Ви вже знаєте, що у VII-VIII ст. південну групу східних слов’ян очолювали князі дулібів-волинян, а в IX ст. цю роль перебрали на себе полянські князі. Автор «Повісті минулих літ» називає їх «мужами мудрими й тямущими». За твердженням літописця, саме з полян походять перші київські князі: Кий, його брати Щек, Хорив і сестра Либідь. Із цими князями Нестор Літописець пов’язує будівництво Києва, названого на честь старшого з братів.

Попри легендарний характер оповідь літописця має історичну основу. Зіставивши свідчення літопису з тогочасними візантійськими джерелами, історики дійшли висновку, що князь Кий жив, найімовірніше, у VI ст. Він відзначався неабияким хистом полководця, його приймав у себе візантійський імператор. Для автора літопису це є незаперечним свідченням шляхетного (князівського) походження Кия.

Монумент, споруджений у 1982 р. на ознаменування 1500-річчя Києва, розташований на набережній Дніпра, неподалік мосту імені Патона. Композицію (скульптор В. З. Бородай, архітектор Н. М. Фещенко) виконано з кованої міді у вигляді плоского човна. У човні - фігури легендарних засновників Києва - братів Кия, Щека та Хорива і їхньої сестри Либеді.

Прочитайте уривок із джерела і дайте відповіді на запитання.

1. Про що йдеться в літописі? 2. Які факти в розповіді літописця вважаєте цілком вірогідними? 3. Чому, на вашу думку, історичні місцевості в Києві називають Щекавицею і Хоривицею?

«...Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми, то було між них три брати: одному ім'я Кий, а другому - Щек, а третьому - Хорив, і сестра їхня - Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив - на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок і на честь брата їхнього найстаршого назвали його Києвом... Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні... А по сих братах почав рід їхній держати княжіння в полян».

«Повість минулих літ»

Підтверджують слова літописця й дослідження археологів. У різних частинах міста вчені виявили скарби візантійських та арабських монет VI-VII ст., що засвідчує широкі торговельні зв’язки тогочасного Києва.

Місце, де постав Київ, - напрочуд вдале. Майже неприступний правий берег Дніпра височіє над лівим. Тут проходила межа між Лісостепом і Лісом. Кілька річок збігали схилами у Дніпро, яким пролягав торговельний шлях «із варягів у греки».

Землі навколо Києва славилися родючістю, а ліси були густі й багаті на дичину. Це давало можливість полянам будувати укріплені поселення, розвивати землеробство, скотарство та різноманітні ремесла. Тож не дивно, що згодом саме Київ став центром великої східнослов’янської держави.

У 1903 р. археологічна експедиція під час розкопок на Старокиївській горі на глибині 3 м натрапила на досить цікавий об’єкт - язичницьке капище-жертовник. Навколо вчені знайшли черепи й кістки домашніх тварин, залишки попелу та вугілля. Вважають, що це найдавніше капище, відоме на території Києва. Час його виникнення - межа V-VI ст. Найімовірніше, це було капище бога Рода. Чотири виступи на диску жертовника мали означати, що язичницькі боги захищають киян з усіх чотирьох сторін світу.

1. Роздивіться картину-реконструкцію заснування Києва. Хто із зображених на малюнку персонажів є, на вашу думку, засновниками Києва? 2. Які верстви слов’янського суспільства зображені? Використовуючи раніше набуті знання про побут, заняття й вірування слов’ян, поміркуйте, чи відображає картина їхнє життя?

ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ ДЕРЖАВИ

Удосконалення знарядь праці, використання тварин у господарстві, розвиток ремесел призвели до появи надлишків виробленої продукції і сприяли змінам у суспільстві.

З'явилися люди (племінна знать, військові), які контролювали надлишки продукції, проте самі її не виготовляли, використовуючи працю інших людей. Це сприяло майновому і соціальному розшаруванню суспільства.

Із племінної знаті виділилася панівна верхівка - вожді, які очолювали військо. Простолюд платив вождеві й армії за свій захист.

Завдяки появі надлишкової продукції значно пожвавилася внутрішня й зовнішня торгівля. її центрами стали міста, що виникали на перетині міжнародних торговельних шляхів (наприклад, Київ - на «шляху із варягів у греки»).

Зосередження значних багатств у торговельних центрах-містах зумовило потребу укріплення й організації захисту міст через зовнішню загрозу.

Містяни дедалі більше зацікавлені у сильній владі вождя-князя, який згодом закріпив за собою право передавати посаду у спадок, а також встановив збір данини - як плату за захист.

За свідченням «Повісті минулих літ», близько 862 р. північні східнослов’янські племена словен та кривичів, не маючи згоди між собою, запросили на правління варязьких князів. Приїхало троє братів із племені русів: Рюрик, Синеус та Трувор. Найстарший, Рюрик зі своїм родом сів у Ладозі, Синеус - на Білім Озері, Трувор - в Ізброзьку і почали правити словенами і кривичами. По смерті Трувора та Синеуса Рюрик приєднав до своїх володінь землі братів і став правити одноосібно, заснувавши нову столицю у Новгороді. Держава Рю-рика дістала назву Новгородська земля.

Княжіння Аскольда

У 60-ті роки IX ст., на думку вчених, склалася східнослов’янська держава -Київське князівство Аскольда. Його територія обмежувалася Києвом і прилеглими землями полян. У «Повісті минулих літ» літописець, який жив кількома століттями пізніше від згаданих подій, розповідає про спільне князювання у Києві Аскольда і Діра.

За свідченнями літопису, Дір і Аскольд були варязькими воєводами, які відпросилися у новгородського князя Рюрика у похід до Константинополя, проте залишилися правити у Києві. Зараз учені припускають, що правили вони нарізно і були останніми з роду Києвичів: першим княжив Дір, а за ним -Аскольд. Арабський історик аль-Масуді, який жив у X ст., зазначав: «Перший між слов’янськими королями - король аль-Дір. Він має великі міста, великі залюднені землі, до столиці його держави приходять мусульманські купці з різ

ним крамом». Про князювання Діра більше достовірних відомостей немає. Що ж до Аскольда, то про нього збереглися свідчення в тогочасних візантійських та арабських джерелах. Зокрема, відомо, що він прийняв титул кагана, наслідуючи володарів могутньої Хозарії. Саме з Аскольдом пов’язують засвідчений джерелами морський похід проти Візантії близько 860 р. На 200 човнах вояки Аскольда ввійшли до затоки Золотий Ріг, води якої омивали Царгород-Константино-поль. Слов’янське військо пограбувало й спустошило передмістя візантійської столиці, а сам Константинополь тиждень тримало в облозі. Імператор мусив укласти угоду з київським князем. Це стало фактом визнання Київського князівства як держави. Джерела свідчать і про пізніші походи князя Аскольда на Візантію, проте вони не були такими успішними.

Із походом 866 р. на Візантію історики пов’язують першу спробу князя запровадити християнство. Щоправда, тоді поширити християнство в Київському князівстві не вдалося. Проти князя почала визрівати змова.

«Повість минулих літ» пов’язує з походом Аскольда 866 р. яскраву легенду: численне військо київського князя з моря та суші оточило Константинополь. Ромеї з жахом чекали штурму. Імператор Михаїл III почав переговори з Аскольдом. Проте втручання Божого Промислу врятувало столицю Візантії від погрому. Після молитов патріарх Фотій опустив ікону Божої Матері у море. Одразу здійнялася буря, яка потопила кораблі русичів.

Унаслідок такого чуда Божої Матері князь Аскольд та частина руського війська, вражені силою та величчю християнського Бога, вирядили в Константинополь послів. З імперією уклали мирну угоду і попросили про хрещення.

Нині важко відновити ланцюжок подій, що призвели до усунення Аскольда від влади. За свідченням літописця, змовники сподівалися на підтримку варязького князя Рюрика. Проте 879 р. Рюрик помер, і заколотники звернулися до Рюрикового родича Олега. Він опікувався малолітнім сином князя Рюри-

ка - Ігорем і мав повноваження правити від імені княжича. Саме Олег 882 р. здійснив похід на Київ.

Прочитайте уривок із джерела й роздивіться мініатюру з літопису. Дайте відповіді на запитання.

1. Які свідчення літописця мають, на вашу думку, легендарний характер? Які події можна вважати цілком вірогідними? 2. Як відбулося утвердження династії Рюриковичів у Києві?

«І прибули Олег та Ігор до гір київських, і довідався Олег, що тут Аскольд і Дір удвох княжать. І сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов на берег Дніпра, несучи Ігоря малого... І послав він посла до Аскольда й Діра... Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші вої з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Діро-ві: "Ви оба не є ні князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. - І тут винесли Ігоря. - А се - син Рюриків". І вбили вони Аскольда й Діра... І сів Олег, князюючи, в Києві, і мовив Олег: "Хай буде се мати городам руським"».

«Повість минулих літ»

Становлення Русі-України за князювання Олега

Від 882 р. княжити в Києві почав Олег із роду Рюрика. Саме з його правлінням пов’язують утвердження в Русі-Україні династії Рюриковичів. За свідченням літописця, Олег княжив у Києві 30 років, виявивши хист мудрого володаря й талановитого полководця. Олегові як новгородському князю підкорялися племінні союзи словен і кривичів, а також неслов’янські народи, зокрема меря, весь та чудь. Здобувши Київ силою, Олег наразився на спротив сусідніх княжінь. Літописець розповідає, що князеві довелося воювати проти деревлян і сіверян, які не бажали визнавати його владу. 885 р. Олег приєднав землі радимичів. Згодом пішов у похід проти уличів і тиверців, з якими домовився про спільні воєнні походи. Із варязькими воєводами Олег уклав мирний

договір, за яким упродовж тривалого часу київські князі залучали до себе на службу варязькі дружини.

Протягом перших 15 років князювання Олег уникав збройних сутичок із Візантією. Нині достеменно невідомо, чому саме виник конфлікт Києва й Константинополя. Імовірно, напад руського війська стався через порушення Візантією умов договору з Аскольдом: імперія перестала платити щорічну данину на користь Русі. Візантія на початку X ст. переживала непрості часи через посилення тиску арабів, а також унаслідок внутрішніх негараздів у державі. Князь Олег вдало цим скористався. Зібравши велику армію й добре підготувавшись, він здійснив два вдалі походи на Константинополь, за свідченням літопису, у 907 та 911 рр.

Величезну цінність для істориків має наведений у «Повісті минулих літ» текст договору, укладеного між русичами та візантійцями після другого Олегового походу. Угода 911 р. передбачала сплату греками данини на користь Русі, безмитну торгівлю, надання пільгових умов руським купцям у Константинополі. Угода стала свідченням міжнародного визнання Руської держави. Арабські джерела свідчать, що після гучних перемог над Візантією Олег здійснив кілька походів проти Арабського халіфату, під час одного з яких, у 912 р., загинув.

Проаналізуйте карту. 1. На які території поширювалася влада князя Асколь-да? 2. За рахунок земель яких східнослов’янських союзів та неслов’янських народів зростала територія Київської держави за часів Олега?

1. Прочитайте фрагмент джерела про похід Олега на Царгород і порівняйте з тим, що бачите на малюнку з літопису та художній реконструкції. 2. Які саме події відображено на середньовічній мініатюрі?

«Пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві. Узяв же він множество варягів, і сло-вен, і чуді, і кривичів, і мері, і полян, і сіверян, і деревлян, і радимичів, і хорватів, і ду-лібів, і тиверців. І з цими усіма вирушив Олег на конях і в кораблях, і було кораблів числом дві тисячі. І прибув він до Цесарограда, а греки замкнули Суд (ворота) і город заперли. І вийшов Олег на берег, і повелів воям виволокти кораблі на берег... і колеса зробити і поставити кораблі на колеса. А коли настав попутний вітер, напнули вони вітрила, рушили з поля, і пішов Олег до города. І зажадав Олег, щоб вони данину дали на дві тисячі кораблів: по дванадцять гривень на чоловіка, а в кораблі було по сорок мужів. І згодилися греки на це, і стали греки миру просити, щоби не пустошив він Грецької землі... І повісив Олег щита свого на Золотих воротах, знаменуючи перемогу, і пішов од Цесарограда».

«Повість минулих літ»

Походження назви «Русь»

Першу державу на наших теренах чужинці знали під назвою «Русь». Найдавнішу писемну згадку зафіксовано близько 839 р. у франкській хроніці єпископа Пруденція «Бертинські аннали». У ній згадано про «росів» у складі посольства візантійського імператора до двору імператора франків. Приблизно тоді ж з’явилася згадка про Русь в арабських джерелах. Поняття «Русь» і «Руська земля» літописець уживав щодо Київщини, Переяславщини й Чернігівщини. Коли кордони держави розширилися й до неї увійшли всі східнослов’янські племена, термін «Руська земля» поширився на території від Чорного до Білого моря. Від літописної назви держави із центром у Києві - Руська земля - учені-історики утворили книжну назву Україна-Русь. Першим цю назву використав наприкінці ХІХ - у першій половині ХХ ст. український історик М. Грушевський у праці «Історія України-Руси». Обидві назви нині є загальновживаними. Учені висловлюють різні припущення щодо походження цієї назви. Тож розглянемо найвідоміші теорії походження назви «Русь».

ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ «РУСЬ»

Східнослов'янська теорія. Дослідники звертають увагу на співзвучність назви «Русь» з назвами річок Рось (найбільша після Дніпра, що протікала землями по-

лян), Росава, Роставиця. Тож популярною серед учених є думка, що поляни перебрали на себе ім'я одного з племен, що проживало уздовж річки Рось. Згодом русами стали йменувати всіх мешканців утвореної за участю полян Київської держави.

Руська теорія. Від праслов'янського -рудь, -рус, що означає світлий, русявий. Саме русявими й синьоокими були слов'яни, за свідченнями візантійських і арабських середньовічних джерел.

Норманська теорія. Чимало дослідників вважають, що слово «Русь» - скандинавського походження, його принесли на наші землі скандинави-варяги (у Західній Європі їх називали норманами). Це припущення ґрунтується на розповідях літописця про воїнів з півночі - русів-варягів, які, захопивши владу в Києві, утвердилися в місті й дали свою назву місцевій людності й території, на якій володарювали.

Крім свідчень літописця, прихильники скандинавського походження назви «Русь» спираються на іноземні джерела, жодне з яких не згадує слов'янського племені русів, хоча назви, наприклад, деревлян чи сіверян вони засвідчують. Скандинавське походження етноніма «Русь» обстоює й чимало мовознавців.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

Я ВЖЕ ЦЕ ЗНАЮ

На межі V—VI ст. плем'я полян заснувало м. Київ; там почала правити династія Києвичів. Суспільні й економічні зміни у житті слов'ян стали передумовою створення держави з центром у Києві.

Закріплення за державою з центром у Києві назви Руська земля відбулося в другій половині IX ст. і було пов'язане з діяльністю володарів Діра та Аскольда. Вважають також, що Аскольд очолив і перший похід русичів на Візантію та першу спробу християнізації слов'ян.

Становлення України-Русі завершилося за князювання Олега, який утвердив правління династії Рюриковичів у Києві, а також уклав першу відому русько-візантійську угоду.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Що відбулося раніше: похід князя Аскольда на Візантію чи падіння Західної Римської імперії? Скільки років минуло між цими подіями?

2. Виберіть слова та словосполучення, що стосуються правління князя Олега. Поясніть свій вибір.

Кий, Аскольд, деревляни, данина, Зимнівське городище, авари, русько-візантійський договір, похід на Царгород.

3. Дайте відповіді на запитання.

♦ Якими зовнішньополітичними заходами відзначився князь Аскольд? Як вони вплинули на розвиток Руської держави? ♦ Унаслідок якої події відбулося утвердження у Києві династії Рюриковичів?

4. Ознайомившись зі схемою на с. 23 підручника, спробуйте пояснити, чому саме місту Києву судилося стати центром, що об'єднав східнослов'янські племена у Руську державу.

5. Якими, на вашу думку, були причини походів перших руських князів на Візантійську імперію?

6. Поміркуйте, чому історія України-Русі за перших князів багата на легендарні подробиці. Наведіть приклади відомих вам літописних фактів, які історики вважають реальними. Спростуйте відомі вам легендарні свідчення літописця.

 

 

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Власов