На уроці ви дізнаєтеся:

Що таке демократія?

Яких принципів потрібно дотримуватися, щоб суспільство було демократичним?

Чому так важливо забезпечити толерантність у суспільстві? Як пов’язані між собою права й обов’язки громадян/ громадянок?

Розшифруйте ребуси. Що пов’язує їх між собою?

1. Що таке демократична держава?

Демократія — це таке управління державою, за якого вся влада належить народові. «Хіба може кілька десятків мільйонів керувати державою?» — здивується хтось із вас. Так, може. У сучасних демократичних державах влада народу здійснюється через обраних представників. Народ обирає депутатів парламенту, а в деяких країнах ще й президента, які ухвалюють від імені народу всі важливі для держави рішення. Вважають, що демократія — це правління більшості. Ухвалюючи рішення, очільники держави зважають на думку більшості, адже врахувати абсолютно всі думки неможливо. Наприклад, коли у вашому класі вибирають колір квіткових вазонів для озеленення класу, одразу з’являється безліч думок. Зрештою, усі погоджуються з думкою більшості, і на підвіконні стоять вазони того кольору, який сподобався найбільшій кількості учнів та учениць вашого класу.

Сучасна демократія передбачає не тільки слідування волі більшості, а й дотримання прав окремих спільнот. Такими спільнотами можуть бути представники й представниці різних національностей, різних релігій, жінки, діти. Хоча в сучасному світі жінок більше за чоловіків, однак їхня представленість у суспільстві значно менша, оскільки впродовж століть жінки були дискриміновані й донині в деяких країнах не завжди мають рівні права із чоловіками.

Розгляньте подані тези й поясніть, як ви їх розумієте. Доберіть до кожної тези ілюстрацію з казки чи мультфільму, яку можна використати для її пояснення. Обґрунтуйте ваш вибір.

2. Чому не буває демократії без толерантності?

У перекладі з латинської мови толерантність означає «терпіння». У суспільстві толерантність означає повагу до інших думок, поглядів, традицій. Толерантність — це сприйняття та розуміння розмаїття культур світу. Формуванню толерантності сприяють знання та відкритість. По-

справжньому освічена людина завжди буде толерантною. Єдність у різноманітті — гасло Європейського Союзу.

Аби досягти успіхів у житті, не витрачати сили на конфлікти, потрібно сформувати толерантність як рису характеру.

Правила толерантності

Прочитайте притчу про цвяхи. Що мав на увазі батько, стверджуючи, що «паркан уже ніколи не буде таким, як колись»?

В одного батька був дуже неврівноважений син, який часто завдавав прикрощів сім’ї через свою нестриманість. Якось батько дав йому мішок цвяхів і запропонував забивати їх по одному в паркан щоразу, коли хлопець втрачав терпець і з кимось сварився. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Поступово він навчився контролювати себе, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше опановувати свої емоції, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька та сказав про це. Тоді батько порадив синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він зуміє стриматись і ні з ким не посвариться.

Минав час, і згодом син зміг похвалитися батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося в паркані, він уже ніколи не буде таким, як колись», — сказав батько.

3. Які права й обов’язки мають громадяни/громадянки?

Пригадайте, про які права та свободи людини йшлося в попередніх параграфах. Як можна відрізнити права від свобод?

Ви вже неодноразово чули про державу, права й обов’язки гро-мадян/громадянок. Хто ж такі громадяни/громадянки? Кожна дитина має право на громадянство. Громадянство вказує на взаємність прав та обов’язків між людиною та державою. Більшість

людей стає громадянами/громадян-ками певної держави, народившись у сім’ї громадян чи на території цієї держави.

Права та свободи людини й грома-дянина/громадянки держава закріплює в конституційних нормах. У статті 3 Конституції України наголошено: людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані в Україні найвищими соціальними цінностями. Це означає, що людина є цінною не тільки для себе, а й для всього суспільства. Обов’язок держави — створювати умови, щоб людина могла реалізувати свої права. Права людини поширюються на всіх осіб, які проживають в Україні, а права громадянина/громадянки — тільки на тих осіб, які є громадянами нашої держави. Наприклад, право брати участь в управлінні державними справами мають тільки громадяни/гро-мадянки України, а громадяни інших держав та особи без громадянства таких прав не мають.

Пригадайте, якими правами та свободами наділена людина й громадянин/громадянка в Україні.

Права та свободи людини й громадянина/громадянки в Україні
До особистих прав і свобод людини належать: права людини на життя та його захист; на повагу до її гідності, на свободу й особисту недоторканність, на невтручання в особисте життя та таємницю листування, на недоторканність житла; на свободу думки й слова, світогляду й віросповідання, пересування.	До політичних прав і свобод належать: право на участь в управлінні державними справами; на об’єднання, на мирні збори й демонстрації; на свободу друку й інформації; виборчі права.	До соціально-економічних прав належать: право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю; права на працю, на страйк, відпочинок, соціальний захист, житло, достатній життєвий рівень, на охорону здоров’я. До культурних прав належать: право на освіту; свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості.

Громадянин/громадянка — особа, яка належить до жителів держави, користується всіма правами та виконує конституційні обов’язки.

Держава бере на себе відповідальність щодо забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина/громадянки, охорони й захисту прав і свобод. Свої права та свободи грома-дяни/громадянки можуть захищати в судовому порядку.

Прокоментуйте, як ви розумієте подану статтю Основного Закону України.

З Конституції України

Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Прочитайте діалог. Про які обов’язки людини й громадянина/громадянки вам було вже відомо, а про які ви щойно дізналися? Який висновок зробили для себе?

4. Як можна взяти участь в ухваленні державних рішень?

Кожному/кожній із вас доводилося приймати рішення. Іноді це було просто, а іноді доволі складно. Коли ж рішен-

ня стосується суспільної справи, ухвалювати його найтяжче. Бо вам треба зробити вибір, який стосуватиметься не тільки вашого життя, а й життя інших членів суспільства. Ухваленням таких рішень опікується переважно держава. Важливо, щоб ці рішення відповідали інтересам більшості членів суспільства.

Як же ухвалювали суспільні рішення в різні часи? Громадяни міст-держав Стародавньої Греції ухвалювали найважливіші рішення та обирали співвітчизників на державні посади на народних зборах.

Віче в Русі-Україні.

Ілюстрація з Радзивиллівського літопису. Кінець XV ст.

У давніх слов’ян найважливіші питання також розглядали на народних зборах — вічах. За часів Русі-України всі вільні громадяни для вирішення громадських питань збира-

лися на віче. Головою зібрання був князь, а в Києві — митрополит. Згодом більшість важливих питань князі ухвалювали спільно зі своїм оточенням.

Демократичні принципи прийняття рішень збереглися і в козаків. Ви вже знаєте, що Запорозьку Січ називали республікою. Найважливіші питання життя Січі козаки вирішували на козацьких радах, а також обирали посадовців, яким доручали управляти Січчю.

Пригадайте, які посади існували на Січі.

Козаки голосували підкиданням шапок. За яке рішення було найбільше підкинуто шапок, те й приймали. Проте голосуванню передували тривалі обговорення. Кожний козак міг вільно висловити свою думку.

Демократію, за якої громадяни самостійно беруть участь у вирішені суспільних справ, називають безпосередньою. Тобто народні збори, віче, козацька рада — це приклади безпосередньої демократії.

Коли суспільство зростає чисельно, проводити такі зібрання стає неможливо. Тоді запроваджують представницьку демократію: громадяни обирають своїх представників для управління державою. Прикладом представницької демократії є вибори старшини на Січі чи сучасні вибори в Україні. Саме на виборах громадяни/громадянки обирають своїх представників, які ухвалюють важливі суспільні рішення на рівні держави чи місцевої громади.

Розгляньте ілюстрації «Народні збори в Стародавній Греції», «Віче в Русі-Україні» та «Козацька рада» (с. 190-191). Що спільного можна помітити на всіх трьох ілюстраціях? Наведіть приклади участі громадян/громадянок у прийнятті суспільних рішень.

висновки

Демократія — це управління суспільними справами, коли вся влада належить народу. Демократія пройшла тривалий шлях розвитку. Українцям демократичне прийняття рішень відоме ще з давніх часів, коли важливі справи вирішували на народних зборах — вічах. Саме демократія забезпечує дотримання прав людини та громадянина/гро-мадянки. Запорукою демократії є толерантне ставлення до всіх членів суспільства.

Запитання та завдання

1. Розгляньте ілюстрацію. Поясніть, як ви розумієте гасло «Єдність у різноманітті». придумайте свій варіант малюнка, який би відображав різноманітність суспільства.

2. Розгляньте «хмари» слів. Які слова та словосполучення ви прочитали? Чи пов’язані вони між собою? складіть коротку розповідь про демократичне суспільство.

3. Сформулюйте правила, яких необхідно дотримуватися в демократичному суспільстві, щоб забезпечити його розвиток.

4. продовжте речення.

— Права та свободи необхідні для того, щоб....

— Добросовісне виконання обов’язків громадянами/грома-дянки. .

5. Складіть 2-3 запитання до тексту параграфа, які розпочинаються словами для чого.

6. Розв’яжіть хронологічну задачу.

Перші вибори Президента України відбулися в 1991 р. Скільки років минуло з того часу?

7. Охарактеризуйте найважливіші, на вашу думку, обов’язки громадян і громадянок України. Підготуйте коротку розповідь про права та свободи людини й громадянина/грома-дянки.

8. Прочитайте притчу.

В одному японському селищі жив старий самурай. Якось до нього прийшов юний боєць, якого вважали дуже злим і жорстоким. Він любив провокувати й дратувати супротивника, аби той почав нервувати, наробив помилок і зрештою програв бій.

Боєць усіляко намагався вивести із себе старого самурая: сварився, кидав у нього камінці. Але мудрець продовжував своє заняття і зовсім не зважав на бійця-провокатора. Зрештою тому довелося піти, так і не дочекавшись реакції мудреця.

Учні були здивовані тим, що відбувається. Вони запитали у свого вчителя:

— Чому ж Ви не відреагували? Злякалися, що програєте?

— Коли хтось робить вам подарунок, а ви не хочете його приймати, то чий це буде подарунок?

— Звичайно, свого старого господаря, — відповіли учні.

— Те саме стосується заздрощів і лайок. Поки ви їх не приймете, не відповідатимете на них, вони належатимуть тому, від кого виходять.

Чи погоджуєтеся ви з думкою мудреця? Чи відомі вам інші способи протидії таким провокаторам? Обговоріть це зі своїми однокласниками й однокласницями.

 

 

Це матеріал з підручника "Вступ до історії України та громадянської освіти" 5 клас Могорита