Природу асоціативного сприйняття кольору пояснюють здатністю людини асоціювати колір із певними явищами або предметами. Це фіксується в назвах кольорів. Наприклад, в Індії оцінюють колір за кольоровою шкалою. Назва кожного кольору відповідає коштовному або напівкоштовному каменю, у якому домінує певний відтінок. Кольорова палітра в Японії визначена за тотожністю з природними явищами, фруктами, овочами, квітами та тваринами. Наприклад: колір недостиглого лимона, колір крил японського солов’я. У Європі колір частіше визначають на основі матеріалу, з якого зроблена фарба відповідного тону — білило, вохра тощо. Серед традиційних назв найменші труднощі викликають визначення таких кольорів: бузковий, малиновий, рубіновий, ліловий.

Культурно-історичні традиції та національні переваги в країнах світу надають різноманітності асоціативності впливу кольорів, визначають популярність тих чи інших кольорів.

У слов’янських народів, зокрема в українців, поширені такі асоціації з природними явищами та психологічними станами (мал. 4.12, с. 58): білий асоціюється зі снігом, льодом, чистотою, незалежністю; сірий — з камінням, асфальтом, осіннім небом, туманом, монотонністю, невизначеністю, непримітністю;

чорний — з темнотою, землею, небезпекою, офіційністю, жалобою; жовтий — із сонцем, лимоном, світлом, юністю, надією, контактністю; жовто-оранжевий (золотий) — з променями ранкового сонця, золотом, здоров’ям, багатством, цінністю;

жовтогарячий — зі сходом сонця, апельсином, осінню, динамічністю, блиском, затишком, плодючістю;

оранжево-червоний — із сонцем, урочистостями, стихійністю; червоний — з полум’ям, вогнищем, пожежею, кров’ю, волею, любов’ю, життєствердженням, попередженням про небезпеку, агресивністю; рожевий — із квітами, шкірою дитини, ніжністю, молодістю; фіолетовий — з літньою ніччю, надвечір’ям, фіалками, благородством, шляхетністю;

ліловий — з ізольованістю, замкнутістю;

пурпурний — з владою, величчю, вишуканістю, шляхетністю, пишністю; багряний — з осінню, вічністю;

блакитний — з небесним простором, омріяною даллю, незабудками, чистотою, спрямованістю, гармонією;

синій — з морем, небом, далекими горами, відчуттям рівноваги, певної дистанції, рухом, недосяжністю, самопожертвою;

сірувато-голубий — із зимовим небом, талим снігом, стриманістю; бірюзовий — з водою, льодом, бірюзою, високомірністю, віддаленістю; зелений — з природою, рослинністю, терпимістю, урівноваженістю, незрілістю, чаклунством;

пастельно-зелений — з молодою зеленню, листям, пробудженням, лагідністю;

жовто-зелений — з весною, оновленням, оптимістичністю, процвітанням, зростанням, молодістю;

коричневий — із землею, засмаглістю, пасивністю, консервативністю, надійністю, стабільністю.

Символіка кольору має національно-історичну обумовленість.

У різні епохи білий означав чистоту, віру, очищення; блакитний — ніжність; жовтий — зраду.

Використовуючи колір, люди відображали належність до певної соціальної групи: у пурпурний одягалися монархи Європи; у жовтий — імператори Китаю. Сірий або чорний одяг носили бідняки. Білий колір у Європі використовували для урочистих подій: у вбранні наречених, дівчат до першого причастя, а в Азії — як ознаку жалоби.

Нині символізм кольору зберігається в діловому одязі (чорний костюм із білою сорочкою або блузкою, чорна елегантна сукня як еквівалент респектабельності); у спеціальних професійних і відомчих костюмах (зеленувато-коричневий, так званий колір «хакі», залишається стандартним для одягу військових; синій — для льотчиків і моряків; білий — для медиків; жовтогарячий — для рятівників і ремонтників; зелений — для лісників) (мал. 4.13). В одязі певного призначення (білий — для наречених, привілейованих видів спорту; блакитний — для новонароджених хлопчиків, рожевий — для дівчаток).

Це матеріал з підручника "Практичне ескізування одягу" Горбатюк 2021