1. Пригадайте об'єкти та явища, що зображені на географічних картах. 2. Поясніть, чим відрізняється спосіб картодіаграм і картограм.

СУТНІСТЬ, ЧИННИКИ ТА ВИДИ ГЕНЕРАЛІЗАЦІЇ.

Картографічна генералізація — процес відбору й узагальнення об’єктів реальної дійсності під час складання карт відповідно до їх призначення, масштабу та особливостей території картографування (мал. 1).

Проаналізуйте схему на мал. 1.

Під час відбору об’єктів місцевості, які доцільно відобразити на карті (ураховуючи її зміст, призначення та навантаження, що пла

нується), оперують кількісними показниками: ценз та норма відбору. Ценз визначає важливість об’єктів для нанесення їх на карту певного типу та масштабу. Норма відбору визначає кількість об’єктів на одиницю площі карти, яку слід нанести, щоб вона мала прийнятний рівень навантаження та правильно відображала певні ознаки місцевості. Наприклад, на карті масштабу 1 : 1 000 000 для гус-тонаселених районів слід наносити не більше 120—140 населених пунктів на 1 дм² карти (мал. 2—4).

За допомогою мал. 2, 3 поясніть, які можливості надає узагальнення контурів берегової лінії залежно від масштабу картографічного зображення.

Сьогодні розвиваються й удосконалюються автоматизовані алгоритмічні методи генералізації, оскільки в картографії широко застосовуються ГІС.

СПОСОБИ КАРТОГРАФІЧНОГО ЗОБРАЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ І ЯВИЩ НА ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНИХ ТА ТЕМАТИЧНИХ КАРТАХ. Для передачі на карті змісту застосовують різні способи картографічного зображення.

Спосіб картографічного зображення — це сукупність прийомів, що дають можливість показати на тематичній карті за допомогою вибраних умовних позначень розташування об’єктів картографування, їх відмінності за походженням, видом, територіальним поширенням, показниками відповідно до тематики, призначення й масштабу карти (мал. 5).

Знайдіть у картах шкільного географічного атласу приклади використання основних способів картографічного зображення, перелічених на мал. 4.

Використання умовних знаків на картах дозволяє: показувати реальні та абстрактні об’єкти (наприклад висота снігового покриву, кліматичні характеристики); зображувати об’єкти, які людина не бачить або навіть не сприймає органами чуттів (наприклад гравітаційні та магнітні поля); передавати внутрішні характеристики та структуру об’єктів: порядок та ієрархію, пропорційність, відмінність (геологічна стратиграфія); показувати динаміку явищ та процесів (наприклад зміна стоку річкових басейнів за місяцями); сильно зменшувати зображення.

НАПИСИ НА КАРТАХ. Особливе місце на географічних картах займають написи на географічних картах, які несуть важливе змістове навантаження. Завдяки їм ми легко орієнтуємося на місцевості. Проте велика кількість написів створює строкатість, погіршує їх читання. Написи можуть закривати собою основний зміст карти, перетинати або розривати важливі об’єкти (наприклад дороги, річки). Не слід перевантажувати карту написами, оскільки це відтісняє на другий план основний зміст карти. Укладаючи картографічні твори, слід визначити оптимальну кількість написів і ретельно продумати місце їх розміщення.

На карті виділяють такі види написів: власні назви об’єктів (наприклад річки, озера, міста) та пояснювальні написи, які передають різні характеристики: якісні (наприклад дуб, солоне, піщаний) та кількісні (наприклад ширина дороги або річки, висота дерев); хронологічні (наприклад, дати подій, періоди розвитку будь-якого явища — доступності перевалу) та

пояснювальні (картографічної сітки — наприклад Північне полярне коло, цифрове позначення паралелей і меридіанів); пояснення до ліній руху (наприклад Шлях Христофора Ко-лумба); терміни — поняття, що стосуються об’єктів картографування (наприклад озеро, затока).

Написи на картах виконують картографічними шрифтами, які розрізняються за: рисунком букв і цифр, розміром (висотою), накресленням (курсивні та друковані), нахилом (прямим або похилим), співвідношенням товщини основних і додаткових (з’єднувальних) елементів, зміною ширини внутрішньобукве-ного просвіту, кольором тощо (мал. 6, 7).

Для посилення значення написів у характеристиці об’єктів, зручності читання їх виконують різними кольорами (наприклад, гідрографічні об’єкти — синім, рельєф — коричневим кольором). Малюнок і колір підписів дають якісну характеристику, а розмір — кількісну.

Існують вимоги й до розміщення написів. Напис слід розташовувати так, щоб було добре видно, до якого об’єкта він належить, його розміщення не має викликати жодних сумнівів. Написи не повинні перевантажувати карту, перетинати один одного й закривати собою важливі об’єкти. Вони мають добре читатися. У розташуванні написів на картах ураховуєть

ся характер локалізації об’єктів. У позамасш-табних умовних знаках підпис розташовується праворуч об’єкта, уздовж паралелей або паралельно північній і південній рамкам карти (плану). Якщо карта дуже завантажена, підписи розміщують ліворуч або зверху від об’єкта на вільному місці.

За допомогою карт шкільного географічного атласу визначте, чи всі підписи відповідають вказаним вимогам.

Правильна передача географічних назв на картах має надзвичайно важливе значення. Помилки в їх написанні призводять до неоднаковості географічних назв одних і тих самих об’єктів на різних картах. Це ускладнює їх використання, стає причиною появи неправильних назв в офіційних документах, наукових публікаціях або масових виданнях.

Географічні назви, або топоніми, їх походження, змістове значення, написання, вимову тощо вивчає топоніміка (від грец. «толо^» — місце, місцевість і «ouvpa» — ім’я). Безпосередньо картографії стосуються тільки деякі питання топоніміки, зокрема первинне встановлення географічних назв, їх запис та правильна передача на картах. Науковою розробкою методики виконання цих завдань займається картографічна топоніміка.

ВИСНОВКИ

■ Картографічна генералізація — відбір й узагальнення об'єктів реальної дійсності для зображення їх на картах різного призначення, масштабу та особливостей території.

■ Існують норми відбору кількості об'єктів на одиницю площі карти для прийнятного рівня навантаження й правильного відображення місцевості.

■ Спосіб картографічного зображення — сукупність прийомів, якими на тематичній карті за допомогою умовних знаків показують розташування об'єктів картографування відповідно до тематики, призначення й масштабу карти.

■ Написи на картах розміщують за певними вимогами, виконують картографічними шрифтами.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Доведіть, що картографічна генералізація є основною вимогою для складання якісних карт.

2. Обґрунтуйте залежність між вибраними способами картографічного зображення й процесами та явищами, які відображують на картах.

3. Порівняйте шрифти, що використані на картах шкільного географічного атласу.

4. Проаналізуйте вимоги до розміщення написів на карті.

Це матеріал з підручника Географія 11 клас Масляк (профільний рівень)