Люди, що перейнялися мистецтвом, стають не тільки більш культурними і гідними інтересу, вони стають краще в найширшому сенсі — добрішими, мудрішими і прекраснішими, — вони стають більш миролюбними, більш активними, більш чутливими.

Джуліан Барнс, англійський письменник, один з видних представників літератури постмодернізму

Сучасне людство — це тисячі народів, сотні держав, понад шість мільярдів землян, серед яких немає двох зовсім однакових людей. У ХХ! ст. з усього різноманіття культур складається єдина цивілізація зі спільними проблемами і базовими цінностями. Однак ця єдина цивілізація існує в багатонаціональному і полікультурному світі, в якому гармонійно співіснують та взаємодіють культури різних країн, переплітаються, поєднуються і доповнюють одне одного мистецтва різних народів. Люди вчаться жити разом, толерантно ставитись до традицій і вірувань інших. Виникає спільна система цінностей, що характерна не тільки для окремої нації, а й для людства в цілому.

Якщо розглядати певну культурно-історичну епоху як цілісну багаторівневу систему уявлень людини про світ, інших людей, про себе і свою діяльність, то створюється поняття певного образу світу, яким його бачить кожна окрема людина. Він залежить від соціальної структури суспільства, національних, мовних, культурних та інших відмінностей.

Культура як багатозначне й багатовимірне поняття є складною системою, яку для зручності аналізу прийнято розподіляти за декількома класифікаціями. Основною з них є поділ культури на матеріальну культуру, духовну культуру, культуру людини, що включає соціальну (тобто політичну, економічну, правову, моральну) культуру людини, і фізичну культуру.

Духовна культура — це продукти духовної діяльності людини, що існують переважно в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання. Вони доступні для усвідомлення і розуміння всіх людей. Це продукти суспільного розвитку, які містять у собі форми суспільної свідомості та їхнє втілення в літературні, архітектурні й інші пам’ятники людської діяльності. Вони є якісним показником духовного життя суспільства і являють собою єдність таких компонентів, як духовна діяльність, духовні потреби, духовне споживання, соціальні інститути, духовні відносини і спілкування.

Основними формами духовної культури, які найбільш належать до неї, є міфологія, релігія, мистецтво, філософія.

Мистецтво — одна з форм суспільної свідомості; вид художньої діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах (у сферах архітектури, скульптури, живописі, графіки, декоративно-вжиткового мистецтва, музики, театру тощо). Розвиток мистецтва як елементу духовної культури обумовлюється як загальними закономірностями буття людини й людства, так і естетично-художніми закономірностями, естетично-художніми поглядами, ідеалами й традиціями.

Мистецтво універсальне та надзвичайно різноманітне. Воно постійно розвивається і реалізується у різних видах і жанрах, стилях і напрямках.

Мистецтво збагачує людину знаннями про світ, дає можливість співпереживати і відчувати естетичну насолоду. Особливість мистецтва, його відмінність від усіх інших видів людської діяльності полягає в тому, що воно пізнає і відображає світ через систему художніх образів, використовуючи специфічні засоби і прийоми. Це основа будь-якого виду мистецтва, а спосіб творення художнього образу — головний критерій приналежності до різних видів мистецтва.

Художній образ — особлива форма естетичного освоєння світу, коли зберїгаєть-ся його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність. Він наділений своєю логікою і розвивається за своїми внутрішніми законами. Образи виникають у свідомості людей під впливом реальної дійсності, сприйнятої за допомогою органів чуття. Вони є копіями, відбитками дійсності та зберігаються в пам'яті, можуть бути допомогою уяви. На основі образів пам'яті художник створює нову реальність — художній образ, який в свою чергу викликає у свідомості людей (слухачів, глядачів) низку уявних образів.

Художній образ — це специфічна для мистецтва форма освоєння, тлумачення і перетворення дійсності, яка здійснює естетичний і виховний вплив на людину. Художнім образом є як твір у цілому (наприклад, музична композиція, картина, кінофільм, вистава тощо), так і окремі елементи твору мистецтва. Він концентрує в собі духовну енергію певної культурно-історичної епохи і людини, яка його створила.

Проте, на відміну від науки, специфіку пізнання у мистецтві визначають суб’єктивний характер відображення, метафоричне ставлення до дійсності, активне використання емоційно-чуттєвого початку, що сприяє створенню художньої картини світу.

Кожна окрема культурно-історична епоха залишає наступним поколінням власний скарб у галузі художньої культури. Таким чином, поступово накопичується спільний досвід людства у сфері мистецтва. Сукупність цих культурних цінностей і формує художню картину світу.

Елементами духовної культури також є: звичаї, традиції, норми, цінності, знання, інформація, значення.

Кожна нація , кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть. Але звичаї — це не відокремлене явище в житті народу, це — втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання і стосунки між окремими людьми, які безпосередньо впливають на духовну культуру певного народу, що в свою чергу впливає на процес утворення народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв'язана зі звичаями народу. Звичаї народу — це ті риси, за якими можна розпізнати народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

Норма — це загальновизнане правило поведінки або дії. Норми виділяються зі звичаїв і набувають самостійного існування. Вчинки людини багато в чому визначаються прийнятими в суспільстві нормами.

Традиція — у перекладі з латини означає «передача». Її сутність як соціального явища виражена в тому, що вона є основним механізмом соціального і культурного успадкування. За допомогою традицій зберігається не лише матеріальний і духовний досвід попередніх поколінь, але і відтворюється найцінніше в культурній спадщині, що має загальне значення для представників того чи іншого суспільства.

Більш складним і розвиненим продуктом духовної культури є цінності. Цінність включає в себе такі елементи, як інтерес і потреба особистості, борг і ідеал, спонукання і мотив. Типи цінностей бувають різними: моральні, релігійні, художньо-естетичні, політичні, вітальні (пов’язані зі здоровим способом життя). Можна також говорити про сімейно-родинні цінності, трудові, ідеологічні. Нерідко цінності в тих чи інших культурах персоніфікуються в образі святих, героїв, вождів, класиків та інших.

Цінності духовної культури (мистецтво) не знають морального старіння на відміну від знарядь праці, верстатів тощо. Крім того, духовні цінності можуть існувати не тільки в предметній формі (книги, картини та інші), але і як акти діяльності. Наприклад, гра скрипаля, актора на сцені тощо. Потреба у людини в духовних цінностях безмежна, на відміну від рівня матеріального добробуту, який має межі.

Метою даного підручника є не просто показати розвиток різних видів мистецтва в культурних регіонах світу, а виділити лише ті види мистецтва, які є характерними для кожного регіону: показати їх особливості, виділити характерні риси на конкретних прикладах творів кожного виду мистецтва.

Регіональний підхід до аналізу світової культури дає нам можливість показати, що кожна культура — це унікальна і неповторна цілісність, показати, що при всьому різноманітті культур регіонів світу, вони виступають як якісь єдині багаторівневі системи, які можна порівняти між собою. Регіональні культури як складні, суперечливі і багаторівневі явища відображають складну структуру суспільства і людини, результатом діяльності яких вони є.

Без вивчення світового мистецтва, як складової частини кожної культури, з’ясування закономірностей його розвитку, знайомства з найбільшими його пам’ятками і з творчістю найбільш видатних майстрів, без знання художнього минулого різних країн світу неможливе формування ідейно-естетичних переконань і розширення кругозору.

У даному підручнику ми розглянемо:

• мистецтво африканського культурного регіону;

• мистецтво американського культурного регіону;

• мистецтво далекосхідного культурного регіону;

• мистецтво індійського культурного регіону;

• мистецтво арабо-мусульманського культурного регіону;

• мистецтво європейського культурного регіону;

• мистецтво європейського культурного регіону. Україна.