Пригадайте з попередніх параграфів, які групи населення були «дійовими особами» в Ранньому Середньовіччі. Яку роль відігравала релігія в історії держави франків, Візантії, Арабського халіфату?

1. ТРИ СТАНИ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

У середньовічному суспільстві з об’єднанням країн усе населення перетворилося на підданих князя, короля, царя. Саме в цей час виділилося три суспільні стани. Зразком станової організації суспільства була середньовічна Франція. Першим станом вважалося духівництво.

На нього покладався обов’язок молитися, заступатися перед Богом за грішників. Усі світські феодали належали до другого стану — рицарства. Обов’язок рицарів полягав у тому, щоб воювати, захищати короля і його підданих від ворогів. Духівництво і рицарство мали певні привілеї, були звільнені від сплати податків королю.

Визначте, представники яких станів середньовічного суспільства зображені на мініатюрі.

Решта населення (ремісники, купці, селяни) належала до третього стану. Обов’язком тих, хто належав до третього стану, була праця для утримання вищих станів.

Свідчать документи

Граф Етьєн де Фужер про три стани (XII ст.)

Священника уділ — за всіх молитися.

А рицаря — на полі бою битися І славою в борні покритися.

Обов’язок селян — трудитися.

1. Які три стани виділяє автор у середньовічному суспільстві?

2. Які обов’язки передбачає належність до певного стану?

Варто запам'ятати!

Суспільний стан — велика група людей з однаковими правами й обов’язками, які передаються у спадок.

Історичні подробиці

Межі між станами не були чіткими. Рицар міг дати чернечу обітницю (бути бідним, послушним і ніколи не одружуватися), тоді він ставав рицарем-ченцем. За сприятливих обставин син купця, здобувши вищу освіту, міг потрапити до двору короля як його радник, а згодом отримати графський титул.

2. СЕНЬЙОРИ ТА ВАСАЛИ

У період феодальної роздробленості феодали ділилися на сеньйорів і васалів. Заможний феодал віддавав частину своїх земель із селянами дрібним феодалам як винагороду за службу. Власник землі вважався сеньйором (старшим) щодо цих феодалів, а феодали, що одержували від нього землі, були його васалами (підданими).

Так склалася особлива система суспільних відносин доби Середньовіччя — васалітет. Однак існувало правило, за яким васал підпорядковувався лише своєму сеньйору.

Главою всіх феодалів у країні вважався король. Він був найвищим суддею в суперечках між ними й очолював військо, якщо на країну нападали вороги. Король був сеньйором для герцогів і графів. На щабель нижче стояли барони й віконти — васали герцогів і графів. Барони були сеньйорами рицарів — дрібних феодалів, у яких не було своїх васалів. Коли розпочиналася війна з іншою державою, король закликав у похід герцогів і графів, а ті зверталися до баронів, які приводили із собою загони рицарів.

Відносини між феодалами нагадували сходи, на верхніх щаблях яких стояли великі феодали, на нижніх — дрібні. Така організація феодалів дістала назву феодальна драбина.

Варто запам'ятати!

Феодалізм (від лат. feodum — маєток) — суспільно-правова система доби Середньовіччя, яка ґрунтується на взаємній залежності між людьми та великому землеволодінні феодалів, від яких залежали селяни.

Феод — земля (іноді посада, прибутки), яку одержував васал від сеньйора за службу; феод передавався у спадок за умови продовження служби.

Васалітет — у середні віки система взаємних прав і обов’язків феодалів, особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших (сеньйорів).

Свідчать документи

Постанова графа Раймунда Беренгарія про обов’язки васала (XIII ст.)

Граф може вимагати допомоги в таких випадках: щоразу, коли він за наказом імператора йде до нього озброєний; також якщо він посвячується в рицарі або посвячує в рицарі старшого сина, майбутнього графа; також якщо він потрапить у полон. Також він може вимагати по шість королівських солідів з того, хто має власний будинок у місті, замку або селі. І цю допомогу він вимагає від рицарів своїх і від інших підданих.

1. Як граф Раймунд Беренгарія описує обов’язки васала?

2. Як ви вважаєте, васали інших графів мали такі самі обов’язки?

Однак не в усіх країнах васальні зв’язки вкорінилися так глибоко у структуру суспільства. Наприклад, у Скандинавії і на слов’янських землях вони утвердилися пізно й тільки частково.

3. ЕКОНОМІЧНІ ПІДВАЛИНИ МОГУТНОСТІ ФЕОДАЛІВ.

ЖИТТЯ І СВІТОГЛЯД СЕЛЯН

На початку X ст. велика частина земель у Західній Європі належала феодалам. На землях колишнього вільного села виник феодальний маєток — велике господарство землевласника, у якому працювали залежні селяни.

У центрі маєтку розташовувалось обгороджене панське подвір’я. Тут розміщувався будинок феодала або його управителя, комори для зберігання зерна й інших продуктів, стайня, хлів, пташник і псарня.

Часто феодал мав свій сад і город.

Селяни об’єднувалися в сільські громади, які залежали від феодалів. Громада відала господарськими справами. Для того, щоб усі селяни мали однакові умови для господарювання, вона виділяла кожному селянину рівноцінні за якістю ґрунту ділянки землі — наділи. Селяни на зібранні спільно вирішували, коли розпочинати жнива, де і що сіяти. Кожний селянин міг користуватися луками, лісами, водоймами.

Громада зобов’язувалася підтримувати мир і порядок на своїй території. Усією громадою селяни часто чинили опір панові, добивалися обмеження феодальних повинностей.

Селяни забезпечували себе, свого пана, його родину, слуг і гостей продуктами сільського господарства, ремісничими виробами. Таким чином, усе необхідне для життя селян і феодалів вироблялося у їхньому господарстві.

Ані феодали, ані селяни майже нічого не купували. Лише їздили по сіль і залізо в ту місцевість, де їх видобували, і вимінювали на продукти. Торгівля була нерозвинена, тому навіть у феодалів рідко були гроші. Отже, панувало натуральне господарство.

Варто запам'ятати!

Натуральне господарство — такий тип господарювання, за якого виробництво спрямоване на задоволення власних потреб, а не на продаж; усе необхідне для життя виробляється всередині господарства.

Світогляд селянина формувала насамперед церква. її відвідування вважалося релігійним і моральним обов’язком вірянина. Мрії і думки вірян були спрямовані на порятунок душі. Усі погляди людини були звернені до Бога.

У селян формувалися і удосконалювалися морально-етичні норми.

Цінність людини визначалася насамперед її ставленням до праці. Навіть народження дитини сприймалося як поява нового трудівника чи трудівниці. Вже з малих років дітей залучали до посильної праці. Засуджувалися пияцтво, лінощі, нещирість, злодійство, жадібність.

4. РОЛЬ ЦЕРКВИ У СТАНОВЛЕННІ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

У середні віки релігія мала величезне значення для суспільства в усіх сферах життя. Вона впливала на правління країнами, формувала тогочасний спосіб мислення людей, була частиною повсякденного життя.

Панівною релігією в Європі стало християнство, що отримало особливу організацію — церкву.

Варто запам'ятати!

Християнська церква — 1) будівля, у якій відбуваються богослужіння; 2) релігійна спільнота християн, релігійна організація, що має чітку ієрархію; життя церкви визначається християнськими правилами (канонами).

Церква визначала не тільки правила богослужіння, а й норми моралі та поведінки «добрих християн».

Життя людей було складним, часто злиденним. Тому багато вірян уважали за ліпше присвятити своє життя служінню Богу. Вони йшли в монастирі, які надавали медичну допомогу, освіту, роботу й притулок. Монастирі заохочували прощу (подорож із метою здійснення релігійного поклоніння святим певної релігії) і благодатно впливали на людей у складні часи. У Європі (як і в Азії) посилювалися традиції чернецтва, що вимагало дотримання суворих правил і простого способу життя.

Свідчать документи

Зі статуту святого Бенедикта Нурсійського про життя монахів (VI ст.)

Особливо твердо треба з корінням вирвати з монастиря жагу до власності... ніхто з братів уже не має у своїй власності ні тіла свого, ні волі своєї... Уважаю, що достатньо буде пропонувати дві страви на всіх трапезах... Від м’яса четвероногих категорично всі мають утримуватися, крім... хворих. Монастир треба організувати так, щоб усе необхідне... було на території монастирського двору, аби монахи не мали необхідності бродити за стінами монастиря, бо це не дуже корисно для їхніх душ.

1. Чим можна пояснити такі правила життя монахів?

2. Навіщо монастирю мати свої землі й господарство?

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Дайте визначення понять: «суспільний стан», «феодалізм». Назвіть три стани середньовічного суспільства.

2. Яку роль у житті селян відігравала громада?

3. Як називається релігійна організація християн? Оцініть її роль у становленні середньовічного суспільства.

4. Перевірте, як ви засвоїли матеріал, зігравши в онлайн-вікторину:

1. Як ви розумієте вислів: «Васал мого васала — не мій васал»?

2. Що є свідченням того, що в добу Середньовіччя панувало натуральне господарство?

Користуючись матеріалами підручника й іншими джерелами інформації, підготуйте розповідь або презентацію на одну з тем: «Звичайний день селянина в середньовічній Європі»; «Духовний світ селянина в епоху Середньовіччя».

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 7 клас Щупак