Вина — психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом України, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Умисел і його види (стаття 24 Кримінального кодексу):

■ прямий — особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання;

■ непрямий — особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільне

небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків. Необережність і її види (стаття 25 Кримінального кодексу):

■ злочинна самовпевненість — особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення;

■ злочинна недбалість — особа не передбачала можливості настання суспільне небезпечних наслідків, хоча мала й могла їх передбачати. Мотив злочину — це спонукання до вчинення злочину, а мета — уявлення про його суспільна небезпечний наслідок, про ту шкоду, яка

для винного є бажаною. З огляду на це мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин, а мета — заради чого, до якого результату спрямована її суспільно небезпечна діяльність.

Стадії вчинення злочину — визначені законом етапи підготовки й безпосереднього вчинення злочину.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.

Незакінчений злочин. Кримінальний кодекс України визначає дві стадії попередньої злочинної діяльності, пов’язаної із вчиненням злочину:

1) готування до злочину, тобто підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

2) замах на злочин — це вчинення особою із прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на злочин, у свою чергу, може бути закінченим (якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі) або ж незакінченим (якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не виконала всіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця).

Суспільно небезпечні наслідки — шкода, що завдається або може бути завдана об’єкту, предмету або потерпілому. У злочинах, що спричиняють суспільно небезпечні наслідки,

обов’язковим є встановлення причинного зв’язку, тобто об’єктивно існуючого зв’язку між злочинним діянням і суспільно небезпечними наслідками.

Відповідно до статті 17 Кримінального кодексу України добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Добровільна відмова має такі особливості:

■ добровільність — суб’єкт припиняє реалізацію умислу на вчинення злочину за власною волею, не вимушено;

■ остаточність — суб’єкт повністю безповоротно відмовляється від вчинення злочину;

■ усвідомлення особою можливості доведення злочину до кінця.

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

Співучасть у злочині — умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Характерні особливості співучасті у злочині:

1. Можлива лише у вчиненні злочину.

2. Беруть участь декілька суб’єктів злочину — фізичних, осудних осіб.

3. Участь у вчиненні злочину має бути спільною (взаємоузгодженість дій і зусиль кожного зі співучасників).

4. Злочин, що вчиняється співучасниками, є виключно умисним, при цьому кожен зі співучасників має діяти умисно.

5. Існування змови на вчинення злочину.

Форма співучасті у злочині — це спосіб об’єднання співучасників злочину з відповідним розподілом між ними ролей. За об’єктивним критерієм форми співучасті поділяють на просту та складну. Проста співучасть передбачає, що

співучасниками злочину є лише його виконавці. Складна співучасть характеризується розподілом ролей між співучасниками злочину — організатором, підбурювачем, пособником.

1. Що таке вина? Які види вини встановлені в ККУ? Поясніть, чому злочини з формальним складом можуть бути вчинені тільки з прямим умислом. 2. дайте визначення поняття «суспільно небезпечні наслідки». чи є вони обов'язковими для будь-якого складу злочину? поясніть, чому. 3. назвіть стадії вчинення злочину. 4. Що таке готування? у яких діях воно виражається? 5. Які види замаху передбачені кримінальним кодексом України? у чому полягає принципова відмінність між ними? 6. Охарактеризуйте добровільну відмову від доведення зло

чину до кінця. поясніть, чому добровільна відмова від доведення злочину до кінця завжди можлива на стадії незакінченого замаху на злочин, але не завжди можлива на стадії закінченого замаху. 7. Наведіть приклад злочину, у яких збігаються мета й мотив злочину. 8. Дайте визначення співучасті у злочині. 9. Назвіть види співучасників та поясніть, у чому полягає роль кожного з них у вчиненні злочину. 10. Які форми співучасті вам відомі?

11. Змоделюйте ситуацію простої співучасті у злочині без попередньої змови співучасників.

Завдання для самоперевірки до теми 9. Загальна характеристика кримінального права України і теми 10. Злочин

1. Складіть класифікацію джерел кримінального права за критеріями, обраними вами самостійно.

2. Перегляньте рішення Конституційного Суду за останні десять років і знайдіть серед них ті, які можуть вважатися джерелами кримінального права України. Проаналізуйте зміни, внесені до ККУ за цей період, і встановіть, чи може бути пов'язано внесення цих змін із відповідними рішеннями Суду.

3. Ознайомтеся з переліком Постанов Верховного Суду України, винесених ним із 2001 р. Визначте серед них ті, які можуть вважатися джерелами кримінального права України. Висловіть свою думку з приводу того, чи мають ці Постанови прецеденти ий характер.

4. Визначте міжгалузеві принципи права, дія яких поширюється на кримінальне право.

5. Визначте, у чому полягає принципова відмінність від передбачуваності суспільно небезпечних наслідків у разі злочинної недбалості та непрямого умислу.

6. Змоделюйте ситуацію, за якої заподіяння шкоди особі на її прохання може бути кваліфіковане як злочин не лише з боку заподіювача, але й із боку потерпілого.

7. Поясніть, чому суб'єкт злочину, який примусив неосудну особу або особу, яка не досягла віку

кримінальної відповідальності, вчинити протиправне діяння, вважається не організатором злочину чи його підбурювачем, а виконавцем.

8. Чому не вважається добровільною відмовою від доведення злочину до кінця відмова від повторення посягання після закінченого замаху на злочин?

9. Чому злочинну самовпевненість іноді називають змішаною формою вини?

10. Поясніть, чому для поділу замаху на закінчений і незакінчений не може бути обрано об'єктивний критерій.

11 .Змоделюйте ситуацію, за якої замовник умисного вбивства вважався б підбурювачем, і ситуацію, за якої ця ж особа вважалася б організатором злочину.

12. Складіть класифікацію видів пособництва за критеріями, обраними вами самостійно.

13. Порівняйте: кримінальне право та інші галузі публічного права; Особливу та Загальну частини Кримінального кодексу; прямий умисел і побічний умисел; злочинну недбалість і злочинну самовпевненість; мотив і мету злочину; замах на злочин і готування до злочину; закінчений замах і незакінчений замах; виконавця та організатора злочину; пособника та підбурювача злочину.

Це матеріал з підручника Правознавство 11 клас Лук’янчиков