенні, довговічність.

Контрольні запитання

7. Які речовини належать до лакофарбових матеріалів?

2. Як здійснюють оздоблення зовнішніх поверхонь оштукатурених стін лакофарбовими сумішами?

3. Назвіть основні властивості лакофарбових матеріалів.

4. З яких шарів складаються лакофарбові покриття?

5. Назвіть властивості лакофарбових покриттів?

Це матеріал з підручника "Будівництво малоповерхових швидкоспоруджуваних, енергозберігаючих житлових будинків із СІП-панелей" Ципріанович 2021