1. Пригадайте, що таке легенда карти. Чи всі карти мають однакову легенду? Чому?

2. Поясніть принцип практичного використання горизонталей та бергштрихів.

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ.

Умовні позначення — своєрідна азбука, за допомогою якої їх можна легко читати. Вітчизняні умовні знаки стандартні, єдині й обов’язкові для всіх установ, організацій та підприємств, які виконують роботи зі створення та оновлення топографічних планів і карт (мал. 1).

Чи відповідають вимогам мал. 1 умовні знаки топографічної карти шкільного географічного атласу?

Топографічні умовні знаки, згруповані у спеціальні таблиці для кожного масштабу або групи масштабів, обов’язкові для застосування на топографічних планах універсального призначення.

Перегляньте умовні знаки, які супроводжують топографічну карту шкільного географічного атласу. Поясніть особливості таблиці, у якій їх подано.

У таблиці умовних знаків зазчені: порядковий номер, назва та характеристика об’єкта; зображення умовного знака із вказівкою розмірів у міліметрах для заданого масштабу та пояснювальним написом, якщо він потрібний (мал. 2).

Розгляньте мал. 2 та поясніть зміст зображених умовних знаків.

Умовні знаки поділяють на контурні, по-замасштабні, лінійні та пояснювальні.

Наведіть приклади різних видів умовних знаків.

Спосіб ізоліній, що з’єднують на карті точки з однаковими кількісними значенням, є основним для зображення рельєфу. Кожна з них (горизонталь) відповідає встановленим позначкам його висоти рельєфу. Не всі форми рельєфу можна зобразити за допомогою системи горизонталей (основних, додаткових, допоміжних), тому застосовують додаткові умовні знаки та цифрові позначення окремих точок рельєфу. Для полегшення рахування кожна п’ята горизонталь потовщується. Для відображення окремих вершин, улоговин та сідловин, які не можна показати на карті основними горизонталями,

застосовують додаткові й допоміжні горизонталі (пунктирні). Зображення рельєфу доповнюється числовими оцінками точок місцевості, підписами горизонталей, відносних висот та глибин окремих позитивних і негативних форм рельєфу й покажчиками напрямку схилів. На картах масштабів 1 : 500 000 та 1 : 1 000 000 застосовуються також гіпсометричне розфарбування та відмивання рельєфу (мал. 3).

При зображенні горизонталями підвищених і понижених форм рельєфу (наприклад хребет, лощина) покажчик їх схилу (бергштрих) орієнтують у бік зниження, а верх цифр підписів горизонталей — у бік підняття схилу (мал. 4).

Скелі, зсуви, осипи, обриви, оголені яри, вимоїни тощо зображуються спеціальними умовними знаками. Рельєф дна водойм зображують ізобатами, які на картах масштабів 1 : 25 000 — 1 : 200 000 проводяться на глибинах 2, 5, 10, 20, 50, 100 м і доповнюють оцінками глибин. Спеціальними умовними знаками зображують підводні й надводні камені, скелі, підписують назви найбільш значних форм підводного рельєфу.

Один із перших способів зображення рельєфу, що активно застосовувався в минулому — перспективний (картинний). Гори і хребти відображали у вигляді рисунків або перспективних знаків, окремі гори — ізольованими конусоподібними фігурами, а гірські хребти — ланцюжком цих фігур. Цей спосіб застосовували до середини XVIII ст. Він не дозволяв визначати за картою крутизну схилів і зображувати характерні деталі рельєфу. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. його змінив спосіб зображення рельєфу штрихами. Схили пагорбів на картах відображали рисками: чим крутіше схил, тим більша товщина рисок. Форми рельєфу вима-

льовувалися наочно, і можна було визначити характер схилів.

ВИМІРЮВАННЯ НА ТОПОГРАФІЧНІЙ КАРТІ. Для

визначення відстаней між об’єктами використовують масштаб карти (числовий, лінійний та іменований). Довжину ламаної лінії (дороги, залізниці) обчислюють як суму відрізків прямих. Для більш точних вимірювань звивистих річок, берегових ліній користуються курвіметром, який складається з рухомого коліщатка й циферблата зі стрілкою, що показує пройдену на карті відстань (у см або км).

Найбільш точно визначити відстань по карті можна по прямій лінії. Точність (гранична графічна точність 0,5 мм — 5 % від величини масштабу карти) вимірювання в топографії залежить від масштабу, погрішностей у її складанні, деформацій паперу, рельєфу місцевості, точності вимірювальних приладів, характеру вимірюваних ліній (прямі, звивисті), зору й акуратності людини (мал. 5).

ВИЗНАЧЕННЯ ВИСОТ ПОВЕРХНІ (ОБ'ЄКТІВ). На

топографічних картах рельєф зображується горизонталями — лініями перерізу нерівностей

місцевості горизонтальними площинами, що проводяться через однакові за висотою проміжки. Відстань (у метрах) між сусідніми січними площинами називається висотою перерізу. Різниця висот сусідніх горизонталей дорівнює висоті перерізу рельєфу, що на карті вказується під лінійним масштабом.

Пригадайте, що таке абсолютна та відносна висота.

Усі точки, які лежать на одній горизонталі, мають однакову абсолютну висоту. Знаючи висоту перерізу, можна визначити абсолютну висоту будь-якої точки. Відлік висот на топографічних картах ведеться від нуля Кронштадтського футштоку середнього рівня Балтійського моря. Абсолютні висоти вказані біля вершин деяких гір та горбів, окремих об’єктів (наприклад розгалуження доріг, колодязь, джерело). На берегових лініях водойм є позначки, які означають абсолютну висоту водної поверхні в заданій точці — уріз води (мал. 6).

За топографічною картою також можливо визначати стрімкість схилів (за графіком закладань), що істотно впливає на умови прохідності місцевості. Стрімкість схилів можна визначити за графіком закладань.

Графік закладань — графічне вираження обернено-пропорційної залежності між стрімкістю схилу, висотою перерізу й закладанням горизонталей. Він указується на картах масштабів 1 : 10 000 — 1 : 100 000 під нижньою рамкою карти праворуч від лінійного масштабу.

Площі за топографічною картою визначають: окомірно, за допомогою палетки, графічно, механічно, аналітично, фотоелектронно.

ВИСНОВКИ

■ Сучасні топографічні знаки створено за такими вимогами: графічна простота, наочність, достатня виразність і відмінність кожного, характеристика основних властивостей відображуваного об'єкта, легке запам'ятовування тощо.

■ Для вимірювань на топографічній карті використовують масштаб, звичайні (лінійка) та спеціальні (курвіметр) пристрої.

■ Визначення висот поверхні на топографічних картах роблять за допомогою горизонталей, які зображують рельєф місцевості.

■ Для визначення площ за топографічною картою існує кілька способів.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Доведіть необхідність використання великої кількості умовних позначень на топографічній карті.

2. Обґрунтуйте необхідність використання курвіметра для проведення вимірювань.

3. Спрогнозуйте подальші зміни топографічних карт та цілей їх використання.

4. Порівняйте зображення на звичайній географічній та топографічній картах.

5. Складіть топографічну карту невеликої ділянки місцевості.

6. Проаналізуйте значення вмінь використовувати топографічну карту, наприклад військовими.

Це матеріал з підручника Географія 11 клас Масляк (профільний рівень)