Соціальна відповідальність підприємця

Чи збігаються інтереси підприємця, громади і суспільства?

Ще Адам Сміт у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.) зазначав, що егоїзм є чинником суспільного прогресу і могутнім стимулом до дій: «Не від доброзичливості м'ясника, броварника чи булочника очікуємо ми отримати свій обід, а від відстоювання ними своїх власних інтересів. Таким чином, підприємець, часто переслідуючи свої власні інтереси, служить більш дієво інтересам місцевої громади чи суспільству загалом, ніж коли прагне свідомо робити це.

Коли ж інтереси підприємців і суспільства збігаються, а коли — ні?

Науковці вважають, що, з філософського погляду, між інтересами підприємців і суспільства існує суперечлива єдність. Тобто, за певних умов, на певному проміжку часу інтереси підприємців, громади і суспільства можуть збігатися; в інших випадках виникає суперечність і навіть конфлікт інтересів.

Якщо підприємці виготовляють товари і послуги для задоволення особистих і суспільних потреб з мінімальними витратами, не встановлюючи при цьому монопольно високих цін, не завдаючи шкоди здоров’ю людини та не порушуючи при цьому її безпеку і права, не здійснюючи негативного впливу на навколишнє середовище, то їхні інтереси збігаються з інтересами суспільства.

Відомо, що зміст економічної свободи або свобода підприємництва означає свободу вибору: що виготовляти, у кого купувати, кому і на яких умовах продавати, з ким конкурувати, відкривати свою справи чи найнятися на роботу.

Економічна свобода підприємницької діяльності регламентується Господарським Кодексом України, де в ст. 43 зазначено:

1. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

2. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Проте свобода у здійсненні підприємницької діяльності не може залишатися без нагляду держави. І законодавством можуть встановлюватися певні обмеження щодо здійснення діяльності. Зокрема, коли підприємець ставить за мету привласнення максимально високих прибутків, то, відповідно, виникає конфлікт інтересів. Причому надприбутки можна отримувати в різні способи, зокрема завдяки: виготовленню неякісних товарів; через монополізації галузей економіки; ухилянню від сплати податків, що є ознакою тіньової економіки; створенню фіктивних фінансових

структур; створенню товарів та наданню послуг, які загрожують життю і здоров’ю людей; фальсифікації торгових марок, та іншим видам шахрайства.

Наскільки відповідає це реаліям України минулого і сьогодення, однозначно відповісти неможливо. Проте для практики трансформаційних перетворень в Україні, важливо з’ясувати, коли інтереси підприємців громади і суспільства збігаються.

Отже, свобода підприємництва не має тотального характеру. Підприємці діють відповідно до законів і приписів щодо охорони праці, охорони здоров’я й навколишнього середовища, дотримуючись норм заробітної плати, форми фінансових звітів. Не до всіх напрямів підприємництва є вільний доступ, окремі напрями діяльності регламентуються дозволом або ліцензією. Незважаючи на дотримання багатьох правил, підприємець може самостійно вирішувати, що виробляти і за якою ціною продавати.

Сьогодні стійкий розвиток підприємництва передбачає забезпеченість збалансованого вирішення економічних, соціальних і екологічних проблем на підставі соціального відповідального ставлення до своєї діяльності, всього суспільства і, перш за все, створених ним організацій.

Науковою спільнотою визнано, що початок про соціальну відповідальність було покладено в 1953 р., коли вийшла у світ перша фундаментальна праця «Соціальна відповідальність бізнесмена» професора економіки Іллінойського університету (США) Хоуард Р. Боуена, де автор розкриває зміст поняття «соціальна відповідальність» і доводить, як концепція соціальної відповідальності може бути поширена на бізнес, наскільки бізнесу є вигідною участь у соціальних програмах, які економічні та соціальні вигоди від цього отримує суспільство.

Соціальна відповідальність бізнесмена полягає у реалізації тієї політики, прийнятті таких рішень або дотриманні такої лінії поведінки, які були б бажаними для цілей і цінностей суспільства.

У 1999 р. на Всесвітньому економічному форумі в Давосі вперше було офіційно використано поняття «корпоративна соціальна відповідальність» (далі — КСВ). У подальшому ООН ініціювала міжнародний рух у сфері дотримання прав людини, трудових відносин, навколишнього середовища і боротьби з корупцією — Глобальний договір (UN Global Compact, 2000). Характеристику КСВ подано в таблиці 3.1.

Виділяють чотири основних типи соціальної відповідальності бізнесу.

Базова економічна відповідальність — включає створення робочих місць і сплату податків для підтримки життєдіяльності громади, держави.

Складова корпоративної соціальної відповідальності	Характеристика корпоративної соціальної відповідальності
Об’єкти КСВ	працівники, споживачі, постачальники, конкуренти, соціальна інфраструктура — житлово-комунальне господарство, транспорт, заклади освіти, охорони здоров’я, науки, культури, спорту тощо
Стандарти КСВ	180 27 9000 («Якість продукції»), 180 14000 («Охорона навколишнього середовища») та ОН8А8 18000 («Менеджмент охорони здоров’я та безпека праці»); стандарти Міжнародної організації праці (МОП); 8А8000 — стандарт сертифікації підприємства у сфері відносин праці; ділові принципи проти корупції; серія документів АА1000 (система якості звітності організації); Глобальна ініціатива по звітності в області стійкого розвитку
Моделі КСВ	американська (ініціюється самими компаніями, передбачає максимальну самостійність корпорацій у визначенні свого суспільного внеску, законодавчо заохочує соціальні інвестиції у вигідні для суспільства сфери через відповідні податкові пільги й заліки, державне регулювання КСВ мінімальне); європейська (наявність державного регулювання; прихована форма КСВ: законодавчо закріплені обов’язкове медичне страхування й охорона здоров’я працівників, пенсійне регулювання й ряд інших соціально значимих питань)

Юридична відповідальність передбачає дотримання бізнесом місцевих і міжнародних законів.

Етична відповідальність вимагає дотримання співробітниками і компанією в цілому загальнолюдських норм поведінки у взаєминах один з одним, конкурентами, державою і суспільством.

Основними методами реалізації КСВ є грошові гранти; благодійні внески та спонсорська допомога; соціальні інвестиції; делегування співробітників; соціальні пакети (страхування, медичне обслуговування, оздоровчі установи, бази відпочинку, санаторії); програми соціальної діяльності у формуванні інфраструктури населених пунктів, заходів охорони довкілля; фінансова підтримка ветеранів праці та освіти для підготовки майбутніх кадрів тощо.

Найвищий рівень соціальної відповідальності — добровільність, яка передбачає інвестування в проекти, що приносять значну користь суспільству, але не мають прямої віддачі. Сюди належать: захист навколишнього середовища, інвестиції в здоров’я та просвіту населення, інфраструктуру, боротьбу з бідністю тощо. Початком сприяння вирішенню соціальних проблем українським бізнесом можна вважати 2005 р., коли громадські і суспільні організації ініціювали створення Всеукраїнського громадського руху «Форум соціально відповідального бізнесу України».

У червні 2013 р. вийшов Указ Президента України «Про план заходів з реалізації у 2013 р. Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні», в якому сформульовано завдання з розробки Стратегії сприяння розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні.

Сьогодні бізнес повинен легально працювати в Україні й інвестувати в економіку, займатися соціальною відповідальністю перед громадою і суспільством загалом, тобто реалізувати наступні напрямки щодо: забезпечення належних умов для здобуття базової освіти; покращення рівня медичного обслуговування; розбудова інфраструктури українського села; охорона та збереження

навколишнього середовища; впровадження енергозберігальних новітніх технологій на виробництві; рівні можливості та найкращі умови праці.

До етичних принципів ведення бізнесу належить регулювання відносин бізнесу зі споживачами.

Йдеться про сумлінне ставлення до споживача. Реклама повинна мати чесний та достовірний характер. Передбачається обов’язкове дотримання стандартів та вимог щодо сертифікації продукції, забезпечення інтересів споживачів.

Сертифікація продукції — це процес випробувань товару на відповідність стандартним вимогам під час його реалізації.

Це визначення було розроблено спеціальним комітетом із питань сертифікації Міжнародної організації зі стандартизації (ІСО).

Виходячи з вимог Законів України «Про захист прав споживачів», «Про охорону праці», а також торговельних інтересів нашої країни на міжнародному ринку, сертифікацію продукції в Україні здійснюють у рамках вимог добровільної системи сертифікації — УкрСЕПРО. Продукцію, яка пройшла сертифікацію випробування, позначають національними знаками відповідності. Знак відповідності призначений для інформування споживачів про те, що продукція сертифіко-вана згідно з правилами УкрСЕПРО.

На рис. 3.2 зображені національні знаки відповідності, які інформують споживача, що:

а) продукція пройшла випробування з усіх показників обов’язкових вимог до неї;

б) продукція відповідає всім вимогам нормативних документів;

в) продукція відповідає лише окремим вимогам споживачів.

Сертифікація системи якості підприємства на її відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО (ISO) серії 9000 здійснюється спеціальними міжнародно визнаними аудиторськими фірмами, які визначені Міжнародною організацією стандартизації ІСО та її відповідним комітетом СЕРТИКО ІСО. Отримання підприємством сертифікатів міжнародного зразка дає йому право на реалізацію продукції майже у 100 країнах світу, що є членами ІСО.

Стратегічним напрямом у сучасному світі вважається розвиток «зеленого» бізнесу.

«Зелений» бізнес — це підприємства, компанії та підприємці, які своєю діяльністю не завдають шкоди навколишньому середовищу, суспільству та економіці в глобальному та локальному масштабі.

Це бізнес, спрямований на отримання триєдиного результату: забезпечення економічного прибутку при збереженні екологічності процесів і без нанесення шкоди людині. Такий бізнес враховує підтримання еко-балансу в кожному бізнес-рішенні; виробляє продукти, дружні навколишньому середовищу, які замінюють звичайні не екологічні продукти або послуги, що забезпечує розвиток моделі «зеленої» економіки загалом.

Відповідність продукції екологічним стандартам якості відображає Український знак екологічного маркування зелений паросток журавлика на фоні Землі, у народі — «зелений журавлик» (рис. 3.3). Відповідність світовим екологічним стандартам відображають символи рис. 3.4.

У відносинах бізнесу із суспільством передбачається, що керівники зобов’язані приймати рішення і здійснювати дії, спрямовані на підвищення рівня життя як працівників самої організації, так і суспільства загалом.

Важливою складовою відповідального бізнесу є також культура ділового партнерства — дотримання партнерських відносин, побудованих на довірі, чесності, та забезпечення етичного ставлення підприємця до своїх працівників, повага до людей та почуття гуманності.

У міжнародній комерційній практиці етика бізнесу — це сукупність норм і правил, розроблених і прийнятих на багатосторонній основі, які визначають відносини між господарськими суб’єктами різних країн, що виступають контрагентами в міжнародних угодах.

Експерти зазначають, що соціально відповідальне підприємництво відповідає критеріям:

• сприяє вирішенню соціальних проблем суспільства або його окремих категорій;

• побудоване як рентабельний бізнес (має прибуток);

• не менше 10% прибутку витрачається на благодійні або соціальні цілі.

Загалом підприємництво відіграє вирішальну роль у формуванні державного і

місцевих бюджетів, оскільки є об’ єктом оподаткування, тому держава, місцеві органи влади зацікавлені в ефективній роботі підприємств. Поширеною на сьогодні є практика партнерства бізнесу із неприбутковими організаціями (НПО). Часто корпорації встановлюють з НПО стратегічне партнерство. Не дивлячись на існуючі проблеми, в Україні вже успішно працюють десятки соціально відповідальних підприємств. Серед популярних напрямів соціального бізнесу в Україні є: екобудівництво; екодизайн і пермакультурний дизайн; виготовлення та продаж органічної і веганської їжі; переробка відходів; впровадження альтернативних джерел енергії та підвищення енергоефективності тощо. Вже кілька українських соціальних підприємств думають і про те, щоб продавати франшизи соціального бізнесу (Urban Space 100 (urbanspace.if.ua), Pan-Chocolatier (pan-chocolatier.io.ua), «Горіховий дім» (gorihoviydim.com.ua). Джерело: https://msb.aval.ua/news/?id=26158). Отож, свою роботу вітчизняний бізнес повинен будувати відповідно до визнаних світових стандартів та норм чинного українського законодавства.

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення:

> У чому полягає зміст економічної свободи підприємництва?

> Що Ви розумієте під соціально відповідальним бізнесом?

> Які Ви знаєте національні знаки відповідності, і з якою метою їх використовують у бізнесі?

> Чи є зв'язок між категоріями «зелений бізнес» і «зелене споживання»? Відповідь обґрунтуйте.

> На Вашу думку, для чого у вітчизняному бізнесі здійснюють сертифікацію системи якості підприємства?

> Передумовою для створення соціально відповідального підприємства є відповіді на кілька важливих питань. Можливо, ці запитання допоможуть вирішити Вашу проблему.

1. Чи можна будь-яку проблему вирішити за допомогою підприємницьких підходів?

2. Подумайте, які є наявні ресурси для початку вирішення проблеми.

3. Що реально потрібно і що можемо робити найкраще?

Творчі завдання.

1. Ознайомтеся із прикладами корпоративних цінностей відомих міжнародних компаній:

American Express: лояльність клієнтів; якість обслуговування; чесність; спільна робота; повага до людей; бажання перемагати; особиста відповідальність.

Facebook: стрибок уперед; швидке просування; сміливість; відкритість; створення соціальних цінностей.

H&M: ми віримо в людей; ми одна команда, чесна і відверта; залишатись простими; підприємницький дух; постійне покращення; економічність.

Adidas: спорт є основою всього, що ми робимо; висока якість роботи — це найперша цінність нашої компанії; пристрасть — в основі нашої концепції, ми постійно просуваємося вперед, вдосконалюємось і підтримуємо новаторство; ми чесні, відкриті, етичні та справедливі; ми знаємо: для того, щоб наша компанія досягла успіху, потрібні люди з різними ідеями, інтересами і культурними особливостями, сильними сторонами; заохочуємо здорові дискусії та різницю думок.

У дискусійній формі обговоріть запитання: «Чи можна вважати, що успішність бізнесу в сучасних умовах господарювання визначається в основному взаємовідносинами, рівнем культури підприємницької діяльності?»

При обговоренні підберіть приклади корпоративних цінностей вітчизняного (місцевого) бізнесу. (Обговорення можна провести, використавши технологію дебати.)

2. Розгляньте малюнок (на с. 30). Що Ви можете зазначити про комунікацію зображених людей? Обговоріть разом з учнями у класі позитивні та негативні сторони таких комунікацій.

Це цікаво!

Дійсно феномен культури може робити саме безпосередній вплив, часто непередбачуваний вплив на результат підприємницької діяльності, досягнення його проміжних і кінцевих цілей.

Культура у підприємництві — це зведення найбільш важливих положень діяльності організації, що зумовлюються її місією і стратегією розвитку, знаходять вираження в сукупності соціальних норм і цінностей організації.

Внутрішніми складовими культури у підприємництві є такі характеристики: система лідерства; стиль вирішення конфліктів, стан індивіда в організації, прийнята символіка (лозунги, організаційні табу, ритуали), дизайн та система комунікації (спілкування).

Слід пам'ятати, що особливий вплив на рівень культури підприємницької діяльності робить процес комунікації між партнерами, працівниками, менеджерами і працівниками бізнесу та споживачами.

Спілкування ділових партнерів — важливий і обов'язковий компонент бізнесу. Спілкування дієво допомагає у вирішенні проблем — комерційних, фінансових, економічних, соціальних, духовних, психологічних, адміністративних, та організаційних. Тому успішні компанії приділяють багато уваги навчанню ефективних комунікацій. У цьому відношенні рівень культури організації підприємницької діяльності є ефективним фоном, що сприяє і процесу ділового спілкування, і кінцевому результату бізнесу.

Вправа для самоаналізу.

Тест «Чи вмієте Ви спілкуватися?»

Перевірте свою комунікабельність за допомогою цього тесту. Кожна відповідь «так» оцінюється в 2 бали, «іноді» — 1, «ні» — 0.

1. Завтра у Вас побачення. Ви постійно думаєте про нього, можливо, довго не можете заснути?

2. Ви приїхали в чуже місто, де живуть Ваші родичі. Зупинилися в одного з них, інші теж знають про Ваш приїзд, і не можна не відвідати їх. Ви відкладаєте візити до останнього моменту?

3. Вас попросили виступити на зборах з повідомленням. Ви незадоволені?

4. Життя «дало тріщину»: і справи не складаються, і в коханні «прокол». Ви можете поплакатися навіть не дуже знайомій людині?

5. Настрій паршивий. А на вулиці до Вас підходить незнайомець і просить показати дорогу. Ви відповідаєте роздратовано?

6. До старих неприємностей додалась сварка з батьками. Чи поясните Ви її тим, що батьки і діти ніколи не зможуть зрозуміти один одного?

7. Знайомий позичив у Вас невелику суму грошей і забув про це. Нагадаєте йому про борг?

8. В їдальні Ви отримали супертвердий шніцель. Ви будете влаштовувати сварку з цього приводу?

9. В електричці навпроти сидить людина, явно налаштована поговорити. Ви відповідаєте на запитання сухо, подумки відсилаючи її... в інший вагон?

10. В магазині черга — продають потрібну Вам річ. Будете стояти?

11. Ваші друзі посварилися. Обидва приходять до Вас із проханням розсудити, хто правий. Ви беретеся за роль судді з великою неохотою?

12. Ви любите Pink, а Ваша приятелька вважає її вульгарною. Їй подобаються фільми Тарковського, а Ви віддаєте перевагу американським комедіям. Її думку Ви категорично відхиляєте, визнаючи тільки свій смак?

13. У гардеробі Ви почули, як двоє обговорюють, що рок-зірка повісилась. А Ви тільки що бачили її у прямому ефірі. Ви проінформуєте їх?

14. Приятель просить Вас перевірити твір чи задачу з алгебри. Просьба викликає у Вас незадоволення?

Тепер підрахуйте бали.

26-28 балів. Назвати Вас комунікабельним неможливо. Ви явно надаєте перевагу усамітненню, хоча самі себе за це караєте. Всі колективні справи Вас дратують, і при кожному зручному випадку Ви намагаєтесь від них ухилитися. Ясно, що це не сприяє Вашим контактам з оточуючими, які поступово віддаляються від Вас. Подумайте, може, справа не в тому, що Ви не бажаєте бути у колективі, а у Вашому небажанні йти назустріч людям.

24-25 балів. Не дуже Ви говіркий/говірка, у всякому разі самі розмову навряд чи розпочнете. Приятелів у Вас небагато, хоча один друг/подруга є, який/яка пробачає Вам замкнутість розуміючи що це не головне. Перехід на інше місце навчання чи роботи Вас лякає — через необхідність нових контактів. Втім, буває, що, захопившись справою, Ви забуваєте про свою відлюдькуватість і стаєте комунікабельною людиною. Ось такий стан і прагніть підтримувати.

19-23 бали. Ну що ж, Ви достатньо комунікабельний/комунікабельна і в незнайомій компанії почуваєте себе в своїй тарілці. Нові знайомства Вас не бентежать, але це не означає, що Ви будете їх завжди продовжувати. В розмові Ви можете вільно вставити свої «п'ять копійок», однак у дискусії вступаєте рідко.

14-18 балів. У Вас з комунікабельністю все в нормі. Дякуючи допитливості, Ви вислуховуєте кожного нового співрозмовника. До Ваших достоїнств потрібно віднести і те, що Ви заперечуєте, не гарячкуючи, не силуючи інших, а прагнете переконати. Нові контакти даються Вам легко і просто. Якщо щось Вас і дратує, то це багатослівність, суєтливість, екстравагантність. Хоча і в цих випадках Ви вмієте стриматися.

9-13 балів. Так, у некомунікабельності Вас не дорікнеш. Вам не заважало б трохи зменшити допитливість, дещо менше говорити, а головне — менше висловлюватися з будь-якого приводу. Визнайте, Ви любите бути в центрі уваги. Відмовляти в проханнях Ви не вмієте, навіть коли виконати не в силах. Чому Вам не заважало б повчитися, то це ретельності і вмінню не пасувати перед труднощами. Однак, якщо Ви побажаєте, то зможете себе примусити не відступати, довести почату справу до кінця.

4-8 балів. Про таких, як Ви, кажуть «свій хлопець»/«своя пацанка». Спілкуватися, бути на людях — Ваша потреба. Жодну справу повз себе не пропустите, особливо якщо робити нічого, а тільки можна посперечатися. Вступаєте в розмову Ви обов'язково, навіть коли зовсім не уявляєте, про що йде мова. Розпочати справу для Вас важливіше, ніж її закінчити. Оточуючі відносяться до Вас доброзичливо, але з деяким сумнівом. Трохи більше самокритики Вам не завадило б.

3 і менше. Спілкування з Вами вимагає деяких зусиль. Ваша балакучість, можливо, і не викликала б протесту, якби Ви не прагнули бути суддею в справах, у яких, правду кажучи, не дуже розумієтесь. Активність, терпіння, стриманість не входять у число Ваших позитивних рис, а ось образливі Ви через міру. Подумайте про те, що кожен характер, у тому числі і свій, можна покращити.

Джерело: Тернопільська В. І. Психологія для старшокласників (від самопізнання до соціальної відповідальності) : Навч. посіб. / В. І. Тернопільська ; М-во освіти і науки України;

За ред. М. В. Левківського. — К. : ЦНУ, 2004. — 272 с.

Пам’ятайте!

Спілкування є основною людською радістю. Не шукайте вигідних знайомств, намагайтеся спілкуватися саме тому, що люди є цікавими. Інакше можете втратити всіх друзів. Рівень володіння мовленням, багатство та культура висловлювання визначають можливості та ефективність спілкування кожної конкретної особистості, іміджу, навички ораторського мистецтва, вміння слухати себе й співрозмовника, добирати слова, інтонації, тембр голосу, темп мовлення. Вагомим є набуття навичок вести переговори не тільки у сфері бізнесу, айв інших сферах, що потребують прийняття важливих комунікативних рішень на переговорах, де важливими є вміння переконувати, визначати інтереси опонента і спиратися на них.

Вправи для саморозвитку.

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ КОМУНІКАБЕЛЬНОСТІ

Вправа 1. «Емоція». Працюємо індивідуально. Удома перед дзеркалом: зобразіть подив, хвилювання, гнів, сміх, іронію та ін. Ці завдання корисні для передачі своїх переживань співрозмовникові.

Спробуйте знайти в собі зародки почуття, якого Ви в цю годину не відчуваєте: радості, гніву, байдужності, горя, розпачу, обурення тощо.

Знайдіть доцільні, доречні форми вираження цих почуттів у різних ситуаціях, програйте ситуацію.

Вправа 2. «Грубе скло». Граємо в парах. Задається наступна ситуація. Уявіть: співучасників розділяє товсте скло в автобусі, вони не чують один одного, але в одного з них терміново виникла необхідність щось сказати іншому. Потрібно, не домовляючись з партнером про зміст розмови, спробувати передати через скло все, що потрібно, й одержати відповідь. Кожна пара учасників конкретизує для себе цю ситуацію і виконує вправу. Результати обговорюються.

Вправа 3. «Сніданок з героєм». Колективна гра. Уявіть собі наступну ситуацію: у кожного з присутніх є можливість поснідати з будь-якою людиною. Це може бути знаменитість сьогодення, або історична постать минулого, або звичайний чоловік, який справив на Вас враження в якийсь момент його життя. Кожен повинен вирішити для себе, з ким він хотів би зустрітися, і чому. Запишіть ім'я свого героя на аркуші паперу.

Тепер поділіться на пари, в парі треба вирішити, з ким з двох героїв Ви будете зустрічатися. На дискусію у Вас 2 хвилини.

Тепер пари об'єднуються в четвірки, яким, у свою чергу, необхідно вибрати тільки одного героя. На дискусію у Вас так само 2 хвилини.

Тепер четвірки об'єднуються між собою і протягом 2 хвилин обирають одного героя.

Тепер всі об'єднуються, і вирішуєте, з ким Ви будете снідати.

Обговорюємо разом:

1. Чому залишився саме цей герой?

2. Чи легко було поступатися, і чому Ви поступалися?

 

Це матеріал з підручника Економіка 11 клас Криховець-Хом'як