Оксана Сайко

Ти вже знаєш твори про життя твоїх однолітків/одноліток. Про пригоди хлопчика-бешкетника Василька тобі стало відомо з гумористичного оповідання І. Нечуя-Левицького «Вітрогон», про складне життя школярки Олександри - з оповідання Б. Грінченка «Украла». Ці твори про дітей належать до класики української літератури.

Наразі пропонуємо тобі прочитати оповідання сучасної української письменниці Оксани Сайко «Гаманець» та познайомитися із його героїнями -двома дівчатками, твоїми ровесницями, довідатися про їхні мрії й бажання, а головне - навчитися співчувати й бути милосердними до оточення.

Гаманець

Весна завжди непомітно і якось навіть зненацька переходить у літо. Ніби ще вчора вмивали вікна травневі дощі, сумувало в калюжах небо і вітер приносив вологу прохолоду, а сьогодні сонце яскраве, майже спекотне, а небо — блакитне-бла-китне, без жодної хмаринки... І листя на деревах — того молодого зеленого кольору, що буває тільки на початку літа. Тепло, гарно. Здається, цим юним літнім теплом просякнуте все довкола: і повітря, і вулиці, і будинки, і обличчя людей. Вигулькнувши з-за рогу вулички з насадженими вздовж каштанами, задзеленчав трамвай, наближаючись до зупинки біля скверу, ніби запрошуючи прокататися.

по. іркуй'

Які почуття викликав у тебе весняний пейзаж, зображений у творі.

Із якими героями та героїнями знайомить тебе письменниця? Як до них ставиться Іванка?

Іванка стрибає на підніжку. Настрій у неї чудовий. За успішне закінчення школи батько дав їй гроші на ролики, про які вона стільки мріяла! Мружачи очі від сонця, Іванка усміхалася думці, що тепер-ось у неї будуть ролики, ще кращі, ніж в Галки з їхнього двору. За якихось півгодини у крамниці фірмового спортивного одягу вона знову приміряє їх для годиться,

ще раз поглянувши в дзеркало, і зразу ж купить. На мить вона вкотре вже уявила собі, як взуває ці блискучі шнуровані червоні черевики з коліщатами, що так пасуватимуть до її червоних улюблених бриджів! Вона уявила, як гасатиме вуличками села, куди за два тижні поїде до бабусі на канікули, а за нею бігатимуть хлопчаки, не приховуючи свого захоплення. І серед них той зарозумілий Андрій, що полюбляє хизуватися своїм мопедом. Може, він захоче її прокатати, але вона відмовиться. Нехай катає свою Олену, за якою упадав минулого літа. І що він у ній знайшов? Цибата, худа, вся у веснянках... От, мабуть, теж помре із заздрощів, коли побачить її в тих червоних роликах і бриджах, що так їй до лиця! Уявивши собі це, Іванка захихотіла з утіхи.

Людей у трамвай набилось багато, був саме час обіду. Галаслива літня жінка розпочала сварку, бо якийсь добродій боляче став їй на ногу. Хтось наче ненароком штовхнув Іванку, а відтак близько притулився до неї, наліг плечем, притиснувши до стояка, потягнув, наче зачепившись, за спортивну сумку. Та на це Іванка не звернула уваги — ніщо не могло потьмарити цього гарного, майже літнього дня.

—    Дайте вийти! Дайте вийти! — почула над вухом дзвінкий дівчачий голос.

Іванка інтуїтивно схопилась за сумку й помітила, що «блискавка» розстебнута, сягнула в неї рукою. «Гаманець!» — обпекла одна-єдина думка, від якої Іванка аж спітніла. Так і є, поцупили гаманець. Трамвай наближався до зупинки. Коротко стрижена дівчина швидко пробиралася до виходу.

—    Дайте вийти! Дайте вийти! — лунав її дзвінкий голос. «Вона!» — здогадалась Іванка. Миттю схопившись, вистрибнула з трамваю і кинулася за нею. «Головне — її не сполохати», — промайнула ще одна думка. Але та, обернувшись, зрозуміла, що її переслідують, і кинулась бігти. «Е ні, не втечеш!» — злоба додавала Іванці сили та впевненості. Крім того, вона завжди була першою в класі з фізкультури, а надто у легкій атлетиці. Провулок, ще один провулок, ще один, вузенький заїзд, за яким постали незугарні старі будинки. Ще трохи. Дотягнувшись рукою, Іванка схопила її за светра. Якийсь момент, спинившись, вони мовчки дивилися одна на одну, важко дихаючи. Схоже, вони були ровесницями.

Поміркуй!

Про що мріє Іванка? Як ти думаєш, чи здійсняться її задуми?

Злодійці теж було не більше тринадцяти. Старі потерті джинси, светр з чужого плеча, з надто довгими рукавами... Очі її горіли диким вогнем, у всій її поставі відчувалася навіженість та відчайдушність. Іванці здалося, що вона зараз побіжить знову, втече, загубившись у лабіринті будинків, і тоді плакали її грошики разом з роликами.

—    Не чіпай мене! Гірше буде! Поб’ю!.. — раптом пронизливо заверещала дівчинка, ніби отямившись, намагаючись надати своєму голосу погрозливішого тону.

—    Віддай гаманець! — звеліла Іванка, — Негайно, злодійко!

—    Це я злодійка? — обурилася дівчинка. — Ну я ж тебе зараз!..

Вона щосили штовхнула Іванку, але та, схопивши, вивернула їй руку.

—    Гей, Ритко, чого ви там не поділили? — гукнула їм якась жінка з балкону. — Ходи, забереш свого Івася. Вешталася десь увесь день!.. От так сестричка.

—    Цить. сусідка. — зашепотіла Ритка, потягнувши Іванку далі від будинку, гукнувши жінці: — Зараз заберу, пані Галю!

Поміркуй!

Чи траплялися з тобою неприємності, подібні до тих, що відбулися з Іванкою?

Чи обачно вона вчинила, погнавшись за злодійкою?

Як ти оцінюєш учинок Ритки? Чи можна виправдати або ж принаймні зрозуміти її вчинок?

Важко зітхнувши, вона витягла з кишені своїх джинсів гаманця і простягнула Іванці.

— На, забирай. Ніяка я не злодійка. Я краду дуже рідко, в тих, хто має гроші, і не для себе, а для брата. Він маленький, два рочки. Йому так хочеться якогось цукерка чи іграшки. А ми самі, без мами. Вже півроку, як померла. Сусіди помагають, годують нас. А от грошей бракує. Їх не так просто добути. Часом хтось із жалощів підкине кілька гривень, але нечасто. Є тут такий дядько Любко, він усім пиякам в борг дає, а мені не любить давати, бо довго не віддаю, та й горілки в нього не купую. Правда, тітка з Італії надсилала якісь гроші пані Галі, що нас

пильнує, але вони пішли на те, щоб нас до інтернату не забрали, та й в пані Галі ще своїх двоє дітей, вона ніде не працює, а дядько Ігор п’є, іноді й з хати виносить на пляшку... Але нічого... За тиждень мене обіцяли влаштувати на лоток торгувати всякою городиною. Там можна заробити. А за місяць приїде тітка з Італії і забере нас до себе. Але нащо я тобі все це розказую? Тобі не зрозуміти.

—    Послухай, — враз заговорила Іванка, — якщо тобі так потрібні гроші, візьми їх. Мої ролики зачекають, — і вона простягнула дівчинці гаманець.

—    Що?.. — не повірила Ритка.

—    Візьми. А хочеш, я тобі їх позичу?

—    Що? Справді позичиш? — втішилася Ритка, беручи гаманець.

—    Їх досить, і вистачить, поки не приїде твоя тітка.

—    Яка ж ти класна! — Ритка обійняла її. — Я віддам їх тобі, обіцяю! Ти віриш мені?

Іванка кивнула:

—    Так. У мене теж немає мами.

Іванка прямувала вулицею, наповненою майже літом, не поспішаючи поверталася додому. Вона думала про те, що могла би бути на місці Ритки, якби не батько, завдяки якому вона ніколи не знала, що таке нестатки, що таке чогось не мати. Вона тяжко зітхнула. І що ж то тепер придумати, щоб Андрій звернув на неї увагу? Без роликів буде важко, але вона все одно щось придумає. Може, попросить його навчити її їздити на мопеді? Усі дівчата бояться, і Олена теж, а вона ні.

Батько був уже вдома. Біля їхнього під’їзду стояв його новенький джип. Ще з порога гукнув:

—    Ну, як там ролики? Задоволена покупкою?

—    Я не купила їх, тату.

—    Чому? Ти потратила гроші на щось інше?

—    Так, — відказала Іванка, — на щось набагато важливіше, ніж ролики!

Поміркуй/

Чи змінилося твоє ставлення до Ритки після прочитання оповідання? Поясни свою думку. Чому Іванка вирішила віддати Ритці гроші?

Що означають її слова про те, що вона витратила гроші на щось важливіше, ніж ролики? Як ти думаєш, чи зустрінуться ще Іванка і Ритка? Чи зможуть вони подружитися?

Придумай продовження оповідання.

Ти вже вмієш характеризувати персонажів літературних творів.

Схарактеризуй образи Іванки і Ритки. Зверни увагу на їхню зовнішність, поведінку, мрії та вчинки. Подумай, що спільного в долі цих різних дівчаток. Узагальни характеристику героїнь за допомогою діаграми Венна: укажи індивідуальні риси характеру дівчаток у окремих колах, а спільні - там, де кола збігаються.

Мовна скарбнмка'

«Людина без друзів — дерево без коріння» — стверджує українське прислів'я. Щаслива та людина, яка має справжніх друзів, із якими завжди цікаво, які здатні поділити радість та допомогти в тяжку хвилину.

А що для тебе означає дружба? Створи асоціативний кущ до слова дружба.

Літературознавчий клуб

Авторка оповідання «Гаманець» Оксана Сайко (1976) народилась на Тернопільщині в родині лікарів.

Як згадує сама письменниця, «виростала у великій домашній бібліотеці», серед книжок, які колись почав збирати ще дідусь — науковець і літератор. Змалечку любила придумувати різні історії. «А по-справжньому дар прийшов у 11-річному віці. За один вечір була написана перша моя повість на 24 сторінки «Таємниця старого будинку».

У школі вчителі всіляко підтримували й розвивали захоплення юної авторки.

У творах О. Сайко йдеться про долі, стосунки людей, про подолання життєвих випробувань, пошуки щастя. Такою, зокрема, є й книжка «Новенька та інші історії», до якої входить й оповідання «Гаманець».

Н. Гайдучик. Обкладинка книжки О. Сайко «Новенька та інші історії»

Цікаво, що в книжці кінцівки творів зазвичай відкриті, тобто читач/читачка може самотужки продовжити історію кожного персонажа, змоделювати його подальшу долю, стосунки з людьми.

У колі мистецтв

Про дружбу написано не лише літературні твори, а й твори образотворчого мистецтва. Картини сучасної української художниці Євгенії Гапчинської життєрадісні та світлі. Її зворушливі персонажі веселі й безжурні. На перший погляд може здатися, що художниця не помічає, що довкола неї багато проблем і горя, а дитинство може бути таким гірким, як у Ритки з оповідання О. Сайко «Гаманець».

Однак Є. Гапчинська багато уваги приділяє вирішенню проблем дітей, займається благодійністю. Художниця розповідає:

«У мене є мрія — щоб у кожному дитячому будинку була хоч би одна моя робота, яка стала б світлим промінчиком для його мешканців».

Роздивися репродукцію картини сучасної української художниці Євгенії Гапчинської «Благовіщення». Яке враження справила на тебе ця картина? Які почуття прагне передати мисткиня?

Ознайомся з іншими картинами Є. Гапчинської. Для цього зіскануй QR-код. Зроби висновок про ставлення художниці до дітей. Чи підтверджують твою думку слова самої Є. Гапчинської?

Читай і досліджуй!

На початку оповідання «Гаманець» авторка подає опис погожого дня. Досліди, які художні засоби вона для цього використовує. Згрупуй їх так: епітети, метафори. Доповни групи своїми варіантами художніх засобів, які можна використати для опису пізньої весни, що переходить у літо.

Підсумуй!

Які думки і почуття викликало в тебе оповідання О. Сайко «Гаманець»?

Про які проблеми твоїх ровесниць ти дізнався/дізналася із прочитаного літературного твору?

Як змінилися погляди дівчаток на життя після випадку з гаманцем?

Яку ідею розкрила в оповіданні письменниця?

Напиши невеликий есей на тему «Вибір людини в життєвих ситуаціях», порівнявши сюжети оповідань Б. Грінченка «Украла» та О. Сайко «Гаманець», а також вчинки Олександри та Ритки, Пріськи та Іванки.

Невдовзі й ти закінчиш п'ятий клас. Як ти плануєш провести літо?

Чи є у тебе мрії, що неодмінно мають здійснитися найближчим часом? Розкажи про них.

Оціни, наскільки тобі вдалося зрозуміти зміст оповідання та виконати на його основі завдання підручника.

Читацьке дозвілля

Цікаво і змістовно організувати своє читацьке дозвілля ти зможеш, скориставшись QR-кодом.

 

Це матеріал з підручника "Українська література" 5 клас Яценко 2022 читати онлайн