uabooks.top

Тривалий час внутрішня будова нашої планети залишалася однією з найбільших загадок. Навіть про космос ми сьогодні знаємо більше, ніж про земні надра. Це й не дивно, адже вони приховані від людини.

Таємниці земних глибин розкривають учені в галузі геології та геофізики. Вони таки зуміли багато дізнатися про приховану від наших очей внутрішню будову планети. Це стало можливим завдяки розвитку технологій та застосуванню сучасних приладів. 

Географічні карти містять у десятки тисяч разів більше інформації, ніж аналогічні за форматом сторінки тексту. Високий рівень інформативності карт ґрунтується на використанні спеціальних символів — умовних знаків.

За їхньою допомогою на карту наносять різноманітні об’єкти та передають характерці риси окремих ділянок земної поверхні.

Перші географічні карти люди почали створювати задовго до існування писемності. їх складали стародавні мисливці, змушені не тільки переміщуватися з місце на місце в пошуках здобичі, але й знаходити зворотній шлях додому. Ці карти малювали на кістках тварин, каменях, корі дерев, найпростішими позначками помічаючи найближчі околиці. Чим далі відходила людина від свого житла, тим необхіднішими ставали карти.

У який спосіб картографам вдається на невеликому аркуші паперу вмістити відстані в десятки, сотні й навіть тисячі кілометрів? Для розв’язання цієї проблеми вчені застосовують математичний метод — масштаб.

Масштаб — слово походить з німецької мови й складається з двох частин: mass — «міра, величина» і stab — «палиця, жердина». Мірна жердина — ось як можна перекласти цей термін. Що ж таке масштаб? Це математична величина, яка показує, у скільки разів зменшена модель (зображення), порівняно з оригіналом.

Тепер ви знаєте, який переворот у географічній науці зробила поява глобуса. Однак за всіх переваг глобуса його використання неможливо під час розв’язання багатьох практичних завдань. Як, наприклад, дослідити територію нашої країни, області, району, свого населеного пункту? Через дрібний масштаб зображення поверхні Землі на глобусі дуже узагальнене. Тому найчастіше люди використовують пласкі моделі для зображення земної поверхні. У давні часи не робили за допомогою малюнків та креслень — планів. А давні карти більше нагадували казкові картини із зображенням невідомих країн та їхніх жителів

Після того, як люди дізналися про форму та розміри Землі, вони почали створювати її моделі — глобуси.

Перший глобус, про який достеменно відомо науці, був виготовлений в середині II ст. до п. с. давньогрецьким ученим Кратесом. Найстаріший із глобусів, що зберігся до наших часів, був створений німецьким науковцем та мореплавцем Мартіном Бегаішом в 1492 р.

Шлях до розуміння рухів Землі в космосі був не менш тривалим, ніж доведення її кулястості та вимірювання розмірів. І не дивно! Адже щодня на власні очі ми бачимо, як Сонце рухається по небу, а Земля видається нам нерухомою. 

Пласка чи куляста? Диня чи гарбуз? Груша чи яблуко? На що більше схожа наша планета?

Ці питання мабуть викликали у нас посмішку. Те, що наша планета має кулясту форму, — загальновідомий факт. Проте людство знало про це не завжди. У сиву давнину уявлення людей про навколишній світ обмежувалися знанням про прилеглі території, власний досвід і релігійні вірування.

Прагнучи відповісти на питання як і чому, географи використовують різні способи дослідження, або як їх називають методи. Усі методи досліджень тісно пов’язані між собою.

Опис та спостереження — найдавніші методи, які існують вже понад 2 тис. років. Вони дозволяють зібрати інформацію про географічні об’єкти, процеси та явища, виявити їхні ознаки та перейти до вивчення властивостей.

Ми живемо на планеті Земля. Це наш спільний дім. У ньому є гори й безмежні рівнини, величні океани й гамірливі міста, суворі льодовики й життєдайні річки. А чи знаєте ви. що саме географія відкриває нам неповторність світу, у якому ми живемо, й описує Землю в усьому її різноманітті?