Одного дня старий лев вийшов на узлісся і повів чуйним носом. Завітрило чимось смачненьким: цей запах овечої вовни ні з чим не сплутаєш!

Обережно, скрадливо він заповз у кущі і став розглядати берег ріки. Невдовзі почулося мекання молодих овечок, які наздоганяли дорослих баранів.

От і добре, обід нагодився саме вчасно!

Лев із гідністю повів гривою, примружив очі і приліг у траві. За багато літ свого левиного життя він навчився полювати дуже спокійно, без метушливості.

Стадо повільно наближалося саме до того місця, де причаївся старий лев. Раптом наперед вихопилося якесь незвичне звіреня. Цар звірів не повірив власним очам — це було левеня!

На диво, ніхто зі стада не звертав уваги на його бешкети. Вівці спокійно паслися, а левеня, зробивши кілька легких стрибків, теж узялося щипати траву!

Це так збентежило старого мисливця, що він навіть пропустив першу здобич.

Що тут, у стаді, робить левеня? Воно явно не полює!

Голод змусив лева згадати про свій намір. Він легко й непомітно вполював старого барана, а тоді подався назирці за стадом. Вичекав хвильку, коли левеня відстрибнуло убік, і схопив малого за загривок.

Побачивши лева, вівці кинулися втікати.

— Ме-е! — злякано запищало левеня.

— Тьфу! — сердито сплюнув лев, поклавши в траву напівживого від страху левенятка. — Що це ти ганьбиш левиний рід?

— Ме-е! — ще раз жалібно заскімлило левеня.

— Ти хто? — здивовано запитав цар звірів. — На вигляд — левеня, а мекаєш, як ягня.

— Бо я і є ягня... я виріс у стаді.

— Ти — лев і повинен поводитися, як лев! — грізно крикнув старий. — Ану, ходи зі мною!

Лев повагом пішов до ріки, а мале левеня несміливо пленталося ззаду.

Ставши на березі, лев підштовхнув малого до води. У ній, як у дзеркалі, відбилися дві левині фізіономії.

— Ти схожий на барана? — знову грізно запитав старий лев.

— Я схожий на тебе... — здивовано відповіло левеня.

— Отож. — задоволено сказав лев і стріпнув головою. — Лев може все життя прожити серед баранів і не дізнатися, ким він є насправді! Бо ніколи не приглядається до себе, а вірить лише тому, що йому кажуть барани. Тепер ти бачиш, хто ти є? — лев грізно струснув своєю шевелюрою і рикнув так, що з кущів листя посипалося. — Ну, а тепер ти! І перестань тремтіти, як овечка! Ти ж бачиш, хто ти є!

Левеня струснуло гривою, розглянулося: а раптом хтось із баранів побачить, що він насправді не баранчик?

Але, поглянувши ще раз у воду, левеня підморгнуло веселому левеняті, довкола вух якого вже почала пробиватися грива.

— Р-р-р! — грізно заричало звіреня до свого відображення, а тоді голосніше, голосніше.

— А тепер наздоганяй мене! — крикнув старий лев.

Цього вечора в лісі з’явився юний царевич, який був дуже

щасливим від того, що нарешті перестав бути бараном у стаді.

А старий лев дивився на нього і говорив самому собі: «Ти диви! Навіть з лева можна зробити барана, якщо він не пізнає своєї породи.»

Поміркуй над прочитаним

1. Дай відповіді на запитання за Правилом читання № 1.

2. Що збентежило старого лева? Прочитай, як про це сказано в байці.

3. Чи одразу левеня усвідомило своє призначення? Прочитай цей епізод.

4. Поясни значення вислову отара баранів. Кого в байці зображено в образі баранів? Які риси характеру людей вони уособлюють?

5. Про кого в народі кажуть цар звірів? У якому значенні вживають цей вислів?

6. Які риси характеру людей втілено в байці в образі лева?

7. І У робочому зошиті намалюй «хмарку слів», яка характери

зуватиме левеня та його вчинки.

^8. Визнач мораль байки. Знайди підтвердження своїх висновків у творі.

j9. Чи траплялося тобі в житті зустрічати людей, схожих на героїв байки? Наведи приклад.

10. Чи задумувався/задумувалася ти над питанням, хто ти є? Роз

кажи, які сильні сторони характеру ти маєш. Чи завжди ти усвідомлюєш свої можливості? Чи завжди віриш у себе? Чому?

12. На прикладі байки «Хто ти є?» поясни, як ти розумієш, який твір називають байкою.