uabooks.top

Природа дарує нам усім відчуття гармонії та краси, а письмен-никам/письменницям — неповторні враження, піднесені почуття й особливе натхнення. З нею пов’язано багато легенд, казок, лірики. 

У центрі патріотичної лірики Тетяни Майданович — образ сучасної України. Вірш «О Україно! Божий білий цвіт!» — емоційне захоплення її красою і багатствами: «Найкраща нам її краса». Тут пречисті небеса, розкішні чорноземи, найкращі пісні — як дар Всевишнього.

У поезіях Галини Кирпи гармонійний світ добра і любові виростає з глибин української культури. Для неї рідна мова — як дівчинка у віночку, ластівка, Берегиня (вірш «Мова моя»).

Мова — душа народу, духовний скарб нації. «Поки живе мова — житиме й народ як національність», — писав Іван Огієнко.

Чи погоджуєтеся ви із цим твердженням? Що для вас означає рідна мова?

Чи пригадуєте ви, як почалося ваше знайомство із творчістю Тараса Шевченка?

Тарасові Шевченку Богдан Лепкий присвятив багато віршів, а до сторіччя з дня його народження видав збірку «За люд. В сотні роковини уродин Тараса Шевченка». До неї увійшли твори «Літ тому сто», «Хата», «До Тарасової матері», «Батькове пророцтво», «Мрії та дійсність», «Перші твори», «Суд над поетом», «Не вмре й не загине», «Пустиня», «Шевченкова верба» та ін.

Особливе відчуття Тарасом Шевченком природи, любов до рідного краю передано в поезії «Шевченкова верба».

У ліричних творах Тараса Шевченка періоду заслання переважають мотиви любові до рідної землі, боротьби за волю українського народу, туги за рідним краєм, самотності. Часто переплітаються в його творчості патріотичні та історичні мотиви. Він звертається до своїх земляків із посланнями і закликами вчитися мудрості, читати, шанувати батьків і Батьківщину, пам’ятати минуле, не терпіти неправди, жити в злагоді й примножувати славу України.

Україна — це я. Я — це Україна. Так може сказати кожен, хто є свідомим громадянином нашої держави. Знати її історію, традиції, поважати закони, шанувати мову, плекати культуру, берегти природу — обов’язок кожного

Історичне оповідання «Богатирська застава» постало на основі опрацювання автором уривка літопису «Повість минулих літ». «Богатирська застава» — це оповідь про мужнє протистояння білгородців печенігам і мудрість воїна Будимира.

За народними мотивами та під впливом літописного оповідання про юнака-кожум’яку (майстра, що обробляв шкіру) написав дра-му-казку «Микита Кожум’яка». У ній поєднано ознаки казки та драматичного твору. Складається вона із чотирьох частин, дії яких відбуваються в палаті й світлиці князя, дворі Кожум’яки, за містом.

Літопис розгортає широку картину виникнення й розселення слов’янських племен, розповідає про те, «звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити», прославляє засновників Київської Русі.

Є в літописі про апостола Андрія, який показав своїм учням місце, де буде засновано Київ; про трьох братів Кия, Щека, Хорива та сестру їхню Либідь.

Багато переказів, народних оповідок про життя українців та історичні події з часів заснування Київської Русі дійшли до нас завдяки літописам. Їх поява зумовлена поширенням писемності, коли почали фіксувати короткі замітки та оповідання про події і людей.