Фарбу на малюнок наносять, керуючись загальними законами акварельної техніки — зверху донизу, але з деякими особливостями (мал. 12.28).

Фарби змішують на палітрі. Для цього мокрим пензлем набирають уже зволожену акварель обраного тону, додають води пензлем до потрібної насиченості фарби. Якщо треба отримати дуже насичений колір, працюють фарбою прямо з кювету.

Спочатку наносять акварель тілесного кольору на зони умовного обличчя, рук, ніг ескізної постаті. Далі фарбують зону костюма.

Зафарбовують невеликі площини коміра, манжета, кишень, клапанів, місця розмежування конструктивними лініями, складки. Кожну окрему деталь зафарбовують аквареллю одного тону обраного кольору, отримують рівний, акуратний тон усього ескізу.

Заплановані ідеєю ескізу драпірування, складки, а також у певних позах заломи можна вдруге, навіть утретє пофарбувати цим чи темнішим тоном, залежно від глибини відтворюваного драпірування або складок.

Комір, лацкани та складки відтіняють накладанням шару фарби по контуру цих деталей, наприклад на межі лацкана на пілочці.

Завершуючи роботу аквареллю, злегка намічають гелевою ручкою конструктивні лінії та деталі. Промальовують зачіску й умовні риси обличчя, позначаючи їх повністю чи частково.

Колір і сполучення кольорів у процесі малювання можна змінити.

Виконувати зображення фактури матеріалу, його малюнок не обов’язково на всій поверхні. По-перше, неможливо розрахувати зміни фрагмента на ділянках зі складками чи в місцях природних заломів деталей одягу; по-друге, на це потрібний значний час.

Загальним правилом є часткове зображення малюнка: на правому рукаві, на лівій пілочці, на спідниці — збоку по низу.

Обраний орнамент тільки намічають за розміщенням, промальовуючи невеликий фрагмент, наводять колір, характерний для орнаменту. Увесь малюнок орнаменту або його фрагмент представляють на окремому аркуші в кольорі.

Часто в ескізах зображують кілька моделей. Це справляє сильніше враження, але потребує більшої уваги автора, щоб не втратити головне в роботі.

Запитання та завдання

1. Що спонукає до створення ескізу моделі одягу?

2. За допомогою чого фіксують пошукові ідеї майбутньої моделі одягу?

3. Яку роль відіграють схеми на початковому етапі формування навичок ескізу-вання?

4. Що таке модуль у побудові фігури людини?

5. Які правила композиційного розміщення схеми побудови фігури людини ви знаєте?

6. Що таке динаміка та статика?

7. Назвіть відмінності побудови чоловічої та жіночої фігур.

8. На якому етапі розфарбовують зону костюма?

Вправа 1. Прослідкуйте за рухами та зміною поз знайомої людини або за власними, стоячи перед дзеркалом. Зафіксуйте положення основних рухомих поясів людини схематично, за зразками поданих схем.

Вправа 2. Визначте на виконаних схематичних зображеннях фігури людини в різних позах напрямок осі тяжіння від яремної западини до низу (мал. 12.29). Проаналізуйте, як змінюється точка опори, ліва, права нога чи обидві ноги.

Вправа 3. Тренуйтеся зробити на око розподіл прямої лінії, що відповідатиме розміру фігури на ескізі, на 8 чи 9 рівних частин.

Вправа 4. Проаналізуйте, як рухомі пояси фігури людини змінюють положення (відхиляються від горизонталі) у тій чи іншій позі. Зобразіть нове положення ліній у межах сітки побудови фігури людини.

Вправа 5. Виконайте схематичний малюнок фігури людини, використовуючи певний модуль і композиційне розміщення, на аркуші паперу.

Вправа 6. Виконайте малюнок фігури людини в статиці та динаміці.

Вправа 7. Намалюйте олівцем, легкими лініями на фігурі задуману модель одягу. Вправа 8. Підберіть колір, розведіть акварель і поступово, по фрагментах, нанесіть на площину олівцевого ескізу.

Вправа 9. Тонким лайнером посильте контур ескізу, позначте конструктивні лінії, деталі, руки, ноги, обличчя та зачіску.

Це матеріал з підручника "Практичне ескізування одягу" Горбатюк 2021