Компонування простору на аркуші паперу

Роботу розпочинають із підготовчої організації простору аркуша паперу, слідкують за тим, щоб інформація, яку хочуть передати, була виокремлена, знаходилася на передньому плані. Аркуш паперу не має бути перевантаженим: більша його частина повинна бути заповненою, але не завантаженою інформацією.

Планування розміщення ескізу краще розпочинати зверху. В організації простору намагаються досягти рівноваги — вдалої збалансованості малюнка, яку роблять іноді інтуїтивно.

Приклад 1

Фігура людини зображена в прямостоячій позі, опора на обидві ноги, руки опущені (мал. 12.1).

На аркуші паперу намічають розміщення майбутнього зображення, ураховуючи необхідність відступу від країв аркуша, зверху — більший, знизу — менший.

Посередині аркуша проводять вертикальну пряму лінію, що за довжиною має відповідати обраній пропорційній схемі, складатися з 8-ми, 9-ти чи 10-ти однакових відрізків, що рівні модулю — висоті голови зображуваної фігури.

Верхня точка має відповідати розміщенню маківки голови, нижня — основи (п’яти) ступнів, між ними, наприклад, ще 8 точок, якими виокремлені 9 відрізків за довжиною, що дорівнюють модулю.

Через точки поділу (0-9) проводять паралельні лінії, перпендикулярні до вертикальної прямої. Так формують сітку — схему побудови фігури (мал. 12.2, а).

Через середину відрізка (1-2) проводять додаткову горизонтальну пряму, яка відповідає лінії плечового поясу, в обидва боки від основної вертикалі відкладають по 0,75 величини модуля — отримують крайні точки лівого та правого плеча. У сумі ширина плечового поясу становить 1,5 модуля (мал. 12.2, б).

Щоб визначити лінію 2, яка позначає груди, потрібно відкласти ліворуч і праворуч від вертикалі по 0,5 модуля. Відстань між точками дорівнює одному модулю (мал. 12.2, в).

Щоб сформувати плечове скошення, намічають середину відрізка (1-2), яка відповідає середині довжини шиї, з’єднують точки середини шиї та крайні точки плечей. Ширина шиї дорівнює половині довжини плеча або половині ширини голови (мал. 12.2, г).

Пряма лінія 3 відповідає розташуванню талії, ширина якої — один модуль. Відкладають від вертикалі ліворуч і праворуч по 0,5 модуля, обмеживши розмір талії.

Лінія 4 — це лінія стегон, їхня ширина дорівнює 1,5 модуля. Відкладають відповідно ліворуч і праворуч від вертикалі по 0,75 модуля, обмеживши ділянку стегон (мал. 12.2, Г).

Послідовно з’єднують точки ліворуч і праворуч від вертикалі, намічають контури тіла людини. Плавними лініями зображують руки, умовну м’язову

масу на ділянці плеча та передпліччя. За правилами малювання фігури лікоть знаходиться на рівні лінії талії, кисть середнім пальцем досягає рівня середини стегна (мал. 12.2, д).

Промальовують внутрішні лінії ніг.

На відрізку б окреслюють коліна, далі — об’єм гомілки, на відрізку 8 — основи ступнів, на 2/3 відрізка 8-9 — ступні. Ураховують те, що гомілка не може бути ширшою від шиї; ширина стопи дорівнює ширині коліна (мал. 12.2, е).

Схему чоловічої фігури будують аналогічно, ураховуючи те, що ширина плечей відповідає двом модулям (довжина плеча — один модуль), ширина талії та тазового поясу — 1/5 модуля (мал. 12.3, с. 148).

На завершальному етапі коректують форму фігури, наводять її контури.

Виконаний малюнок зображує фігуру людини (у статиці). Ця поза є симетричною, найпростішою, базовою (мал. 12.4).

Вона не потребує реалістичного виконання, призначена суто для «одягання», має відповідати балансу одягу, продемонструвати його особливості та новизну.

Це матеріал з підручника "Практичне ескізування одягу" Горбатюк 2021