Інформація про новину
  • Переглядів: 245
  • Дата: 23-04-2022, 19:48
23-04-2022, 19:48

Засоби конструктивного оздоблення одягу

Категорія: Ескізування одягу





Попередня сторінка:  Принципи та прийоми оздоблення одягу
Наступна сторінка:   Художньо-технологічні прийоми оздобл...

1. Види горловин

Виріз горловини та його обшивка є чи не найбільш поширеним способом декорування виробу. Вирізи горловин можуть бути простими, але в поєднанні з оригінальним способом оброблення та застосованим оздобленням дадуть ефектний результат.

Оскільки верхні фрагменти виробу домінують і підкреслюють його переваги, форма й оздоблення горловини потребують серйозного обдумування.

За формою горловини бувають: круглі, овальні, квадратні, «V»-подібні, фігурні (мал. 7.1).

Горловини можуть мати розрізи спереду, ззаду або косі.

На вибір форми горловини впливають напрямок моди, характеристики фігури, форма обличчя та шиї.

Заокруглені вирізи підходять тим, у кого шия довга, овал обличчя подовжений. Банти, оборки та високі коміри призначені людям зі стрункою фігурою і довгою шиєю. Тим, у кого шия недовга, личитимуть подовжені вирізи та вузькі коміри.

2. Види комірів

Коміри є важливим елементом одягу. Незалежно від моди та стилю одягу коміри бувають вшивними та знімними.

Вшивні — це коміри-стійки (гольф, хомутик), відкладні (плосколежачі) коміри, стоячі відкладні коміри «сорочкового типу», суцільновикроєні коміри (шалеві, апаш), коміри-кокільє (мал. 7.2).

Знімні — будь-які за формою коміри, як самостійна конструктивна та декоративна деталь, можуть мати власне різноманітне оздоблення — вишивку, мереживо, аплікацію (мал. 7.3).

Мал. 7.3. Оздоблення комірів

У тканих і трикотажних виробах використовують еластичні коміри з трикотажного полотна. Сформовані трикотажні коміри підходять для тканин зі слабким розтягненням. Прямі еластичні коміри застосовують у моделях із матеріалів із сильним розтягненням.

До еластичних комірів належать:

• «човник» — плоский комір завширшки 3-5 см для овальної низької горловини, який зовнішнім краєм прилягає до шиї;

• поло — високий комір-стійка для неглибокої горловини, ЯКИЙ ІЦІЛЬНО прилягає до шиї. Може бути одинарним або подвійним, таким, що відвертають назовні (мал. 7.4);

Мал. 7.4. Види еластичних комірів: «човник» (а); поло (б,)

• водолазка — не дуже високий, завширшки 3-7 см, комір-стійка для неглибокої горловини, який щільно прилягає до шиї.

3. Види поясів

В одязі застосовують різноманітні пояси для підкреслення лінії талії або стегон, надання виробу певної форми чи можливості зміни силуету, забезпечення прилеглості до фігури.

Пояси бувають знімними та пришивними (мал. 7.5). Верхній зріз поясних виробів може бути оброблений за допомогою обшивки, тобто не мати пояса, але від цього вони не втрачають у зоровому сприйнятті.

Поширене використання на лінії талії та для поясів кулісок різних типів.

4. Види рукавів

Одяг може мати рукави або бути без них. Настільки ж аксіоматично те, що форма рукавів, по-перше, визначає тип крою плечового виробу, по-друге, залежить від стилю одягу й, звичайно, відіграє значну роль у дизайні. Безмежне розмаїття фасонів рукавів розподіляють на чотири групи: вшивний рукав, рукав-реглан, суцільновикроєний рукав (кімоно), комбінований рукав (мал. 7.6, с. 84).

Вигляд рукавів змінюють за допомогою швів. Основних, повздовжніх, може бути від одного до трьох. Кількість інших, моделюючих, не обмежена. Збільшенням об’єму різних ділянок — окату, зони «ліхтарика», від окату до

ліктя — можна значно видозмінювати рукав. Рукави конструюють прямими, завуженими, розширеними й, звичайно, експериментують із довжиною.

Рукави — самодостатня декоративна деталь одягу. Усе, що пропонують дизайнери: зборки, рюші, мереживо, строчки — на рукавах сприймається вишукано.

5. Манжети, пати, погони, хлястики

Добре відомо, що манжети як додаткову функціональну деталь застосовують у плечових сорочках, блузах, куртках, плащах і поясних виробах — шортах, брюках, бриджах і шароварах.

Манжети виготовляють з основного або декоративного матеріалів. їх проектують суцільновикроєними, пришивними та подвійними.

Манжетам, які щільно застібаються, потрібний розріз у нижній частині рукава або брюк.

Саме манжети здебільшого поєднують не тільки з різними видами застібок, а й із вишивкою, мереживом, іншим декором.

Пати, погони, хлястики та ремінці — це атрибути спортивного, форменого й робочого одягу. їх використовують для повсякденних сорочок, курток, плащів, періодично застосовують у сукнях, костюмах і нарядних виробах.

Якщо пати є суто оздоблювальним елементом, то погони, хлястики й ремінці виконують і функціональне завдання щодо створення та утримання форми деталей. Зорове враження від такого виду декорування посилюють оригінальними формами цих дрібних доповнюючих деталей, використанням контрастних кольорів, матеріалів-«компаньйонів» (мал. 7.7).

6. Застібки

Вибір застібок має відповідати матеріалу та призначенню виробу. Правильно підібрати їх нелегко. Якою має бути застібка — центральною чи

зміщеною, відкритою чи потаємною? Популярними застібками є ґудзики, «блискавки», кнопки, текстильна застібка (стрічка-липучка), повертаються в моду шнурівка, пряжки (мал. 7.8).

Потрібно враховувати, що вдало підібрані ґудзики підкреслюють характер одягу. Велике значення мають форма, колір, розмір і матеріал, з якого вони виготовлені. Важкі гудзики деформують, розтягують легку тканину. Занадто маленькі та легкі для певного виробу ґудзики й ті, що не підходять за кольором, псують естетичний вигляд. Для зміщених (двобортних) застібок обов’язковий другий декоративний ряд ґудзиків.

В одному виробі застосовують комплект ґудзиків різних розмірів: найбільші використовують як застібку, середні — для клапанів, найменші — до шлиці на рукавах. Модельєри втілюють ідеї в найекзотичнішому розміщенні ґудзиків у виробі.

Петлі

Ґудзик не існує без петлі. Петлі теж прикрашають виріб. Уявіть петлю, у якій обшивки зроблено з контрастного матеріалу або шкіри. Це додає вишуканості вбранню (мал. 7.9, а).

Петлі бувають наскрізними — обметаними чи обшивними, з вічком чи без нього (мал. 7.9, б, с. 85) і навісними — обметаними, з рулика, тасьми або смужки тканини.

На зразок національного угорського декору плетені петлі, як і ґудзики, можна виготовити для застібок із рулика або шнура (мал. 7.9, в, с. 85).

Застібки-«блискавки»

Застібки-«блискавки» широко застосовують у спортивному, робочому та форменому одязі, одязі для відпочинку, останнім часом їх використовують і на святковому вбранні.

«Блискавки» виготовляють у вигляді ланцюжка з металевими або пластмасовими зубчиками, широкими, наче рельси, чи прикрашеними блискітками, потаємними та роз’ємними.

Вибір типу «блискавки» залежить від фасону та призначення виробу, матеріалу одягу.

Декоративні властивості «блискавок» використовують для оздоблення швів: «блискавку» розділяють надвоє та вшивають металевими зубцями назовні, досягаючи оригінального ефекту (мал. 7.10).

Мал. 7.10. Оздоблення виробів застібками-«блискавками»

7. Кишені

Кишені, як і інші деталі одягу, мають функціональне й декоративне значення.

Великі та маленькі, виконані у швах, прорізні та накладні, з клапаном і без нього — вони завжди привертають увагу. Залежно від дизайну кишені можуть надати виробу офіційного характеру, професійного, спортивного або суто побутового.

Кишені з клапаном, накладні можуть мати застібки, їх оздоблюють не тільки настрочуванням, а й оригінальним різноманітним декором.

У сучасній моді використовують накладні кишені, експериментуючи з об’ємом, кількістю шарів, застосуванням в одному вузлі кількох за видом кишень. Оригінальну можливість «пересуватися» по виробу мають пристібні накладні кишені, наприклад на кнопках, поставлених у кількох місцях.

Кишеню-гаманець закріплюють до пояса спідниці або плаття. Інколи її виконують із тканин контрастних кольорів.

Кишеня-книжка, або кишеня-портфель, відрізняється від звичайної накладної тим, що її можна збільшувати завдяки бейці, що відокремлює її від поверхні виробу.

Кишеню-рюкзак розміщують на виробах ззаду — на спинці, роблять подвійною, застосовують різні типи прикріплення до виробу.

Є безліч комбінованих кишень — одна на іншій; одна в іншій; накладна, а в ній внутрішня.

8. Розрізи та шлиці

Розрізи в одязі не тільки забезпечують вільність рухів, певні конструктивні лінії, а й допомагають підкреслити особливість фігури, виявити характер і звички людини. Шлиці як обов’язковий елемент використовують у класичних ділових, військових, спортивних костюмах — у піджаках, жакетах, спідни цях.

Поєднання складок, фалд і розрізів у спідницях, у широких рукавах блуз надає виробам жіночності та романтичності (мал. 7.11).

9. Складки

Складки надають виробу або його окремим деталям об’єму та рельєфності, поділяють поверхню моделі на потрібні площини, вирішують як конструктивне, так і декоративне завдання. Складки застосовують в одязі різних стилів, для будь-якого призначення. їх можна виконати на багатьох виробах — дитячому одязі, літніх топах і блузах, куртках і пальтах, навіть на вишуканих весільних сукнях.

Складки можуть бути дрібними та широкими, м’якими, чітко фіксованими — відстроченими, запресованими, виконаними за спеціальною технологією — «плісе» або «гофре» (мал. 7.12).

Ширина складок і відстань між ними залежать від товщини тканини й бажаного ефекту.

Залежно від згинів складки поділяють на однобічні, зустрічні та бантові.

За видами виокремлюють: складки-виточки (або вільні складки), складки-защипи (або шпилькові складки), перехресні складки, загорнуті складки, приховані складки, складки зі шнуром.

Складки-виточки використовують, щоб надати форму виробу на лінії талії чи стегон у сукнях, спідницях, поясах-корсажах.

Складки-защипи (ширина складок досягає 3 мм) ще називають шпильковими. їх розміщують паралельними рядами, щільно одна до одної або групують з утворенням смужок, які виконують на певній відстані, досягаючи конкретної декоративності (мал. 7.13).

Перехресні складки створюють ефект решітки з тканини, їх використовують на дуже тонких і легких тканинах. Лінії акуратних вертикальних складок перетинають горизонтальними, посилюють зорове сприйняття. Викроювання деталей навскоси дає змогу збільшити кількість варіантів декорування складками.

Загорнуті складки використовують для оздоблення крайових зрізів за типом оброблення фестонами.

Прихованими називають складки, які дуже щільно розміщені, без видимого проміжку з перекриттям скріплюючої строчки.

Складки зі шнуром усередині дають можливість досягати наповнюваності, об’єму, надати особливості цьому виду оздоблення.

10. Оборки

Застосування оборок в одязі, здебільшого жіночому та дитячому, свідчить про намагання пом’якшити класичні лінії прикрасами, характерними для епохи романтизму. Оборки підкреслюють м’якість, ніжність і жіночність вбрання (мал. 7.14).

Вузькими оборками, 2-4 см завширшки, оздоблюють блузки та сукні. Ширші оборки нашивають у кілька рядів на низ рукавів і спідниць. Інколи їхні розміри по низу сукні та спідниці досягають 20-30 см.

Оборки роблять з основної тканини виробу або в тон набивного малюнка. За кроєм оборки бувають: прямі, косі, розширені, оборки в складку, плісировані, спіральні, а також у вигляді баски.

їх виготовляють як пришивні, так і з’ємні, подвійні й одинарні, крайові, настрочні на площині деталі, вшивні в розрізі або без розрізу, з обома відлітними краями, разом із підкроєною деталлю.

Край оборки теж може бути декоративним — зигзагоподібною або прямою машинною строчкою, підшитим уручну, фігурною підшивкою, оздоблений вишивкою та мереживом.

Рюші

Рюші — смужки тканини з обробленими краями. Вони бувають зібраними посередині в зборку, закладеними в складки або плісированими. їх виготовляють із тканини виробу або з оздоблювального матеріалу іншого кольору та фактури.

Рюші можуть бути простими декоративними чи зигзагоподібними. їх поєднують із бавовняною тканиною з малюнком у горошок, смужкуватою; з виробами з вовняної або іншої цупкої тканини — шифону чи капрону. На виробі рюші розміщують залежно від моделі: по вирізу горловини, низу рукава сукні, у горизонтальному або вертикальному напрямі на пілочках, уздовж застібки чи кокетки (мал. 7.15).

Волани, кокільє та жабо

Воланами оздоблюють краї деталей суконь і блузок. Волани можуть слугувати баскою, бути також з’ємними (мал. 7.16).

Кокільє і жабо — оздоблення нарядного одягу. їх часто виконують із білосніжної шовкової тканини, а також із мережива, тюлю, ними прикрашають сукні та блузки. Особливої хвилястості краям кокільє та жабо надає специфічна завиткоподібна форма (мал. 7.17). Цей вид оздоблення використовують у поєднанні з дорогими «вечірніми» тканинами — оксамитом, парчею, тонкою вовною, ніжним мереживом. Відлітний край оздоблювальних деталей обробляють швом «зигзаг», тонким мереживом, вишивкою.

Кокільє виконують у вигляді коміра чи як оздоблення застібки.

Жабо прикрашають горловину та застібки пілочок суконь, блузок і сорочок, їх виконують із легкої оздоблювальної тканини, з мережива, воланів, які нашивають на основу жабо.

 

 

 

Це матеріал з підручника "Практичне ескізування одягу" Горбатюк 2021

 




Попередня сторінка:  Принципи та прийоми оздоблення одягу
Наступна сторінка:   Художньо-технологічні прийоми оздобл...



^