Підприємець залучає до виробництва ресурси для створення продукту, його подальшої реалізації та отримання доходу. Саме дохід є спонукальним мотивом і джерелом існування та розвиткупідприємства.

На рівні фірми валовий дохід означає загальну суму доходів від усіх видів діяльності фірми: виторг від реалізації товарів, робіт і послуг; дохід від надання фінансових послугіншим підприємствам; доходи у вигляді дивідендів, відсотків, від володіння борговими вимогами; доходи від операцій оренди тощо.Основою валового доходу виробничих підприємств е валовий дохід від реалізації продукції. Валовий дохід, або загальний виторг(TR — total revenue), — це грошова сума,яку отримує фірма від продажу певної кількості одиниць продукції. Він дорівнює добутку ціни товару на його кількість: TR = Р х Q.

Якщо розрахувати дохід, який припадає на одиницю проданого товару, отримаємо середній дохід (AR — average revenue):

В умовах досконалої конкуренції

середній дохід дорівнює ціні.

Дохід, отриманий від реалізації кожної останньої, додаткової одиниці товару, називається граничним доходом (MR — marginal

revenue):

В умовах досконалої

конкуренції граничний дохід дорівнює ціні.

як будь-яка гранична величина є похідною від загальної, так і граничний дохід є похідним від загального доходу MR = TR’.

Слід розрізняти поняття «дохід» і «прибуток». Поняття «дохід» є ширшим, ніж «прибуток». Прибуток підприємства є складовою частиною доходу підприємства. Прибуток (Pr — profit) — це частина виторгу,що залишається після відшкодування всіхвитрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства: Pr = TR - TC.

В економічній науці та господарській практиці розрізняють нормальний прибуток, бухгалтерський прибуток і економічний прибуток.

Нормальний прибуток є одним з елементів внутрішніх витрат, це дохід підприємця на його ресурс — підприємницькі здібності,тобто нормальна винагорода за його діяльність, ризик, ініціативу, необхідна для йогоутримання в цій галузі. Нормальний прибуток визначається як добуток середньої запідприємствами рентабельності (вираженоїв частках) на розмір інвестованого в справукапіталу.

Унаслідок того, що бухгалтери й економісти по-різному розглядають витрати, вони по-різному сприймають і результати. Бухгалтерський прибуток — це різниця між загальним виторгом і явними (зовнішніми) витратами.Бухгалтери, оцінюючи результати за звітний період, не враховують неявні витрати,оскільки їх неможливо підтвердити документально. Економісти, оцінюючи альтернативніваріанти використання залучених ресурсів,ураховують і неявні витрати. Економічнийприбуток — різниця між загальним виторгом і всіма явними (зовнішніми) та неявними (внутрішніми) витратами. Його можнарозрахувати також як різницю між бухгалтерським прибутком і неявними (внутрішніми) витратами. Величину економічного прибутку економісти порівнюють із можливимивтраченими доходами на власні ресурси підприємця та оцінюють доцільність підприємницької діяльності. Так, наприклад, якщобухгалтерський прибуток менший за сумувтраченої заробітної плати та відсотків надепозит, назвати таку підприємницьку діяльність економічно вигідною неможливо. Якщоза висновком економістів підприємство ледьпокриває витрати, то це означає, що відшкодовуються і зовнішні, і внутрішні витрати,а підприємець отримує такий дохід, якийлише утримує його в цій діяльності, — ценормальний прибуток. Економічний прибуток — це дохід, отриманий понад величину

нормального прибутку. Нормальний прибуток включається до економічних витрат, а економічний прибуток — ні, він є надлишкомвиторгу над ними. Економічний прибутокможе бути додатним, від’ємним і нульовим.якщо фірма не може повністю покрити економічні витрати, її власники прагнутимутькращого альтернативного використання ресурсів поза межами цієї діяльності.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази та продукції всіх форм інвестування. Вінє джерелом оплати податків. якщо з прибутку вирахувати податки та збори, отримаємо чистий прибуток.

Окрім цього, прибуток — це основний показник ефективності роботи підприємства. Проте абсолютні розміри прибутку не є достатньою підставою для характеристикиякості цієї роботи, оскільки різні підприємства можуть отримати, наприклад, однаковий прибуток, вклавши різний за розміромкапітал чи виготовивши різну кількість продукції.

Тому якість роботи підприємства визначають за відносним показником, який відображає ступінь прибутковості щодо того чи

іншого фактора виробництва. Таким показником є рентабельність.

Рентабельність підприємства обчислюють як відношення прибутку до вартості основних виробничих фондів та оборотних засобів, виражене у відсотках. Якщо, наприклад,рентабельність виробництва 25 %, то це означає, що кожна гривня, вкладена в основнівиробничі фонди та оборотні засоби, приносить 25 коп. прибутку.

Рівень рентабельності часто називають нормою прибутку. Цей відносний показникдає змогу порівнювати ефективність роботирізних підприємств.

Крім рентабельності підприємства, для виявлення ефективності виробництва окремих товарів обчислюють рентабельність продукції. Рівень рентабельності продукції визначають як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво.

Поняття середньої рентабельності дуже відрізняється залежно від галузі. Так, у банківській сфері рентабельність може доходити до 100 % і більше, у торгівлі цей показник перебуває в діапазоні 20—30 %,у харчовій промисловості — 10—15 %, у легкій промисловості — 7—10 %, у важкомумашинобудуванні — 2—5 %.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

На свою діяльність підприємство витратило 130 000 грн змінних витрат. Загальний виторг склав 408 000 грн. Визначте величину постійних витрат підприємства,якщо рентабельність його продукції становить 20 %.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Охарактеризуйте бухгалтерський та економічнийприбуток.

2. Поясніть різницю між нормальним та економічним прибутком.

Це матеріал з підручника Економіка 11 клас Крупська (профільний рівень)